16 серпня 2021 року Справа № 280/3944/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 168; код ЄДРПОУ 37941997)
про зобов'язання вчинити певні дії, -
18.05.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач), підписаний представником - адвокатом Бондарем Іллею Михайловичем (далі - представник), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі третя - особа), в якому представник позивача просить суд зобов'язати відповідача сформувати та подати до третьої особи подання про повернення позивачу збору на обов'язкове державне соціальне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 17360,00 грн., сплаченого під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу від 14.04.2021 житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Межовим А.В. та зареєстрованого в реєстрі за №262.
Крім того, просить стягнути з відповідача суму витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу. Водночас, позивач не є платником такого збору, оскільки є особою, яка придбавала житло вперше. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про повернення помилково сплаченого збору, проте отримав відмову, обґрунтовану відсутністю у відповідача інформації щодо власників нерухомого майна. Позивач вважає таку відмову необґрунтованою, у зв'язку із чим просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 24.05.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. 31 травня 2021 року позивачем надано документи на виконання вимог ухвали суду.
Ухвалою суду від 01.06.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
Відповідач позовні вимоги не визнав, 17.06.2021 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№34846), в якому зазначає, що при придбанні нерухомого майна у власність на підставі договорів купівлі-продажу всі покупці мають сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, окрім громадян, які придбавають житло вперше. Поряд із цим, на сьогоднішній день не існує органу, компетентного видавати довідки на підтвердження обставин первинного придбання житла. Вважає, що надані позивачем в якості доказів придбання житла вперше копії витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.04.2021 та договору купівлі - продажу від 14.04.2021 не можна вважати належними та допустимими доказами придбання житла вперше з боку позивача з огляду на те, що вони стосуються лише майна, придбаного позивачем 14.04.2021. Вказує, що Пенсійний фонд не володіє інформацією щодо прав власності громадян нерухоме майно і тому не може сформувати подання без надання зацікавленими особами доказів придбання ними нерухомості вперше. За таких обставин, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
17.06.2021 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення (вх.№34583), в яких зазначено, що відповідно до пункту 10 Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 № 787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 р. за № 1650/24182, заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подаються до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства. Відтак, заявлена вимога позивача є безпідставною, необґрунтованою та такою, що суперечить чинному законодавству України. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
14.04.2021, на підставі договору купівлі-продажу засвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Мужовим А.В., ОСОБА_1 придбав у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідним договором купівлі-продажу квартири.
При укладенні зазначеного договору, позивачем був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% вартості від придбаної квартири, а саме в розмірі 17360,00 грн., що підтверджується квитанцією від 14.04.2021.
20.04.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про повернення збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири від 14.04.2021.
Відповіді на вказане звернення матеріали справи не містять
Вважаючи, що має право на повернення вказаної суми, оскільки придбавав житло вперше, ОСОБА_1 звернувся до суду із даною позовною заявою.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР (тут і надалі - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), а питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740).
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пунктом 8 частини першої статті 2 цього ж Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Згідно з пунктом 15-1 Порядку №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
З аналізу зазначених вище законодавчих норм вбачається, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки - громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла, або громадяни, які придбавають житло вперше.
За приписами пункту 15-3 Порядку №1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Відповідно до абзацу десятого пункту 2.2 розділу II Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 №43, органи Державного казначейства України у процесі казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями формують розрахункові документи і здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням або висновком органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом, в даному випадку, є Пенсійний фонду України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Судом встановлено, що факт придбання позивачем квартири підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.04.2021 та Договором купівлі-продажу квартири від 14.04.2021.
За правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, наголошуючи, що надану позивачем копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності не можна вважати належним та допустимим доказом придбання ОСОБА_1 житла вперше з огляду на те, що вказаний витяг надавався саме щодо конкретного об'єкта нерухомого майна, відповідач, на якого, як на суб'єкт владних повноважень, покладено обов'язок доказування правомірності своїх рішень, не надав суду жодного доказу, який би спростовував твердження позивача про придбання житла вперше, та свідчив би про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору.
Виходячи із встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, суд вважає, що позивач звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, як такий, що придбавав житло вперше, а тому помилково сплачений ним збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, під час укладання договору купівлі-продажу, підлягає поверненню.
При цьому, суд наголошує, що відсутність механізму перевірки органами Пенсійного фонду України інформації про те, чи вперше особа придбала житло, не може бути підставою для відмови в поверненні їй помилково сплачених коштів у вигляді збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Верховний Суд в своїх постановах, зокрема від 02.04.2019 у справі №819/806/17, від 04.04.2019 у справі №819/1553/17, дійшов висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Звідси, посилання відповідача на неповноту інформації щодо осіб, які придбавають житло вперше, судом не приймаються.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787).
Пунктом 5 розділу І Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Тобто, подання про повернення коштів до органу Казначейства повинно подаватись саме платником, яким сплачено такі кошти, разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (пункт 5 Порядку). Зазначений порядок не містить застереження щодо направлення подання про повернення коштів безпосереднього до органу Казначейства органом, який здійснює контроль за правильністю зарахування коштів, в даному випадку органом Пенсійного фонду.
Слід зазначити, що відповідно до пункту 3 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті, перерахування компенсації здійснюється Казначейством або головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Тобто, вказане подання повинне бути сформоване до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області.
Враховуючи, що відповідачем не доведена правомірність своїх дій у спірних правовідносинах, тому, для ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області сформувати та надати позивачу, передбачене пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, подання про повернення позивачу сплаченого згідно квитанції 14.04.2021 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 17360,00 грн. (сімнадцять тисяч триста шістдесят гривень 00 копійок).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, якими прийнято протиправне рішення.
Що стосується стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 4000, 00 грн., суд зазначає наступне.
Частинами першою та другою статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
З метою отримання професійної правничої допомоги, позивачем було укладено договір про надання правничої допомоги від 20.04.2021 з адвокатським об'єднанням «Юридична компанія Радник» в особі керуючого партнера, адвоката Штабовенка Д.В.
Відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000165 від 20.04.2021 та акту приймання-передачі наданих послуг №1, сума наданих послуг складає 4000,00 грн., а саме: складання позову про повернення 1%. Вказані рахунки повністю оплачені позивачем згідно квитанції від 21.04.2021.
Судом встановлено, що адвокатом підготовлена та подана позовна заява до Запорізького окружного адміністративного суду, разом із додатками. При цьому суд враховує об'єм позову (7 сторінок), об'єм додатків до позовної заяви (19 аркушів).
Водночас, суд зазначає, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 по справі №810/3806/18.
Суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір правничої допомоги є завищеним та таким, що підлягає зменшенню. На думку суду, обґрунтованим, об'єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 500 грн./1 годину, а не 1000 грн./1 годину, як розраховано позивачем. Аналогічні висновки щодо необхідності застосування критеріїв співмірності при оцінці наданих адвокатом послуг викладено у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 по справі №200/14113/18-а.
Відтак, на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 77, 139, 241, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 168; код ЄДРПОУ 37941997) про зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області сформувати та надати ОСОБА_1 , передбачене пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, подання про повернення позивачу сплаченого згідно квитанції від 14.04.2021 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 17360,00 грн. (сімнадцять тисяч триста шістдесят гривень 00 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
В задоволенні іншої частини заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 16.08.2021.
Суддя М.С. Лазаренко