30 липня 2021 року справа № 580/3279/21 м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши в порядку підготовки до судового розгляду справи клопотання представника приватного сільськогосподарського підприємства “Ірина” про розгляд за правилами загального позовного провадження справи за позовом приватного сільськогосподарського підприємства “Ірина” до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання неправомірними дій і зобов'язання вчинити дії,
25.05.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов приватного сільськогосподарського підприємства “Ірина” (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у підтвердженні позивачу статусу платника єдиного податку 4 групи за 2021 рік, що викладена в листі від 09.04.2021 №7051/6/23-00-04-0710;
зобов'язати відповідача підтвердити позивачу статусу платника єдиного податку 4 групи на 2021 рік та поновити відповідну реєстрацію.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.07.2021 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
12.07.2021 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (далі - клопотання), яке мотивоване значним значенням справи для відповідача.
Ознайомившись із матеріалами справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної клопотання, з огляду на таке.
Відповідно до частин 1, 2 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Фактичні обставини встановлюються на підставі доказів. Однак, згідно з вимогами ч.2 ст.72 КАС України усні пояснення сторін не є засобом доказування.
Частинами 1, 2 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, перевірку доводів та аргументів учасників, встановлення фактичних обставин спору, які мають значення для правильного вирішення спору, можливо встановити виключно на підставі письмових доказів. Тобто спірні обставини можуть бути підтверджені письмовими доказами, які у т.ч. суд витребовує під час здійснення підготовки справи до судового розгляду в порядку дотримання принципу офіційного з'ясування всіх обставин спору.
Викладені в позовній заяві обґрунтування, доводи та аргументи дозволяють суду встановити правову позицію без виклику учасників у судове засідання.
Отже, з огляду на відсутність обґрунтованих доводів щодо наявності складнощів для повного з'ясування спірних обставин та об'єктивного вирішення спору, характер спірних правовідносин та предмет доказування не потребують розгляду справи правилами загального позовного провадження.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” установлено на усій території України карантин з подальшим його продовженням.
Тому, забезпечуючи дотримання права учасників на повагу до приватного життя та здоров'я, безпечне довкілля, суд дійшов висновку про можливість вирішити спір на підставі письмових доказів без призначення судового засідання та виклику учасників.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у рішеннях зазначає, що гарантія публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі “Axen v. Germany” (“Аксен проти Німеччини”), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі “Varela Assalino v. Portugal” (“Варела Ассаліно проти Португалії”), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Тому суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження не є обґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст.2-12, 72-76, 243, 248, 259-263 КАС України, суд
1. Залишити без задоволення клопотання представника приватного сільськогосподарського підприємства “Ірина” про розгляд за правилами загального позовного провадження справи за позовом приватного сільськогосподарського підприємства “Ірина” до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання неправомірними дій і зобов'язання вчинити дії.
2. Копію ухвали направити учасникам спору.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.А. Рідзель