Справа № 560/6668/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лабань Г.В.
Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
11 серпня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії,
Описова частина.
Короткий зміст позовних вимог.
В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 01.07.2010 №0091835805, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 166 373,72 грн., нарахований на грошове зобов'язання в сумі 831 868,60 грн.; зобов'язати Головне управління ДПС у Хмельницькій області внести зміни в інтегровану картку платника податків, щодо зняття штрафу з ОСОБА_1 у розмірі 166 373,72 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Відзив/заперечення на апеляційну скаргу.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року замінено відповідача у справі на його правонаступника.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 17 квітня 2015 року ДПІ у м. Хмельницькому винесено податкове повідомлення рішення №0014131702 по податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування, на підставі акту перевірки від 04 березня 2015 року, дата нарахування 05.06.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання на - 831 698,53 грн. із них: основний платіж - 665 358,53 грн. та штрафні санкції в сумі-166 340 грн.
Постановою від 09 жовтня 2015 року Хмельницького окружного адміністративного суду по справі №822/3760/15 прийнято рішення про стягнення на користь державної податкової інспекції у м. Хмельницькому податкового боргу в сумі - 831 868,53 грн., в т.ч. штрафні санкції (на підставі винесеного ППР №0014131702/421 від 17.04.2015).
До 01 листопада 2019 року сума заборгованості була погашена добровільно, а виконавче провадження закрито.
В подальшому відповідачем головним управлінням ДПС у Хмельницькій області 19.05.2020 складений акт №633/22-01-58-05/2558304750 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб згідно податкових повідомлень-рішень від №17.04.2015 №0014131702, №0014141702, №0014131702 по ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 . При перевірці було використано базу даних ДПС України АІС "Податковий блок".
З врахуванням вищезазначених вимог чинного податкового законодавства винесено податкове повідомлення-рішення від 01.07.2010 №0091835805.
Позивач категорично не погоджується з вказаним податковим повідомленням-рішенням, оскільки, вважає, що таке винесене відповідачем поза межами строку (1095 днів), така вимога у сплаті на думку позивача є неправомірною, тому звернувся до суду з даним позовом.
Мотивувальна частина.
Позиція Сьомого апеляційного адміністративного суду
Відповідно до частини 1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог частини 1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами частини 1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною другою ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПУ України).
Відповідно до пункту 126.1. статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Підпунктом 14.1.39. п. 14.1. ст. 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з п.п. 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк,).
Водночас, положеннями п.п.14.1.175. п. 14.1. ст. 14 ПК України визначено, що податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Податковою вимогою, в розумінні п.п. 14.1.153. п. 14.1. ст. 14 ПК України, є письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки (п.п.14.1.162. п.14.1. ст.14 ПК України).
За змістом п. 57.3. ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У відповідності до вимог п. 54.5 ст. 54 ПК України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Водночас, положеннями п.56.18 ст.56 ПК України встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили
Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Водночас, положеннями п.126.1 ст.126 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Отже, за несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання, останній притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах визначених Податковим кодексом України. При цьому, передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов'язання у встановлені законом строки.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивачем в порушення положень пункту 31.1 статті 31 (строки сплати податку та збору), пункту 57.1. статті 57 (строки сплати податкового зобов'язання) Податкового кодексу України несвоєчасно сплачене самостійно визначене податкове зобов'язання, що відповідно до пункту 126.1 статті 126 цього Кодексу тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу у розмірах в залежності від кількості календарних днів затримки сплати зобов'язання.
Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, до позивача застосовано штрафну санкцію за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 20% суми податкового боргу в розмірі 166 373,72 грн.
Штрафна санкція зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування виникла в результаті несвоєчасної сплати податкових зобов'язань, визначених поданою позивачем податковою декларацією про майновий стан і доходи із задекларованим податковим зобов'язанням в сумі 831 868,60 грн.
Постановою від 09 жовтня 2015 року Хмельницького окружного адміністративного суду по справі №822/3760/15 прийнято рішення про стягнення на користь державної податкової інспекції у м. Хмельницькому податкового боргу в сумі - 831868,53 грн., в т.ч. штрафні санкції (на підставі винесеного ПП рішення № 0014131702/421 від 17.04.2015 року).
Податковий борг, що виник у зв'язку з несплатою узгоджених податкових зобов'язань, погашений позивачем у листопаді 2019 року за виконавчим листом на підставі рішення суду.
Аналіз наведених положень та встановлених судом першої інстанцій обставин справи свідчить про наявність складу податкового правопорушення, яке полягає у несвоєчасній сплаті позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання.
Варто зазначити, що норми визначені пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України поширюються також і на випадки, коли погашення податкового боргу відбувається і в примусовому порядку, на підставі рішення суду, що, в свою чергу, не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.07.2019 у справі №820/11541/13-а зазначив, що судове рішення, не може встановити інших строків сплати узгодженого податкового зобов'язання порівняно з тими, що визначені нормами Податкового кодексу України. Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 Податкового кодексу України, тобто штрафні санкції можуть бути застосовані в межах 1095 днів.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування податковим органом штрафних санкцій має відбуватись з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.
Так, за змістом пункту 102.1. статті 102 ПК України, контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку зокрема подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пункту 102.4. статті 102 Податкового кодексу, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Отже, системний аналіз вищевказаних положень п. 102.1 та п. 102.4 статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що пунктом п. 102.1 встановлено загальний строк давності реалізації контролюючим органом свого права виявити і самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, в той час коли положення п. 102.4 встановлюють строки давності застосування уповноваженим державним органом заходів стягнення податкового боргу, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов'язання.
Відтак, загальний строк давності реалізації контролюючим органом свого права виявити і самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем таких видів граничних строків, як: 1) строку подання платником податків податкової декларації за правилами цього Кодексу; 2) строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом за правилами п. 54.3 ст. 54, 57 цього Кодексу, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Правові підстави застосування такого права контролюючого органу випливають із правил визначення сум податкових та грошових зобов'язань, встановлених нормами ст. 54 цього Кодексу.
Разом із цим таке право, відповідно до правил статті 102 ПК України, є обмеженим у строках його застосування.
Таким чином, якщо протягом 1095 днів контролюючий орган не визначить суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, граничний строк сплати грошового зобов'язання за податковим повідомленням рішенням № 0014131702 від 17.04.2015 закінчився 17 травня 2015 року, відтак податковий орган мав змогу визначити грошове зобов'язання платникові податків протягом 1095 днів починаючи з 18 травня 2015 року.
Таким чином, пункт 102.1 статті 102 Податкового кодексу України пов'язує втрату права контролюючого органу для нарахування податкових зобов'язань із закінченням 1095-денного терміну, що настає за останнім днем сплати грошових зобов'язань (в даному випадку), тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність нарахувань штрафних санкцій по спірним податковим повідомленням - рішенням, відповідно до розрахунків яких, визначено суму штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань, а саме, з моменту граничного строку сплати таких зобов'язань та до моменту винесення податкових рішень минуло більше як 1095 днів.
Відтак, відповідач, пов'язуючи відлік строку давності у 1095 днів із фактичною сплатою позивачем суми податкового зобов'язання, діяв неправомірно та з порушенням норм чинного законодавства, оскільки норма пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України пов'язує відлік строку давності саме із останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у постанові від 10 травня 2018 року по справі №820/3544/17.
Отже, враховуючи дату прийняття відповідачем ППР (07 липня 2020 року), яким до позивача застосовані штрафні санкції (які законодавець відносить до визначення поняття «грошове зобов'язання»), а також дати граничного строку сплати грошового зобов'язання (17 травня 2015 року), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині суми штрафу прийняте податковим органом поза межами 1095 днів.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи вищезазначене колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відтак підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо часткового задоволення позову.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.