Провадження № 11-кп/803/2304/21 Справа № 202/3193/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 серпня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2021 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Добровілля Васильківського району Дніпропетровської області, громадянина України, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України,
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2021 року клопотання прокурора було задоволено. Продовжено ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 18 вересня 2021 року.
Рішення суду обґрунтовано тим, що з метою запобігання спробам переховуватися від суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, існує потреба у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 .
Судом першої інстанції було допитано потерпілих, свідків обвинувачення, тому ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків втратив свою дію, але незважаючи на зменшення ризиків щодо застосування запобіжного заходу, судом не встановлено підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу майже не змінились, обраний запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінується, а це особливо тяжкі злочини, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема і ухиленню обвинуваченого від суду, ризики щодо цього є дійсними та триваючими, стан здоров'я обвинуваченого не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
- захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинувачений ОСОБА_7 не погодився з рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі скасувати ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 202 1року про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Обрати обвинуваченому ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Вказує на те, що під час судового засідання прокурор формально підійшов до розгляду клопотання про продовження строків тримання під вартою, зазначив, що ризики не змінились, однак взагалі не надав жодного аргументування, щодо наявності ризиків, жодним чином не довів їх існування. Прокурор, не надав жодним чином підтверджених доводів, вказаним ризикам, а ризики були повністю спростовані стороною захисту, адже ОСОБА_7 навіть не має паспорту громадянина України для перетину кодону.
Стороною захисту були доведені обставини зазначені в п. 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11, а саме той факт, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, одружений, мав постійну роботу, має постійне місце проживання, судимостей не має, підозри в інших кримінальних правопорушеннях не має, до кримінальної чи адміністративної відповідальності, раніше не притягався.
На думку апелянта, суд не врахував наведені обставини, та задовольнив клопотання прокурора у повному обсязі.
Наявність підозри в тому, що обвинувачений переховуватиметься від органів досудового розслідування та суду та перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином, судом в ухвалі нічим не обґрунтована.
Вказує на те, що суд фактично обрав запобіжний захід посилаючись, лише на наявність тяжкості обвинувачення, однак ЄСПЛ наголошує, що обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, є неправомірним.
Строк перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, який обчислюється з лютого 2020 року, що становить значний проміжок часу на сьогоднішній день і очевидно виходить за межі розумного строку, в той час як застосування запобіжного заходу не повинно бути «очікуванням» обвинувального вироку відповідно.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 року № 4-р/2019 визнано таким, що є неконституційним положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, яка постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Відповідно до абзацу 15 пункту 2.4. мотивувальної частини зазначеного рішення Конституційного суду України, надання особі права на апеляційний перегляд судового рішення про продовження строку тримання під вартою під час судового провадження є проявом гарантії виконання державою міжнародних зобов'язань зі створення умов із забезпечення кожному підозрюваному, обвинуваченому (підсудному) дієвого юридичного засобу захисту його конституційних прав і свобод відповідно до міжнародних стандартів, потрібною гарантією відновлення порушених прав, свобод і інтересів людини, додатковим механізмом усунення помилок, допущених судом першої інстанції під час розгляду кримінальних справ до ухвалення рішення по суті.
14 січня 2021 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення виконання рішення Конституційного Суду України стосовно оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою”.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою, постановлена на стадії судового розгляду, є предметом апеляційного перегляду, у зв'язку з чим подані апеляційні скарги підлягають розгляду в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали контрольного провадження, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Як видно з матеріалів справи, на розгляді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження №12020040410000023 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України.
21 липня 2021 року судом першої інстанції в судовому засіданні було розглянуто питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України.
В даному випадку для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, суд повинен був з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив факт того, що обставини, які стали підставою для взяття ОСОБА_7 під варту, на даний час не змінилися, ризики, які були встановлені під час обрання запобіжного заходу і під час вирішення питання про продовження його дії, а саме, те, що ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, не зменшились.
При цьому, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, враховує тяжкість кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_7 одне з яких є особливо тяжким злочином та за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна. Разом з цим, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, не є самостійною підставою для утримання під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
На підставі наведеного апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченому процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, висновки суду, що встановлені при обранні запобіжного заходу обставини та ризики не зменшились, і запобігання їх настанню можливо виключно шляхом продовження тримання ОСОБА_7 під вартою, з урахуванням також неможливості винесення вироку у справі до спливу терміну тримання під вартою, як і неможливості призначення судового засідання до його закінчення, підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами та зроблені з належним дотриманням вимог процесуального законодавства, а доводи апеляційної скарги захисника про незаконність та необгрунтованість ухвали суду апеляційний суд вважає безпідставними.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Доводи апелянта про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а також про неврахування судом даних про особу обвинуваченого, на думку колегії суддів, необґрунтовані, оскільки вказані факти були взяті до уваги судом в сукупності з іншими доказами по справі та їм було надано належної оцінки.
Доводи ж апелянта, наведені в апеляційній скаргзі, колегія суддів вважає такими, що в цілому не зменшують встановлені судом ризики, у зв'язку з чим відсутні й підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, оскільки судовий розгляд кримінального провадження наразі триває, допитуються свідки, досліджуються докази, а тому вказані ризики дійсно продовжують існувати і судом з урахуванням цього цілком обґрунтовано обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Що ж стосується доводів апелянта про тривале тримання обвинуваченого під вартою, то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 12.12.2019 року у справі « Піхун проти України»(заява № 63754/09 ) Європейський Суд зауважив, що «розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у контексті обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи та поведінка заявника і відповідних органів державної влади, які розглядають справу …».
Враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини щодо порушення статті 5, пункту 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод (право на справедливий суд) у зв'язку з надмірно тривалим триманням обвинувачених під вартою та тривалим кримінальним провадженням, апеляційний суд у даному конкретному випадку звертає увагу на рух кримінального провадження, його складність, періодичність призначення судових засідань, об'єм матеріалів, які досліджуються судом, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких є особливо тяжким злочином, і за результатами апеляційного розгляду не вважає тривале тримання обвинуваченого під вартою надмірним. Оскільки тривалість перебування обвинуваченого під вартою сама по собі не може слугувати безумовною підставою для прийняття рішення про зміну запобіжного заходу і підлягає врахуванню у сукупності з іншими обставинами, передбаченими ст. 177 та ст. 178 КПК України, тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.
Посилання апелянта на те, що обвинувачений міцні соціальні зв'язки, колегія суддів вважає таким, що в цілому не зменшують встановлені судом ризики, у зв'язку з чим відсутні й підстави для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, оскільки судовий розгляд кримінального провадження наразі триває, допитуються свідки, досліджуються докази, а тому вказані ризики дійсно продовжує існувати і судом з урахуванням цього цілком обґрунтовано обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, апеляційним переглядом не встановлено.
Крім того, враховуючи, що на цей час судом першої інстанції ще не прийнято остаточного рішення й судовий розгляд триває, а також з огляду на положення ст. 28, ч.1 ст. 318 КПК України і ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на дотримання розумних строків розгляду цього кримінального провадження та вжиття термінових заходів щодо дотримання вищенаведених вимог кримінального процесуального закону.
Оскільки будь-яких порушень КПК України при постановленні оскарженої ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 183, 194, 331, 405, 407, 419 КПК, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2021 року про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4