13 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 200/9745/20-а
адміністративне провадження № К/9901/19353/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Єресько Л.О., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року в справі №200/9745/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, за участю третіх осіб - Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя, - про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - ТУ ДСА України в Запорізькій області), за участю третіх осіб - Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність в частині невиплати щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 28 березня 2015 року до 14 вересня 2016 року;
- зобов'язати нарахувати та виплатити щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 28 березня 2015 року до 14 вересня 2016 року з урахуванням індексації;
- визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період із 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням обмеження, визначеного статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;
- зобов'язати провести перерахунок суддівської винагороди за період із 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та виплатити недоотриману її частину.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність ТУ ДСА України в Запорізькій області в частині невиплати ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 28 березня 2015 року до 14 вересня 2016 року;
- зобов'язано ТУ ДСА України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 28 березня 2015 року до 14 вересня 2016 року;
- визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період із 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням обмеження, визначеного статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;
- зобов'язано ТУ ДСА України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період із 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) на підставі частини другої статті 135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмеження, встановленого статтею 29 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року касаційну скаргу ТУ ДСА України в Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року в справі №200/9745/20 повернуто особі, яка її подала.
24 травня 2021 року до Суду вдруге направлено касаційну скаргу ТУ ДСА України в Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року в справі №200/9745/20.
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2021 року визнано неповажними причини пропуску ТУ ДСА України в Запорізькій області строку на касаційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року і постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року в справі №200/9745/20; касаційну скаргу ТУ ДСА України в Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року в справі №200/9745/20 залишено без руху; надано скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали, шляхом: доплати судового збору та надіслання належних доказів на підтвердження його сплати; подання до суду касаційної інстанції заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення і надіслання відповідних доказів.
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2021 року задоволено заяву ТУ ДСА України в Запорізькій області про поновлення строку на касаційне оскарження та поновлено цей строк; касаційну скаргу ТУ ДСА України в Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року в справі №200/9745/20 залишено без руху; надано скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку касаційної скарги, зазначеного у мотивувальній частині ухвали, шляхом: надіслання нової редакції касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи із зазначенням підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а також які саме порушення норм матеріального чи процесуального права допущені судами, із наведенням конкретної норми права закону або іншого нормативно-правового акта.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Предметом розгляду цієї справи є: визнання протиправною бездіяльності в частині невиплати щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу; зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з урахуванням індексації; визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати суддівської винагороди із застосуванням обмеження, визначеного статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»; зобов'язання провести перерахунок суддівської винагороди обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та виплата недоотриманої її частини.
Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що ОСОБА_1 обіймає посаду судді Авдіївського міського суду Донецької області.
Отже, ця справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачем, посада якого входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі).
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
На виконання вимог Суду скаржник надіслав нову редакцію касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи, у якій зазначає, що підставою оскарження судових рішень є:
- застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2019 року (справа №820/2462/17); від 25 липня 2019 року (справа №804/3790/17); від 23 грудня 2019 року (справа №814/1274/17) в частині застосування частини другої статті 152 Конституції України, статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд», що полягає у застосуванні до спірних правовідносин рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 , яке не підлягало застосуванню;
- застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року (справа №340/1916/20), щодо необхідності застосування до спірних правовідносин статті 23 Бюджетного Кодексу України;
- судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи порушено норми процесуального права, а саме: не дотримано вимоги статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23 січня 2019 року (справа №820/2462/17); від 25 липня 2019 року (справа №804/3790/17); від 23 грудня 2019 року (справа №814/1274/17) під час розгляду справи №200/9745/20-а щодо ретроактивності рішень Конституційного Суду України;
- Першим апеляційним адміністративним судом порушено норми процесуального права, які полягли: у недотриманні вимог пункту 3 частини четвертої статті 246 КАС України щодо ненадання мотивованої оцінки аргументам з приводу неправильного встановлення судом першої інстанції сум нарахованої та виплаченої позивачу суддівської винагороди у спірний період; у недотриманні вимог частини третьої статті 308 КАС України щодо недослідження довідки від 23 вересня 2020 року №08-02/1158, що є порушенням вимог частини другої статті 353 КАС України;
- незастосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень, які підлягали застосуванню - статей 19, 152 Конституції України, неправильне тлумачення положень статті 130 Конституції України, незастосування статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» (в частині початку дії рішення Конституційного Суду України), статей 23, 51 Бюджетного кодексу України, статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».
Суд відхиляє доводи скаржника щодо наявності підстави для касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки правовідносини у справах №820/2462/17, №804/3790/17, №814/1274/17, на які він посилається, не є подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Також скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження є неврахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/20.
Проте, які саме норми права судами застосовано неправильно скаржник не вказав, обмежившись загальними посиланнями на норми чинного законодавства. Аргументи скарги зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів у справі та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України.
У випадку посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, необхідно навести порушені судами норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в сукупності з обґрунтуванням підстав, передбачених частинами другою та третьою статті 353 КАС України.
Отже, необхідно зазначити підставу, визначену частинами другою та третьою статті 353 КАС України, а також обґрунтувати наявність порушення процедури розгляду справи, передбаченої частиною другою статті 353 КАС України, та обґрунтувати наявність такої підстави.
Водночас скаржником не обґрунтовано наявності підстави, визначеної частиною другою статті 353 КАС України.
Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Оскільки скаржником не усунуто недоліку касаційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, касаційну скаргу необхідно повернути скаржнику.
Керуючись статтями 169, 248, 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року в справі №200/9745/20 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, установленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: Л.О. Єресько
В.Е. Мацедонська