36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
10.08.2021 Справа № 917/493/21
за позовною заявою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ,01001
до відповідача Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні", вул. Молодіжна, 8, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39800
про стягнення 1 866 569,96 грн. заборгованості
Суддя Тимощенко О.М.
Секретар судового засідання Отюгова О.І.
Представники учасників справи:
від позивача: Коваленко О.М.
від відповідача: не з'явились
Обставини справи: 05.04.2021 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні" про стягнення 1 866 569,96 грн. заборгованості.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач несвоєчасно здійснював розрахунки за природний газ, отриманий за договором постачання природного газу № 6116/1920-ТЕ-24 від 24.09.2019.
Суд ухвалою від 06.04.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/493/21 у порядку загального позовного провадження.
26.04.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк. с. 80-83). В поданому відзиві відповідач вважає позовні вимоги частково безпідставними та заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до вимог статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», Постанови КМУ № 217 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки» від 18.06.2014, 21 липня 2014року для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, в ТВБВ № 10016/068 Філії _ AT "Ощадбанк" відповідачем відкрити рахунки із спеціальним режимом використання. Всі кошти, які надходять на рахунки відповідача, спрямовуються до "Ощадбанку", якому НКРЕКП щомісяця встановлює відсоток розподілу коштів, відповідно до категорії споживачів. Крім того, відповідач у відзиві просить зменшити розмір штрафних санкцій.
Ухвалою від 27.04.2021 суд відклав підготовче засідання на 25.05.2021.
11.05.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив (арк. с. 92-102), у якій він наполягає на задоволенні позову у повному обсязі та заперечує проти зменшення судом заявленої до стягнення суми штрафних санкцій (пені).
Ухвалою від 25.05.2021 суд відклав підготовче засідання на 08.06.2021 для надання можливості відповідачу подати заперечення на відповідь на відзив.
Відповідач не скористався передбаченим Господарським процесуальним кодексом України правом на подання заперечень на відповідь на відзив.
Ухвалою від 08.06.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 08.07.2021.
У зв'язку із перебуванням судді Тимощенко О.М. у відпустці оголошенням від 22.06.2021 на офіційному веб-порталі судової влади України учасників справи № 917/493/21 було повідомлено про те, що розгляд справи, який призначено на 08.07.2021 буде перенесено на іншу дату, про наступну даті засідання учасники справи будуть повідомлені додатково (арк. с. 119).
Ухвалою від 23.07.2021 розгляд справи № 917/493/21 призначено у судове засідання на 10.08.2021.
05.08.2021 від представника позивача Коваленка С.В. надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або розгляд справи без участі представника позивача (арк. с. 123-124).
Ухвалою від 06.08.2021 суд задовольнив клопотання представника позивача Коваленка С.В. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.
В судове засідання 10.08.2021 відповідач не з'явився, про місце, дату і час його проведення відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (арк. с. 121).
Під час розгляду справи по суті представник позивача наполягав на задоволенні позову у повному обсязі.
В судовому засіданні 10.08.2021 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив коли буде виготовлено повне рішення, роз'яснив порядок набрання рішенням чинності, порядок і строки його оскарження.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
24.09.2019 між Акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі - Постачальник, позивач) та Комунальним виробничим підприємством "Теплоенерго" м. Горішні плавні" (далі - Споживач, відповідач) укладено договір № 6116/1920-ТЕ-24 постачання природного газу (далі - Договір, арк. с. 22-31).
До Договору між сторонами було укладено додаткові угоди № 1 від 22.10.2019, № 2 від 12.11.2010, № 3 від 09.12.2019, № 4 від 23.12.2019, № 5 від 28.01.2020, № 6 від 24.02.2020, № 7 від 23.03.2020, № 8 від 30.04.2020, № 9 від 22.05.2020, № 10 від 22.07.2020, № 11/2 від 31.07.2020 (арк. с. 32-43).
У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :
- Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п. 1.1 Договору);
- природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 Договору);
- оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 5.1 Договору);
- у разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6. цього Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 17,8 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 Договору);
- у разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6. цього Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 14,2 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 Договору в редакції додаткової угоди № 5 від 28.01.2020, яка поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2020).
На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 88 319 239,71 грн., що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу, які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін (арк. с. 44-54):
- від 31.10.2019 на суму 4 289 948,02 грн.;
- від 30.11.2019 на суму 16 885 051,45 грн.;
- від 31.12.2019 на суму 15 849 036,52 грн.;
- від 31.01.2020 на суму 19 390 627,04 грн.;
- від 29.02.2020 на суму 14 726 780,95 грн.;
- від 31.03.2020 на суму 8 882 098,68 грн.;
- від 30.04.2020 на суму 2 394 437,28 грн.;
- від 31.05.2020 на суму 1 493 599,87 грн.;
- від 31.07.2020 на суму 892 179,66 грн.;
- від 31.08.2020 на суму 1 511 434,76 грн.;
- від 30.09.2020 на суму 2 004 045,48 грн.
За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем проведено оплату вартості спожитого газу з порушенням строків, встановлених п. 5.1 Договору. На підтвердження дат та сум оплат, які здійснені відповідачем на виконання умов Договору, позивачем надано довідку по операціях за договором № 6116/1920-ТЕ-24 (арк. с. 58-65) та копію виписок по договору № 6116/1920-ТЕ-24 на CD-диску (арк. с. 72).
У зв'язку з цим позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 7.2 Договору нараховано відповідачу:
- за зобов'язаннями жовтня 2019 року: 98 910,79 грн. пені та 17 678,56 грн. 3% річних за період з 26.11.2019 по 16.01.2020;
- за зобов'язаннями листопада 2019 року: 250 700,10 грн. пені та 51 205,63 грн. 3% річних за період з 27.12.2019 по 17.02.2020, а також інфляційні нарахування у розмірі 15 307,26 грн. за період з 01.01.2020 по 29.02.2020;
- за зобов'язаннями грудня 2019 року: 207 997,30 грн. пені та 43 943,09 грн. 3% річних за період з 28.01.2020 по 16.03.2020;
- за зобов'язаннями січня 2020 року: 287 978,61 грн. пені та 63 268,28 грн. 3% річних за період з 26.02.2020 по 28.04.2020, а також інфляційні нарахування у розмірі 84 028,21 грн. за період з 01.03.2020 по 30.04.2020;
- за зобов'язаннями лютого 2020 року: 131 414,39 грн. пені за період з 26.03.2020 по 17.04.2020, 83 170,80 грн. 3% річних за період з 26.03.2020 по 30.07.2020, а також інфляційні нарахування у розмірі 133 388,65 грн. за період з 01.04.2020 по 31.07.2020;
- за зобов'язаннями березня 2020 року: 116 926,57 грн. 3% річних за період з 28.04.2020 по 30.11.2020, а також інфляційні нарахування у розмірі 24 602,83 грн. за період з 01.05.2020 по 31.12.2020;
- за зобов'язаннями квітня 2020 року: 39 043,43 грн. 3% річних за період з 26.05.2020 по 13.12.2020, а також інфляційні нарахування у розмірі 52 850,22 грн. за період з 01.06.2020 по 31.12.2020;
- за зобов'язаннями травня 2020 року: 21 046,12 грн. 3% річних за період з 26.06.2020 по 14.12.2020, а також інфляційні нарахування у розмірі 29 919,82 грн. за період з 01.07.2020 по 31.12.2020;
- за зобов'язаннями липня 2020 року: 8 179,48 грн. 3% річних за період з 26.08.2020 по 15.12.2020, а також інфляційні нарахування у розмірі 25 200,20 грн. за період з 01.09.2020 по 31.12.2020;
- за зобов'язаннями серпня 2020 року: 10 113,23 грн. 3% річних за період з 26.09.2020 по 16.12.2020, а також інфляційні нарахування у розмірі 34 959,49 грн. за період з 01.10.2020 по 31.12.2020;
- за зобов'язаннями вересня 2020 року: 8 684,31 грн. 3% річних за період з 27.10.2020 по 20.12.2020, а також інфляційні нарахування у розмірі 26 052,59 грн. за період з 01.11.2020 по 31.12.2020.
Всього позивачем нараховано 977 001,19 грн. пені, 463 259,50 грн. 3% річних та 426 309,27 грн. інфляційних.
Вважаючи свої права порушеними позивач просить суд стягнути з відповідача зазначені суми пені, річних та інфляційних.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази: копію договору № 6116/1920-ТЕ-24 та додаткових угод до нього; розрахунок сум пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат; копії актів приймання-передачі природного газу; сальдо по підприємству; довідку по операціях за договором № 6116/1920-ТЕ-24; копію виписок по договору № 6116/1920-ТЕ-24 (на CD-диску).
Відповідач у відзиві позов заперечує з наступних підстав.
Комунальне виробниче підприємство "Теплоенерго" м. Горішні Плавні" є підприємством комунальної власності, предметом якого є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам м. Горішні Плавні. Відповідно до вимог статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», Постанови КМУ № 217 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки» від 18.06.2014р., 21 липня 2014 року для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, в ТВБВ № 10016/068 Філії AT "Ощадбанк" відповідачем відкрито рахунки із спеціальним режимом використання. Всі кошти, які надходять на рахунки відповідача, спрямовуються до "Ощадбанку", якому НКРЕКП щомісяця встановлює відсоток розподілу коштів, відповідно до категорії споживачів.
Також відповідач посилається на те, що нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних за Договором суперечить діючому законодавству України, оскільки на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, а також припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. У зв'язку з цим відповідача позбавлено можливості застосовувати санкції до споживачів категорії "населення", які позивач застосовує до відповідача за договором постачання природного газу саме для категорії населення.
Крім того, оскільки основний борг у відповідача відсутній, а порушення виконання зобов'язання за Договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, відповідач вважає, що у суду є підстави для зменшення стягуваної суми пені.
Позивач у відповіді на відзив заперечує проти зменшення судом стягуваної суми пені, посилаючись на те, що відповідач, підписавши Договір, погодився зі всіма його умовами, зокрема, й з тим, що за неналежне виконання умов Договору на нього буде покладено відповідальність передбачену Договором.
Також позивач звертає увагу суду на те, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими у порівнянні із зобов'язаннями по Договору.
Крім цього, позивач зазначає, що відповідно до скороченого консолідованого проміжного звіту про сукупні доходи за 9 місяців, що закінчилися 30.09.2020, чистий збиток НАК "Нафтогаз України" становить 17 293 млн. грн., сукупний збиток - 17 293 млн. грн.
При вирішенні спору суд враховує наступне.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своїм змістом та правовою природою договір № 6116/1920-ТЕ-24 від 24.09.2019 є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Відповідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо поставки природного газу. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України оплатив отриманий природний газ з порушенням встановлених у Договорі строків. Дана обставина відповідачем не спростована.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 9.3. Договору строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності) у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п'ять років.
Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6. цього Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 17,8 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Додатковою угодою № 5 від 28.01.2020 до Договору, яка поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2020, пункт 7.2 Договору викладено в наступній редакції: у разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6. цього Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 14,2 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків з урахуванням моменту виникнення зобов'язання з оплати природного газу по кожному окремому акту та проведених відповідачем проплат, суд дійшов висновку, що заявлені розміри пені, річних та інфляційних відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Розрахунки суми пені, річних та інфляційних перевірено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3".
Заперечення відповідача в частині посилання на постанову КМУ № 217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки" від 18.06.2014, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.
В постанові Об'єднаної палати Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 року у справі № 903/918/19 зазначено, що визначений Порядком № 217 алгоритм розподілу коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не ставить повноту та своєчасність виконання теплопостачальними організаціями договірних обов'язків з оплати отриманого природного газу на користь гарантованого постачальника у залежність від оплати теплової енергії безпосередніми споживачами; не скасовує та не обмежує відповідальність теплопостачальної організації перед постачальником за невиконання чи неналежне виконання обов'язків з оплати за спожитий газ та не змінює строків здійснення розрахунків за договорами між теплопостачальними організаціями та гарантованими постачальниками природного газу, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вбачає за необхідне відступити від правового висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 917/530/19, про те, що відповідач, як теплопостачальна організація, не відповідає перед позивачем за прострочення в оплаті за поставлений природний газ в частині розрахунків, що здійснювалася відповідно до Порядку № 217 через рахунки із спеціальним режимом використання за встановленими НКРЕКП нормативами перерахування коштів, та зауважує, що положення Порядку № 217 не змінюють строків розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача пені за прострочення в оплаті отриманого природного газу, а також відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.
Такий порядок застосування відповідальності за порушення договірних зобов'язань до теплопостачальної організації, як суб'єкта господарювання у сфері теплопостачання, узгоджується з положеннями статей 78, 265 ГК України щодо здійснення відповідачем, як комунальним унітарним підприємством, господарської діяльності з виробництва теплової енергії із залученням на підставі договору поставки, укладеного з позивачем, як гарантованим постачальником, природного газу як енергоресурсу, з якого виготовляється теплова енергія, із зобов'язаннями щодо оплати вартості поставленого товару (газу), яке має бути виконано у строки, погоджені сторонами у договорі поставки природного газу, не залежно від обставин несвоєчасного виконання кінцевими споживачами зобов'язань щодо оплати вартості спожитої теплової енергії, поставленої відповідачем на підставі договорів постачання теплової енергії. Відповідач у силу статті 42 ГК України під час здійснення господарської діяльності несе підприємницький ризик, у тому числі щодо несвоєчасності розрахунків із ним його контрагентами (споживачами теплової енергії, виробленої з ресурсу позивача).
Щодо заперечень відповідача стосовно того, що нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних за Договором суперечить діючому законодавству України, оскільки на період встановлення карантину відповідача позбавлено можливості застосовувати санкції до споживачів категорії "населення", які позивач застосовує до відповідача за договором постачання природного газу саме для категорії населення, суд зазначає наступне.
Згідно вимог підпункту 4 п. 3 Розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-ІХ від 17.03.2020, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (із подальшими змінами та доповненнями) з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин.
Враховуючи вказані норми відповідач дійсно не має підстав застосовувати штрафні санкції за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги до споживачів категорії "населення" з 12.03.2020. Разом з тим, вказана обставина не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язань із своєчасної оплати за поставлений природний газ згідно умов Договору. Отже, вказані заперечення відповідача судом до уваги не беруться.
Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір пені на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що вартість поставленого природного газу була оплачена повністю, відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі та не міг впливати на стан розрахунків.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18).
Суд приймає до уваги факт повного виконання відповідачем основного зобов'язання, важливість збереження господарської діяльності відповідача, також враховуються інтереси позивача як об'єкта, що має стратегічне значення для економіки держави, а також те, що заявлена до стягнення неустойка перевищує наслідки порушення відповідачем грошового зобов'язання. Також, суд враховує доводи сторін щодо їх фінансового стану, їх майнові інтереси, розмір нарахованої до стягнення суми пені, а також те, що інфляційні процеси, які мали місце за час невиконання відповідачем зобов'язань, компенсуються позивачу задоволенням вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
При цьому судом також враховано правову позицію Конституційного Суду України, зазначену у рішенні від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013, про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.
Верховний Суд в своїй постанові від 24.07.2019 у справі №915/985/18 щодо подібних правовідносин зазначає що, досліджуючи питання можливості зменшення пені, суди правильно прийняли до уваги обставини, що вплинули на виконання зобов'язання, поведінку винної сторони, причини неналежного виконання зобов'язання та відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження завдання позивачу збитків.
Така ж правова позиція у вирішенні цього питання викладена Верховним Судом у постановах від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18.
Отже, виходячи із матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, співмірності належних до сплати відповідачем штрафних санкцій і суми заборгованості та ступеня вини відповідача у виникненні спору, враховуючи, що основний борг за спірний період відповідачем погашено, суд дійшов висновку про існування підстав для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню, на 50 %, тобто стягненню підлягає пеня у розмірі 488 500,60 грн.
Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 488 500,60 грн. пені, 463 259,50 грн. 3% річних та 426 309,27 грн. інфляційних нарахувань підтверджені документально та нормами матеріального права а тому підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.05.2018 року в справі № 917/1068/17.
Керуючись статтями 129,232-233,237-238,240 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні" ( вул. Молодіжна, 8, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39800, ідентифікаційний код 13940851) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720) 463 259,50 грн. - 3% річних, 426 309,27 грн. - інфляційних нарахувань, 488 500,60 грн. пені, 27 998,55 грн. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити в задоволенні вимог.
Повне рішення складено 12.08.2021.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.257 ГПК України).
Суддя О.М. Тимощенко