13 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 320/5284/19
адміністративне провадження № К/9901/28509/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року у справі № 320/5284/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Київгідромонтаж» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
Приватне акціонерне товариство «Київгідромонтаж» звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення:
- від 24 червня 2019 року № 0019271413, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 333173,75 грн, в тому числі 266539,00 грн за податковими зобов'язаннями та 66634,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- від 24 червня 2019 року №0019291413, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 380052,50 грн, в тому числі 304042,00 грн за податковими зобов'язаннями та 76010,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
- від 24 червня 2019 року №0019301413, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 170,00 грн за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки»;
- від 24 червня 2019 року №0019311413, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 24736,51 грн, в тому числі 19789,21 грн за податковими зобов'язаннями та 4947,30 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
- від 07 листопада 2019 року № 0003811304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 475,56 грн, в тому числі 349,28 грн за податковим зобов'язанням та 126,28 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
- від 07 листопада 2019 року № 0003801304, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 5706,69 грн, в тому числі 4191,36 грн за податковим зобов'язанням та 1515,33 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У касаційній скарзі, як на підставу для відкриття касаційного провадження, скаржник посилається на пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Водночас касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначених підстав для касаційного оскарження.
Так, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Суд звертає увагу скаржника на те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення: норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Водночас у поданій касаційній скарзі скаржник чітко не вказав, яку норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду (в контексті предмета спору у цій справі).
Скаржником також не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.
Крім того, звертаючись з касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), скаржник водночас цитує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 17 січня 2018 року (провадження № К/9901/2529/18), від 18 січня 2018 року (провадження № К/9901/1478/18), від 24 січня 2018 року (провадження № К/9901/554/18), від 16 січня 2018 року (провадження № К/9901/2558/18), від 24 січня 2018 року (провадження № К/9901/562/18), від 27 березня 2018 року у справі № 826/1588/13-а, від 28 лютого 2018 року у справі № 826/7986/13-а, від 05 січня 2021 року у справі № 810/1476/16.
Верховний Суд також звертає увагу скаржника на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник уважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Виходячи зі змісту пункту 1 частини другої статті 353 КАС України прийнятність доводів про ненадання оцінки усім доказам у справі можливе виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, яких у касаційній скарзі не викладено.
Відсутність у касаційній скарзі належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, які передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, унеможливлюють перевірку такої умови.
Отже, касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначених підстав для касаційного оскарження.
Подана касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року у справі № 320/5284/19 - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Шишов