27 липня 2021 року справа № 2340/4811/18 м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 у справі №2340/4811/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -
10.06.2021 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 у справі №2340/4811/18, в якій просить визнати протиправною постанову управління Держпраці в Черкаській області від 13.11.2018 «Про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧК-937/374/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-604» в розмірі 223 380 грн. такою, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили та скасувати її, скасувати відповідне судове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 у справі №2340/4811/18 та ухвалити нове рішення чи змінити рішення, в якому застосувати попередження до ОСОБА_1 .
В обгрунтування заяви зазначив, що звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці в Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ЧК-937/374/АВ/П/ПТ/ГД-ФС від 13.11.2018 в розмірі 223 380,00 грн за ст. 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 у справі №2340/4811/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 19.05.2021 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2019, у справі №2340/4811/18 залишені без змін.
Водночас 12.12.2019 до ч. 2 ст. 265 КЗпП України були внесені зміни, якими змінено відповідальність фізичних осіб-підприємців, що використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої-третьої груп, за допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) в сторону пом'якшення, а саме: застосування попередження.
На час внесення змін позивач не був фізичною особою-підприємцем, тому вважає, що до нього як до фізичної особи можливе застосування частини першої статті 58 Конституції України та ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України, які передбачають пом'якшення відповідальності за скоєне порушення.
Відповідач надав відзив на заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.02.2019, у якому проти задоволення заяви заперечив з тих підстав, що ч. 2 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачає вичерпний перелік підстав перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, який не передбачає таку підставу, як пом'якшення відповідальності за скоєне правопорушення.
В свою чергу частина 3 статті 361 КАС України не може бути застосована, оскільки приймаючи рішення від 15.02.2019 у справі №2340/4811/18 Черкаський окружний адміністративний суд не притягував позивача до відповідальності на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, а лише перевіряв, чи не порушено права, свободи та охоронювані законом інтереси позивача прийнятою відповідачем постановою від 13.11.2018 «Про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧК-937/374/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-604» в розмірі 223 380 грн в редакції закону, чинного на час її прийняття.
Вважає, що норми ч. 3 ст. 361 КАС України не розповсюджуються на позивача, оскільки згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 у справі №1-7,99 закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи людини і громадянина (фізичної особи), водночас на час винесення постанови від 13.11.2018 №ЧК-937/374/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-604 позивач мав статус фізичної особи-підприємця.
Ухвалою суду від 15.06.2021 заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 у справі №2340/4811/18 прийнята до розгляду та призначено судове засідання на 9.00 год. 27.07.2021.
Позивач та відповідач повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать розписка відповідача та рекомендоване повідомлення про вручення копії ухвали від 15.06.2021 позивачу, проте у судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили.
Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи зазначене, суд здійснює розгляд заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у письмовому провадженні.
Розглянувши заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд зазначає наступне.
Абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України в редакції, яка діяла до 02.02.2020, передбачав, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Постановою Управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧК-937/374/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-604 від 13.11.2018, за порушення законодавства про працю, на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 223 380 грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 у справі №2340/4811/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 19.05.2021 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2019, у справі №2340/4811/18 залишені без змін.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12.12.2019 №378-1Х, який набрав чинності 02.02.2020, абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України змінено та викладено у наступній редакції:
«Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження».
Таким чином, за вказані порушення фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, передбачено відповідальність у вигляді попередження, а не у вигляді штрафу, тобто відповідальність пом'якшено.
Провадження за нововиявленими обставинами регламентується главою 3 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною 2 ст. 361 КАС України встановлено вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Так, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, за відомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 361 КАС України, перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (ч. 4 ст. 361 КАС України).
"Істотність" обставини означає, що, якби суд міг урахувати її при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат вирішення справи.
Ознаку "не були і не могли бути відомі особи" слід розглядати як сукупність цих двох необхідних умов, тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. В разі, якщо вона все ж таки могла знати про певну обставину, то у суду відсутні підстави для перегляду судового рішення, визначені п. 1 ч. 2 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
У розділі I постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 22.05.2015 року N 7 "Про узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" зазначено, що не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Таким чином, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це передусім ті, що взагалі не були предметом розгляду по даній адміністративній справі в адміністративному суді у зв'язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи. Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь у розгляді адміністративної справи, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті.
Крім того, не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатись нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.
Отже за змістом процесуального закону до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, і, по-друге, що ці обставини не були і не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Тобто, нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
Питання про те, які обставини можна вважати нововиявленими, є оціночним і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи існували ці обставин на час розгляду справи; чи могла особа, яка звертається із заявою про перегляд рішення, або суд знати про ці обставини на час розгляду справи; чи вплинуло б врахування цих обставин на зміст судового рішення. Істотність обставини означає, що якби суд її міг урахувати при розгляді справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат її вирішення.
Суд враховує, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2004 року у справі "Правєдная проти Російської Федерації" процедура відміни остаточного судового рішення передбачає, що наявні докази, які раніше не були об'єктивно доступними та які можуть призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, що бажає відміни судового рішення, повинна довести, що вона не мала можливості надати докази до закінчення судового розгляду і що такі докази мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що на час прийняття постанови №ЧК-937/374/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-604 від 13.11.2018 абзац 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України передбачав, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Заміна штрафу на попередження відбулась 02.02.2020, тобто після прийняття постанови №ЧК-937/374/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-604 від 13.11.2018 та прийняття рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.02.2019.
Отже юридичні підстави притягнення до відповідальності у вигляді попередження на час прийняття рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 не існували, тому не є нововиявленими обставинами.
Суд також зазначає, що згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Черкаський окружний адміністративний суд при винесенні рішення від 15.02.2019 лише перевірив постанову №ЧК-937/374/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-604 від 13.11.2018 на предмет її відповідності критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, та не притягував позивача до відповідальності, з огляду на що не наділений повноваженнями застосувати до позивача будь-який вид відповідальності.
Європейський суд з прав людини у пункті 46 Рішення у справі «Попов проти Молдови» №2, заява №19960/04, зазначив, що відкриття внаслідок нововиявлених обставин не є несумісними з Конвенцією. Однак рішення про перегляд процедур повинні відповідати відповідним нормативним критеріям, а неправильне застосування такої процедури може суперечити Конвенції, якщо врахувати, що її результат - «втрата» судового рішення - є такою ж, як і запит на анулювання. Принципи правової визначеності та верховенства права вимагають від Суду бути пильними у цій сфері.
Враховуючи відсутність компетенції суду притягувати до відповідальності, скасування постанови №ЧК-937/374/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-604 від 13.11.2018 з підстави її пом'якшення фактично призведе до звільнення позивача від відповідальності за порушення, наявність яких встановлена судовим рішенням, що суперечить легітимній меті притягнення до відповідальності за скоєні правопорушення.
Суд також зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 у справі №1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Водночас згідно з положеннями ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності застосовуються нормативно-правові акти, які регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Суд зазначає, що суб'єктами відповідальності згідно ст. 265 КЗпП України є юридичні особи та фізичні особи-підприємці.
На час винесення відповідачем постанови №ЧК-937/374/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-604 від 13.11.2018 позивач мав статус фізичної особи-підприємця, отже ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо зворотної дії в часі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на нього не розповсюджується.
З огляду на зазначене підстави для задоволення заяви позивача про перегляд рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 відсутні, тому заява задоволенню не підлягає.
Згідно ч. 1 ст. 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 241-243, 248, 250, 256, 361, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 у справі №2340/4811/18 відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий А.В. Руденко