просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
про повернення позовної заяви
16 серпня 2021 року м.Харків Справа № 913/548/21
Провадження №15/913/548/21
Суддя Смола С.В., розглянувши матеріали
за позовом керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі
позивача - Міністерства освіти і науки України (пр.Перемоги, буд.10, м.Київ, 01135)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Груп ЛТД» (вул.Цілиноградська, буд.58-А, м.Харків, 61202)
про застосування наслідків недійсності нікчемних додаткових угод до договору про закупівлю товару та стягнення 44 777 грн 57 коп.,
Керівник Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області (далі - прокурор) 10.08.2021 (дата оформлення відповідного поштового відправлення) звернувся до Господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (далі - міністерство) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Груп ЛТД» (далі - ТОВ «Сервіс Груп ЛТД») про стягнення 44 777 грн 57 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
Державним закладом «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» в особі Відокремленого підрозділу «Рубіжанський політехнічний коледж імені О.Є. Порай-Кошиці Луганського національного університету імені Тараса Шевченка» (далі - ДЗ ЛНУ ВП «РПК ЛНУ») 02.01.2020 розміщено на веб-порталі уповноваженого органу з питань закупівель «Prozorro» оголошення №UA-2020-01-02-000177-b про намір здійснити закупівлю природного газу (09123000-7, ДК 021:2015: 09120000-6 - Газове паливо) для вказаного вузу обсягом 130 000 м куб. за бюджетні кошти та розміщено тендерну документацію з вимогами до учасників, предметом закупівлі та проектом договору.
За результатами розгляду цінової пропозиції ТОВ «Сервіс Груп ЛТД» указаного учасника визнано переможцем та повідомлено про намір укласти договір поставки газового палива.
02.03.2020 між ДЗ ЛНУ ВП «РПК ЛНУ» та ТОВ «Сервіс Груп ЛТД» укладено договір на постачання природного газу для непобутових споживачів №17-403/19 на період з моменту підписання договору по 31.12.2020.
У подальшому між сторонами внесено зміни: додатковою угодою від 16.03.2020 №1 внесено зміни до п.11.1 договору та встановлено, що договір набуває чинності з дати його підписання, та в частині постачання природного газу з 02.03.2020 по 31.12.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення; додатковою угодою від 19.03.2020 №2 внесено зміни до п.1.3 договору та встановлено, що постачальник передає споживачу у період з 02.03.2020 по 31.12.2020 (включно) природний газ в планових річних обсягах постачання газу - 130 000 куб. м, які визначаються договором як сума місячних планових обсягів; додатковою угодою від 24.09.2020 №3 внесено зміни до п.п.1.3, 1.4, 3.1 договору та зменшено обсяги постачання газу до 120 130, 056 куб. м газу та збільшено ціну за 1 000 куб м природного газу - 5 750 грн 00 коп. Отже за додатковою угодою №3 ціна на товар зросла на 9,04% порівняно з початковими умовами договору від 02.03.2020.
Підставою внесення змін до договору та укладення додаткової угоди від 24.09.2020 №3 став ініціативний лист постачальника від 16.09.2020, яким в обґрунтування підвищення на 10 відсотків ціни за природний газ, що постачається, зазначено про підвищення цінової кон'юнктури ринку природного газу у вересні порівняно з серпнем 2020 року. До вказаного листа додано довідки Харківської торговельно-промислової палати від 05.08.2020 №817/20, від 10.09.2020 №977/20, від 10.09.2020 №987/20, від 11.09.2020 №992/20, згідно з якими вказаною палатою проведено дослідження інформації рівня цін на газ.
У подальшому додатковою угодою від 26.10.2020 №8 внесено зміни до п.п.1.3, 1.4, 3.1 договору та зменшено обсяги постачання газу до 111 176,9921 куб. м газу та збільшено ціну за 1 000 куб. м природного газу - 6 320 грн 00 коп. За вказаною додатковою угодою ціна на товар зросла ще на 9,01%.
Підставою внесення змін до договору став ініціативний лист постачальника від 07.10.2020 №3179, яким в обґрунтування підвищення на 10 відсотків ціни на газ зазначено про підвищення цінової кон'юнктури ринку природного газу у вересні місяці в порівнянні з серпнем місяцем 2020 року. До вказаного листа додана довідка Харківської торговельно-промислової палати від 02.10.2020 №1123/20, згідно з якою палатою проведено дослідження інформації відпускних цін на газ.
Додатковою угодою від 27.10.2020 №9 внесено зміни до п.п.1.3, 1.4, 3.1 договору та зменшено обсяги постачання газу до 102 990,075 куб. м та збільшено ціну за 1 000 куб. м природного газу - 6 950 грн 00 коп. Отже, як зазначив прокурор, за додатковою угодою №9 ціна на товар зросла ще на 9,06%.
Підставою внесення змін до договору став ініціативний лист постачальника від 09.10.2020 №3469, який складений та зареєстрований навіть до підписання додаткової угоди від 26.10.2020 №8.
Прокурор зазначив, що з укладенням додаткових угод №3, №8, №9 збільшено ціну за 1 000 куб м природного газу з 5 230 грн 00 коп. (початкова ціна) до 6 950 грн 00 коп., тобто на 1 720 грн 00 коп., що складає 24,7%.
Додатковою угодою від 30.10.2020 №10 внесено зміни до п.3.6 договору та зменшено обсяг природного газу до 92 438 куб м за 606 563 грн 08 коп. у період постачання з 02.03.2020 по 31.12.2020.
Додатковою угодою від 09.11.2020 №11 внесено зміни до п.п.1.3, 1.4, 3.1 договору та зменшено обсяги постачання газу до 85 939,513 куб. м газу та збільшено ціну за 1 000 куб м природного газу - 7 644 грн 00 коп. За указаною додатковою угодою ціна на товар зросла ще на 9,08%.
Прокурор указав, що відповідач жодним чином не обґрунтував необхідність підвищення ціни за одиницю товару, разом з тим додані до відповідних листів цінові довідки лише надають інформацію щодо цін на природний газ різних постачальників по Україні та в жодному разі не підтверджують коливання ціни такого товару на ринку, а також - причини неможливості постачання відповідачем товару на умовах, які визначено договором від 02.03.2020 №17-403/19 з самого початку.
Крім того, додатковою угодою від 14.01.2021 №14 внесено зміни до п.п.1.3, 3.6 договору та змінено суму договору наступним чином: з 02.03.2020 по 31.12.2020 сума договору становить 217 181 грн 45 коп.; з 01.01.2020 по 28.02.2021 сума договору становить 43 436 грн 29 коп. за 5 682,4032 куб. м природного газу (за 1 000 куб. м - 7 644 грн 00 коп.).
У подальшому, у грудні 2020 року, сторонами договору одним днем (16.12.2020) проведено оплату за поставлений у листопаді-грудні 2020 року природний газ у сумі 108 078 грн 52 коп. за 14 139 куб. м (ціна за 1 000 куб. м газ - 7 644 грн 00 коп.). На думку прокурора, указане підтверджує, що сторони вийшли не тільки за рамки правового поля, а також порушили умови власних нікчемних додаткових угод.
18.02.2021 ДЗ ЛНУ ВП «РПК ЛНУ» сплачено ТОВ «Сервіс Груп ЛТД» за природний газ використаний протягом січня-лютого 2021 року 33 710 грн 95 коп.
Прокурор вважає, що переплата складає 10 647 грн 00 коп. та вказані дії призвели до того, що замовником необґрунтовано та незаконно сплачено 141 789 грн 47 коп. бюджетних коштів за 18 549,12 куб. м газу.
Указав, що переплата становить у загальній сумі 44 777 грн 57 коп.
Зазначив, що станом на дату укладення додаткової угоди №3 не підтверджено коливання ціни товару у сторону збільшення, та як наслідок, угоду укладено за відсутності визначених на те законодавчих підстав, тому при укладенні всіх наступних додаткових угод порушено визначену Законом України «Про публічні закупівлі» граничну 10% межу зміни ціни товару, визначену ч.4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі», що також свідчить про їх похідну нікчемність і нікчемність внаслідок недотримання указаної норми Закону через не підтвердження коливання ціни на товар на ринку й при укладенні вказаних додаткових угод.
Вважає, що нікчемність додаткових угод означає, що зобов'язання сторін регулюються договором, яким передбачено поставку природного газу в об'ємі 130 000 куб. м за 679 900 грн 00 коп.
Крім того, прокурор просить залучити до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» в особі Відокремленого підрозділу «Рубіжанський політехнічний коледж імені О.Є. Порай-Кошиці Луганського національного університету імені Тараса Шевченка» та Північно-Східний офіс Державної аудиторської служби України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2021 справа передана на розгляд судді Смолі С.В.
Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
За змістом ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України відсилають до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
Законом України «Про прокуратуру» визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1, абз.1 ч.3 та абз.1 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Отже, прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.
Аналіз положень ч.ч.3-4 ст.53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва керівником Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області інтересів держави в особі позивача - Міністерства освіти і науки України, з наведеними позовними вимогами, господарський суд виходить з наступного.
Міністерство освіти і науки України як центральний орган виконавчої влади згідно ст.ст.1, 6 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій. Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави.
Згідно з п.1.1 статуту Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» Міністерство освіти і науки України є органом управляння, якому підпорядкований Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка».
Відповідно до розділу 2 статуту закладу та безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Державного закладу «Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України є засновником вказаного університету, реалізує права та обов'язки уповноваженого органу стосовно університету, як центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, у підпорядкуванні та сфері управління якого перебуває університет, а також здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю університету та здійснює контроль за дотриманням статуту.
Відтак, у спірних правовідносинах Міністерство освіти і науки України є уповноваженим органом на здійснення контролю за дотриманням державних інтересів в частині законності використання державними закладами освіти коштів державного бюджету.
Відповідно до ст.28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
На думку господарського суду, з наведених положень законодавства випливає, що Міністерство освіти і науки України могло самостійно звернутися до суду із позовом до відповідача з вимогами про стягнення 44 777 грн 57 коп.
У той же час, приписами ч.ч.3-4 ст.53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», про що наголосив Верховний Суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Надаючи оцінку поведінці позивача на предмет здійснення ним належного захисту інтересів держави у даній ситуації, суд виходить із того, що 19.07.2021 прокурор звернувся до Міністерства освіти і науки України з запитом №52/2-1386вих-21 про надання інформації про вжиті заходи з приводу встановленого порушення законодавства (у порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру»).
У вказаному запиті Сєвєродонецька окружна прокуратура Луганської області повідомила міністерство про виявлені порушення та у термін до 18.08.2021 просила надати інформацію щодо вжитих заходів з метою усунення порушень чинного законодавства про публічні закупівлі, допущені ДЗ ЛНУ ВП «РПК ЛНУ», щодо укладення нікчемних додаткових угод №3, №8, №9, №11 до договору від 02.03.2020 №17-403/19 та безпідставної надмірної сплати бюджетних коштів за цими угодами у сумі 33 504 грн 34 коп.
Суд наголошує, що прокурор у зазначеному запиті самостійно установив термін для надання відповіді - до 18.08.2021.
При цьому, не дочекавшись відповіді від Міністерства освіти і науки України, прокурор 30.07.2021 направив до міністерства повідомлення №52/2-1496 вих-21 про намір звернутися до суду з відповідним позовом.
Листом від 09.08.2021 №52/2-1616вих-21 прокурор повідомив Міністерство освіти і науки України про намір звернутися до суду з відповідним позовом про застосування наслідків недійсності нікчемних угод №3, №8, №9, №11 до договору від 02.03.2020 №17-403/19 та стягнення переплачених за результатами укладення цих угод коштів.
Суд зауважує, що одночасно із направленням на адресу Міністерства освіти і науки України листа від 09.08.2021 №52/2-1616вих-21, тобто 10.08.2021, прокурор звернувся до суду з цим позовом.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що оскільки з моменту отримання запиту про намір прокуратурою подати позов до суду (повідомлення від 30.07.2021 №52/2-1496 вих-21) та його поданням (10.08.2021) пройшло 10 днів, та, ураховуючи що у запиті від 19.07.2021 №52/2-1386вих-21 про надання інформації про вжиті заходи з приводу встановленого порушення законодавства прокурором установлений строк для надання відповіді - 18.08.2021, прокурором не дотримано розумного строку щодо можливого реагування позивача на виявлені порушення інтересів держави.
Суд бере до уваги, що до направлення прокурором Міністерству освіти і науки України запита від 19.07.2021 №52/2-1386вих-21 про надання інформації про вжиті заходи з приводу встановленого порушення законодавства останнє ніяким чином не повідомлялось про наявність порушень, що виключало можливість звернення до суду з відповідним позовом. Доказів протилежного прокурором суду не надано.
Крім того, подання відповідного позову, на думку суду, потребує часу та необхідності наявності відповідних документів, які Міністерство освіти і науки України з огляду на те, що воно не було учасником спірних правовідносин, для підготовки позову не мало, прокурором до відповідного запиту їх додано не було.
Суд зауважує, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.
Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із ч.4 ст.53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз.2 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №910/6144/18, від 06.08.2019 у справі №912/2529/18).
Відповідно до ч.1 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Водночас, згідно з п.4 ч.5 ст.174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Отже, у випадку якщо прокурор, звертаючись з позовом, посилається на обставини, які можуть бути підставою для здійснення представництва інтересів держави в суді, однак не надає суду обґрунтування наявності цих підстав з відповідними доказами, суд залишає позовну заяву без руху для усунення цих недоліків. У тому ж випадку, якщо прокурор не посилається на такі обставини або обставини, на які він посилається, не можуть бути підставою для здійснення представництва, і, відповідно, їх обґрунтування і підтвердження доказами не має значення, суд згідно з п.4 ч.5 ст.174 ГПК України повертає позовну заяву і додані до неї документи.
Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 08.09.2020 у справі №916/2052/19, від 19.04.2021 у справі №910/14887/20, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.06.2021 у справі №911/3721/20, оскільки процесуальний закон не визначає, які саме положення в якому порядку (послідовності) має застосовувати суд першої інстанції у разі невиконання прокурором зазначених вище вимог, то суд, керуючись принципами диспозитивності та пропорційності господарського судочинства (ст.ст.14, 15 ГПК України), може на свій розсуд спочатку залишити позовну заяву прокурора без руху та повернути її у разі неусунення заявником допущених недоліків у встановлений строк (ч.4 ст.174 ГПК України), або ж з урахуванням фактичних обставин справи на підставі п.4 ч.5 ст.174 цього Кодексу повернути позовну заяву прокурору (без її попереднього залишення без руху).
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що прокурором не підтверджено наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України у даній справі, оскільки ним до звернення до суду не надано позивачу розумного строку для самостійного звернення до суду з відповідним позовом і указане порушення уже не може бути виправлене прокурором в порядку застосування приписів ч.1 ст.174 ГПК України, оскільки передчасне, а відтак і безпідставне, звернення прокурора до суду із даним позовом уже відбулось і ця обставина в принципі не може бути виправлена чи скасована.
Відтак, позовна заява керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області від 09.08.2021 №52/2-1615вих-21 підлягає поверненню на підставі п.4 ч.5 ст.174 ГПК України, як така що подана за відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави.
Частинами 6, 7 ст.174 ГПК України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
Відповідно до ч.8 ст.174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Оскільки позовна заява підлягає поверненню прокурору з вищенаведених підстав, його клопотання про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» в особі Відокремленого підрозділу «Рубіжанський політехнічний коледж імені О.Є. Порай-Кошиці Луганського національного університету імені Тараса Шевченка» та Північно-Східного офісу Державної аудиторської служби України судом не розглядається.
Керуючись ст.ст.174, 232 - 234 ГПК України, суд
1. У підтвердженні підстав представництва керівником Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України за заявленими позовними вимогами відмовити.
2. Позовну заяву від 09.08.2021 №52/2-1615вих-21 на 26-ти аркушах та додані до неї документи, усього на 112-ти аркушах повернути керівнику Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області.
Ухвала набрала законної сили негайно після її підписання 16.08.2021 у відповідності до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Суддя С. Смола