10 серпня 2021 р.Справа № 520/2094/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Севастьнової А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 (суддя Зінченко А.В., м. Харків, повний текст складено 29.04.2021) по справі № 520/2094/21
за позовом ОСОБА_1
до Начальника Східного територіального юридичного відділу Ібрагімова Фаіка Балоглан огли треті особи Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Начальника Східного територіального юридичного відділу Ібрагімова Фаіка Балоглан огли (далі по тексту - відповідач), треті особи: Харківський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову з боку начальника Східного територіального юридичного відділу ОСОБА_2 у виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення у 2021 році;
- визнати протиправною бездіяльність начальника Східного територіального юридичного відділу ОСОБА_2 у вигляді не видання відповідного наказу начальника Східного територіального юридичного відділу про виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення у 2021 році;
- зобов'язати начальника Східного територіального юридичного відділу ОСОБА_2 видати наказ начальника Східного територіального юридичного відділу про виплату та виплачувати ОСОБА_1 грошову компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення у 2021 році.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено у виплаті грошової компенсації за піднайом (найом) житла, оскільки відповідно до законодавства позивач має право на отримання грошової компенсації за піднайом житла, як такий, що постійним житлом від Міністерства оборони України не забезпечений.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 по справі № 520/2094/21 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Начальника Східного територіального юридичного відділу Ібрагімова Фаік Балоглан огли (вул. Коцарська, буд. 56,м. Харків,61052) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною відмову з боку начальника Східного територіального юридичного відділу ОСОБА_2 у виплаті грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення у 2021 році.
Визнано протиправною бездіяльність начальника Східного територіального юридичного відділу ОСОБА_2 у вигляді не видання відповідного наказу начальника Східного територіального юридичного відділу про виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення у 2021 році.
Зобов'язано начальника Східного територіального юридичного відділу Ібрагімова Фаіка Балоглан огли повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення у 2021 році та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції змінити рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 по справі № 520/2094/21 а саме абзац четвертий резолютивної частини змінити на зобов'язання начальника Східного територіального юридичного відділу ОСОБА_2 видати наказ начальника Східного територіального юридичного відділу про виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення у 2021 році.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилаючись на положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що суд першої інстанції порушив одну з головних вимог правосуддя щодо дотримання справедливості і забезпечення ефективного поновлення в правах, у даному випадку - щодо ефективного поновлення прав ОСОБА_1 .. Вказує, що спосіб відновлення порушеного права має буди ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідачем 02.08.2021 подано клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату (після 16 серпня 2021 року включно), в обґрунтування якого вказано, що начальник Східного ТЮВ з 19.07.2021 перебуває у щорічній основній відпустці та в період відпустки, а саме з 03.08.2021 по 12.08.2021 перебуватиме за межами України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, нових доказів до суду апеляційної провадження під час підготовки справи до апеляційного розгляду надано не було, а відтак відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) неявка учасника справи та його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" №11681/85).
Отже, з метою дотримання встановлених процесуальним законом строків розгляду справи та уникнення затягування розгляду справи, колегія суддів ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відмовила в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
До початку розгляду справи від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що підполковник юстиції ОСОБА_1 , з 21.06.2017 проходить військову службу у Східному територіальному юридичному відділі Міністерства оборони України (м. Харків) на посаді заступника начальника зазначеного відділу, що підтверджується копією витягу з наказу начальника Східного територіального юридичного відділу (по стройовій частині) від 21.06.2017 № 58 про зарахування позивача до списків особового складу, на всі види забезпечення та про прийняття справ і посади та копією довідки № 1243 від 15.12.2020 про перебування на військовій службі в Східному територіальному юридичному відділі.
28 грудня 2020 року ОСОБА_1 подав начальнику Східного територіального юридичного відділу рапорт на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла у 2021 році.
Разом із зазначеним рапортом позивачем були подані наступні документи, а саме: копія паспорту на ім'я ОСОБА_1 ; копія паспорту на ім'я ОСОБА_3 (дочка позивача і єдиного члена сім'ї відповідно до особової справи); копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків на ім'я ОСОБА_1 ; копія картки фізичної особи - платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків на ім'я ОСОБА_3 ; інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - стосовно реєстраційного номеру облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - стосовно реєстраційного номеру облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_2 ОСОБА_3 ; копія інформації КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” № 1052156 від 16.01.2019 про відсутність записів про право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на житло у м. Харкові; копія довідки від 16.12.2020 про перевірку житлових умов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка здійснена членами житлової комісії та яка підтверджує факт піднайому ОСОБА_1 разом з дочкою житла; довідка № 2477 від 10.12.2020 про склад сім'ї та реєстрацію місця проживання; довідка Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків № 6179 від 18.12.2020 про перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у Харківському гарнізоні з 30.11.2010, а також з 28.12.2010 у списках осіб, які мають право на позачергове отримання жилого приміщення та з 06.07.2017 у списках осіб, які мають право на першочергове отримання жилого приміщення; копія довідки Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України № 332 від 19.06.2017 про неперебування на квартирному обліку та незабезпечення житлом за рахунок Міністерства оборони України за попереднім місцем проходження військової служби (у Головному управлінні оперативного забезпечення Збройних Сил України (м. Київ); копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 НОМЕР_3 від 07.07.1994.
Згідно наданих до справи матеріалів, ОСОБА_3 є дочкою та єдиним членом сім'ї відповідно до його особової справи, що підтверджується довідкою Східного територіального юридичного відділу № 1244 від 15.12.2020, свідоцтвом про народження ОСОБА_3 НОМЕР_3 від 07.07.1994 та рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21.08.2010 по справі № 2-5225/10 про розірвання шлюбу між позивачем та його колишньою дружиною та про визначення місця проживання ОСОБА_3 з позивачем.
Начальником Східного територіального юридичного відділу ОСОБА_2 розглянуто поданий рапорт на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла разом із доданими до нього документами та відмовлено у виданні відповідного наказу про виплату позивачу у 2021 році грошової компенсації за піднайом (найом) житла, оскільки, враховуючи, що позивач разом з сім'єю з 4 (чотирьох) осіб у 2006 році отримували за рахунок Міністерства оборони України 4-х кімнатну ізольовану квартиру в постійне користування у м. Харкові, то в силу абзацу 4 пункту 1 статті 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, він вважається таким, що забезпечений житловим приміщенням, через що в силу наказу Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380 правових підстав виплати грошової компенсації за піднайом (найом) житла, у відповідності до постанови КМУ від 26.06.2013 року № 450, не має.
Вважаючи протиправною відмову, а також бездіяльність відповідача щодо не прийняття відповідного наказу про призначення та виплату грошової компенсації за піднайом житла, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення у 2021 році.
Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що суд не може перебирати на себе функцій суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції, відтак, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання начальника Східного територіального юридичного відділу Ібрагімова Фаіка Балоглан огли повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення у 2021 році та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України № 2011-XII від 20.12.1991 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 (далі - Порядок № 1081), постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 450 «Про розмір і порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень», якою затверджений Порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Порядок № 450).
Відповідно до статті 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла. У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та членів його сім'ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
За приписами Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою у кожній військовій частині формується фонд службового житла.
У разі відсутності службового житлового фонду у військовій частині військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови у зазначених казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян.
Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло з метою забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднаймання (наймання) житлового приміщення у встановленому порядку.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 450 “Про розмір і порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень” затверджений Порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки та Державної спеціальної служби транспорту (тут і далі у редакції станом на час виникнення правовідносин, далі - Порядок № 450) за піднайом (найом) ними жилих приміщень.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 450, грошова компенсація особам офіцерського складу та курсантам, зазначеним у пункті 1 цього Порядку, виплачується щомісяця (у поточному місяці за попередній) в розмірі, який не перевищує: у м. Києві - 2 мінімальні заробітні плати; у мм. Сімферополі, Севастополі та обласних центрах - 1,5 мінімальної заробітної плати; в інших населених пунктах - 1 мінімальної заробітної плати.
Порядок № 450 визначає розмір та механізм виплати грошової компенсації за піднайом (найом) жилих приміщень (далі - грошова компенсація) таким категоріям військовослужбовців Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Держспецзв'язку та Держспецтрансслужби: особам офіцерського складу, у разі коли вони не забезпечені жилими приміщеннями за місцем проходження військової служби, не отримали за рахунок держави грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення та перебувають на квартирному обліку, а також якщо військова частина, Адміністрація Держспецзв'язку, її територіальний орган, Головне управління урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку, підрозділ урядового фельд'єгерського зв'язку, територіальний підрозділ, заклад, установа чи організація Держспецзв'язку (далі - військова частина) не орендує для них та членів їх сімей житло; курсантам вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які мають сім'ї, у разі ненадання їм жилої площі в сімейних гуртожитках, відсутності таких гуртожитків та жилого приміщення за місцем проходження військової служби (навчання).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 450, грошова компенсація виплачується починаючи з дня реєстрації поданого в установленому порядку рапорту військовослужбовця: особам офіцерського складу - за місцем проходження військової служби згідно з наказом командира (начальника) військової частини; курсантам - за місцем проходження військової служби (навчання) згідно з наказом керівника вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 450, для отримання грошової компенсації військовослужбовець разом з рапортом подає такі документи:
1) копії паспорта військовослужбовця та повнолітніх членів сім'ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов;
2) копії облікової картки фізичної особи - платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному органу державної податкової служби і мають відмітку в паспорті) військовослужбовця та повнолітніх членів сім'ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов;
3) інформацію (витяг, інформаційну довідку) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про належне військовослужбовцю та членам його сім'ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, нерухоме майно;
4) довідку про склад сім'ї та реєстрацію місця проживання (перебування), видану житлово-експлуатаційною організацією, підприємством, установою або органом місцевого самоврядування (особи офіцерського складу військових частин, які дислокувалися в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, і які переміщені з місць попередньої дислокації, подають довідку про склад сім'ї, видану командиром (начальником) цієї військової частини (підрозділу);
5) довідку квартирно-експлуатаційного органу про перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (для осіб офіцерського складу, зазначених у пункті 1 цього Порядку) (особи офіцерського складу військових частин, які дислокувалися в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, і які переміщені з місць попередньої дислокації, подають довідку квартирно-експлуатаційного органу, в зоні відповідальності якого розташована військова частина (підрозділ), за новим місцем дислокації на підставі облікових списків станом на 1 липня 2014 року);
6) копію завіреної належним чином довідки про отримання (неотримання, здачу) жилого приміщення з попереднього місця проходження військової служби, видану квартирно-експлуатаційним органом (службою) Міноборони, Національної гвардії, відповідним підрозділом Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецзв'язку або Держспецтрансслужбою (для осіб офіцерського складу, зазначених у пункті 1 цього Порядку, крім осіб, які прибули з тимчасово окупованої території України та населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження);
7) копію свідоцтва про шлюб (за наявності);
8) копію свідоцтва про народження дитини (за наявності).
Положеннями пункту 6 Порядку № 450 передбачено вичерпний перелік випадків, за яких грошова компенсація не виплачується, зокрема у разі: наявності у військовослужбовця або членів його сім'ї за місцем проходження військової служби жилого приміщення, яке відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам, площею, що відповідає мінімальним нормам, визначеним житловим законодавством; не здачі службового жилого приміщення (у тому числі в гуртожитку) за попереднім місцем проходження військової служби, крім осіб, які прибули з тимчасово окупованої території України та населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Пункт 7 Порядку № 450 містить перелік випадків, за яким виплата грошової компенсації припиняється з дня, наступного за днем: отримання (придбання) військовослужбовцем жилого приміщення; виключення із списків особового складу військової частини, Держспецзв'язку (за винятком військовослужбовців, направлених у складі підрозділів для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки); вибуття особи офіцерського складу, зазначеної у пункті 1 цього Порядку, у закордонне відрядження разом із сім'єю.
Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міністра оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 (далі - Інструкція № 737) визначено, зокрема, організацію забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців ЗС України.
Приписами пункту 2.2 Інструкції № 737 визначено, що у разі якщо військова частина постійно дислокується в одному гарнізоні, а відокремлені підрозділи цієї військової частини розташовані в межах відповідальності іншого гарнізону, військовослужбовці цих відокремлених підрозділів зараховуються на квартирний облік житловою комісією однієї із військових частин у межах відповідальності гарнізону, де розміщений відокремлений підрозділ.
Військова частина, у якій військовослужбовці відокремлених підрозділів мають право перебувати на квартирному обліку, визначається наказом начальника гарнізону один раз на два роки за погодженням з квартирно-експлуатаційним відділом чи квартирно-експлуатаційними частинами (району) (далі - КЕВ (КЕЧ) району).
Приписами статті 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Статтею 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначено умови за якими військовослужбовець втрачає право на отримання житлового приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а саме: у разі вже отримання такого житлового приміщення та за умови використання ним права на безоплатну приватизацію такого житла.
Судом встановлено, що відповідно до ордера на житлове приміщення від 08 лютого 2006 року № 2252/06 позивач разом зі своєю сім'єю у складі дружини та двох доньок забезпечувався житлом за рахунок Міністерства оборони - ізольованою 4-х кімнатною квартирою АДРЕСА_2 .
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2010 року ОСОБА_1 визнано таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Вказана квартира, якою позивач був забезпечений Міністерством оборони України як військовослужбовець не була повернута у власність Держави в особі Міністерства оборони України та приватизована ОСОБА_4 (колишньою дружиною позивача).
Таким чином, оскільки позивач втратив своє право на користування наданим йому Міністерством оборони України житлом та не використав своє право на безоплатну приватизацію вказаного житла (надане житлове приміщення приватизоване саме колишньою дружиною позивача), позивач є таким, що не використав своє право, передбачене приписами статті 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
З аналізу положень Порядку № 450 вбачається, що право на отримання грошової компенсації за піднайом (найом) житла виникає у військовослужбовця за наявності таких умов: 1) незабезпечення житловим приміщенням за місцем проходження служби; 2) не отримання за рахунок держави грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення; 3) перебування на квартирному обліку; 4) якщо військова частина не орендує для них та членів їх сімей житло; 5) за умови подання відповідно рапорту військовослужбовця із документами перелік яких визначений пунктом 5 Порядку № 450.
Таким чином, з аналізу викладених вище обставин, з огляду на те, що, починаючи з дати, з якої позивача визнано у судовому порядку таким, що втратив право користування вказаним вище відомчим житлом, і по теперішній час жодного житлового приміщення з відомчого фонду Міністерства оборони України він не отримував, не утримував і не утримує, не користувався і не користується, не приватизував і грошової компенсації за жодне жиле приміщення з житлового фонду Міністерства оборони не отримував, у розумінні норм Житлового кодексу та у розумінні норм ст. 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” позивач житлом не забезпечений, потребує поліпшення житлових умов, у зв'язку з чим з 2010 року і по теперішній час перебуває на квартирному обліку у Харківському гарнізоні, як такий, що потребує поліпшення житлових умов, для одержання житла саме з державного житлового фонду Міністерства оборони України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на щомісячну виплату грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв не у спосіб та не на підставі повноважень, що передбаченні чинним законодавством України.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав ОСОБА_1 буде зобов'язання начальника Східного територіального юридичного відділу Ібрагімова Фаіка Балоглан огли повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення у 2021 році та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Під час розгляду справи судом не здобуто достатніх даних, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.
Відтак, на переконання суду, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, буде зобов'язання відповідача повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла разом з поданими документами та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої у цьому судовому рішенні.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 по справі № 520/2094/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді О.В. Присяжнюк Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 16.08.2021 року