13 серпня 2021 року
Київ
справа №814/1520/16
адміністративні провадження №№ К/9901/27176/18, К/9901/27178/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський нафтоперевалювальний комплекс» до Головного управління ДФС у Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,
У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський нафтоперевалювальний комплекс» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію від 23 червня 2016 року №1969/10/14-29-12-01-10.
Ухвалою судді Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі та залучено у справу третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Адміністрація морських портів України».
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року, позов задоволено; визнано протиправною та скасовано оскаржувану податкову консультацію.
Постановою Верховного суду від 19 лютого 2021 року, яка ухвалена у порядку письмового провадження, касаційні скарги Головного управління ДФС у Миколаївській області та Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» задоволено; постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський нафтоперевалювальний комплекс» відмовлено.
В зв'язку з тим, що постановою касаційного суду не здійснено розподілу судових витрат Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг останнє подало заяву про вирішення цього питання шляхом прийняття додаткового рішення.
Розглянувши подану заяву, Верховний Суд зазначає наступне.
Так, у відповідності до пункту третього частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Таким чином, законодавець розрізняє судовий збір і витрати, пов'язані з розглядом справи, як такі, що є різними видами судових витрат.
Порядок розподілу судових витрат встановлений статтею 139 КАС України.
Згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частинами другою та третьою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз; при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже правила розподілу судових витрат відрізняються залежно від суб'єктного складу осіб, які беруть участь у справі. Статтею 139 КАС України не передбачено стягнення в порядку розподілу судових витрат сплаченого суб'єктом владних повноважень судового збору у справі.
Разом з тим, порядок відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, врегульовано частиною одинадцятою статті 139 КАС України, згідно якої вони стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Зміст цієї норми дає підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Відповідна правова позиція викладена в низці постанов Верховного Суду, зокрема від 27 травня 2019 року у справі №821/410/17, від 22 січня 2020 року у справі №808/2832/17, від 27 травня 2021 року у справі №480/6187/20.
У даному випадку Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» судом було залучено у справу як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача; у ході розгляду справи останнє заперечувало проти задоволення позовних вимог та підтримувало позицію відповідача - Головного управління ДФС у Миколаївській області, яке є суб'єктом владних повноважень, а тому при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» підлягають застосуванню положення частини другої та третьої статті 139 КАС України, які, як вже вказувалося вище, передбачають відшкодування відповідачу-суб'єкту владних повноважень документально підтверджених витрат, пов'язаних лише із залученням свідків та проведенням судових експертиз, та не встановлюють стягнення в порядку розподілу судових витрат сплаченого суб'єктом владних повноважень судового збору.
Оскільки, як на підставу для прийняття додаткового рішення у справі, заявник посилається саме на невирішення судом касаційної інстанції питання щодо розподілу судових витрат, понесених Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, які не підлягають розподілу за встановлених обставин справи, підстави для ухвалення додаткового рішення у зазначеній справі про стягнення судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 3, 139, 248, 252 КАС України, Суд
У задоволенні заяви Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду