ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 серпня 2021 року м. Київ № 640/6774/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»
доуправління Держпраці у Полтавській області
про визнання протиправною та скасування постанови
Прийняв до уваги наступне
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» з адміністративним позовом до управління Держпраці у Полтавській області в якому просить визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28.02.2020 № ПЛ5706/1836/НП/АВ/П/ТД-ФС.
В обґрунтування позовних вимог уповноважений представник позивача зазначає, що висновок відповідача про наявність трудових відносин з 48 працівниками ґрунтується виключно на припущеннях та невірному розумінні норм чинного законодавства України. Крім цього, позивач зазначає, що відповідачем призначивши захід державного контролю і провівши його порушив ряд норм Закону № 877-V. Також зазначає, що інспектори не повідомили суб'єкта господарювання ПАТ «Укртелеком» за його юридичною адресою : бул.Тараса Шевченка, буд.18, м.Київ або уповноважену ним особу про захід державного контролю. Крім того зазначає, що як слідує з наказу про проведення заходів державною контролю, направлення, долученого до відзиву відео та результатів заходу державного контролю, що відобразились в акті від 11.01.2020, приписі від 11.01.2020 та постанові про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28.02.2020 № ПЛ5706/І836/НП/АВ/П/ТД-ФС проведений захід державного контролю стосовно ПАТ «Укртелеком» не відповідав предмету звернення фізичної особи ОСОБА_1 . Відповідач в особі осіб, що здійснювали захід державного контролю вийшов за межі предмету звернення гр. ОСОБА_1 і перевищив свої службові повноваження, адже у зверненні не ставилось питання оформлення відносин між сторонами (трудові чи цивільно-правові), особа лише ставила питання стосовно невиплаченої заробітної плати. Відтак, за переконанням позивача, Управління Держпраці призначило перевірку в порушення передбачених Законом № 877 принципів, а саме не перевіривши достовірність заяви, наявність в ній підстав для призначення перевірки, втрутилось в законну діяльність ПАТ «Укртелеком».
Ухвалою суду від 24.03.2020 відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 21.04.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 640/6774/20 до судового розгляду.
Від представника відповідача надійшов відзив, відповідно до якого, зазначає, що ним у встановленому чинним законодавством України порядку було проведено інспекційне відвідування позивача з питань дотримання законодавства про працю в частині укладення трудових договорів. За результатами проведеного заходу було встановлено, що керівництвом позивача порушено ч. 3 ст.24 КЗпП України, а саме допущено до роботи працівників без укладання трудових договорів.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.
ОСОБА_1 подано лист 19.11.2019 до управління Держпраці у Полтавській області в якому вказано «я працювала по цивільно правовому договору приміщень службових прибиральницею в ПАТ «Укртелеком» в м.Миргороді, вул. Гоголя96/6, мені не виплачено заробітну плату за вересень місяць. У Вас убідітельно прошу розібратись з керівництвом Укртелекому».
На підставі витягу з наказу №254П від 20.11.2019 «Про проведення заходів державного контролю» та направлення №2132 від 21.11.2019 відповідачем проведено інспекційне відвідування позивача, за результатами якого складено акт про неможливість проведення інспекційного відділення № ПЛ5706/1836/НП від 04.12.2019.
На акт про неможливість проведення інспекційного відвідування ПАТ «Укртелеком» було подано заперечення, за результатами розгляду якого Управлінням було надано відповідь листом від 09.01.2020 № 03-12/235.
23 грудня 2019 року керівництвом ПАТ «Укртелеком» були надані документи за описом на 316 аркушах (261 найменування), із них: копія наказу про внесення змін до організації структури та штатного розпису, копії трудових книжок, копії наказів про прийом на роботу, копії заяв про переведення, копії повідомлення до ДНІ про прийом на роботу працівників, копії заяв про звільнення, копії журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, копії договорів про надання послуг, копії актів приймання-передачі наданих послуг.
Так, надані договори про надання послуг № 800460-867/19 від 23.08.2019 з ОСОБА_2 , № 800460-872/19 від 23.08.2019 з ОСОБА_3 , № 800460-868/19 від 23.08.2019 з ОСОБА_4 , № 80D460-869/19 від 23.08.2019 з ОСОБА_5 , № 80D460-870/19 від 23.08.2019 з ОСОБА_6 , № 80D460-866/19 від 23.08.2019 з ОСОБА_7 , № 80D460-871/19 від 23.08.2019 з ОСОБА_8 , № 80D460-873/19 від 15.08.2019 з ОСОБА_9 , № 80D460-874/19 від 15.08.2019 з ОСОБА_10 , № 80D460-865/19 від 15.08.2019 з ОСОБА_11 , № 80D460-837/19 від 07.08.2019 з ОСОБА_12 , № 80D460-841/19 від 01.08.2019 з ОСОБА_13 , № 80D460-840/19 від 01.08.2019 з ОСОБА_14 , № 80D460-838/19 від 01.08.2019 з ОСОБА_15 , № 80D460-842/19 від 01.08.2019 з ОСОБА_16 , № 80D460- 839/19 від 01.08.2019 з ОСОБА_17 , № 80D460-934/19 від 16.09.2019 з ОСОБА_18 , № 80D460-930/19 від 16.09.2019 з ОСОБА_19 , № 80D460-933/19 від 16.09.2019 з ОСОБА_20 № 80D460-931/19 від 16.09.2019 з ОСОБА_21 , № 80D460-936/19 від 16.09.2019 з ОСОБА_22 , № 80D460-929/19 від 16.09.2019 з ОСОБА_23 , № 80D460- 935/19 від 16.09.2019 з ОСОБА_24 , № 80D460-928/19 від 16.09.2019 з ОСОБА_25 , № 80D460-897/19 від 09.09.2019 з ОСОБА_26 , № 80D460-895/19 від 09.09.2019 з ОСОБА_27 , № 80D460-896/19 від 09.09.2019 з ОСОБА_28 , № 80D460-898/19 від 09.09.2019 з ОСОБА_29 , № 80D460-932/19 від 16.09.2019 з ОСОБА_30 , № 80D460-969/19 від 11.10.2019 з ОСОБА_31 , № 80D460-970/19 від 11.10.2019 з ОСОБА_32 , № 80D460- 967/19 від 11.10.2019 з ОСОБА_33 , № 80D460-968/19 від 11.10.2019 з ОСОБА_34 , № 80D460-971/19 від 11.10.2019 з ОСОБА_35 , № 80D460-1084/19 від 22.11.2019 з ОСОБА_36 , № 80D460-1086/19 від 22.11.2019 з ОСОБА_37 , № 80D460-1087/19 від 22.11.2019 з ОСОБА_38 , № 80D460-1089/19 від 22.11.2019 з ОСОБА_39 , № 80D460-1088/19 від 22.11.2019 з ОСОБА_40 , № 80D460-1085/19 від 22.11.2019 з ОСОБА_41 , № 80D460-1083/19 від 22.11.2019 з ОСОБА_42 , № 80D460-1159/19 від 02.12.2019 з ОСОБА_43 , № 80D460-1158/19 від 02.12.2019 з ОСОБА_7 , № 80D460- 1165/19 від 02.12.2019 з ОСОБА_44 , № 80D460-1161/19 від 02.12.2019 з ОСОБА_45 , № 80D460-1160/19 від 02.12.2019 з ОСОБА_46 , № 80D460-1187/19 від 16.12.2019 з ОСОБА_47 , № 80D460-1188/19 від 16.12.2019 з ОСОБА_48 , № 80D460- 1189/19 від 16.12.2019 з ОСОБА_49 .
Дані договори про надання послуг ідентичні.
За результатами інспекційного відвідування було складено акт інспекційного відвідування від 11.01.2020 № ПЛ5706/1836/АВ. До Управління від ПАТ «Укртелеком» листом від 22.01.2020 надійшло зауваження на акт інспекційного відвідування, на яке надано відповідь листом Управління від 30.01.2020 № 10-12/941.
Цього ж дня працівниками позивача складено припис про усунення виявлених порушень № ПЛ5706/1836/НП/АВ/П яким зобов'язано директора ПАТ «Укртелеком», а саме: забезпечити дотримання вимог статей щодо укладення трудового договору та подачі повідомлення до ДПІ про прийняття працівника до початку роботи за укладеним трудовим договором.
За результатами розгляду справи про накладення штрафу відповідачем прийнято постанову від 28.02.2020 №ПЛ5706/1836/НП/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими особами, якою накладено на ПАТ «Укртелеком» на суму 2 267 040,00 грн.
Вважаючи протиправною вказану постанову, позивачем оскаржено її до суду.
Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V, дія якого поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Зокрема, згідно частини п'ятої статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» органи Держпраці при проведення заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб'єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборона на вилучення оригіналів документів та техніки; обов'язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; право суб'єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю); права суб'єктів господарювання; право на консультативні підтримку суб'єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю); та умови віднесення суб'єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі не затвердження відповідних критеріїв розподілу.
Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За змістом пунктів 1,2,7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України, Державна служба України з праці має реалізовувати державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно з пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі - Порядок №295), державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення; та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).
Згідно зі статтею 12 Конвенції МОП №81, інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. Згідно зі ст. 16 вказаної Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.
Тобто, Конвенція МОП №81 визначає безумовне дискреційне повноваження інспектора самостійно приймати рішення щодо необхідності проведення інспектування того чи іншого роботодавця для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.
Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження (пункт 21 Порядку №295).
За змістом пунктів 23, 24 Порядку 295 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», визначається Порядком №509.
Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
З матеріалів справи слідує, що відповідачем накладено штраф на ПАТ «Укртелеком» у зв'язку із допуском до роботи 48 осіб без укладання трудового договору. При цьому, надані позивачем договори цивільно-правового характеру про надання послуг, Відповідачем визначено як такі, що відповідають трудовим договорам.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Використання примусової праці забороняється. Особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Право на працю в Україні реалізується переважно шляхом укладання трудового договору між працівником та роботодавцем.
У частині 1 статті 21 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно із частиною 1 статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Частиною 3 статті 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Порядку №509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.
Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 901, 902 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Виконавець повинен надати послугу особисто.
У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Отже, законодавством регламентовано відповідальність за використання найманої праці без оформлення трудового договору.
При цьому, основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений. Він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
Таким чином, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29.09.2018 у справі №822/723/17, від 13.06.2019 у справі №1840/2507/18, від 10.10.2019 у справі №1840/2505/18 та, відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковими для суду при розгляді цієї справи.
Судом встановлено, що під час здійснення відповідачем інспекційного відвідування ПАТ «Укртелеком» виявлено 48 працівників, які надавали послуги з обслуговування телефонних викликів та електронних звернень на підставі договорів цивільно-правового характеру про надання послуг.
При цьому, дослідивши зміст договорів цивільно-правового характер, укладених позивачем із фізичними особами : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_7 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 судом встановлено, що згідно п.1.1 вказаних договорів замовник доручає і оплачує, а виконавець зобов'язується особисто в порядку та на умовах, визначених цими договорами, надавати послуги з обслуговування телефонних викликів та електронних звернень.
Вказані договори містять в собі конкретний перелік послуг, які мали надаватись виконавцями, визначає одиницю обліку послуг та вартість послуг без ПДВ.
Отже, предметом укладених договорів був не сам процес праці, а відповідний кінцевий результат.
Також, зі змісту актів приймання-передачі наданих послуг до договорів вбачається, що строк надання послуг становив, в залежності від кожного окремого договору, конкретну кількість годин надання послуг, всього, годин, як то 124:37; 41:37; 62:44; 97:32; 107:52; 67:56 і т.д.
Натомість, відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку ПАТ «Укртелеком», у товаристві встановлюється такий режим роботи: початок роботи - о 8 годині 30 хвилин; закінчення роботи - о 17 годині 30 хвилин; щоп'ятниці закінчення роботи - о 16 годині 15 хвилин; перерва на харчування та відпочинок - з 12 години 30 хвилин до 13 годин 15 хвилин.
Отже, фізичні особи, що надавали послуги відносно обслуговування телефонних викликів та електронних звернень, не мали обов'язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства.
Крім того, необхідно зауважити, що в п.1.4 договорів про надання послуг було визначено, що на відносини, що виникають за цим договором не поширюються норми трудового законодавства та правила внутрішнього трудового розпорядку Замовника.
Також суд, погоджується з доводами позивача, що проведений захід державного контролю стосовно ПАТ «Укртелеком» не відповідав предмету звернення фізичної особи ОСОБА_1 . Відтак, відповідач в особі осіб, що здійснювали захід державного контролю вийшли за межі предмету звернення гр. ОСОБА_1 і перевищили свої службові повноваження, адже у зверненні не ставилось питання оформлення відносин між сторонами (трудові чи цивільно-правові), особа лише ставила питання стосовно невиплаченої заробітної плати.
Вищезазначені договори про надання послуг не визнавались недійсними, удаваними чи неукладеними.
Зазначаючи, що у договорах про надання послуг, укладених між виконавцями та позивачем, вбачаються ознаки трудових договорів, відповідачем залишено поза увагою те, що основною ознакою, що відрізняє відносини з надання послуг (цивільно-правові) від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного результату - виконання об'єму робіт. Виконавець за договором про надання послуг, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. Умовами вищевказаних договорів не обумовлено дотримання Правил внутрішнього трудового розпорядку, також не передбачено дотримання норм охорони праці, санітарії та техніки безпеки, не передбачено облаштування робочого місця, тощо.
Таким чином, позивач, як суб'єкт господарювання, вправі на власний розсуд організовувати виконання статутних завдань, в тому числі і шляхом укладення договорів цивільного-правового характеру. Зобов'язуючи позивача укласти трудові договори, відповідач не врахував, що затвердження штатного розпису належить до компетенції суб'єкта господарювання. В свою чергу, виникнення, зміна та припинення відносин між позивачем та фізичними особами зумовлена волевиявленням обох сторін і одна із них не вправі в односторонньому порядку змінювати умови, щодо яких досягнуто двосторонньої домовленості на врегулювання відносин на підставі цивільного законодавства.
Також суд врахував, що цивільно-правовим договором встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, конкретний результат роботи, які повинні передати виконавець замовникові, визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик що були відображені в акті прийому передачі виконаних робіт.
Відповідачем суду не надано доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначених договорів.
Враховуючи викладене, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення цивільно-правових договорів на виконання робіт порушенням чинного законодавства України.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Виходячи з буквального тлумачення наведеної правової норми для притягнення юридичної або фізичної особи-підприємця, які використовують найману працю, до відповідальності у вигляді штрафу необхідно одночасне існування двох умов:
- фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту);
- виплата заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків.
При розгляді даної справи, судом встановлено, що управлінням Держпраці у Полтавській області під час інспекційного відвідування не виявлено та не зафіксовано фактів виплати позивачем заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для накладення штрафу на ПАТ «Укртелеком».
Крім того, враховуючи помилковість висновків відповідача про те, що укладені позивачем договори цивільно-правового характеру (надання послуг) відповідають ознакам трудових договорів, суд дійшов висновку про необґрунтованість постанови про накладення штрафу № ПЛ5706/1836/НП/АВ/П/ТД-ФС від 28.02.2020, оскільки порушення позивачем не допущено.
Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також доводи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись положеннями статей 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28.02.2020 № ПЛ5706/1836/НП/АВ/П/ТД-ФС.
Стягнути з управління Держпраці у Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 21 020,00 грн.
Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (бул.Тараса Шевченка, 18, Київ, 01601, код ЄДРПОУ 21560766)
Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, 119, Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39777136)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуваннями доповнень пункту 3 розділу VІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Р.О. Арсірій