Справа № 420/4657/21
12 серпня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребової М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 156050008677 про відмову в призначенні пенсії від 11.03.2021 року;
- зобов'язати відповідача провести призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з зарахуванням до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, а саме періодів роботи:
- з 27.01.1992 р. по 31.05.1994 р. - гірник першого розряду з повним робочим днем під землею, машиніст підземних установок 3 розряду з повним робочим днем під землею, гірник очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею Шахти «Майська» п/о «Свердловантрацит» (2 роки 4 міс. 4 дня);
- з 30.03.1995 р. по 17.06.1995 р. гірник очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею Шахти ім. Свердлова п/о «Свердловантрацит» (0 років 02 міс. 17 днів);
- з 04.07.1995 р. по 07.07.1997 р. гірником очисного забою 4 та 5 розряду з повним робочим днем під землею шахти «Алмазна» АОТ «Гуковуголь» (2 роки 00 міс. 03 дня).
Ухвалою суду від 26.03.2021 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно зі змістом адміністративного позову та відповіді на відзив, позивач обґрунтовує заявлені вимоги із зазначенням таких фактичних обставин:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 04.03.2021 року до Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1. До заяви були додані всі документи, які підтверджують його трудовий стаж;
- 18 березня 2021 року позивач отримав рішення управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 156050008677 про відмову в призначенні пенсії від 11 березня 2021 року. Підставою для відмови в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах стало те, що у позивача недостатньо пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах і його стаж на час подачі заяви про призначення пенсії складає: загальний 25 років і 6 місяців, пільговий стаж 9 років і 6 місяців. Позивач вважає рішення управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 156050008677 про відмову в призначенні пенсії від 11 березня 2021 року незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не врахований пільговий стаж за періоди роботи зі шкідливими умовами праці, а саме: з 27.01.1992 року по 31.05.1994 року (запис в трудовій книжці № 5-8), коли позивач працював на Шахті «Майська» п/о «Свердлонтрацит» гірником першого розряду з повним робочим днем під землею, машиністом підземних установок 3 розряду з повним робочим днем під землею, гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею (2 роки 4 міс. 4 дня); з 30.03.1995р. по 17.06.1995р. (запис в трудовій книжці № 12-13), коли позивач працював на Шахті ім. Свердлова п/о «Свердловантрацит» гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею (0 років 02 міс. 17 днів); з 04.07.1995р. по 07.07.1997 р., коли позивач працював на шахті «Алмазна» АОТ «Гуковуголь» гірником очисного забою 4, а потім 5 розряду з повним робочим днем під земелею (2 роки 00 міс. 03 дня). Вказані обставини підтверджуються трудовою книжкою, яка була відкрита 10 липня 1989 року;
- відповідачем вірно встановлено стаж позивача, загальний стаж роботи 25 років 3 міс. 29 днів. Але відповідачем не враховано 4 роки 6 місяців та 24 днів до пільгового стажу роботи, оскільки ці періоди його роботи не внесені до системи персоніфікованого обліку. Позивач вважає, що стаж його роботи зі шкідливими умовами праці за період до впровадження системи персоніфікованого обліку повинен обчислюється Пенсійним фондом України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, за записами в трудовій книжці.
Згідно з відзивом на позовну заяву та додаткових пояснень щодо окремих питань справи, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав:
- позивач звернувся до Головного управління із заявою № 1043 від 04.03.2021 року щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Розглянувши надані позивачем документи, на вимогу до п. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Головним управлінням було прийнято рішення № 156050008677 від 11.03.2021 року, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії;
- загальний страховий стаж позивача складає 25 років 6 місяців. Спеціальний, пільговий стаж роботи складає 9 років 6 місяців. При розрахунку загального та пільгового стажу роботи позивача Головним управлінням було враховані всі надані документи. Оскільки у позивача відсутній необхідний пільговий стаж, право виходу на пенсію на пільгових умовах при наявному пільговому стажі роботи 9 років 6 місяців за Списком № 1 із зменшенням пенсійного віку позивач набуде в 51 рік;
- підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є передусім наявність професій та виробництва в зазначених списках та підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць за певними умовами зайнятості працівника на відповідних роботах;
- періоди роботи позивача з 27.01.1992 по 31.05.1994, з 30.03.1995 по 17.06.1995, з 04.07.1995 по 07.07.1997 зараховані до загального стажу роботи позивача, проте не зараховані до пільгового стажу, з огляду на те, що позивачем не надано уточнюючі довідки за вказані періоди, то не можливо зарахувати данні періоди роботи до пільгового стажу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані сторонами справи, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.
04.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про призначення пенсії, яка прийнята 04.03.2021 року та зареєстрована за № 1043. (а.с.39-40)
Згідно з розпискою-повідомленням (а.с.40), зокрема:
Перелік документів, доданих до заяви:
- обов'язкові документи: довідка із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 р. по день звернення б/н; довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру № НОМЕР_1 ; заява про призначення/перерахунок пенсії, ЦБД, запит на інформування, пам'ятка №№ 1043, 781; інформація про реєстрацію/відсутність реєстрації фізичної особи підприємцем б/н від 04.03.2021 р.; паспорт або ID-картка або посвідка НОМЕР_2 ; трудова книжка або документ про стаж НОМЕР_3 ;
- інші документи: військовий квиток НОМЕР_4 ; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання 1 НОМЕР_5 ; заява про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк) б/н.
Перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії:
- довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 р.: строк подання (дата) - 03.06.2021 р.;
- довідка про зміну назви організації: строк подання (дата) - 03.06.2021 р.;
- довідка про перебування на утриманні: строк подання (дата) - 03.06.2021 р.;
- довідка з місця навчання: строк подання (дата) - 03.06.2021 р.;
- фото: строк подання (дата) - 03.06.2021 р.
Рішенням Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України Одеської області № 156050008677 від 11.03.2021 року (а.с.36-37), розглянувши заяву № 1043 від 04.03.2021 р. щодо призначення пенсії на пільгових умовах у відповідності із статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058) та надані документи: (паспорт та ідентифікаційний номер; трудова книжка, диплом, військовий квиток, довідка про стаж, свідоцтво про народження дитини, довідка про взяття на облік ВПО) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до п. 3 ст. 114 розділу XIV «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (зі змінами 2148), в призначенні пенсії за віком Список № 1, - відмовлено.
Відповідно до змісту вказаного рішення, його прийнято з таких підстав:
- у відповідності до п. 3 ст. 114 розділу XIV «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р. (зі змінами 2148) право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі Список № 1), та за результатами атестації робочих місць, чоловіки після досягнення 50 років при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них 10 років на зазначених роботах;
- працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за наявності передбаченого загального стажу роботи, пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 призначаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;
- страховий стаж позивача роботи складає 25 років 6 місяців;
- пільговий стаж роботи складає 9 років 6 місяців;
- при розрахунку спеціального стажу роботи за Списком № 1 та загального страхового стажу враховано всі документи;
- право виходу на пенсію на пільгових умовах при пільговому стажі роботи 9 років 6 місяців за СП № 1 із зменшенням пенсійного віку позивач набуде в 51 рік.
Не погоджуючись з рішеннями відповідача № 156050008677 від 11.03.2021 року, позивач звернувся до суду із вищенаведеними вимогами.
Судом також встановлено, що відповідно до записів трудової книжки позивача, НОМЕР_6 , яка заповнена 10.07.1989 року (а.с.51-60), позивач працював, зокрема:
- з 27.01.1992 р. по 31.05.1994 р.: гірськоробочим підземним першого розряду з повним робочим днем під землею; машиністом підземних установок 3 розряду з повним робочим днем під землею; гірськоробочим очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею, - шахти «Майська» п/о «Свердловантрацит»;
- з 30.03.1995 р. по 17.06.1995 р.: гірськоробочим очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею, - шахти ім. Свердлова п/о «Свердловантрацит»;
- з 04.07.1995 р. по 07.07.1997 р.: гірськоробочим очисного забою 4 та 5 розряду з повним робочим днем під землею, - шахти «Алмазне» а/т «Гуковуголь».
На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копію, зокрема Фрми РС-право (а.с.16): стаж для розрахунку права позивачу за зверненням від 04.03.2021, алгоритм розрахунку: пенсія за віком (ЗУ № 1058), відповідно до якої, зокрема періоди: 27.01.1992-31.05.1994, 03.11.1994-17.06.1995, 04.07.1995-07.07.1997 - не враховані за Списком № 1.
На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, та на виконання ухвали суду відповідачем суду також надана копія пенсійної справи позивача (а.с.36-75).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): законами України: «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV); «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII); Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637); Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1); Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486 (далі - Положення № 28-2).
Згідно з ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Відповідно до п. а ст. 13 Закону № 1788-XII працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
45 років - по 31 березня 1970 року включно;
45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;
46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;
46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;
47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;
47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;
48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;
48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;
49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;
49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;
50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування":
чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;
жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року;
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;
55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;
58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;
59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;
59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;
60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує таж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Згідно з п. 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Після надходження даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем проведення перерахунку.
В аналогічному порядку після визначення Пенсійним фондом України розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, здійснюється перерахунок пенсії у разі відсутності на дату призначення пенсії даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески.
Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Відповідно до п. 7 Положення № 28-2 управління Фонду зобов'язане у процесі своєї діяльності суворо додержуватися вимог чинного законодавства, законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.
На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позиція відповідача зі спірних питань - є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, та/або фактичним обставинам справи, з таких підстав.
Судом встановлено, що рішенням Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України Одеської області № 156050008677 від 11.03.2021 року:
- розглянувши заяву № 1043 від 04.03.2021 р. щодо призначення пенсії на пільгових умовах у відповідності із статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058) та надані документи: (паспорт та ідентифікаційний номер; трудова книжка, диплом, військовий квиток, довідка про стаж, свідоцтво про народження дитини, довідка про взяття на облік ВПО) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
- у відповідності до п. 3 ст. 114 розділу XIV «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (зі змінами 2148), в призначенні пенсії за віком Список № 1, - відмовлено.
Відповідно до змісту вказаного рішення, його прийнято з таких підстав:
- у відповідності до п. 3 ст. 114 розділу XIV «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р. (зі змінами 2148) право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі Список № 1), та за результатами атестації робочих місць, чоловіки після досягнення 50 років при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них 10 років на зазначених роботах;
- працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за наявності передбаченого загального стажу роботи, пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 призначаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;
- страховий стаж позивача роботи складає 25 років 6 місяців;
- пільговий стаж роботи складає 9 років 6 місяців;
- при розрахунку спеціального стажу роботи за Списком № 1 та загального страхового стажу враховано всі документи;
- право виходу на пенсію на пільгових умовах при пільговому стажі роботи 9 років 6 місяців за СП № 1 із зменшенням пенсійного віку позивач набуде в 51 рік.
З наведеного змісту оскарженого позивачем рішення вбачається, що у ньому:
- фактично відповідачем наведено лише певний зміст положень законодавства, зокрема п. 3 ст. 114 розділу XIV Закону № 1058-IV, та зазначено визначений відповідачем страховий та пільговий стаж позивача;
- зазначено, що при розрахунку спеціального стажу роботи за Списком № 1 та загального страхового стажу враховано всі документи.
При цьому, відповідно до записів трудової книжки позивача, НОМЕР_6 , доданої позивачем до заяви, за результатами розгляду якої прийнято оскаржене рішення, позивач працював, зокрема:
- з 27.01.1992 р. по 31.05.1994 р.: гірськоробочим підземним першого розряду з повним робочим днем під землею; машиністом підземних установок 3 розряду з повним робочим днем під землею; гірськоробочим очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею, - шахти «Майська» п/о «Свердловантрацит»;
- з 30.03.1995 р. по 17.06.1995 р.: гірськоробочим очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею, - шахти ім. Свердлова п/о «Свердловантрацит»;
- з 04.07.1995 р. по 07.07.1997 р.: гірськоробочим очисного забою 4 та 5 розряду з повним робочим днем під землею, - шахти «Алмазне» а/т «Гуковуголь».
Проте, в оскарженому рішенні:
- взагалі не зазначено фактичні підстави прийняття рішення, зокрема в частині визначення пільгового стажу роботи, з яким не згоден позивач, та
- не надано оцінку / не проаналізовано враховані відповідачем фактичні обставини щодо їх відповідності вимогам законодавства, яке регулює питання, щодо якого звернувся позивач, в тому числі наведеному відповідачем у рішенні.
При цьому, по-перше, загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Відсутність у рішенні суб'єкта владних повноважень конкретизації підстав (фактичних і юридичних) призводить до необґрунтованого обмеження права позивача бути повідомленим про підстави настання для нього негативних наслідків за законодавчо встановленими вимогами, а не будь-яких на власний розсуд.
Встановлені судом обставини свідчать про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості рішення, виконання яких є запорукою передбачуваності для позивача наслідків виконання або невиконання ним законних вимог відповідача.
Відтак, невиконання суб'єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Наведена позиція суду щодо вимог до рішення суб'єкта владних повноважень узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 23.10.2018 року по справі № 822/1817/18 (адміністративне провадження № К/9901/62472/18) та від 2 квітня 2019 року по справі № 822/1878/18 (адміністративне провадження № К/9901/4668/19), від 21 травня 2019 року по справі № 815/2791/18 (адміністративне провадження № К/9901/8950/19) тощо.
По-друге, щодо посилання у додаткових поясненнях, як на підставу для відмови у задоволенні позову на те, що: періоди роботи позивача з 27.01.1992 по 31.05.1994, з 30.03.1995 по 17.06.1995, з 04.07.1995 по 07.07.1997 зараховані до загального стажу роботи позивача, проте не зараховані до пільгового стажу, з огляду на те, що позивачем не надано уточнюючі довідки за вказані періоди, то не можливо зарахувати данні періоди роботи до пільгового стажу, - слід зазначити таке.
Відповідно до абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Як встановлено судом вище, в оскарженому рішенні:
- взагалі не зазначено фактичні підстави прийняття рішення, зокрема в частині визначення пільгового стажу роботи, з яким не згоден позивач, та
- не надано оцінку / не проаналізовано враховані відповідачем фактичні обставини щодо їх відповідності вимогам законодавства, яке регулює питання, щодо якого звернувся позивач, в тому числі наведеному відповідачем у рішенні.
З зазначених підстав суд також не бере до уваги посилання відповідача у додаткових поясненнях на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 05.06.2018 року по справі № 453/841/16-а, від 22.08.2019 року по справі № 607/2864/15-а та від 09.09.2019 року по справі № 500/1031/17.
При цьому, жодних доводів щодо вжиття відповідачем всіх можливих заходів для отримання доказів, які не були покладені в основу оскарженого рішення до його прийняття, але які не були отримані з незалежних від нього причин, - відповідачем не наведено та доказів на їх підтвердження не надано.
Разом з тим, суд також звертає увагу відповідача на те, що згідно з розпискою-повідомленням до заяви позивача від 04.03.2021 року № 1043, зокрема у Переліку документів, яких недостатньо для призначення пенсії, уточнюючі довідки за періоди роботи позивача: з 27.01.1992 по 31.05.1994, з 30.03.1995 по 17.06.1995, з 04.07.1995 по 07.07.1997, - не зазначені.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності прийняття оскарженого рішення, з дотриманням вимог абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем суду не наведено та не надано.
Щодо решти доводів сторін слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).
Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно
суд дійшов висновку, що:
- рішення № 156050008677 від 11.03.2021 року про відмову в призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах за Списком № 1 прийняте відповідачем: не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямований це рішення, тому воно є протиправним та підлягає скасуванню, відповідно зазначена вимога підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача в частині: зобов'язати відповідача провести призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з зарахуванням до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, а саме періодів роботи: з 27.01.1992 р. по 31.05.1994 р. - гірник першого розряду з повним робочим днем під землею, машиніст підземних установок 3 розряду з повним робочим днем під землею, гірник очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею Шахти «Майська» п/о «Свердловантрацит» (2 роки 4 міс. 4 дня); з 30.03.1995 р. по 17.06.1995 р. гірник очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею Шахти ім. Свердлова п/о «Свердловантрацит» (0 років 02 міс. 17 днів); з 04.07.1995 р. по 07.07.1997 р. гірником очисного забою 4 та 5 розряду з повним робочим днем під землею шахти «Алмазна» АОТ «Гуковуголь» (2 роки 00 міс. 03 дня), - слід зазначити таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб'єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.
Як вбачається зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи з встановлених судом обставин та здійснених на їх підставі висновків суду, зокрема про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості рішення тощо, суд вважає, що вимога позивача про зобов'язання відповідача провести призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з зарахуванням до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, певних періодів, - є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню у заявлений позивачем спосіб.
При цьому, згідно з ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Також, відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні, відповідно
суд дійшов висновків, що:
- виходячи з встановлених судом обставин щодо підстав (фактичних і юридичних) прийняття оскарженого рішення та здійснених на їх підставі висновків щодо змісту, обґрунтованості та вмотивованості рішення, висновків суду про визнання його протиправним та скасування, на підставі ч. 2 ст. 9 та абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, права та інтереси позивача підлягають захисту в даному випадку шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача № 1043 від 04.03.2021 року про призначення пенсії та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернувся позивач, наданої судом у рішенні.
З вищенаведених висновків суду щодо заявлених позовних вимог вбачається, що судом задоволено основну вимогу позивача немайнового характеру повністю та похідну від неї вимогу - частково, а саме в іншій ніж заявлено позивачем спосіб.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до позовної заяви додано квитанції від 25.03.2021 року № 34307 (а.с.23) та № 34363 (а.с.24) про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову в сумі 908,00 грн. кожна.
Проте, виходячи зі змісту позовних вимог, позивачем заявлено одну самостійну вимогу немайнового характеру.
Отже, належна сума судового збору за подання даного позову складає 908,00 грн.
Відповідно, стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає належна сума судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень нуль копійок).
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що підстави та порядок повернення судового збору, в тому числі внесеного судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, встановлені ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI.
Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 р. № 611) до 31 серпня 2021 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107; ідентифікаційний код юридичної особи: 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 156050008677 від 11.03.2021 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 1043 від 04.03.2021 року про призначення пенсії та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернувся позивач, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень нуль копійок).
Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Г. Цховребова