Справа № 420/6202/19
02 серпня 2021 року м. Одеса
Зала судових засідань №21
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
За участю секретаря Макаренко А.І.
За участю сторін:
Від позивача: не з'явився,
Від відповідача: Юшинська І.Є.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративною позовною заявою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 38524996, місце проживання: вул. 2-а Екіпажна, 1, м. Миколаїв, 54003) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), -
21 жовтня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Миколаївській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , у якому позивач просить суд застосувати до бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ФОП ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , захід реагування у вигляді повного зупинення роботи підприємства, експлуатації його будівель, споруд та приміщень до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 14.11.2019 року.
Судове засідання, призначене на 14.11.2019 року, було відкладено за клопотанням представника відповідача до 09.12.2019 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 року вирішено проводити розгляд даної справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 08.01.2020 року.
У зв'язку із перебуванням головуючого судді Аракелян М.М. у щорічній основній відпустці підготовче засідання, призначене на 08.01.2020 року, було відкладено на 05.02.2020 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 року зупинено провадження у справі №420/6202/19 за клопотанням сторін про надання їм часу для примирення до 31.03.2020 року, призначено підготовче засідання на 31.03.2020 року.
31.03.2020 року за вх.№ЕП/4154/20 від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку із дією обмежувальних протиепідемічних заходів.
Ухвалою суду від 31.03.2020 року провадження у справі №420/6202/19 зупинено у зв'язку із карантином та обмежувальними протиепідемічними заходами, які були введені для протидії коронавірусу COVID-19.
Ухвалою суду від 09.06.2021 року провадження у справі поновлено, призначено підготовче засідання на 22.06.2021 року.
Ухвалою суду від 22.06.2021 року у задоволенні клопотання представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про призначення у справі №420/6202/19 судової експертизи - відмовлено, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 24.06.2021 року.
Ухвалою суду від 24.06.2021 року закрито підготовче провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 02.08.2021 року.
У підготовче засідання 02.08.2021 року прибув представник відповідача, від представника позивача 27.07.2021 року за вх.№ЕП/20099/21 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
02.08.2021 року за вх.№ЕП/20554/21 від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення процесуального строку на приєднання доказів у справі та письмові докази, які він просить приєднати.
Ухвалою суду від 02.08.2021 року відмовлено представнику Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у поновленні процесуального строку на подання письмових доказів за клопотанням від 02.08.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.09.2019 - 06.09.2019 року, відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту України, наказу ГУ ДСНС України у Миколаївській області №447 від 20.08.2019 року та на підставі посвідчення на проведення позапланової перевірки №13 від 30.08.2019 року посадовими особами Березанського районного сектору ГУ ДСНС України у Миколаївській області здійснено позапланову перевірку бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ФОП ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за результатами якої складено Акт №202 від 06.09.2019 року. Ряд виявлених порушень є особливо небезпечними, оскільки створюють загрозу життю та здоров'ю людей, у зв'язку із чим Головне управління звертається до суду для застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи підприємства.
Відзив на позовну заяву відповідачем не надано.
У судовому засіданні 02.08.2021 року представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Представник позивача у клопотанні від 27.07.2021 року за вх.№ЕП/20099/21 просив позовні вимоги задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
05.09.2019 - 06.09.2019 року, відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту України, наказу ГУ ДСНС України у Миколаївській області №447 від 20.08.2019 року та на підставі посвідчення на проведення позапланової перевірки №13 від 30.08.2019 року посадовими особами Березанського районного сектору ГУ ДСНС України у Миколаївській області здійснено позапланову перевірку бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ФОП ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.27-28).
За результатами позапланової перевірки складено Акт №202 від 06.09.2019 року (а.с.16-26).
У акті перевірки встановлено 34 порушення, з яких 19 є особливо небезпечними, оскільки створюють загрозу життю та здоров'ю людей, а саме:
1) приміщення будівель та територія не в повній мірі забезпечена відповідними знаками безпеки. Знаки безпеки, їх кількість, а також місця їх встановлення повинні відповідати ДСТУ ISO 6309:2007 та ГОСТ 12.4.026-76 (порушено п. 8 розділу II ППБУ, відповідно до якого територія об'єкта, а також будинки, споруди, приміщення мають бути забезпечені відповідними знаками безпеки. Знаки безпеки, їх кількість, а також місця їх встановлення повинні відповідати ДСТУ ISO 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір» (ISO 6309:1987, IDT) та ТОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности»):
2) посадові особи та працівники не пройшли навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444 «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях» (порушено п. 16 розділу II ППБУ, відповідно до якого посадові особи та працівники проходять навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444 «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях»);
3) у житлових номерах, кімнатах будинків для тимчасового проживання людей не вивішені на видимих місцях: план евакуації з відповідного поверху із зазначенням даного номера, кімнати, евакуаційних виходів та шляхів руху до них, місць розміщення первинних засобів пожежогасіння та ручних пожежних сповіщувачів, а також необхідний пояснювальний текст і пам'ятка про дії на випадок виникнення пожежі (порушено п. 5.1 розділу VI ППБУ, відповідно до якого у житлових номерах, кімнатах будинків для тимчасового проживання людей мають бути вивішені на видимих місцях план евакуації з відповідного поверху із зазначенням даного номера, кімнати, евакуаційних виходів та шляхів руху до них, місць розміщення первинних засобів пожежогасіння та ручних пожежних сповіщувачів. а також необхідний пояснювальний текст і пам'ятка про дії на випадок виникнення пожежі: стисла пам'ятка для мешканців про правила пожежної безпеки; стисла пам'ятка для мешканців про правила пожежної безпеки);
4) на шляхах евакуації допускається облицювання стелі в коридорі матеріалами з невизначеною групою горючості (порушено п. 2.17 розділу III ППБУ, відповідно до якого у приміщеннях громадського призначення (крім приміщень, розташованих у будинках V ступеня вогнестійкості), в яких можливе перебування 50 та більше осіб, опорядження (облицювання) стін та стель забороняється з матеріалів з вищою пожежною небезпекою);
5) не проведено замірів опору ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання (порушено п. 1.20 розділу IV ППБУ, відповідно до якого замір опору ізоляції і перевірка спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання мають проводитися 1 раз на 2 роки, якщо інші терміни не обумовлені ПТЕ);
6) шляхи евакуації не забезпечено евакуаційним освітленням (порушено п. 2.31 розділу III ППБУ, відповідно до якого сходові клітки, внутрішні відкриті та зовнішні сходи, коридори, проходи та інші шляхи евакуації мають бути забезпечені евакуаційним освітленням. Світильники евакуаційного освітлення повинні вмикатися з настанням сутінків у разі перебування в будинку людей);
7) дерев'яні елементи будівель спальних корпусів та їдальні не оброблено засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності (порушено п. 2.5 розділу III ППБУ, відповідно до якого у будинках, крім будинків V ступеня вогнестійкості, дерев'яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) повинні оброблятися засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності);
8) електрощити, групові електрощитки не оснащено в повній мірі схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарату захисту (порушено п. 1.16 розділу IV ППБУ, відповідно до якого електрощити, групові електрощитки повинні оснащуватися схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки);
9) в кабінеті директора лінію живлення до побутового кондиціонера не забезпечено автономним пристроєм електричного захисту незалежно від наявності захисту на загальній лінії (порушено п. 2.26 розділу IV ППБУ, відповідно до якого монтаж, підключення, прокладання мереж, улаштування електричного захисту на лініях, які живлять побутові кондиціонери, повинні проводитися відповідно до вимог інструкції виробника. Лінії живлення до кожного побутового кондиціонера, групи кондиціонерів необхідно забезпечувати автономним пристроєм електричного захисту незалежно від наявності захисту на загальній лінії, яка живить групу кондиціонерів);
10) з'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів в приміщеннях кухні, коридорі номеру 208 виконані не за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (порушено п. 1.6 розділу IV ППБУ, відповідно до якого, з'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів мають здійснюватися за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів);
11) не виконано захист будівель від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, а також їх перевірку, відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5- 38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд» (порушено п. 1.21 розділу IV ППБУ, відповідно до якого захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, а також їх перевірку необхідно виконувати відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд.»);
12) примішення будівель об'єкту не обладнано в повній мірі автоматичною пожежною сигналізацією відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» (порушено п. 1.2 розділу V ППБУ, відповідно до якого будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН 3.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту»);
13) відсутня цивільно-правова угода щодо експлуатаційної придатності (договір на технічне обслуговування) СПЗ (порушено п. 1.4 розділу V ППБУ, відповідно до якого підтримання експлуатаційної придатності СПЗ повинно проводитися відповідно до вимог ДБН 3.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту»);
14) технічне обслуговування систем протипожежного захисту не проведено відповідно до вимог ДБН 3.2.5-56:2014, а саме: пристрої ручного пуску системи протипожежного захисту не опломбовано (порушено п. 1.4 розділу V ППБУ, відповідно до якого підтримання експлуатаційної придатності СПЗ повинно проводитися відповідно до вимог ДБН 3.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту»);
15) для гасіння пожеж при загорянні жиру в зонах з кухонним обладнанням (плити; сковороди; вертикальні, кутові, ланцюгові печі; шашличні печі з використанням газу, дерева, вугілля; фритюрниці; жарові шафи; «китайські котли» тощо; системи витяжної вентиляції), на підприємствах харчування при кількості посадочних місць 50 та більше не використовуються модульні системи локального пожежогасіння, відповідно до вимог ДБН 3.2.5- 56:2014 (порушено п. 1.2 розділу V ППБУ, відповідно до якого будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН 3.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту»);
16) не проведено технічне обслуговування пожежних кран-комплектів та перевірку на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування (порушено пп. 9 п. 2.2 розділу V ППБУ відповідно до якого пожежні кран-комплекти не рідше одного разу на рік підлягають технічному обслуговуванню і перевірці на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування);
17) приміщення будівель не в достатній кількості забезпечено ПЗПГ (вогнегасниками) (порушено п. 3.6 розділу V ППБУ, відповідно до якого територія підприємств, будинки, споруди, приміщення, технологічні установки повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного матеріалу, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом, які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку та п. 3.8 розділу V ППБУ, відповідно до якого необхідна кількість первинних засобів пожежогасіння повинна визначатися відповідальним за пожежну безпеку на об'єкті окремо для кожного поверху та приміщення, а також для етажерок відкритих установок);
18) на території об'єкту наявні пожежні шити не забезпечено в повній мірі комплектом засобів пожежогасіння: вогнегасники - З шт., ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1 шт., багор або лом та гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт. (порушено п. 3.11 розділу V ППБУ, відповідно до якого, для розміщення первинних засобів пожежогасіння у виробничих, складських, допоміжних приміщеннях, будинках, спорудах, а також на території підприємств повинні встановлюватися спеціальні пожежні щити (стенди). Пожежні щити (стенди) повинні встановлюватись на території об'єкта площею більше 200 м2 з розрахунку один щит (стенд) на 5000 м2 захищуваної площі. До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщуються на пожежному щиті, входять: вогнегасники - З шт., ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1 шт., багор або лом та гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт.);
19) працівників не забезпечено засобами колективного та індивідуального захисту органів дихання (порушено п. 2 ст. 20 КЦЗ № 5403-VІ, відповідно до якого, завдання і обов'язки суб'єктів господарювання належить забезпечення відповідно до законодавства своїх працівників засобами колективного та індивідуального захисту).
Заперечень щодо проведення перевірки директором установи не надано.
З метою забезпечення можливості безпечного усунення вказаних порушень Головне управління звернулось до суду із даним позовом.
Відповідно п.п. 57 п. 4 Указу Президента України “Про деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій” № 20/2013 від 16.01.2013 року, ДСНС України відповідно до покладених на неї завдань організовує та проводить перевірки додержання вимог законодавства у сферах цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, організації виконання заходів щодо захисту населення і територій від надзвичайних - ситуацій техногенного та природного характеру на підприємствах, в установах, організаціях, що входять до складу залізничного, автомобільного, авіаційного, морського та річкового транспорту, на базах, складах, арсеналах зберігання та у місцях виробництва, утилізації ракетно-артилерійського озброєння, компонентів рідкого ракетного палива.
Відповідно до ст. 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
У відповідності до п.п. 12 ч. 1 ст. 67 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємстві окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежо-небезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Відповідно до ч. 1 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов'язані застосовувати санкції, визначені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Як встановлено частиною 1 статті 70 Кодексу цивільного захисту України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є:
1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами;
2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення;
3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;
4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій;
5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;
6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність;
7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами;
8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій;
9) відсутність на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;
10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання;
11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.
З огляду на встановлені в акті №202 від 06.09.2019р. порушення, суд дійшов висновку, що подальша експлуатація будівель бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ФОП ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 створює реальну та невідворотну загрозу життю та здоров'ю людей. Не усунення виявлених перевіркою порушень прямо впливає на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що спричинить загрозу життю та здоров'ю людей, оскільки відсутність засобів гасіння пожежі, засобів захисту в умовах підключення до джерел електропостачання утворює значні ризики для життя та здоров'я учнів, викладачів, інших працівників комунальної установи.
Відповідно до ч. 3 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно частини 2 статті 70 Кодексу цивільного захисту України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
Відповідно до преамбули Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Частиною 5 статті 4 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” встановлено, що повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.
Частиною 7 статті 7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” визначає, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.
Частина 10 зазначеної статті також передбачає, що у разі якщо обґрунтованість заходів реагування, зазначених у розпорядчих документах щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), відповідно до закону має бути підтверджена адміністративним судом, зазначені в таких документах строки усунення виявлених порушень, застосування до суб'єкта господарювання санкцій обраховуються з дня набрання законної сили постановою адміністративного суду про підтвердження обґрунтованості вжиття заходів реагування.
Наведена норма визначає наступну процедуру реалізації контролюючим органом своїх повноважень. У випадку наявності підстав для застосування одного з таких заходів як: 1) повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), 2) реалізації продукції, 3) виконання робіт, 4) надання послуг, будь-який орган контролю без попереднього прийняття розпорядчого документа безпосередньо звертається до суду із адміністративним позовом, предметом якого є застосування одного з вищенаведених заходів.
На підтвердження усунення порушень, визначених у Акті №202 від 06.09.2019 року, відповідачем надано перелік документів з клопотанням від 02.08.2021 року, однак ухвалою суду від 02.08.2021 року відмовлено представнику Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у поновленні процесуального строку на подання письмових доказів за клопотанням від 02.08.2021 року.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (ст. 43 Конституції України).
Отже, саме людина, її життя і здоров'я, зокрема визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Кожен громадянин повинен бути забезпечений безпечними для його життя і здоров'я умовами праці.
Недотримання правил у сфері промислової безпеки, охорони праці може призвести до тяжких наслідків, що є неприпустимим, оскільки порушуватиме конституційно закріплені права людей, зокрема тих, які працюють на електроустановках, та, окрім того, створює загрозу життю та здоров'ю людей, які працюють на підприємствах, установах, організаціях, які обслуговуються такими електроустановками.
Положення ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантують, що право кожного на життя охороняється законом та обов'язок захищати право на життя за ст. 2 цієї Конвенції визначається у поєднанні із загальним обов'язком держави за ст. 1 Конвенції, яка визначає гарантування кожному, хто перебуває під юрисдикцією, прав і свобод, визначених в Конвенції.
Не зважаючи на те, що судом не взяті до уваги докази проведення відповідачем заходів, що сприяють усуненню встановлених порушень, суд вважає, що на даний час спірні порушення не повністю усунені, а виявлені порушення, що є істотними, перебувають у стані усунення, доказів протилежного відповідачем своєчасно не надано.
Наявні у справі матеріали та докази свідчать, що виявлені в ході перевірки порушення є такими, за об'єктивними критеріями, що створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей, адже стосуються, зокрема, дотримання норм протипожежної безпеки.
В ході судового розгляду справи судом встановлено, що недотримання відповідачем вимог законодавчих та нормативно-правових актів у сфері пожежної, техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту, зазначених в акті перевірки порушень, свідчать, що наявність зазначених порушень є реальним ризиком виникнення надзвичайних ситуацій та створює загрозу життю та здоров'ю осіб, зокрема у зв'язку із небезпекою пожежі.
Тому, оскільки виявлені під час проведення перевірки порушення законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту не усунуті відповідачем повністю, позивачем позовні вимоги підтримуються, суд дійшов висновку, що наявні всі підстави для задоволення адміністративного позову.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, проте таких витрат позивач у цій справі не поніс, отже витрати для цілей розподілу відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 38524996, місце проживання: вул. 2-а Екіпажна, 1, м. Миколаїв, 54003) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) - задовольнити повністю.
Застосувати до бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ФОП ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , захід реагування у вигляді повного зупинення роботи підприємства, експлуатації його будівель, споруд та приміщень до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повне рішення складено та підписано суддею 12.08.2021 року.
Суддя М.М. Аракелян