22-ц/804/2237/21
265/1056/21
„10" серпня 2021 року місто Маріуполь Донецької області
Єдиний унікальний номер 265/1056/21
Номер провадження 22-ц/804/2237/21
Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого: Зайцевої С.А.
суддів: Мальцевої Є.Є., Пономарьової О.М.
за участю секретаря: Лазаренко Д.Т.
учасники справи :
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ПрАТ «МК «Азовсталь»
третя особа - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 червня 2021 року головуючого судді Копилової Л.В. зі складанням повного тексту судового рішення 25 червня 2021 року по цивільній справі про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,-
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі-ПрАТ «МК «Азовсталь»), третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.
Позов мотивований тим, що позивач з 10 жовтня 1998 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Її чоловік працював стропальником у конвертерному цеху ПрАТ «МК «Азовсталь». 22 серпня 2016 року під час роботи він отримав травми, внаслідок яких помер.
Третя особа ОСОБА_2 на підставі наказу № 53 з 14 листопада 2013 року обіймав посаду машиніста крана металургійного виробництва, зайнятого на гарячих роботах конверторного відділення конверторного цеху ПрАТ «МК «Азовсталь». 22 серпня 2016 року о 15 год. 40 хв. ОСОБА_2 перебуваючи при виконанні своїх виробничих обов'язків на території конверторного відділення здійснював керування вантажопідіймального крану № 22 при виконанні робіт стропальником ОСОБА_3 по транспортуванню фурми за допомогою вантажопідіймального крану № 22 та виведення знімних вантажозахоплювальних пристроїв. Її чоловік працюючи на підприємстві відповідача загинув від дій - порушень правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 грудня 2020 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.272 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах та організаціях всіх форм власності, пов'язаних з виконанням робіт з підвищеною небезпекою строком на один рік, із застосуванням ст.ст.75,76 КК України. На підставі ст.1 п.«в» Закону України «Про амністію» від 22 грудня 2016 року, засуджених звільнено від відбуття призначеного основного і додаткового покарання.
У зв'язку зі смертю чоловіка вона зазнала та зазнає сильного нервового потрясіння, оскільки втратила рідну їй людину, яку дуже любила і поважала, свою опору та підтримку. Незважаючи на сплив часу вона постійно перебуває у напруженому психологічному стані, що позначається на її душевному та фізичному стані. Негативні зміни в її родині є незворотними, оскільки чоловіка вже не повернути до життя, усвідомлення цього завдає їй ще більшого душевного болю та моральних страждань. З часу гибелі чоловіка минуло вже багато часу, проте, вона не може повернутися до нормального життя. Незважаючи на те, що вона вважає саме ОСОБА_2 повинен відшкодувати їй моральну шкоду спричинену загибеллю чоловіка, відповідно до вимог ч.1 ст.1172 ЦК України вона має право звернутися з вимогами до відповідача як юридичної особи, працівником якої завдано шкоду.
Просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи - її чоловіка в розмірі 100 000 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПрАТ «МК «Азовсталь» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи в сумі 100 000 грн, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ПрАТ «МК «Азовсталь» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову,а у випадку, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про наявність підстав для стягнення моральної шкоди, визначити розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню, з урахуванням принципу розумності, поміркованості та справедливості, посилаючись на необґрунтованість рішення, невідповідність рішення чинному законодавству, порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів скарги, зокрема, зазначено, що з урахуванням положення законодавства щодо одноразового відшкодування моральної шкоди, солідарної відповідальності осіб спільними діями яких було завдано шкоду, підстави для стягнення з ПрАТ «МК «Азовсталь», як роботодавця ОСОБА_2 , моральної шкоди на користь позивача були відсутні, оскільки моральна шкода, яка підлягала відшкодуванню ОСОБА_1 внаслідок загибелі чоловіка, вже була їй відшкодована ОСОБА_4 про що вона зазначала безпосередньо у позовній заяві та не заперечувала під час розгляду справи. Тому, безпідставними є посилання суду першої інстанції на положення ч. 1 ст. 1172 ЦК України, яка передбачає відповідальність юридичних та фізичних осіб за шкоду завдану їх працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, оскільки на момент звернення позивача до суду з позовною заявою до ПрАТ «МК «Азовсталь», як до роботодавця, одним з працівників ПрАТ «МК «Азовсталь» спільними діями яких була заподіяна шкода, моральна шкода заподіяна позивачу була відшкодована одним з працівників, а саме ОСОБА_4 . Відповідно саме позивач, отримавши відшкодування моральної шкоди безпосередньо від одного з працівників ПрАТ «МК «Азовсталь» спільними діями якого була спричинена моральна шкода, внаслідок загибелі чоловіка, обрала спосіб захисту своїх прав шляхом отримання відшкодування моральної шкоди від однієї з осіб діями яких була заподіяна така шкода. Таким чином, судом першої інстанції, в порушення ст. 263 ЦПК України не правильно застосовано норми матеріального права ст. ст. 23, 1172, 1190 ЦК України, та в порушення норм процесуального права ст.ст. 2, 12, 80, 81, 89 ЦПК України взагалі не надано жодної правової оцінки факту відшкодування моральної шкоди позивачу однією з осіб спільними діями яких була спричинена шкода та доводам відповідача в цій частині.
Крім того, судом першої інстанції, в порушення ст. 81 ЦПК України, належним чином не досліджено обставини справи та без наявності належних, допустимих доказів, що підтверджують наявність моральної шкоди, зроблено незаконний та необґрунтований висновку про наявність підстав для стягнення з ПрАТ «МК «Азовсталь» моральної шкоди, оскільки позивачем відомостей медичного характеру, що підтверджують заподіяння їй моральну шкоду, характер і тривалість страждань не надано.
Також, зазначено, що судом першої інстанції під час прийняття рішення та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди не були враховані принципи розумності та справедливості, як того вимагає ст. 23 ЦК України. Зауважено, що судом першої інстанції при визначення розміру відшкодування моральної шкоди не було враховано, що відповідач повністю взяв на себе витрати на поховання ОСОБА_3 , а також, за зверненням позивача ПрАТ «МК «Азовсталь» сплатило 74 100 грн. за навчання сина позивача та загиблого працівника - ОСОБА_5 в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого.
Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судовому засіданні апеляційного суду представник ПрАТ «МК «Азовсталь» Чайкіна К.О. підтримала доводи апеляційної скарги , третя особа ОСОБА_2 просив вирішити питання на розсуд суду.
У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник адвокат Каменюк Л.М. не з*явилися, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання шляхом отримання судової повістки, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.105). Представником позивача ОСОБА_6 електронною поштою надані письмові пояснення ,відповідно яких просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити,рішення суду першої інстанції залишити без змін,розглянути справи у її відсутності та у відсутності позивача (а.с.98-103).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону судове рішення відповідає у повній мірі .
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_7 з 10 жовтня 1998 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .
Від шлюбу мають повнолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За життя ОСОБА_3 працював стропальником у конвертерному цеху ПрАТ «МК «Азовсталь» та 22 серпня 2016 року під час роботи отримав травми, внаслідок яких помер.
Згідно висновку № 417 від 15 лютого 2018 року судової інженерно - технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності встановлено, що машиніст крану металургійного виробництва, зайнятий на гарячих роботах конвертерного відділення конвертерного цеху ОСОБА_2 не дотримався посадових обов'язків в частині того, що перед початком робіт при перевірці на справність крана № 22 не зафіксував, що на знімних вантажозахоплювальних пристроях не має клейма та у зв'язку з чим не повинний був використовувати їх.
Згідно висновку № 2734 від 22 серпня 2016 року судово - медичної експертизи при судово-медичному дослідженні трупу ОСОБА_3 були виявленні наступні тілесні ушкодження, а саме: закрита тупа травма грудної клітини: переломи 1-5 ребр ліворуч по дузі, прикореневі розриви легень з двох сторін, забій серця з розривом по передній стінці правого шлуночка; масивна підшкірна гематома в проекції лівого плечового суглобу, підшкірна гематома в проекції тіла грудини, прямий перелом тіла грудини між 3-4 ребрами; множинні переломи кісток лицевого скелету: лінійний розрив обох барабанних перетинок, відкритий перелом нижньої щелепи в проекції підборіддя між 2-3 зубами нижньої щелепи ліворуч з травматичною екстракцією зубів нижньої щелепи; осколковий перелом правої виличної кістки, альвеолярного відростка верхньої щелепи справа, нижнього, бокового и верхнього краю правої орбіти, велично-скроневої дуги справа, величного відростка скроневої кістки справа, шийки та вітки нижньої щелепи справа та зліва; перелом крила клиновидної кістки справа; забиті рани виличної області справа, підборіддя в центрі, в тім'яно-потиличній області зліва, масивні підшкірні гематоми та садна голови, обличчя, крововилив в шлуночки головного мозку, які утворилися від дії тупих предметів прижиттєво, перед смертю, та стосовно до живих осіб по ступеню тяжкості відносяться як в сукупності, так і окремо, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення.
Смерть ОСОБА_3 настала від травматичного шоку, тампонади перикарду, набряку головного мозку та легень, які утворилися від отриманої сполученої травми тіла: закритої тупої травми грудної клітини: множинних переломів ребер (1-5) ліворуч з множинними прикореневими розривами обох легень, розривом передньої стінки правого шлуночка серця.
Вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 грудня 2020 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.272 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах та організаціях всіх форм власності, пов'язаних з виконанням робіт з підвищеною небезпекою строком на один рік, із застосуванням ст.ст.75,76 КК України. На підставі ст.1 п.«в» Закону України «Про амністію» від 22 грудня 2016 року, засуджених звільнено від відбуття призначеного основного і додаткового покарання.
Задовольняючи позовні вимоги,суд першої інстанції враховуючи факт отримання позивачем негативних змін в її житті, руйнівних її особу переживань, психологічних змін та змін нормального життєвого укладу, отриманих внаслідок трагічної загибелі її чоловіка, душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку втратою чоловіка, дійшов до висновку про те, що позивачу заподіяна моральна шкода, яка підлягає стягненню на її користь. При цьому, суд врахував , що позивач за власним розсудом обрала спосіб захисту звернувшись до суду з позовом саме до ПрАТ « МК «Азовсталь», що відповідає вимогам ст.16 ЦК України, тому заподіяна їй моральна шкода підлягає стягненню саме з відповідача. Суд відхилив посилання представника відповідача на недоведеність позивачем факту заподіяння їй моральної шкоди, оскільки трагічна загибель її чоловіка під час виконання ним трудових обов*язків є очевидним фактом та не потребує доведення.
Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд, врахував глибину, обсяг і характер душевних та психічних страждань ОСОБА_1 , їх тривалість, можливість відновлення, тяжкість вимушених змін в її житті, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди саме в розмірі 100 000 грн.
Доводи відповідача про урахування взяття ним на себе витрат на поховання загиблого ОСОБА_3 та оплату навчання сина в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого, не вплинули на висновки суду, оскільки така матеріальна допомога з боку відповідача не є моральною шкодою,не належать до такої і страхові виплати.
Зазначені висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
За положеннями в п. 2 ч. 2 і ч. 3 ст. 23 ЦК України і в сенсі роз'яснень у п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП, якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого (наприклад, ст.47 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") ( п.п. 3,9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди») .
Як з'ясовано, судом першої інстанції, проаналізовано надані сторонами матеріали, враховано сильний душевний біль через загибель на виробництві близької людини, ступінь і глибину моральних страждань як наслідків цієї втрати, що є незворотною і буде подовжуватись в житті позивача і надалі, істотність вимушених змін у житті позивача без чоловіка як духовного так і побутового значення, змушеної зміни в життєвих стосунках, що вимагає додаткових зусиль для організації свого побуту і відновлення активності життя, визначено розмір відшкодування спричиненої немайнової шкоди - 100 000 грн. Суд при цьому, як схвалює апеляційний суд , базувався на принципах розумності, виваженості та справедливості.
Апеляційний суд має розуміння, що будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням позивача, що втратила свого чоловіка, тому будь-який її розмір має суто умовний вираз.
Апеляційний суд вважає,що суд першої інстанції належно обґрунтував й вмотивував розмір такого морального відшкодування,з урахуванням засад розумності,виваженості та справедливості й конкретних обставин справи,з чим погоджується і апеляційний суд.
Встановивши,що смерть ОСОБА_3 стала під час виконання ним трудових обов*язків,внаслідок неправомірних дій працівників ПрАТ «МК «Азовсталь»,які перебували у трудових відносинах з юридичною особою,суд першої інстанції дійшов правильного висновку,що за шкоду,завдану працівником,несе відповідальність роботодавець ПрАТ «МК « Азовсталь» .
Доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам відзиву відповідача на позовну заяву , яким суд надав належну оцінку, висновки суду є достатньої аргументованими. Ніяких нових обставин, які б давали підстави для проведення апеляційним судом переоцінки доказів, зроблених судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги не містять,а тому відхиляються .
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення, постановлено відповідно до вимог чинного законодавства та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Згідно зі до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до помилкового судового рішення.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції та вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, висновки суду здійсненні з дотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Відповідно до положень частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки оскаржуване судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга - без задоволення, питання про розподіл судових витрат апеляційний суд не вирішує.
Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» - залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст. 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складений 13 серпня 2021 року.
Судді: