16 серпня 2021 року Чернігів Справа № 620/5352/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Інсайт+'' до Північної митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інсайт+» (далі також - ТОВ «Інсайт+», позивач) звернулось до суду з позовом до Північної митниці Держмитслужби (далі також - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA 102000/2021/000009/2 від 24.02.2021 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 102150/2021/00020 від 24.02.2021.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що з метою здійснення митного контролю та митного оформлення імпортованих товарів, ним подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом, однак відповідач, за результатами опрацювання поданої митної декларації та документів, виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 102150/2021/00020 від 24.02.2021. та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA 102000/2021/000009/2 від 24.02.2021, відповідно до яких митну вартість товару визначено за резервним методом. Вказані обставини і слугували підставою для звернення до суду з цим позовом.
26.05.2021 ухвалою суду розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного проведення без повідомлення (виклику) сторін.
Представник відповідача подав суду відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час здійснення митного оформлення спірного товару митним органом запропоновано позивачу надати документи, а саме: копію митної декларації країни відправлення, прайс-листа виробника товару, виписку з бухгалтерської документації, висновки про вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, проте декларантом надано лише прайс-лист та митна декларація від 18.02.2021 № 21CZ580000233LT018. Отже, проаналізувавши митні оформлення подібних/ідентичних товарів встановлено, що позивачем за митною декларацією від 23.02.2021 №UA102150/2021/220745 митне оформлення оцінюваних товарів №6 та №8 здійснено за рівнем митної вартості, що вище за митну вартість вказаних товарів. Враховуючи митні оформлення даного товару, здійсненого у попередній період згідно цінової бази даних ЄАІС Держмитслужби за митною декларацією від 29.12.2020 № UA100430/2020/015159, митний орган дійшов висновку відмовити у застосуванні основного методу визначення митної вартості товару та самостійно визначити вартість з розрахунку 10,51 USD/кг. Отже, відповідач вважає, що у митниці були усі законні підстави для виникнення обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості. Враховуючи вищевикладене, відповідач звернув увагу суду на те, що митниця діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, просить врахувати суд позицію відповідача щодо стягнення судових витрат, викладену у відзиві.
Представником позивача до суду подано відповідь на відзив в якій зазначено, що відповідачем у своєму відзиві не надано жодних обґрунтованих заперечень на позов, а тому просить задовольнити позов повністю.
Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в якому вважає доводи позивача безпідставними та необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що не підлягає задоволенню.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
15.03.2019 між ТОВ «Інсайт +» (дистриб'ютор), який зареєстрований на території України та ARDON SAFETY S.R.0 (постачальник), який зареєстрований на території Чеської Республіки, укладено Ексклюзивний дистриб'юторський контракт №2 (далі-Контракт), відповідно до п.1.1. якого Постачальник (ARDON SAFETY S.R.0 ) передає, а Дистриб'ютор (ТОВ «Інсайт +» ) приймає на себе ексклюзивне право на розміщення та продаж продукції на всій території України.
Відповідно до умов п. 3.4 Контракту, ціна має відповідати ціні Інвойса ( а.с. 10).
Відповідно до Інвойсу від 12.02.2021 № 62152207, на виконання вказаного Контракту, Постачальником відправлено товар - взуття на підошві з гуми з верхом з натуральної шкіри, загальною вартістю 10 063,75 EUR. Оплата на вказану суму підтверджується платіжним дорученням у іноземній валюті №5 (документ №0408004), копія якого міститься в матеріалах справи.
Для здійснення митного оформлення вказаного товару позивачем до Півничної митниці Держмитслужби подані такі документи:
- зовнішньоекономічний договір (контракт) №2 від 15.03.2019;
- доповнення №2 від 16.04.2020 до зовнішньоекономічного Договору;
- доповнення №3 від 01.01.2021 до зовнішньоекономічного Договору;
- рахунок-фактура (інвойс) №62152207 від 12.02.2021;
- CMR №271506 від 18.02.2021;
- копію митної декларації країни відправлення №21CZ580000233LT018 від 18.02.2021;
- довідку про транспортні витрати;
- договір-заявку на транспортно-експедиційне обслуговування;
- прейскурант постачальника;
- виписку з бухгалтерської документації по собівартості товару «Бухгалтерська Довідка»;
- сертифікат походження товарів;
- брокерський договір;
- банківський платіжний документ на підтвердження оплати товару.
За результатами перевірки МД від 23.02.2021 №UA102150/2021/220745 та доданих документів відповідачем складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102150/2021/00020 у зв'язку з неподанням декларантом усіх документів, передбачених ч.2-3 ст. 53 Митного кодексу України.
24.02.2021 відповідач прийняв рішення № UA 102000/2021/000009/2 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість товару за основним методом - (вартість за одиницю товару артикул G1028/44, G3098/45, G1185/36 - 13,4820 Євро, загальна - 121,34 Євро та артикул G3097/43, G3097/47 - 12,0637 Євро, загальна сума -530,80 Євро (а.с. 39- 40).
У графі 33 вказаного рішення зазначено, що за митною декларацією від 23.02.2021 №UA102150/2021/220745 митне оформлення оцінюваних товарів №6 та №8 здійснено за рівнем митної вартості, що вище за митну вартість вказаних товарів. Додатково проаналізовано цінові пропозиції відправника ARDON SAFETY s.r.o. на сайті www.ardon.cz щодо асортименту товарів, заявлених під шарами №6 та №8 та встановлено, що вартість вказаних товарів значно вища за вартість цих товарів згідно наданих товаросупровідних документів. У зв'язку з неподанням особою, уповноваженою на декларування усіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 3 ст.53 МКУ, приймаючи до уваги відсутність можливості митного органу упевнитись в правильності заявленої митної вартості товарів №6 та №8, враховуючи митні оформлення даної продукції, здійсненої в попередній період (згідно цінової бази даних ЄАІС Держмитслужби), а також враховуючи вимоги ч. 6 ст. 54 МКУ та те, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 та ч. 2 ст. 58 Митного кодексу. України декларант має подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, є підстави для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості (за ціною договору) та митним органом визначено митну вартість товарів №6 та №8 самостійно з розрахунку 10,51 USD/кг (а.с.41).
Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.
Відповідно до ч. 1ст. 1 Митного Кодексу України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно з ч. 1ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Частиною 1 ст. 248 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1статті 257 Митного кодексу України).
За змістом ч.6 ст. 257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Розділ ІІІ Митного кодексу України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Ст. 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У відповідності до ч.4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5статті 58 Митного кодексу України).
У ч. 2, 3, 5 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Прямо передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Вказана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Окрім того, це узгоджується із зазначеними у ст. 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі та заохочення доброчесності.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до ч. 2, 4, 5, 10 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст.53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Перевіряючи доводи відповідача, суд звертає увагу на те, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого ч.2 ст. 53 МК України.
При цьому показник ціни товару чітко відображений у наданому позивачем інвойсі від 12.02.2021 № 62152207. Відповідачем не доведено, що саме цей документ містять розбіжності, неповні та/або недостовірні відомості, чи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Разом з тим, при імпортуванні позивачем спірних партій товару контролюючим митним органом витребувано у декларанта додаткові документи по партіям № 6 та №8. Водночас повідомлення митного органу про витребування додаткових документів по цим партіям не містили жодних причин таких дій, тобто належного обґрунтування сумнівів у достовірності заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту, що є прямим порушенням ч. 3 ст. 53 МК України.
Митним органом не доведено наявності підстав для неможливості прийняття поданих позивачем документів на підтвердження митної вартості таких операцій та/або неможливості визначення за ними ціни імпорту за основним методом.
Як вбачається з матеріалів справи та доводів відповідача, митну вартість товарів спірного товару скориговано за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях, а саме відповідно до наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС Держмитслужби І аналогічні товари, митне оформлення яких вже здійснено - митна декларація від 29.12.2020 №UA100430/2020/015159, згідно яких митна вартість вказаних товарів становить 10,51 USD/кг на умовах FCA. Митну вартість товарів №6 та №8 скориговано відповідно до ст. 64 МКУ за резервним методом, а саме відповідного наявної у митного органу цінової інформації, з розрахунку 10,51 USD/кг.
Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.
Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У свою чергу, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст наданих позивачем документів.
Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи № 809/1884/16, згідно з якою посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в інвойсі, поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення ст. 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Між тим, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598).
Наведене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, від 14.08.2018 у справі № 821/1617/17 та від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а.
Як вбачається із змісту спірних рішень відповідач не зазначив, які саме відомості (інформація) щодо складових митної вартості відсутні в документах, наданих позивачем під час митного оформлення, чи які саме розбіжності, неточності містять подані до митного оформлення документи, та які конкретно документи можуть усунути сумніви митного органу. Також відповідачем не наведено обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваних рішеннях.
Відтак, як встановлено зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише номер та дату митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України.
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про неподання декларантом документів, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість зроблених митницею коригувань митної вартості.
Посилання відповідача на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу не є належним доказом щодо неправильного визначення позивачем митної вартості товару, зазначеного у митній декларації від 23.02.2021 №UA102150/2021/220745, оскільки мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.
Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію.
Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п. 2, 4 ч.2 ст. 55 Митного кодексу якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
У свою чергу формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Отже, вказані доводи відповідача суд відхиляє.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу та протиправність прийнятого митницею рішення.
За приписами ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Даючи оцінку оскаржуваним рішенням відповідача, які зумовили звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що такі не відповідають визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та порушують право позивача на митне оформлення товару.
Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд зазначає таке.
За правилами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.9 ст. 139 КАС України).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Як встановлено судом, на підтвердження фактичного понесення зазначених витрат та їх розміру позивачем також надано копії платіжних доручень, які відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-14 та підтверджують факт понесення витрат саме у даній справі.
Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 09.04.2021 відповідно до якого вартість юридичних послуг за договором складає 5000,00 грн, платіжне доручення №2940 від 11.07.2021 про сплату послуг на суму 5000,00 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
У свою чергу відповідачем у відзиві висловлено позицію щодо стягнення судових витрат відповідно до якої, відповідач вважає, що позивачем та його представником документально не підтверджено понесені витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
Проте вказані обставини спростовуються наданими представником позивача доказами.
При цьому суд зазначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України № 5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Отже, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджені документально та знайшли своє відображення в матеріалах судової справи, тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Враховуючи, що позивачем при подачі позову також сплачено судовий збір в розмірі 2270,00 грн., то за рахунок бюджетних асигнувань Північної митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсайт+» підлягають стягненню понесені ним судові витрати на загальну суму 7270,00 грн.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Північної митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA 102000/2021/000009/2 від 24.02.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 102150/2021/00020 від 24.02.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північної митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсайт+» судовий збір в розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн), сплачений відповідно до платіжного доручення № 2681 від 24.05.2021 та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч грн), сплачені відповідно до платіжного доручення №2940 від 11.07.2021.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ''Інсайт+'' вул.Кільцева, буд.7,м.Чернігів,14007, код ЄДРПОУ 38672465.
Відповідач: Північна митниця Державної митної служби України просп.Перемоги, буд.6,м.Чернігів,14017 код ЄДРПОУ 43332675.
Повний текст рішення виготовлено 16 серпня 2021 року.
Суддя І.І. Соломко