про залишення позову без розгляду
Справа № 500/1704/21
12 серпня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чепенюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,
представника відповідача Мурованої І.Я.,
розглянувши у підготовчому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 через представника - адвоката Чудопалова Юрія Юрійовича звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.02.2019 № 0001561403 та від 28.02.2019 №0001571403.
Ухвалою суду від 26.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено у справі судове засідання.
Ухвалою суду від 15.06.2021 задоволено клопотання Головного управління ДПС у Тернопільській області та допущено заміну відповідача Головного управління ДПС у Тернопільській області на правонаступника Головне управління ДПС у Тернопільській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України. Також ухвалою суду від 15.06.2021 визначено судовий розгляд цієї справи проводити за правилами загального позовного провадження суддею одноособово та замінено судове засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
У судовому засіданні 15.06.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання до 06.07.2021, витребувано додаткові докази.
Ухвалою суду від 06.07.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 26.07.2021 та повторно витребувано додаткові докази.
Ухвалою суду від 26.07.2021 позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без руху відповідно до частини тринадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху та призначено наступне підготовче засідання у справі на 10.08.2021.
Ухвалою суду від 10.08.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, продовжено позивачу процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви до 11.08.2021, відкладено підготовче засідання на 12.08.2021.
11.08.2021 представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 26.07.2021 подано клопотання про поновлення строку на звернення до суду, у якій останній строк звернення до суду вважає не пропущеним та, серед іншого, вказує, що у випадку реалізації права на адміністративне оскарження рішення контролюючого органу, платник має право оскаржити в суді таке рішення протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження. При цьому звертає увагу, що в даній справі предметом розгляду є рішення контролюючих органів, які стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, а саме податкові повідомлення-рішення від 28.02.2019 №0001561403 та №0001571403, щодо яких не застосовувався платником податків досудовий порядку вирішення спору (адміністративне оскарження).
З огляду на вказане стверджує, що у позивача були наявні підстави вважати, що їй протягом встановленого Податковим кодексом України (далі - ПК України) строку, а саме 1092 дні (так вказує представник позивача), гарантована можливість звернутись до суду для захисту своїх порушених прав.
Інші доводи клопотання представника позивача повторюють аргументи, викладені раніше у позовній заяві.
На основі викладеного зазначає, що якщо суд вважає, що строк був порушений, то просить його поновити у зв'язку із вказаними у клопотанні поважними причинами.
У підготовче судове засідання 12.08.2021 позивач, представник позивача не прибули, причини неприбуття до суду не повідомили. Разом з тим, з огляду на сплив строку на усунення недоліків позовної заяви та подання представником позивача заяви на поновлення строку звернення до суду, суд вважає за можливе вирішити питання дотримання строку звернення до суду позивача з позовними вимогами у цій справі та застосування наслідків його пропущення за відсутності позивача та її представника.
У підготовчому засіданні оголошено зміст заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду.
У судовому засіданні 12.08.2021 представник відповідача вказала, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, з огляду на що такий позов належить залишити без розгляду.
Суд, визначаючись щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, зазначає таке.
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України. При цьому мова йде не тільки про строки, згадані в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Пунктом 102.1 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Отже, вказана норма містить приписи щодо наявності різних строків давності (як 1095 днів, так і 2555 днів) у податкових правовідносинах.
Суд звертає увагу, що у постанові від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18 Верховний Суд здійснив системне тлумачення норм права, які регулюють питання обчислення строку звернення до суду в податкових спорах, висловивши правову позицію про те, що строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки.
Одночасно Верховний Суд зазначив, що відступив від висновку про застосування норми права щодо строку звернення до суду в частині того, що положення пункту 56.18 статті 56 ПК України є спеціальними щодо приписів статті 122 КАС України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження такий строк становить 1095 днів.
Також Верховний Суд зробив висновок, що пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено лише спеціальний строк у податкових правовідносинах (строк давності), протягом якого у платника податків за загальним правилом існує право ініціювати в суді спір щодо правомірності податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу.
Водночас правового висновку про те, що пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено процесуальний строк звернення до суду, а так само і про те, що він становить 1095 днів, згадана постанова Верховного Суду не містить.
У розвиток наведеного правозастосування, з урахуванням змін, що відбулися в суспільних відносинах, а також практичних результатів існування тривалий час судової практики, відповідно до якої процесуальний строк звернення до суду в податкових спорах становить 1095 днів, Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 змінив попередні підходи до застосування норм права, які регулюють питання строку звернення до суду в податкових правовідносинах.
Так, Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 прийшов до висновку про те, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні.
Крім того, зміст правовідносин щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу, якими цим органом платнику податків визначаються грошові зобов'язання, свідчить про те, що вони об'єктивно не можуть існувати як спірні протягом 1095 днів (або у відповідних випадках 2555 днів) з дня отримання відповідного податкового повідомлення-рішення.
У зв'язку з наведеним право ініціювати в судовому порядку спір щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання об'єктивно не може існувати протягом 1095 днів, оскільки така тривалість порушує принцип правової визначеності як одного з основних елементів верховенства права, а також не забезпечує досягнення мети й завдань функціонування податкової системи.
У вказаній постанові Верховний Суд визначив помилковим твердження про те, що як за загальним правилом, так і у разі попереднього адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення строк звернення до суду становить 1095 днів відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 ПК України, оскільки ця норма права не встановлює процесуальних строків, а лише закріплює право платника податків на оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення в суді в будь-який момент після його отримання із застереженням про те, що реалізація такого права за загальним правилом стає неможливою поза строками давності, які закріплені в статті 102 ПК України.
У цій справі фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.02.2019 № 0001561403 та від 28.02.2019 №0001571403. У своєму позові та в клопотанні про поновлення строку на звернення до суду позивач вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення нею отримано 04.03.2019. Правом адміністративного оскарження таких рішень позивач не скористалася.
З огляду на викладене строк звернення, який застосовується у даних правовідносинах, визначений частиною другою статті 122 КАС України та становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У даних правовідносинах момент виникнення права на оскарження платником податків податкового повідомлення-рішення виникає з моменту його отримання. У цій справі це 04.03.2019 - день, коли позивач отримала оскаржувані рішення податкового органу, про що вказує підприємець у позові та в клопотанні про поновлення строку на звернення до суду.
Водночас до суду позивач звернулася 30.03.2021 (цією датою позов здано на пошту), більше як через 2 роки від отримання оскаржуваних рішень, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України. При цьому у клопотанні про поновлення строку на звернення до суду представник позивача стверджує, що позовна заява подана з дотриманням вимог законодавства та з урахуванням чинної судової практики.
Суд звертає увагу, що рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Жодних належних та допустимих доказів щодо причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом із позовної заяви та клопотання, поданого на усунення недоліків позовної заяви не вбачається, позивачем (представником позивача) таких не зазначено, не встановлено обставин та поважних причин, що свідчать про наявність об'єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії", зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Таким чином, суд не знаходить підстав для визнання вказаних позивачем причин пропуску строку звернення до суду поважними, а тому у задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення до суду слід відмовити.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
У свою чергу, положеннями частини тринадцятої статті 171 КАС України визначено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (частина п'ятнадцята статті 171 КАС України).
За змістом пункту першого частини другої статті 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про залишення позовної заяви без розгляду.
Враховуючи, що позивачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду, а підстави для поновлення такого строку, вказані у клопотанні, визнані судом неповажними, то позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням)), за клопотанням особи, яка його сплатила.
Відтак позивачу слід роз'яснити, що вона має право звернутися до суду з клопотанням про повернення сплаченого судового збору при поданні цієї позовної заяви.
Керуючись статтями 122, 123, 183, пунктом 8 частини першої статті 240, статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання представника позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Чудопалова Юрія Юрійовича про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали складено та підписано 12 серпня 2021 року.
Головуючий суддя Чепенюк О.В.