Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 серпня 2021 р. Справа№200/6548/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 41325231, Донецька область. м. Слов'янськ, вул. Свободи, 5) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати щомісячних страхових виплат;
- зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат та виплатити заборгованість з дати припинення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є особою, яка отримує страхові виплати та є внутрішньо переміщеною особою, місце проживання якого було зареєстровано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, як отримувач щомісячних страхових виплат. Виплату щомісячних страхових виплат припинено.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо припинення щомісячних страхових виплат протиправними та такими, що порушують його конституційні права, а тому позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.06.2021 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.06.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.08.2021 року відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надав до суду відзив, в якому зазначив, що за статистичними даними інформаційно-аналітичної системи Фонду позивач перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати як внутрішньо переміщена особа в Прилуцькому відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області з вересня 2014 року по жовтень 2016 року, на підставі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції №7419000053 від 27.11.2014 року.
Прилуцьким відділенням відповідно до пункту 6 частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV, припинено виплати з 01.11.2016 року згідно рішення комісії УСЗН Талалаївської РДА.
Крім того, відповідачем зазначено, що позивачем до позову додана довідка про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції №1419106033 від 14.03.2017 року, яка свідчить, що позивач змінив адресу тимчасового місця проживання та перебування в АДРЕСА_2 , але з березня 2017 року по теперішній час позивач не звертався з заявою про продовження щомісячних страхових виплат до робочого органу Фонду за своїм фактичним місцем проживання.
Відповідач звернув увагу суду на те, що за статистичними даними інформаційно-аналітичної системи Фонду, позивач у період з листопада 2016 року по теперішній час до будь-якого відділення, яке розташовано на території підконтрольній українській владі в межах Донецької області або поза її межами із заявою про продовження раніше призначених страхових виплат та відповідних документів не звертався.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів його звернення до управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду у відповідності із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат, не надано довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.
У зв'язку з наведеним, відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), є особою з інвалідністю ІІІ групи (професійне захворювання).
Відповідач - Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, є юридичною особою.
05.05.2021 року вих. 01/05 адвокат позивача подав запит до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в якому просив: надати інформацію щодо причин невиплати допомоги у зв'язку з втратою працездатності та заборгованості з допомоги ОСОБА_1 , надати копії рішень, якими вирішено не виплачувати допомогу; поновити виплату допомоги у зв'язку з втратою працездатності та виплатити заборгованість з допомоги; надати роздруківку помісячних виплат допомоги та розмір заборгованості з допомоги, зазначивши з якого часу управлінням не виплачується ОСОБА_1 допомога.
Листом від 13.05.2021 року №01-04/15-981 Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області розглянуто адвокатський запит та заявнику запропоновано юридично конкретизувати вказані у запиті види допоміг, враховуючи норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Відповідно до вимог статті 173 Кодексу законів про працю України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин визначав Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який з 1 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року та має назву «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 16 Закону № 1105-XIV застрахована особа має право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.
Статтею 36 Закону № 1105-XIV передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Страхові виплати складаються в тому числі із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого).
Відповідно до пункту 3 Розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1105-XIV визначено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 46 Закону № 1105-XIV зазначені підстави припинення страхових виплат і надання соціальних послуг. Так, у частині першій цієї статті визначено, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Слід зазначити, що гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначено Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1706-VII, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно зі ст.4 Закону № 1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1цього Закону, на момент їх виникнення. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.
Згідно з ч.1 ст.7 Закону № 1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Відповідно до п.10. ч.1 ст.7 Закону № 1706-VII, внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування. Матеріальне забезпечення, страхові виплати призначаються за наявності необхідних документів, що підтверджують право на ці виплати, а в разі їх відсутності - за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у порядку, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України.
Судом встановлено, що постановою відділення ВД ФСС НВ в м. Прилуки від 03.11.2016 року №2522/19883/19883.1/19 ОСОБА_1 припинено щомісячні страхові виплати згідно рішення комісії УСЗН Талалаївської РДА, протокол №10 від 31.10.2016 року.
В подальшому, позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу за місцем проживання - АДРЕСА_2 про що отримано довідку від 14.03.2017 року №1419106033.
У травні 2021 року адвокат позивача звернувся до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із запитом, в якому просив роз'яснити причину припинення страхових виплат, визначити суму заборгованості, відновити нарахування та її виплату.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що 01 жовтня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції (далі - застраховані особи), мають право на надання матеріального забезпечення (якщо страховий випадок настав до моменту переміщення застрахованої особи) та соціальних послуг відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» і «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» робочими органами виконавчих дирекцій Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - фонди) за фактичним місцем проживання (перебування) у порядку, встановленому правліннями фондів. Матеріальне забезпечення виплачується застрахованим особам в установленому порядку через банки.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509.
З аналізу наведених норм вбачається, що умовою призначення та продовження виплати страхових виплат внутрішньо переміщеним особам є знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується відповідною довідкою.
Так, відповідно до п.1 Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 11.12.2014 № 20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2015 р. № 6/26451 ( чинного, на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок), даний Порядок поширюється на фізичних осіб, які постійно проживають в Україні, яких змусили або які самостійно покинули своє місце проживання внаслідок (або з метою уникнення) негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру і які мають право на страхові виплати та страхові витрати на медичну і соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105) за фактичним місцем проживання (перебування) (далі - особи, які тимчасово переміщені) (якщо страховий випадок настав до моменту переміщення).
Згідно з п. 2 Порядку, особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, страхових витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105 безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, за формою, наведеною в додатку до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - довідка про взяття на облік), відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон 1706).
У разі чергової зміни фактичного місця проживання (перебування) особа, яка тимчасово переміщена, зобов'язана повідомити протягом 10 календарних днів з дати зміни місця фактичного проживання (перебування) робочий орган виконавчої дирекції Фонду, який здійснює йому страхові виплати, страхові витрати на медичну та соціальну допомогу шляхом подання заяви особисто або надсилання рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви) про припинення йому виплат у зв'язку зі зміною місця проживання (перебування). Копія такої заяви або підтвердження надсилання рекомендованого листа подається робочому органу виконавчої дирекції Фонду за новим місцем фактичного проживання (перебування).
У разі отримання інформації з Єдиної інформаційної бази даних про взяття на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, про закінчення строку дії довідки про взяття на облік, її скасування або про відмову у продовженні строку дії такої довідки робочий орган виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) особи, яка тимчасово переміщена, припиняє нарахування і фінансування страхових виплат та страхових витрат на медичну і соціальну допомогу.
Суд зауважує, що доказів звернення ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про продовження страхових виплат за фактичним місцем проживання (перебування) до якої додана довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на території м. Бахмут Донецької області до суду не надано.
Відтак відповідач не допустив відносно позивача протиправної бездіяльності, оскільки бездіяльністю може бути визнана лише така поведінка особи, коли за законодавством вона мала вчинити будь-яку дію, але не вчинила. В даному випадку, за відсутності звернення позивача, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області не набуло обов'язку нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 243-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 41325231, Донецька область. м. Слов'янськ, вул. Свободи, 5) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.П. Бабаш