11 серпня 2021 року м. Дніпросправа № 160/13958/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року (суддя 1-ї інстанції Голобутовський Р.З.) у справі №160/13958/20 за позовом Академії Державної пенітенціарної служби до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство юстиції України про стягнення заборгованості,-
29.10.2020 року Академія Державної пенітенціарної служби звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство юстиції України, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на користь Академії Державної пенітенціарної служби витрати пов'язані з утриманням його в Академії Державної пенітенціарної служби в сумі 321263,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач по закінченню навчання не відпрацював встановленого терміну перебування на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України, його звільнено за власним бажанням. Позивач порушив умови укладеного між ним та Академією контракту та повинен у повному обсязі відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням в Академії Державної пенітенціарної служби.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року позов задоволено повністю.
Позивач не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що 10.04.2018 року між ОСОБА_1 та Академією Державної пенітенціарної служби, в особі керівника полковника внутрішньої служби Тоточинського О.М. та Південно - східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції був укладений контракт № 70 за типовою формою про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства юстиції України. Згідно п. 5 контракту № 70 від 10.04.2018 року, цей контракт набирає чинності з дати його підписання і діє до 27.06.2021 року.
До позову позивачем доданий контракт № 484 від 01.03.2019 року за типовою формою про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства юстиції України між ОСОБА_1 та Академією Державної пенітенціарної служби, в особі керівника полковника внутрішньої служби Тоточинського О.М. та Південно - східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції в особі начальника полковника внутрішньої служби Неверова К.В. Згідно п. 5 контракту № 484 від 01.03.2019 року , цей контракт набирає чинності з дати його підписання і діє до 07.02.2023 року. Пункт 6 контракту № 484 від 01.03.2019 року передбачено, що з моменту набрання чинності цим контрактом попередні угоди (контракти) про здобуття освіти між тим ж самими сторонами щодо того ж предмету втрачають чинність. Таким чином, контракт № 70 від 10.04.2018 року втратив свою чинність, а відтак всі його умови і зобов'язання, що прийняті сторонами припинили свою дію.
Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів розміру витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 в Академії державної пенітенціарної служби. Відтак, обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими є недоведеними.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні.
У відзиві зазначає, що посилання позивача на п. 6 контракту №484 від 01.03.2019р. є помилковими, оскільки предмети контрактів є різними та не свідчить про втрату попереднього контракту. Обов'язок відпрацювання позивачем, що навчався за рахунок державних коштів, в державному секторі передбачена законодавством, а у іншому випадку встановлені відповідальність з відшкодування таких коштів. Доводи про можливо несправжність підпису позивача у контракті не підтверджені. Розрахунок коштів відшкодування складено у відповідності до норм законодавства. Щодо підстав звільнення, такі вказані у наказі - «за власним бажанням».
Сторони повідомлені про день розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом начальника Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України № 237 від 07.08.2014 року ОСОБА_1 з 07.08.2014 року зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Чернігівського юридичного коледжу ДПтС України.
21.01.2016 року проведено державну реєстрацію припинення Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України (запис № 10641120012002304) шляхом реорганізації (перетворення) в Академію Державної пенітенціарної служби. Академія ДПтС є правонаступником Чернігівського юридичного коледжу ДПтС України.
10.04.2018 року між Академією Державної пенітенціарної служби (надалі - Академія) (виконавцем) з однієї сторони, Південно-східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (замовником) з другої сторони та відповідачем з третьої сторони укладено контракт № 70 про здобуття освіти.
Відповідно до наказу Академії № 153 о/с від 27.06.2018 року відповідачу присвоєно освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра та видано диплом про освіту.
Наказом №267/ОД від 20.08.2018 року відповідача зараховано слухачем 1 курсу денної форми навчання за державним замовленням.
01.03.2019 року між Академією з однієї сторони, Центрально-західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (замовником) з другої сторони та відповідачем з третьої сторони укладено контракт № 484 про здобуття освіти.
Відповідно до наказу Академії № 20 о/с від 07.02.2020 року відповідачу присвоєно освітньо-кваліфікаційний рівень магістра та видано диплом про освіту.
З 10.08.2014 року по 27.06.2018 року, та з 01.09.2019 року по 09.02.2020 року відповідач за рахунок коштів державного бюджету перебував у період навчання на грошовому, продовольчому, речовому, медичному забезпеченні, був забезпечений житлом із наданням відповідних комунальних послуг.
Відповідно до умов Контракту 1 та Контракту 2 відповідач навчався в Академії на денній формі навчання за рахунок коштів державного бюджету та зобов'язувався після закінчення навчання прибути до місця призначення в строк, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за відповідною посадою; у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про національну поліцію» в повному обсязі за весь період фактичного навчання.
Відповідно до абзацу 7 п. 1 Контрактів Академія зобов'язана проводити претензійно-позовну діяльність у справах про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі.
Після здобуття вищої освіти, відповідно до умов Контрактів, згідно з наказом №28/ос-20 від 10.02.2020 року, відповідач направлений для подальшого проходження служби до Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)».
Відповідач звернувся до начальника Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» з рапортом про звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби України за власним бажанням з 12.05.2020 року.
Наказом начальника Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» № 76/ОС-20 від 12.05.2020 року відповідача звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням).
Відповідно до довідки-розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 № 5/1392 від 19.06.2018, що складена на підставі «Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських», затвердженого Постановою КМУ від 12 квітня 2017 року № 261, сума визначених до відшкодування витрат за період навчання з 10.08.2014 по 27.06.2018 становить 64454,26 грн., в т.ч.: грошове забезпечення з нарахуваннями - 17539,52 грн., продовольче забезпечення - 37911,61 грн., речове забезпечення - 5842,40 грн., медичне забезпечення - 1656,80 грн., оплата комунальних послуг та за спожиті енергоносії - 19908,01 грн.
Згідно з довідкою-розрахунком витрат, пов'язаних з утриманням слухача ОСОБА_1 № 5/1733 від 28.07.2020, що складена на підставі «Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських», затвердженого Постановою КМУ від 12 квітня 2017 року № 261, сума визначених до відшкодування витрат за період навчання з 01.09.2018 по 09.02.2020 становить 238404,86 грн., в т.ч. грошове забезпечення з нарахуваннями - 238404,86 грн.
Загальна сума витрат пов'язаних з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі становить 321263,20 грн.
31.07.2020 року відповідачем на адресу позивача направлено повідомлення про відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням, яке він отримав 08.08.2020 року, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи факт звільнення відповідача, позивач вважає, що останній має відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі, у зв'язку із чим, звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи позов дійшов висновку, що перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, відповідач звільнився за власним бажанням, не відпрацювавши три роки, як це визначено умовами Контракту, та на час розгляду адміністративної справи сума заборгованості відповідачем не сплачена та становить 321263,20 грн. Позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Положеннями ст.1 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України" передбачено, що на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України" державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 14 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України" трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).
На спеціалістів Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань, поширюється дія Закону України "Про державну службу". Віднесення посад цих спеціалістів до відповідних категорій посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України", на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Регулювання трудових правовідносин у процесі проходження служби, порядок застосування дисциплінарних стягнень та процедура звільнення працівників кримінально-виконавчої служби регулюється спеціальним Законом України "Про Національну поліцію".
Приписами ст. 74 Закону України "Про національну поліцію" передбачено, що підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі пп. 2, пп. 4 ч. 1 ст.77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі пп. 2, пп. 4 ч. ст. 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень п.1.3 Статуту Академії державної пенітенціарної служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 21.11.2016 №3290/5, академія є самоврядним та автономним вищим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання, який є державною установою, фінансується за рахунок коштів державного бюджету і віднесено до сфери управління центрального органу виконавчої влади - Міністерства юстиції України.
Положеннями п. 2 Указу Президента України від 23.01.1996 №77/96 "Про заходи реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів", особи, які навчаються за рахунок державних коштів. укладають з адміністрацією навчального закладу договір, та в разі відмови відпрацювати в державному секторі народного господарства три роки відшкодовують витрати за весь період навчання.
Згідно з п. 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Відшкодовані на утримання курсантів кошти враховуються у кошторисних показниках спеціального фонду відповідних центральних органів виконавчої влади як власні надходження навчального закладу та витрати на утримання курсантів.
За п. 2.1.1 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Згідно з пунктом 1 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261, (далі - Порядок) цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі, зокрема, звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Як передбачено п.2 Порядку, витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалась.
Підстави та порядок відшкодування визначаються положеннями ч.4 ст.74 Закону України "Про Національну поліцію" та контрактом.
Матеріалами справи встановлено, що контракт про здобуття освіти укладено між позивачем і відповідачем та він фактично є підставою виникнення прав та обов'язків виключно для сторін вказаного правочину.
Згідно з ч 3 ст. 23 Закону України "Про освіту" держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів освіти.
Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України "Про освіту" засновник або уповноважена ним особа не має права втручатися в діяльність закладу освіти, що здійснюється ним у межах його автономних прав, визначених законом та установчими документами.
Міністерство юстиції України є засновником Академії Державної пенітенціарної служби. При цьому, як державний замовник, Міністерство юстиції України розміщує державне замовлення на підготовку фахівців у підпорядкованих навчальних закладах, які є розпорядниками бюджетних коштів, шляхом затвердження їм кошторису на відповідний бюджетний рік.
Кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний рік встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.
Розпорядником коштів, які виділяються із бюджету для підготовки спеціалістів, є Академія.
Таким чином, витрати на утримання курсантів здійснюються безпосередньо Академією, і сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач Академії.
Відтак, з огляду на вищевикладене, право вимоги щодо відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у навчальному закладі належить саме Академії.
Колегія суддів зазначає, що положеннями пункту 3 розділу II Контракту (а.с. 13-14) сторонами погоджено відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до ч.4 ст.74 Закону України «Про національну поліцію», відповідачем в повному обсязі за весь період фактичного навчання.
Матеріалами справи встановлено, що загальна сума визначених до відшкодування витрат складає 321 263,20 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком № 5/1392 від 19.06.2018 та довідкою-розрахунком витрат № 5/1733 від 28.07.2020.
Відповідачу було направлено повідомлення про добровільне відшкодування сум витрат, яке отримав 08.08.2020р. У добровільному порядку, сума коштів не була відшкодована.
Таким чином, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, відповідач звільнився за власним бажанням, не відпрацювавши три роки, як це визначено умовами Контракту.
Сума заборгованості відповідачем не сплачена та становить 321263,20 грн., а отже відповідно до ст.74 Закону України «Про Національну поліцію» підлягає стягненню.
Доводи відповідача про звільнення за станом здоров'я спростовані наказом від 12.05.2020р. №76/ос-20. (а.с. 26) Доказів оскарження відповідачем підстав звільнення суду не надано. Також є недоведеними доводи відповідача про можливе не його підпису у контракті.
Посилання відповідача на ст. 122 КАС України, щодо строків звернення позивачем до суду колегія суддів відхиляє, оскільки Законом України №540-ІХ від 30.03.2020р. з урахуванням дії карантину (COVID-19), строки, визначені ст. 122 КАС України продовжуються на строк дії такого карантину.
З огляду на викладене, позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є вірними.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Відповідачу було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги, квитанцію про сплату такого надано суду 10.08.2021р., а тому питання про стягнення судового збору судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року у справі №160/13958/20- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак