Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 серпня 2021 р. Справа№200/2254/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Стойки В.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження в письмовому порядку адміністративну справу ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в якому просить суд:
- скасувати рішення відповідача № 636 від 10 грудня 2020 року про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
яким позивачу було зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% за період з 19 лютого 2020 року та на перспективу до 1 грудня 2021 року і довічно;
- зобов'язати відповідача здійснити з 19.02.2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82%, від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, виходячи з його фактичного розміру, без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання, згідно із довідкою Територіального управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 26.02.2020 року № 04-232, з урахуванням фактично сплачених сум.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що з березня 2017 року перебуває на обліку в Бахмутсько- Лиманському об'єднанному пенсійному фонді України Донецької області як одержувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що становить 82% розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». 10.12.2020 року звернувся до відповідача із заявою про здійснення з 01.01.2020 р , тобто з моменту проведення перерахунку заробітної плати працюючим суддям, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки № 04-232 від 26.02.2020р., виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. 10.12.2020 року відповідачем було прийнято рішення, яким було відмовлено у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. Посилається на Постановук правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1 з наступними змінами, якою затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, де відповідно до пунктів 3. 4 розділу II якого (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді. Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
Зазначає, про право на перерахунок щомісячного довічного і ротового утримання судді у відставці відповідно до статті 142 Закону №1402-\/ІІІ з 19.02.2020 року про що дійшов висновку у зразковій адміністративній справі № 620/1116/20 від 16.06.2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
При цьому, при проведенні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання змінною величиною повинен бути розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Натомість відсоткове значення розміру щомісячного довічного грошового утримання, яке обчислювалося при його призначенні відповідно до наявної у судді вислуги років, є незмінним. Саме таким чином викладена позиція Великої Палати Верховного Суду з цього питання в п. 33 рішення у зразковій справі від 16.10.2019 № 240/5401/18 (провадження № 11 -198заі 19). Вважає, що відповідачу необхідно було при отриманні від мене заяви з довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за №04-232 від 26.02.2020 року здійснити перерахунок довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року у відповідності до вимог ст.142 Закону №1402-УІІІ та Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1, в розмірі 82% суддівської винагороди, зазначеної у цій довідці, та здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум.
Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач через канцелярію суду надав відповідь на відзив, де зазначив, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України від 2 червня 2016 року №1402-\ЧІІ «Про судоустрій і статус суддів», в редакції, діючій на дату звернення Позивача до Управління із заявою про перерахунок, частиною третьою статті 142 якого врегульовано питання обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме: у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Таким чином, вимога Позивача про зобов'язання здійснити перерахунок та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 82% від його суддівської винагороди, обчисленої за нормами Закону України №1402, є неправомірною та такою, яка не відповідає нормам діючого законодавства і знову ж таки вводить певну диференціацію щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у порівнянні із суддями у відставці, яким це утримання призначене у розмірі, передбаченому ч.З ст.142 Закону України №1402.
У зв'язку з вищевикладеним, станом на 10.12.2020 року (дату винесення рішення про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) Управління діяло у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах своєї компетенції. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 9 березня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 02.04.2021 року
02.04.2021 року судове засідання було відкладено на 12.05.2021 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року судом прийнято рішення про розгляд справи за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання на 31.05.2021 року.
31.05.2021 року відкладено підготовче засідання на 29.06.2021 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року було продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.08.2021 року
До судового засідання позивач та представник позивача не з'явились, були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , громадянин України, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , має статус судді у відставці.
Відповідач, Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 22043760, місцезнаходження: 84500 м. Бахмут, вул. Миру, 35, перебуває в стані припинення, є належним відповідачем у даній справі.
Як встановлено судом, Наказом голови Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 лютого 2017 року № 1/к згідно рішення Вищої ради правосуддя від 09.02.2017 року № 203/0/15-17 “Про звільнення ОСОБА_1 ” у зв'язку із виходом у відставку позивач був відрахований зі штату Артемівського міськрайонного суду Донецької області .
З березня 2017 року позивач перебуває на обліку відповідача як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
26.02.2020року ТУ ДСА в Донецькій області видало довідку позивачеві № 04-232 щодо розміру суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка була подана позивачем разом із заявою про перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання до відповідача, і за результатом розгляду яких позивачу було відмовлено у перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання.
Як вбачається з рішення відповідача від 10 грудня 2020 року № 63, оскільки з 18.02.2020 року змін розміру складових суддівської виногороди судді, який працює на відповідній посаді не відбулося, право на проведення перерахунку шомісячного довічного грошового утримання судді у відставці , за заявою з урахуванням довідки про суддівську виногороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 26.02.2020 № 04-232 виданої Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Донецькій області , виходячи з посадового окладу розрахованого з 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб відсутнє.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції Українигарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частиною 1 ст. 126 Конституції Українивизначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України “Про судоустрій і статус суддів” від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
За змістом п. 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIIIвизнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 7 липня 2010 № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 Закону № 1402-VIІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
При цьому суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”(ч. 2 цієї статті).
Згідно ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VІІI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною 4 та 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Разом із цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”.
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів” (п. 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).
Законом України від 16 жовтня 2019 № 193-IX “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддівта деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування”, який набрав чинності 7 листопада 2019 року, виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, якими передбачалось, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”.
Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у п. 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (п. 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIIIвстановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Досліджуючи поняття “щомісячне довічне грошове утримання судді”, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011, вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх Рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, а також у Рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.
Так, Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), положення п. 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIIIзі змінами.
У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями п. 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абз. 4 пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абз. 5, 6 пп. 2.2 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями п. 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням ч. 1 ст. 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
У зв'язку із викладенимКонституційний Суд України Рішенням від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним п. 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
Згідно з ч. 1 ст. 91 Закону України від 13 червня 2017 року № 2136-VIII “Про Конституційний Суд України” закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 єдиною нормою, яка визначає порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, здійснення її перерахунку, є стаття 142 Закону № 1402-VІІI.
Суд вважає помилковим посилання позивача на те, що такий перерахунок має бути здійснений, виходячи з 82% від суддівської винагороди працюючого судді.
Так, позивач, зазначаючи про необхідність проведення суддям у відставці перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, посилається на ч. 4 ст. 142 Закону № 1402-VIII, якою передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас, частиною 3 цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Вищевказана норма неконституційною не визнавалась.
Суд вважає за необхідне зазначити, що перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 82% від заробітної плати працюючого судді без врахування положень ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VІІI ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку.
Крім того, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково положення з різних законів.
Як вже було зазначено судом, за приписами ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VІІI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Як вбачається з довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 26 лютого 2020 року № 04-232, виданої ТУ ДСА в Донецькій області, суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 18 лютого 2020 року складає 100 896,00 грн, з яких: посадовий оклад 63 060,00 грн; доплата за вислугу років 60% 37 836,00 грн; доплата.
При цьому згідно з матеріалів справи суддівський стаж позивача складає 21 рік, тобто грошове утримання позивачу повинно бути сплачено в розмірі 52% , що складає 52 465,92 грн. (100 896,00 грн./52%)
Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що позивач після останього перерахунку отримує грошове забезпечення в розмірі 41 367,36 грн.
Враховуючи наведене вище суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно було відмовлено позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 26 лютого 2020 року № 04-232, виданої ТУ ДСА в Донецькій області.
Таким чино позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення № 636 від 10 грудня 2020 року та зобов'язання відповідача здійснити з 19.02.2020 р. перерахунок та виплату судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання, згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 26.02.2020 р. №04-232, з урахуванням фактично сплачених сум підлягає задоволенню.
Разом з цим, суд зазначає, що перерахунок та виплата довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82% від його суддівської винагороди, обчисленої за нормами Закону України №1402, не відповідає нормам діючого законодавства.
Як наслідок, позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82% від суддівської винагороди працюючого судді - задоволенню не підлягають.
Відповідно до приписів ч.1.,4 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи, що позвич сплатив 908,00 грн судового збору та позов задовлено частково, на кристь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2-4, 6, 9, 12, 72-78, 90, 94, 139, 244-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 636 від 10 грудня 2020 року Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити з 19.02.2020 р. перерахунок та виплату судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання, згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 26.02.2020 р. №04-232, з урахуванням фактично сплачених сум.
В решті позвних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області код ЄДРПОУ 22043760, місцезнаходження: 84500 м. Бахмут, вул. Миру, 35) судовий збір у розмірі 605,00 грн.
Рішення складено та підписано 12 серпня 2021 року.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Стойка