Провадження № 11-кп/803/2418/21 Справа № 182/398/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
12 серпня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
обвинувачених
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8
захисників (в режимі відеоконференції) ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 липня 2021 року про продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, п. 1, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289, ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України,
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 липня 2021 року строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено до 04 вересня 2021 року.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 продовжено до 04 вересня 2021 року.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 продовжено до 04 вересня 2021 року.
У задоволенні клопотань захисників та обвинувачених про зміну запобіжного заходу було відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні злочинів за вчинення яких, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі. З урахуванням зазначених обставин, суд вважав, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_12 , побоюючись покарання, може переховатися від суду або впливати на інших учасників, тобто перешкодити встановленню істини по справі, а також вчинити інший злочин. Тому суд вважав, що доцільним є продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою. Інший, більш м'який запобіжний захід, на переконання суду, буде недостатнім для запобігання зазначених ризиків. При цьому суд взяв до уваги відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не працює, має дружину та дітей та вважав, що ці відомості не зменшують встановлені судом ризики.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочинів за вчинення яких, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі. З урахуванням зазначених обставин, суд вважав, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_8 , побоюючись покарання, може переховатися від суду або впливати на інших учасників, тобто перешкодити встановленню істини по справі, а також вчинити інший злочин. Тому суд вважав, що доцільним є продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою. Інший, більш м'який запобіжний захід, на переконання суду, буде недостатнім для запобігання зазначених ризиків. Також суд взяв до уваги відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має родину та вважає, що ці відомості не зменшують встановлені судом ризики.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів за вчинення яких, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі. З урахуванням зазначених обставин, суд вважав, що існують ризики, передбачені ст. ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_7 , побоюючись покарання, може переховатися від суду або впливати на інших учасників, тобто перешкодити встановленню істини по справі, а також вчинити інший злочин. Тому суд вважав, що доцільним є продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою. Інший, більш м'який запобіжний захід, на переконання суду, буде недостатнім для запобігання зазначених ризиків. Також суд взяв до уваги відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не працює, не одружений та вважає, що ці відомості не зменшують встановлені судом ризики.
В апеляційних скаргах:
- обвинувачений ОСОБА_7 не погодився з рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 липня 2021 року та обрати щодо нього запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Вказує на те, що вже понад чотири роки прокурор порушує вимоги КПК.
На думку апелянта, клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою мають формальний характер.
Просить звернути увагу на спірність кваліфікації інкримінованих йому правопорушень, тривалість розгляду справи, відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Акцентує увагу суду на тривалому, безпідставному розгляду справи з порушеннями вимог ЄСПЧ.
Зазначає, що по даній справі він не основний обвинувачений, а відтак в матеріалах справи відсутні докази, окрім слів інших обвинувачених.
- обвинувачений ОСОБА_6 не погодився з рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 липня 2021 року та обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Вказує на те, що повний текст ухвали був оголошений 08 липня 2021 року за його відсутності.
На думку апелянта, клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурора ґрунтується на припущеннях, не підтверджуються доказами, а підозра є необґрунтованою.
Апелянт зазначає, що всі клопотання прокурора є ідентичними.
Зазначає, що всі ризики наведені прокурором відсутні та жодних доказів на їх підтвердження прокурор не надав.
Посилається на те, що має сім'ю, дружину та чотирьох малолітніх дітей, раніше не судимий.
- обвинувачений ОСОБА_8 не погодився з рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 липня 2021 року та обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
На думку апелянта, клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурора ґрунтується на припущеннях, не підтверджуються доказами, а підозра є необґрунтованою.
Апелянт зазначає, що ухвалу суду першої інстанції не містить достатніх підстав для встановлення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Акцентує увагу на тому, що раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та перебуває у фактичних шлюбних відносинах.
Пояснював, що не вчиняв злочину і справа проти нього сфабрикована.
Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинувачених та захисників, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 року № 4-р/2019 визнано таким, що є неконституційним положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, яка постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Відповідно до абзацу 15 пункту 2.4. мотивувальної частини зазначеного рішення Конституційного суду України, надання особі права на апеляційний перегляд судового рішення про продовження строку тримання під вартою під час судового провадження є проявом гарантії виконання державою міжнародних зобов'язань зі створення умов із забезпечення кожному підозрюваному, обвинуваченому (підсудному) дієвого юридичного засобу захисту його конституційних прав і свобод відповідно до міжнародних стандартів, потрібною гарантією відновлення порушених прав, свобод і інтересів людини, додатковим механізмом усунення помилок, допущених судом першої інстанції під час розгляду кримінальних справ до ухвалення рішення по суті.
14 січня 2021 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення виконання рішення Конституційного Суду України стосовно оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою”.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою, постановлена на стадії судового розгляду, є предметом апеляційного перегляду, у зв'язку з чим подані апеляційні скарги підлягають розгляду в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали контрольного провадження, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Як видно з матеріалів справи, на розгляді Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження №12017040340001896 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, п. 1, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289, ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України.
06 липня 2021 року судом першої інстанції в судовому засіданні було розглянуто питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, п. 1, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289, ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України.
В даному випадку для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, суд повинен був з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив факт того, що обставини, які стали підставою для взяття ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 під варту, на даний час не змінилися, ризики, які були встановлені під час обрання запобіжного заходу і під час вирішення питання про продовження його дії, а саме, те, що ОСОБА_6 може переховатися від суду або впливати на інших учасників, тобто перешкодити встановленню істини по справі, а також вчинити інший злочин. ОСОБА_7 може переховатися від суду або впливати на інших учасників, тобто перешкодити встановленню істини по справі, а також вчинити інший злочин. ОСОБА_8 може переховатися від суду або впливати на інших учасників, тобто перешкодити встановленню істини по справі, а також вчинити інший злочин, не зменшились.
При цьому, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, враховує тяжкість кримінальних правопорушень, в яких обвинувачуються ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 одне з яких є особливо тяжким злочином та за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна. Разом з цим, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у випадку визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, не є самостійною підставою для утримання під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
На підставі наведеного апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинувачених перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, висновки суду, що встановлені при обранні запобіжного заходу обставини та ризики не зменшились, і запобігання їх настанню можливо виключно шляхом продовження тримання ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під вартою, з урахуванням також неможливості винесення вироку у справі до спливу терміну тримання під вартою, як і неможливості призначення судового засідання до його закінчення, підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами та зроблені з належним дотриманням вимог процесуального законодавства, а доводи апеляційних скарг обвинувачених про незаконність та необгрунтованість ухвали суду апеляційний суд вважає безпідставними.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про осіб обвинувачених, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Доводи апелянтів про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а також про неврахування судом даних про осіб обвинувачених, на думку колегії суддів, необґрунтовані, оскільки вказані факти були взяті до уваги судом в сукупності з іншими доказами по справі та їм було надано належної оцінки.
Доводи ж апелянтів, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає такими, що в цілому не зменшують встановлені судом ризики, у зв'язку з чим відсутні й підстави для застосування до обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, оскільки судовий розгляд кримінального провадження наразі триває, допитуються свідки, досліджуються докази, а тому вказані ризики дійсно продовжують існувати і судом з урахуванням цього цілком обґрунтовано обвинуваченим продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Що ж стосується доводів апелянтів про тривале тримання їх під вартою, то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 12.12.2019 року у справі « Піхун проти України»(заява № 63754/09 ) Європейський Суд зауважив, що «розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у контексті обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи та поведінка заявника і відповідних органів державної влади, які розглядають справу …».
Враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини щодо порушення статті 5, пункту 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод (право на справедливий суд) у зв'язку з надмірно тривалим триманням обвинувачених під вартою та тривалим кримінальним провадженням, апеляційний суд у даному конкретному випадку звертає увагу на рух кримінального провадження, його складність, періодичність призначення судових засідань, об'єм матеріалів, які досліджуються судом, оскільки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких є особливо тяжким злочином, і за результатами апеляційного розгляду не вважає тривале тримання обвинувачених під вартою надмірним. Оскільки тривалість перебування обвинувачених під вартою сама по собі не може слугувати безумовною підставою для прийняття рішення про зміну запобіжного заходу і підлягає врахуванню у сукупності з іншими обставинами, передбаченими ст. 177 та ст. 178 КПК України, тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.
Посилання апелянтів на те, що вони мають постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, колегія суддів вважає таким, що в цілому не зменшують встановлені судом ризики, у зв'язку з чим відсутні й підстави для застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, оскільки судовий розгляд кримінального провадження наразі триває, допитуються свідки, досліджуються докази, а тому вказані ризики дійсно продовжує існувати і судом з урахуванням цього цілком обґрунтовано обвинуваченим продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданих апеляційних скарг, апеляційним переглядом не встановлено.
Крім того, враховуючи, що на цей час судом першої інстанції ще не прийнято остаточного рішення й судовий розгляд триває, а також з огляду на положення ст. 28, ч.1 ст. 318 КПК України і ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на дотримання розумних строків розгляду цього кримінального провадження та вжиття термінових заходів щодо дотримання вищенаведених вимог кримінального процесуального закону.
Оскільки будь-яких порушень КПК України при постановленні оскарженої ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційні скарги обвинувачених залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 183, 194, 331, 405, 407, 419 КПК, колегія суддів
Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 липня 2021 року про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, п. 1, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289, ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4