Справа №:755/4591/21
Провадження №: 1-кс/755/2860/21
"04" серпня 2021 р. cлідчий суддя Дніпровського районного суду м.Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність дізнавача відділу дізнання Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м.Києві та зобов'язання вчинити певні дії,-
23.06.2021 адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Дніпровського районного суду м.Києва зі скаргою, в порядку глави 26 КПК України, на бездіяльність дізнавача відділу дізнання Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м.Києві, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020105040002344 від 12 грудня 2020 року.
Мотивуючи скаргу заявник посилається на те, що 11.12.2020 року за адресою: м.Київ, вул.Павла Усенка, 8, працівниками Дніпровського УП ГУ НП у місті Києві у ОСОБА_4 , тимчасово вилучено автомобіля марки «Hyundai Tucson» державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 та один ключ від вказаного автомобіля.
Вказаний автомобіль марки «Hyundai Tucson» державний номерний знак НОМЕР_1 придбаний ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу №13576/12/2020 від 10.12.2020 у ТЗОВ «Новус-Н» (Волинська область, м.Луцьк, вул.Єршова, 11, каб.311) на підставі договору комісії №13576/12/2020 від 10.12.2020.
03.03.2021 адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 направив адвокатський запит до Дніпровського УП ГУ НП у місті Києві щодо надання інформації кримінальному провадженні №12020105040002344 з приводу арешту на тимчасово вилучене у ОСОБА_4 майно та отримання відповідних документів, в тому числі отримання копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Згідно копії листа відповіді на адвокатський запит №3050/125/50-2021 від 10.03.2021, відсутня інформація стосовно арешту тимчасово вилученого у ОСОБА_4 автомобіля, марки «Hyundai Tucson» державний номерний знак НОМЕР_1 .
04.03.2021 адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 направив письмове клопотання до Дніпровського УП ГУ НП у місті Києві про повернення тимчасово вилученого майна - автомобіля марки «Hyundai Tucson» державний номерний знак НОМЕР_1 .
Згідно листа-відповіді, від 31.03.2021 за вихідним №3105/125/50/2021, не було надано інформації про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, крім того, не було повернуто вказаний автомобіль.
Разом з тим, 10.03.2021 адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 повторно направив клопотання до відділу дізнання Дніпровського УП ГУ НП у місті Києві про повернення тимчасово вилученого майна - автомобіля марки «Hyundai Tucson» державний номерний знак НОМЕР_1 , однак відповідь на час звернення заявника з даною скаргою до Дніпровського районного суду міста Києва не надійшла.
Адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , в судове засідання не з'явився, разом з тим, в матеріалах скарги міститься заява адвоката ОСОБА_5 , зі змісту якої вбачається, що він скаргу підтримує в повному обсязі та просить розглядати подану ним скаргу по справі №755/4591/21 без його участі.
Уповноважена службова особа Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м.Києві, в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не відомі, відповідно до вимог ч.3 ст.306 КПК України, неявка відповідного уповноваженого представника не є перешкодою для розгляду скарги.
Вивчивши скаргу, додатки до неї, та матеріали кримінального провадження, які надійшли на запит суду 03.08.2021, слідчий суддя приходить до наступного.
Судом було встановлено, що 12.12.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого, ст.290 КК України (кримінальне провадження №12020105040002344).
Відповідно до вимог ст.169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:
1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;
2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;
3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу;
4) у разі скасування арешту.
В ході судового розгляду скарги встановлено що, слідчим суддею не було накладено арешт на вилучене майно, а саме: автомобіль марки «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_1 , вилучений під час огляду місця події 11.12.2020, а тому таке майно безперечно має статус тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснених на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст.235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Частина 6 ст.173 КПК України передбачає, що ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше 72 годин із дня надходження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.
Тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, за всіх обставин, передбачених ст.169 КПК України, в тому числі і у випадку, коли слідчий не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна не звернеться до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна (ч.5 ст.171 КПК України).
Отже, як встановлено в ході судового розгляду скарги, орган досудового розслідування з клопотанням про арешт вилученого 11.12.2020 року під час огляду місця події майна - автомобіля марки «Hyundai Tucson» державний номерний знак НОМЕР_1 , в рамках кримінального провадження №12020105040002344, до суду не звертався, арешт на вказаний автомобіль не накладався, зазначений автомобіль на час розгляду скарги особі не повернутий, що прямо вказує про безпідставність утримання такого майна, яке в силу положень ст.169 КПК України, підлягає негайному поверненню.
Водночас, органом досудового розслідування не надано належних доказів на підтвердження того, що вказане тимчасово вилучене майно містить чи може містити в собі інформацію, яка має доказове значення для кримінального провадження №12020105040002344.
Таким чином, жодних доказів, які б спростовували доводи скарги володільця тимчасово вилученого майна та підтверджували обставини, які є підставою для продовження утримання такого тимчасово вилученого майна, його значення у кримінальному провадженні суду не надано, у зв'язку з чим слідчий суддя, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, приходить до висновку, що доводи, зазначені в скарзі, є обґрунтованими.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення ЄСПЛ у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25 березня 1999 року). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справі "Антріш проти Франції" від 22 вересня 1994 року, "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року).
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Згідно зі ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
На підставі ч.2 ст.8, ч.5 ст.9 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Питання застосування інституту тимчасового вилучення майна врегульоване Главами 16 та 17 Кримінального процесуального Кодексу України, зокрема статтями 167-175 цього Кодексу. Даними правовими нормами законодавцем визначено конкретне визначення можливої наступної долі вилученого майна, зокрема до вирішення питання про арешт такого майна або до його повернення.
Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави для задоволення скарги на бездіяльність слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна, що було вилучене 11.12.2020 року під час огляду місця події, у кримінальному провадженні №12020105040002344.
Керуючись ст.41 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст.2, 3, 7-9, 16, 21, 24, 94, 98, 131-132, 167-175, 303-307, 309, 369-372, ч.2 ст.376 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність дізнавача відділу дізнання Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м.Києві та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Зобов'язати уповноважену службову особу на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні 12020105040002344 від 12 грудня 2020 року, негайно повернути особі, у якої було вилучено майно - ОСОБА_4 автомобіль марки «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_1 , та один ключ від вказаного автомобіля, що були вилучені під час огляду місця події 11 грудня 2020 року, за адресою: місто Київ, вул.П Усенка, 8.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.
Копію ухвали негайно після її постановлення вручити сторонам судового провадження, а також не пізніше наступного робочого дня після її постановлення направити прокурору.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя: