30 липня 2021 року справа № 580/3279/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в залі суду адміністративну справу за позовом приватного сільськогосподарського підприємства “Ірина” до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання неправомірними дій і зобов'язання вчинити дії,
25.05.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов приватного сільськогосподарського підприємства “Ірина” (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у підтвердженні позивачу статусу платника єдиного податку 4 групи за 2021 рік, що викладена в листі від 09.04.2021 №7051/6/23-00-04-0710;
зобов'язати відповідача підтвердити позивачу статусу платника єдиного податку 4 групи на 2021 рік та поновити відповідну реєстрацію.
Позов мотивовано тим, що реєстрація платником єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру та є безстроковою. ПК України містить підстави для анулювання реєстрації платником єдиного податку, але не містить норми відповідно до якої неподання звітності у встановлений строк є передумовою для втрати такого статусу. Зазначає, що неподання у встановлений строк звітності є підставою для застосування штрафу, а не анулювання статусу платника податку. Крім того, рішення про анулювання позивачу статусу платника єдиного податку 4 групи не приймалось.
Ухвалою суду від 31.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву та доказів.
16.06.2021 відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Зазначив, що нормами ПК України передбачено, що сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням.
Оскільки позивачем подано таку декларацію лише 01.03.2021, йому правомірно відмовлено у підтвердженні статусу платника єдиного податку 4 групи на 2021 рік.
12.07.2021 позивач подав суду відповідь на відзив з аналогічними позовній заяві доводами.
Ухвалою від 30.07.2021 суд допустив заміну первинного відповідача - Головне управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 43142920) його правонаступником Головним управлінням ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 44131663).
Ухвалою від 30.07.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.
Згідно з даними ЄДРПОУ приватне сільськогосподарське підприємство “Ірина” зареєстроване юридичною особою 15.04.2004.
Згідно з даними квитанції №2, 01.03.2021 позивачем подано ГУ ДПС у Черкаській області Податкову декларацію платника єдиного податку 4 групи в електронному вигляді (реєстраційний номер 9012879525).
Листом від 09.04.2021 №7051/6/23-00-04-0710 відповідач повідомив, що оскільки вказана вище декларація подана після 20 лютого, позивачу відмовлено у підтвердженні статусу платника єдиного податку 4 групи.
На звернення позивача від12.04.2021 №20 щодо підтвердження статусу платника єдиного податку 4 групи, відповідач листом від 30.04.2021 №9970/6/99-00-18-04-03-06 повідомив, що граничний термін подання визначеної звітності у 2021 році є 22.02.2021. Таким чином підтвердження такого статусу можливо лише за умови дотримання вимог Податкового кодексу України.
Тому звернувся в суд з даним позовом.
Надаючи оцінку спірному рішенню, суд врахував таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).
Згідно з п.291.1 ст.291 ПК України у цій главі встановлюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (пункт 291.2 статті 291 ПК України).
У пункті 291.3 статті 291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно з п.291.4 ст.291 ПК України до четвертої групи платників єдиного податку, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, віднесені сільськогосподарські товаровиробники, зокрема - юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Відповідно до підп.298.8.1 п.298.8 ст.298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року:
загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);
звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);
розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.
У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).
Відповідно до п.49.20 ст.49 ПК України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
З урахуванням викладених положень, оскільки 20 лютого 2021 року припадало на суботу (вихідний день), тому останнім днем для подання контролюючому органу документів сільськогосподарськими товаровиробниками з метою підтвердження статусу платника єдиного податку на 2021 рік в межах встановленого підп.298.8.1 п.298.8 ст.298 ПК України строку був 22.02.2021 (понеділок).
Як встановлено судом, позивач для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік Податкову декларацію платника єдиного податку 4 групи направив на адресу податкового органу 01.03.2021.
Таким чином, позивачем порушено встановлений підп.298.8.1 п.298.8 ст.298 ПК України строк подання пакету документів, що ним не заперечується.
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 ПК України, відповідно до п.299.1 якого реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
За положеннями пункту 299.2 статті 299 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
Згідно з пунктом 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:
1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;
3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу;
4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.
У відповідності до підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:
1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;
5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;
6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;
7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;
8) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;
9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.
Для вирішення спору суд врахував викладені в постанові від 10 грудня 2019 року у справі №806/499/16 висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах відповідно до яких системний аналіз вищенаведених положень податкового законодавства дає підстави для висновку про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу лише у встановлених законом випадках. Податковим законодавством не передбачено пропуск встановленого підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України строку подання пакету документів для підтвердження статусу платника єдиного податку у якості підстави для непідтвердження такого статусу у відповідному періоді та виключення з реєстру платників.
Суд також зазначає, що відповідно до абзацу 2 пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.
Аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. Таким чином, способом реалізації владних управлінських функцій у разі встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної виїзної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, тобто бути платником єдиного податку четвертої групи за критеріями, визначеними у пункті 4 пункту 291.4. статті 291 ПК України.
Більш того, способом реалізації владних управлінських функцій у разі встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Аналогічні висновки щодо застосування наведених норм права викладено в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 822/1676/18, від 19.04.2019 у справі № 821/884/18, від 07.02.2019 у справі № 804/3117/17.
Однак, як установлено судом, перевірка позивача податковим органом не проводилась та рішення про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку четвертої групи не приймалось.
Також, під час розгляду справи в суді відповідачем не було надано відповідного рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку 4 групи.
Оскільки в межах спірних правовідносин права позивача були порушені саме протиправними діями відповідача щодо непідтвердження реєстрації платника єдиного податку без прийняття відповідного рішення суб'єкта владних повноважень у формі та у порядку, що передбачено вимогами чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що відповідач без належних на те підстав відмовив позивачу в підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 5 лютого 2019 року у справі № 805/206/17-а та від 27 червня 2019 року у справі № 806/1086/17.
Отже, захистом порушеного права позивача є зобов'язати відповідача підтвердити позивачу статусу платника єдиного податку 4 групи на 2021 рік та поновити відповідну реєстрацію.
Тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Щодо розподілу судових витрат, суд врахував таке.
У позовній заяві позивач просить відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Договором від 14.05.2021 підтверджується залучення позивачем для вирішення спору судом професійної правничої допомоги адвоката Пилипенка Р.Б.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.132 КАС України такі витрати належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з вимогами ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч.6-7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з абз.1 ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Платіжним дорученням від 14.05.2021 №362 підтверджується сплата позивачем адвокату Пилипенку Р.Б. коштів в сумі 10000,00грн.
Суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України”, від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України”, в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними, а їх розмір обґрунтованим.
Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд враховує, що справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Процесуальні документи у справі є однотипними, а правова позиція у подібній категорії справ висловлена Верховним Судом у вказаних вище справах.
Отже, складання процесуальних документів не потребує значної затрати часу.
Тому суд не вважає належним чином обґрунтованою суму 10000,00 грн. компенсації витрат на правничу допомогу у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
З урахуванням зазначеного, та за наслідками оцінки співмірності заявленого адвокатом розміру відшкодування витрат на правничу допомогу із обсягом виконаних ним робіт (складання позовної заяви), суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача частини заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому суд дійшов висновку стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. та судовий збір в сумі 2270,00 грн.
Керуючись ст.ст.2, 6, 14, 242-245, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
1. Позов приватного сільськогосподарського підприємства “Ірина” - задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Головного управління ДПС у Черкаській області щодо відмови у підтвердженні приватному сільськогосподарському підприємству “Ірина” статусу платника єдиного податку 4 групи на 2021 рік, яка викладена в листі від 09.04.2021 №7051/6/23-00-04-0710.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 44131663) підтвердити приватному сільськогосподарському підприємству “Ірина” (19725, Черкаська обл., Золотоніський р-н, с.Подільське, вул. Ватутіна, буд.2, код ЄДРПОУ 32908033) статус платника єдиного податку 4 групи на 2021 рік та поновити відповідну реєстрацію.
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 44131663) на користь приватного сільськогосподарського підприємства “Ірина” (19725, Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Подільське, вул. Ватутіна, буд.2, код ЄДРПОУ 32908033) судовий збір у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) та витрати на правову допомогу в сумі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.).
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного тексту судового рішення.
Суддя О.А. Рідзель