Провадження № 11-кп/803/1628/21 Справа № 201/6686/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
09 серпня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
потерпілого - ОСОБА_10 ,
представника потерпілого - ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12018040650001358 від 05 червня 2018 року, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинувачених на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2021 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки і мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, раніше не судимої,
обвинувачених у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК України, -
Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2021 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 125 КК України, та призначено кожному з них покарання у виді 1 року обмеження волі, від відбування якого звільнено на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік та поклавши на них обв'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Окрім цього, цивільні позови ОСОБА_10 до ОСОБА_7 і ОСОБА_8 в частині стягнення з кожного моральної шкоди у сумі 30 000,00 грн. задоволено частково.
Вирішено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн., в задоволенні решти позовних вимог в цій частині відмовлено.
Вирішено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн., в задоволенні решти позовних вимог в цій частині відмовлено.
ОСОБА_7 та ОСОБА_13 визнано винуватими у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення за таких обставин.
02 червня 2018 року близько 20.00 години у обвинуваченого ОСОБА_7 , який перебував у дворі біля буд. АДРЕСА_2 , разом з обвинуваченою ОСОБА_8 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_10 , виник злочинний умисел направлений на завдання тілесних ушкоджень останньому.
Після чого, обвинувачений ОСОБА_7 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на завдання тілесних ушкоджень, передбачаючи настання можливих суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи без попередньої змови з обвинуваченою ОСОБА_8 , завдав ОСОБА_10 вісім ударів руками та ногами в область голови, тулуба та кінцівок.
Обвинувачена ОСОБА_8 , в свою чергу, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на завдання тілесних ушкоджень, передбачаючи настання можливих суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи без попередньої змови з обвинуваченим ОСОБА_7 завдала ОСОБА_10 сім ударів руками та ногами в область голови, тулуба та кінцівок, тим самим, спричинивши у своїй сукупності потерпілому тілесні ушкодження у вигляді:
-закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, 19-ти саден: на нижній повіці лівого ока ближче до внутрішнього кута, на лівому крилі носу, на кінчику носу ліворуч, у носо-губному трикутнику ліворуч, в виличній області ліворуч, на шкірі над верхньою губою ліворуч, на червоній каймі нижньої губи по центру та дещо ліворуч, у лівій скронево-тім'яній області волосистої частини голови, у лівій потиличній області, в тім'яній області по центру, у нижній третині правої вушної раковини з переходом до місця її кріплення, крововиливу та садна на червоній каймі верхньої губи по центру та ліворуч з переходом на слизову оболонку;
-2-х синців на передньо-внутрішній поверхні правого плеча від середньої до нижньої третини;
-ділянки осаднення на долонній поверхні правої кисті ближче до променево- зап'ясткового суглобу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 діб, але не більше як три тижні (21 день).
Не погоджуючись з цим рішенням, захисник обвинувачених звернулась до суду з апеляційною скаргою.
До початку апеляційного розгляду судом було порушено питання про звільнення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від відповідальності, у зв'язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинувачених та їх захисника, які проти застосування положень п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України не заперечували, потерпілого та його представника, які проти звільнення від кримінальної відповідальності обвинувачених заперечували, перевіривши матеріали провадження, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК України строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК України строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України та за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 3 ст. 288 КПК України , у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КК України підстав і відсутності заперечень з боку обвинуваченого, суд має закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності. Відповідне рішення судом приймається у формі ухвали.
Отже системне тлумачення норм кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст. 49 КК України у випадку обов'язкової згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 02 червня 2018 року вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, та карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Таким чином, з огляду на положення п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України строки притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення зазначеного кримінального правопорушення складають три роки, а отже минули 02 червня 2021 року.
Матеріалами провадження об'єктивно підтверджується, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 протягом трьох років з моменту вчинення кримінального правопорушення від слідства та суду не ухилялись та виходячи з даних, наданих на запит апеляційного суду Управлінням Інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Дніпропетровській області даних, до кримінальної відповідальності не притягалась.
Судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду обвинуваченим роз'яснено наслідки звільнення від кримінальної відповідальності, зокрема те, що ці підстави є нерабілітуючими, та з'ясовано думку останніх щодо можливості закриття кримінального провадження за цих умов.
З огляду на відсутність даних про ухилення від слідства та суду, про притягнення до кримінальної відповідальності, а також й будь-яких заперечень обвинувачених проти звільнення від кримінальної відповідальності та закриття у зв'язку з цим кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з вимогами ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Відповідно до ст. 129 КПК України суд наділений правом вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні лише при ухваленні вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Тому, у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
З урахуванням того, що провадження щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підлягає закриттю на нереабілітуючих підставах, потерпілий має право звернутися до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди в порядку цивільного судочинства.
Отже, з урахуванням наведених обставин, колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду вважає за можливе скасувати вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2021 року, звільнити ОСОБА_14 та ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК України, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності, та закрити кримінальне провадженні внесене до ЄРДР за № 12018040650001358 від 05 червня 2018 року, залишивши цивільний позов без розгляду.
Керуючись ст. 404, 405, 284 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2021 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати.
Звільнити ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК України на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018040650001358 від 05 червня 2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК України, закрити, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Цивільні позови ОСОБА_10 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без розгляду.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4