Провадження № 11-кп/803/2376/21 Справа № 175/367/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
12 серпня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2021 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гомель, Білорусь, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, останній раз:
- 01.03.2011 року вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч.3 ст.187, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263, ч.1 ст.70 КК України, до позбавлення волі строком на 11 років з конфіскацією майна. 17.04.2018 року звільнений з місць позбавлення волі по закінченню строку покарання;
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимого:
- 17.07.2013 року вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за ч.2 ст.286 КК України, до позбавлення волі строком на 5 років та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 роки. 19.09.2013 року ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області вироку скасовано в частині призначення покарання за ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Звільнений 14.10.2017 року умовно-достроково на 1 рік 10 місяців 4 дні;
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , на підставі ст.89 КК України раніше не судимого;
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_7 , раніше судимого, останній раз:
- 27.07.2018 року вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців. На підставі ст.75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України,
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2021 року клопотання прокурора було задоволено. ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 19.09.2021 року включно. Клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченим залишено без задоволення.
Рішення суду обґрунтовано тим, що прокурор довів наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не зменшились та у сукупності з іншими встановленими обставинами виправдовують подальше тримання обвинувачених під вартою. Обраний відносно ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 запобіжний захід відповідає особі обвинувачених, які офіційно не працевлаштовані, характеру та тяжкості діянь, які їм інкримінуються, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню обвинувачених від суду, ризики щодо цього є дійсними та триваючими, стан їхнього здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
Суд дійшов висновку, що що підстави для продовження строку тримання обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 під вартою наявні та актуальні, а продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою є доцільним, і саме цей запобіжний захід має забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
В апеляційних скаргах:
- захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 22 липня 2021 року в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки суд при вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки. Наприклад, суд першої інстанції не взяв до уваги заяви інших обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , які частково визнають свою вину у скоєнні інкримінованого їм злочину та наполегливо і неодноразово стверджували, що ОСОБА_7 не причетний до скоєння цього злочину.
Вказує захисник і на те, що прокурор, звернувшись до суду з письмовим клопотанням про продовження строку тримання під вартою безпосередньо під час судового засідання, без попереднього вручення цього клопотання обвинуваченому, порушив вимоги кримінального процесуального закону та право обвинуваченого ОСОБА_7 на захист та належну підготовку заперечень проти клопотання про продовження строку тримання під вартою.
Зазначає, що ані у клопотанні прокурора, ані в оскаржуваній ухвалі взагалі не зазначено, чому жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, хоча обвинувачений ОСОБА_7 неофіційно працює, чим заробляє собі на життя, проживає разом із цивільною дружиною, має постійне місце проживання, у зв'язку з чим соціальні зв'язки обвинуваченого цілком відповідають його віку.
- захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 просить ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 22 липня 2021 року в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що така міра запобіжного заходу може певною мірою забезпечити належну поведінку ОСОБА_9 у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_9 незаконно три роки утримувався в ізоляторі тимчасового тримання, який не облаштований для тривалого утримання, наодинці, він є не судимим, позитивно характеризується, має постійне місце проживання, пристарілих батьків, вину у скоєнні інкримінованого йому злочину повністю визнає та кається, всіляко намагається сприяти суду та судовому розгляду. Потерпілі та свідки обвинувачення всі допитані, вплив на них неможливий сам по собі, тому цей ризик вже зник. Тож, захисник вважає, що його підзахисний ухилятися від суду не має підстав, а тому й не має об'єктивних підстав тримати останнього під вартою.
- захисник ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 просить ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 22 липня 2021 року в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що суд не звернув увагу, що в кримінальному провадженні як потерпілі, так і всі свідки обвинувачення вже допитані, тому такий ризик, як вплив на них на сьогодні вже не існує.
Щодо можливого переховування ОСОБА_11 від суду, вважає, що цей ризик також нічим не підтверджено, а те, що особа раніше була судима і обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, у якому не визнає свою вину, це не є беззаперечним поводом тримати особу під вартою.
Зазначає, що ОСОБА_11 не скоював інкримінований йому злочин, оскільки і сам обвинувачений ОСОБА_9 неодноразово заявляв в судовому засіданні, що він ОСОБА_11 раніше під тиском оговорив, але ОСОБА_11 з ним напад на потерпілих ОСОБА_13 не скоював, про що неодноразово намагався подати письмову заяву до суду, але головуючий її не приймає і не долучає до матеріалів провадження, разом з цим суд при продовженні запобіжного заходу не приймає і усні заяви ОСОБА_9 про цей факт. Натомість вже три роки у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_11 перебуває під вартою, два з яких у період слухання справи судом першої інстанції.
Вказує адвокат і на те, що при продовженні строку запобіжного заходу суд не прийняв до уваги міцні соціальні зв'язки ОСОБА_11 , який має постійне місце мешкання, має на утриманні пристарілу матір та неповнолітню доньку, виключно позитивно характеризується, має відзнаки - грамоти. А також суд не взяв до уваги, що ОСОБА_14 ніколи не порушував умови раніше наявних у нього запобіжних заходів і навіть не пов'язаних з арештом по особливо тяжкому злочину. Це вказує на беззаперечну відповідальність ОСОБА_11 у виконанні покладених на нього обов'язків, а тому не має об'єктивних підстав тримати ОСОБА_11 під вартою.
Ухвала Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2021 року в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_12 в апеляційному порядку не оскаржується.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши представлені матеріали та обговоривши вимоги апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
14 січня 2021 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення виконання рішення Конституційного Суду України стосовно оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою”.
Як витікає з приписів ч. 4 ст. 422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
В апеляційній скарзі захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_10 не просили розглядати апеляційні скарги з їх участю та участю обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_11
05 серпня 2021 року до Дніпровського апеляційного суду надійшла заява від захисника ОСОБА_8 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , про розгляд справи без його участі у зв'язку з перебуванням у відпустці за межами України.
12 серпня 2021 року, до початку судового розгляду від захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 надійшла заява, в якій він просив
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Таким чином, з урахуванням того, що учасники апеляційного провадження не заявили клопотання про розгляд апеляційних скарг за їх участю, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги можливо розглянути за відсутності сторін кримінального провадження, відповідно до вимог ст. 107 ч. 4 КПК України, без фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як видно з матеріалів справи, в провадженні Індустріального районного суду м.Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження №12018040440001509 від 31 жовтня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_11 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_12 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України.
Ухвалами слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2018 року ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався на стадіях досудового розслідування та судового розгляду.
22 липня 2021 року судом першої інстанції в судовому засіданні було розглянуто питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 .
В даному випадку для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, суд повинен був з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив факт того, що обставини, які стали підставою для взяття ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 під варту, на даний час не змінилися, ризик, який було встановлено під час обрання запобіжного заходу і під час вирішення питання про продовження його дії, а саме переховування від органів досудового розслідування або суду, не зменшився.
При цьому апеляційний суд, як і суд першої інстанції, враховує тяжкість кримінальних правопорушень, в яких обвинувачуються ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , які є тяжким та особливо тяжким злочинами і за які передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до п'ятнадцяти років. Разом з цим, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у випадку визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Таким чином, висновки суду, що встановлені при обранні запобіжного заходу обставини та ризик не зменшились, і запобігання їх настанню можливо виключно шляхом продовження тримання ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 під вартою, з урахуванням також неможливості винесення вироку у справі до спливу терміну тримання під вартою, підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами та зроблені з належним дотриманням вимог процесуального законодавства, а доводи апеляційних скарг захисників про незаконність та необгрунтованість ухвали суду апеляційний суд вважає безпідставними.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, наявність ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, дані про особу обвинувачених, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Доводи ж захисників про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а також про неврахування судом даних про особи обвинувачених, на думку колегії суддів, необґрунтовані, оскільки вказані факти були взяті до уваги судом у сукупності з іншими доказами по справі та їм було надано належної оцінки. До того ж, зазначені адвокатами обставини апеляційний суд вважає такими, що в цілому не зменшують встановлений судом ризик, оскільки судовий розгляд кримінального провадження наразі триває, і вказаний ризик дійсно продовжує існувати, що було враховано судом першої інстанції під час продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Посилання апелянтів на ті обставини, що судом першої інстанції не було наведено доказів, які вказують на недоцільність обрання більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, суд апеляційної інстанції розцінює як безпідставні, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами провадження, а тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , і покарання за які може бути призначено лише у виді реального позбавлення волі, дає підстави вважати, що саме запобіжний захід, пов'язаний з ізоляцією від суспільства в цьому випадку зможе попередити встановлений судом ризик переховування останніх від суду.
Що ж стосується доводів апелянтів про тривале тримання обвинувачених під вартою, то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 12.12.2019 року у справі « Піхун проти України»(заява № 63754/09 ) Європейський Суд зауважив, що «розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у контексті обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи та поведінка заявника і відповідних органів державної влади, які розглядають справу …».
Враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини щодо порушення статті 5, пункту 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод (право на справедливий суд) у зв'язку з надмірно тривалим триманням обвинувачених під вартою та тривалим кримінальним провадженням, апеляційний суд у даному конкретному випадку звертає увагу на рух кримінального провадження, його складність, періодичність призначення судових засідань, об'єм матеріалів, які досліджуються судом, і за результатами апеляційного розгляду не вважає тривале тримання ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 під вартою надмірним. Оскільки тривалість перебування обвинувачених під вартою сама по собі не може слугувати безумовною підставою для прийняття рішення про зміну запобіжного заходу і підлягає врахуванню у сукупності з іншими обставинами, передбаченими ст. 177 та ст. 178 КПК України, тому доводи апелянтів в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Крім того, враховуючи, що на цей час судом першої інстанції ще не прийнято остаточного рішення і судовий розгляд триває, а також з огляду на положення ст. 28, ч.1 ст. 318 КПК України і ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на дотримання розумних строків розгляду цього кримінального провадження та вжиття термінових заходів щодо дотримання вищенаведених вимог кримінального процесуального закону.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні оскарженої ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційні скарги захисників в інтересах обвинувачених залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК, колегія суддів
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 - залишити без задоволення.
Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2021 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_11 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_12 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4