Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 серпня 2021 р. Справа№200/8513/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Загацької Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання неправомірними дій та стягнення щорічної разової грошової допомоги, -
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (код ЄДРПОУ: 41336065, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 70) з вимогами:
-визнати неправомірними дії Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», враховуючи висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020, в загальному розмірі 7354 (сім тисяч триста п'ятдесят чотири) грн 00 коп. за 2021 рік;
-стягнути з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на користь ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2021 рік, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», враховуючи висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020, в загальному розмірі 7354 (сім тисяч триста п'ятдесят чотири) грн 00 коп.;
-стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката в сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 00 коп.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2021 у вказаній адміністративній справі відкрито провадження, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні (ст.263 КАС України).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач в порушення вимог Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 сплатив позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2021 року у меншому розмірі, ніж встановлений Законом, у розмірі 1491 грн, що встановлений додатком до Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №325. В задоволенні заяви про виплату недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік було відмовлено. Вважаючи свої права порушеними, звернулась до суду з цим позовом.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що виплата позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня відбулася на підставі Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в розмірі, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №325. Вважав, що діяв відповідно до вимог законодавства. Крім того, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, відповідним рішенням Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради позивачу здійснено нарахування допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми, в розмірі 7354 грн. Вказана сума буде виплачена позивачу після надходження бюджетних асигнувань. Вважав, що усунув порушення самостійно та в добровільному порядку. Просив в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.08.2021 в задоволенні клопотання Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про залучення до участі в справі в якості співвідповідача Міністерство соціальної політики України відмовлено.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_2 , видане 11.02.2021); перебуває на обліку в Департаменті соціального захисту населення Маріупольської міської ради.
Відповідно до ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня має право на одержання разової грошової допомоги.
Вказану допомогу у 2021 році відповідач виплатив їй в розмірі 1491 грн, що встановлений додатком до Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 № 325, тобто в меншому розмірі, ніж передбачений ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
У червні 2021 року позивач через свого адвоката звернулась до відповідача із заявою, в якій просив сплатити їй разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, враховуючи висновки, що викладені в рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, в загальному розмірі 8845 грн за вирахуванням раніше виплаченої суми в розмірі 1491 грн за 2021 рік (тобто 7354 грн).
Листом відповідача від 17.06.2021 №56.7-19895-56.1 в задоволенні заяви відмовлено з посиланням на те, що така допомога виплачена у повному обсязі у встановленому законодавством розмірі.
Судом також встановлено, що після виникнення спірних правовідносин відповідачем внесені зміни до прийнятого рішення від 25.06.2021 №02.3.18-2717 “Про виплату грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги”, яким вирішено на підставі ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2021 (про відкриття провадження в даній справі) виплатити позивачу недоотриману грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік в сумі 7354 грн.
Станом на час розгляду даної справи вказана сума допомоги позивачу не виплачена.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998 №367-XIV статтю 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” було доповнено частиною п'ятою, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 20 розд. ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” внесені зміни, якими, зокрема вказану норму права викладено в редакції, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 вказані положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнані неконституційними.
Отже, з 22.05.2008 - дня набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України підлягали застосуванню положення ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998 №367-XIV.
Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З 01.01.2015 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин” від 28.12.2014 №79-VIII, пп.5 п.63 розд. І якого розд. VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, з 01.01.2015 на законодавчому рівні, а саме шляхом закріплення у Бюджетному кодексі України, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Відповідно до ст.17 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, - визнано неконституційними.
При цьому Конституційний Суд України у п.2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22.05.2008 №10-рп/2008, дійшов висновку про те, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 відновлено дію відповідних положень статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998 №367-XIV.
На вказані обставини звернута увага Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.01.2021 у зразковій справі №440/2722/20.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічні положення містяться у ст.91 Закону України “Про Конституційний Суд України”.
Отже, з 27.02.2020 - дня набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України положення ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” діють в редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас є чинною постанова Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №325, якою затверджено Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, додатком до якого вказаним особам встановлена допомога до 5 травня у меншому розмірі, ніж передбачений цим Законом.
Так, з метою забезпечення виплати у 2021 році разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 08.04.2021 №325, якою затверджено Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань.
Додатком до вказаного Порядку є “Розміри виплати у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань””, якими передбачено, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується в таких розмірах, зокрема учасникам бойових дій - 1491 гривня.
Відповідно до ч.3 ст.7 КАС України у разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
З огляду на наведене до спірних правовідносин в частині розміру допомоги до 5 травня застосуванню підлягає саме Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а не положення додатку до Порядку, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №325, які йому не відповідають.
Частиною 1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.
Отже, у 2021 році позивач мав право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, що становить 8845 грн. (1769 грн х 5 = 8845 грн). Проте така допомога йому помилково була виплачена в сумі 1491 грн, тобто в меншому розмірі, ніж встановлений законом, чим порушені права позивача.
Сума недоплаченої позивачу допомоги становить 7354 грн.
З огляду на наведене позивач має право на приведення розміру виплаченої допомоги у відповідність до вимог законодавства шляхом виплати її недоплаченої частини.
Посилання відповідача на самостійне та добровільне усунення порушень прав позивача в цій частині шляхом прийняття відповідного рішення є неприйнятними, оскільки станом на час розгляду даної справи недоплачена частина допомоги позивачу не виплачена.
Відповідно до ч.ч.1 й 2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини зазначив, що в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття “майно” охоплює як “наявне майно”, так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого “права власності” (п.74 рішення від 02.03.2005 у справі “Von Maltzan and Others v. Germany”). Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися “активом”: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є “активом”, на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Таким чином, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту “правомірних (законних) очікувань”.
З огляду на наведене порушені права позивача підлягають захисту шляхом, який гарантував би повне їх відновлення та унеможливив би подальше звернення до суду (п.10 ч.2 ст.245 КАС України).
Вирішуючи спір судом враховані правові висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у зразковій справі №440/2722/20, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Відтак, є підстави для задоволення вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік та стягнення такої допомоги в сумі 7354,00 грн.
За таких обставин позов підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Позивачем до суду надано: договір від 14.06.2021 №092/06/21 про надання правової допомоги; додаток №1 від 14.06.2021 до вказаного договору про надання правової допомоги (який містить детальний опис наданих послуг, відповідно до якого виконавцем послуг позивачу надані наступні послуги: складення та надіслання адвокатського запиту до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, що становить 30% прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня поточного року, - 681 грн, складання позовної заяви, що становить 50 прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня поточного року - 1135 грн, що разом складає 1816 грн); ордер та свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю.
Витрати за надану професійну правничу допомогу в сумі 1816 грн позивачем оплачені, що підтверджується довідкою від 30.06.2021 про підтвердження сплати правової допомоги відповідно до вказаного договору про надання правової допомоги та додатку до нього (в довідці відображено, що адвокат отримав від позивача вказану суму коштів).
За приписами ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з ч.ч.1 - 3 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Приписами ч.4 ст.134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно пов'язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.
Суд не ставить під сумнів вартість гонорару адвоката, оскільки відповідний розмір визначений у додатку до договору про надання правничої допомоги.
Як визначено у ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Виходячи зі змісту ч.6 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог ч.5 ст.134 КАС України суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Суд зазначає, що згідно з інформацією, яка міститься в автоматизованій комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", адвокатом Латиш К.О. до Донецького окружного адміністративного суду подано 15 аналогічних позовних заяв до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (справи за №200/6667/21, 200/5808/21-200/8524/21). Суд враховує, що предмети позовів у всіх цих справах подібні та стосуються виплати одноразової грошової допомоги учасникам бойових дій до 05 травня 2021 року у відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З огляду на викладене, враховуючи обсяг позовної заяви, а також, те що справу віднесено до справ незначної складності, суд вважає, що понесені позивачем витрати в сумі 1816,00 грн є неспівмірними зі складністю справи.
Таким чином, на переконання суду заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі необхідно зменшити до 1000,00 грн, що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.
Отже, вимога представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвокатом підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір у даній справі стягненню не підлягає.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т Миру, 70, код ЄДРПОУ 41336065) про визнання неправомірними дій та стягнення коштів задовольнити.
Визнати неправомірними дії Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», враховуючи висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020, в загальному розмірі 7354 (сім тисяч триста п'ятдесят чотири) грн 00 коп. за 2021 рік.
Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на користь ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2021 рік, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», враховуючи висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020, в загальному розмірі 7354 (сім тисяч триста п'ятдесят чотири) грн 00 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката в сумі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.
Повне рішення судом складено 12.08.2021.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Т.В.Загацька