ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.08.2021Справа № 910/10680/21
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. розглянувши заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про відвід судді від розгляду справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів"
до відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
про визнання зобов'язань припиненими, -
Без виклику представників сторін
Публічне акціонерне товариство "Стахановський завод феросплавів" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання припиненими всіх зобов'язань Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" перед Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" за кредитним договором №4С11086Д від 09.03.2011 у зв'язку з їх повним виконанням.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Публічному акціонерному товариству "Стахановський завод феросплавів" стало відомо про наявність у провадженні Суду Штату Делавер справи за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", підставою якого визначено, в тому числі, отримання заявником суми кредиту за договором №4С11086Д від 09.03.2011 та подальше його неповернення. Проте, як вказує позивач, останнім грошові зобов'язання виконано належним чином, внаслідок чого зобов'язання за кредитним договором припинено належним виконанням.
Ухвалою від 05.07.2021 позовну заяву було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
08.07.2021 представником позивача було подано заяви про усунення недоліків позову.
Ухвалою від 12.07.2011 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.08.2021.
30.07.2021 представником відповідача було подано заяву про відвід судді Князькова В. В. від розгляду справи №910/10680/21.
В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилався на наявність сумнівів щодо неупередженості судді під час розгляду спору, оскільки під час подачі позову позивачем допущено зловживання своїми правами з метою маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями, що призвело до порушення встановленого порядку визначення судді за принципом випадковості. Вказана маніпуляція, на думку заявника, полягає в повторному поданні до Господарського суду міста Києва одного і того ж позову.
Розглянувши у нарадчій кімнаті подану представником Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заяву про відвід судді Князькова В. В. від розгляду справи №910/10680/21, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості заявленого відводу та наявність підстав для вирішення питання про відвід у відповідності до ч.3 ст.39 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Підстави для відводу (самовідводу) судді встановлені положеннями ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Зі змісту ч.3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України полягає, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (ч.ч.7, 8, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Проте, за висновками суду, обставини, які повідомлено Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Червонозоряний 4-В", не є підставою для відводу судді Князькова В.В. від розгляду справи № 910/6430/21.
В контексті означеного суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у ч.1 ст.6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вказано, що суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Одночасно, ст.15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Частиною 3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
Згідно Європейської Хартії «Про закон «Про статус суддів» судді при виконанні своїх обов'язків повинні бути доступними та виявляти повагу по відношенню до осіб, які до них звертаються; повинні турбуватися про підтримання високого рівні компетентності, необхідного рівня вирішення справ в кожному конкретному випадку, оскільки від рішень судді залежить гарантія прав особи.
Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Одночасно, ст.15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006р. №2006/23 від 19.05.2006р., незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.
Пунктом 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Одночасно, вказаними Принципами унормовано, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Згідно п.п.2.1, 2.2 Бангалорських принципів поведінки суддів при виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів.
Отже, при розгляді справ суддя керується саме нормами чинного господарського процесуального законодавства, засадами здійснення господарського судочинства та дотримується вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого розгляду спору.
Щодо вчинення позивачем маніпуляції автоматизованим розподілом судової справи суд зазначає таке.
Частинами 1, 2, 4, 7 ст.15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, - колегією суддів, а також за участю присяжних. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд. У судах функціонує Єдина судова інформаційна (автоматизована) система. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційною (автоматизованою) системою у порядку, визначеному процесуальним законом.
Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів. Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ) (ч.ч.2, 3 ст.6 Господарського процесуального кодексу України).
Визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ (ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно пп.17.2 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду в день надходження документів.
Справа №910/10680/21 була передана для розгляду судді Князькову В.В. згідно протоколу від 02.07.2021 автоматизованого розподілу справ між суддями, а отже, у відповідності до визначених нормами чинного законодавства правил визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи.
Стосовно посилань заявника на вчинення позивачем маніпуляцій автоматизованим розподілом справ шляхом подачі декількох однакових позовів, які у подальшому були повернуті або залишені судом без розгляду суд зазначає таке.
За приписами ч.5 ст.174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно (ч.4 ст.226 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто, з наведеного полягає, що повернення чи залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє особу права на звернення до суду за захистом своїх прав та обов'язків.
До того ж, в контексті наведеного суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що згідно ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»).
Наразі, суд звертає увагу заявника на те, що обставини подачі позивачем декількох однакових позовів протягом п'яти місяців, є предметом дослідження у вирішенні питання щодо наявності зловживання процесуальними правами та застосування відповідних наслідків, що передбачені ст.43 Господарського процесуального кодексу України, проте, ніяким чином не є підставою для відводу судді від розгляду справи.
З огляду на викладене, наведені у заяві Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" обставини, не свідчать про наявність підстав, передбачених ст.ст. 35, 36 Господарського процесуального кодексу України, для відводу судді Князькова В.В. від розгляду справи №910/10680/21.
Враховуючи наведе вище, обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді Князькова В.В. під час розгляду справи №910/10680/21, судом не встановлено.
За таких обставин, виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про безпідставність, необґрунтованість та юридичну неспроможність заявленого відповідачем відводу, та необхідність передачі заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про відвід судді Князькова В.В. від розгляду справи №910/10680/21 для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України
Керуючись ст.ст. 35-39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Заяву від 30.07.2021 Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про відвід судді Князькова В.В. від розгляду справи №910/10680/21 передати для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Повний текст складено 16.08.2021.
Суддя В. В. Князьков