10 серпня 2021 року
м. Черкаси
Справа № 711/8168/20
Провадження № 22-ц/821/799/21
категорія: 304070000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Єльцова В.О.
суддів: Карпенко О.В., Нерушак Л.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ»
розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» про зобов'язання вчинити певні дії.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» про зобов'язання вчинити певні дії. Свої позовні вимоги мотивує тим, що він, відповідно до договору купівлі-продажу від 27.06.2019р., є власником квартири АДРЕСА_1 .
25.07.2019р. він звернувся до абонентського відділу підприємства для оформлення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води і з ним укладено договір №1282/8/2 та повідомлено про борг; надано квитанцію про сплату боргу.
Неодноразово позивачем подавались заяви до відповідача щодо виключення боргу з його особового рахунку у зв'язку з оформленням договору купівлі-продажу квартири, оскільки він, як новий власник майна, не зобов'язаний повертати борги попереднього власника.
Крім того, просив відповідача не виставляти борги попередніх власників на особовий рахунок та не фіксувати у квитанціях ці борги. На його звернення відповідачем надані відповіді, у яких повідомляється, що сума заборгованості за надані послуги по особовому рахунку НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) в розмірі 64152грн. 38коп. належить попереднім власникам квартири і, що цю заборгованість підприємство не буде стягувати з ОСОБА_1 .
Будучи власником квартири, позивач вказує, що сумлінно сплачує комунальні послуги, заборгованості не має, крім тієї, що залишили попередні власники.
Незважаючи на відповіді відповідача, йому надходять претензії щодо погашення заборгованості, до якої він немає відношення.
Крім того, вказує, що є особою з інвалідністю 2 групи, отримує мінімальну пенсію і має право оформити субсидію, але йому Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради відмовлено у призначенні житлової субсидії у зв'язку з наявність заборгованості за ЖКП за вказаною адресою.
Отже, позивач просить суд, - зобов'язати ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» виключити з обліку по особовому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 заборгованість попередніх власників квартири АДРЕСА_3 за період з 27.06.2019р. в сумі 64152грн. 38коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.02.2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи доводи позовної заяви та ті, що надані позивачем в судовому засіданні, останнім не надано жодного належного, допустимого та переконливого доказу наявності дій, рішень з боку відповідача, які порушують його права та інтереси, як власника квартири або споживача житлово-комунальних послуг. Відсутні підстави вважати, що відповідачем порушені норми ст. 8 ч.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Так, договір про надання ЖКП №1282/8/2 від 25.07.2019р. не містить посилання на визначений та наявний розмір заборгованості, який би мав сплатити ОСОБА_1 , в т.ч. замість попередніх власників. Його посилання на листи-вимоги, зокрема, - досудову претензію від 10.02.2020р., то вона не містить відомості про те, що адресована безпосередньо ОСОБА_1 , як новому власнику квартири АДРЕСА_3 та зобов'язує саме його сплачувати наявну заборгованість. Крім того, позивачем не доведено той факт, що незважаючи на продаж ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартири ОСОБА_1 , вони фактично припинили проживання у цій квартирі та не користуються наданими послугами, незважаючи на їх обов'язок знятися з реєстрації за вказаною адресою, про що зазначено у договорі від 27.06.2019р. Також слід зазначити, що при вчиненні правочину щодо придбання нерухомого майна, ОСОБА_1 не скористався своїм правом отримати інформацію на підприємстві, що надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання про наявність чи відсутність певної заборгованості станом на час укладення договору купівлі-продажу квартири і, відповідно він несе ризик настання певних наслідків, пов'язаних із невчиненням ним таких дій.
Зобов'язання відповідача виключити заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги попередніх власників є різновидом претензії, яка не передбачена чинним законодавством як спосіб захисту. У той же час, посилання викладення позивачем у позовній заяві, можуть бути запереченнями проти позову у разі пред'явлення підприємством до нього позову про стягнення суми заборгованості. Однак, як встановлено судом, таких вимог до ОСОБА_1 підприємством не заявлено. Крім того, відповідач не нараховує власнику - споживачу ОСОБА_1 заборгованість за послуги, якими користувалися попередні власники квартири, а навпаки вказуючи на те, що він не повинен її сплачувати. Всі платежі, які здійснює ОСОБА_1 враховуються в оплату тих послуг, які надаються та отримуються ним, починаючи з часу набуття ним права власності на жиле приміщення, тобто з 27.06.2019р.
Таким чином, за результатами розгляду справи, суд не вбачає підстав для задоволення позову, враховуючи відсутність підстав вважати, що відповідачем порушуються права, інтереси позивача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Черкаського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення , яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом першої інстанції не забезпечено повний та всебічний розгляд справи, що призвело до ухвалення незаконного, необ'єктивного та необґрунтованого рішення.
Вважає, що рішення суду 1 інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, не повно з'ясовано усі фактичні обставини справи та не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам.
Звертає увагу суду на роз'яснення Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, відповідно до якого законодавством не передбачено обов'язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу.
Вказує, що не може реалізувати свої права, як власник квартири, в повному обсязі, а саме: не може отримати житлову субсидію, так як по його особовому рахунку рахується заборгованість; не може продати свою приватну власність, так як потенційні покупці вимагають сплати боргів, не може жити в своїх квартирі, внаслідок цькування з боку сусідів щодо існуючого боргу.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
В травні 2021 року представник ПрАТ «Черкаське хімволокно» - Лекіашвілі В.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.02.2021 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Зазначає, що доводи та вимоги апелянта є безпідставними та необґрунтованими. Відповідач не визнає вимоги, викладені в апеляційній скарзі, та к як ні на час подання ОСОБА_1 позову до суду першої інстанції, ні на даний час відповідач не вимагає і не вимагав саме з ОСОБА_1 , як нового власника спірної квартири, оплати заборгованості попередніх власників даної квартири. На даний час готується позов про стягнення боргу з попередніх власників. Також, апелянтом не надано жодних та допустимих письмових доказів в обґрунтування того, що останній , нібито, не може реалізувати свої права, як власник квартири, в повному обсязі через наявну заборгованість по особовому рахунку № НОМЕР_1 . Вказує, що обов'язок апелянта, як нового власника зазначеного приміщення, по оплаті житлово-комунальних послуг лежить лише в межах поточних нарахувань з липня 2019 року. Відповідач неодноразово роз'яснював апелянту у листах, що вимоги по оплаті вищезазначеної заборгованості не пред'являються саме ОСОБА_1 , досудова претензія, на яку посилається апелянт, не містить інформації, що дане питання стосується саме ОСОБА_1 . Такі претензії надсилаються відповідно до особових рахунків за відповідними адресами, а не конкретним адресатам.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
31 березня 2021 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» про зобов'язання вчинити певні дії.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 березня 2021 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єльцов В.О., судді Карпенко О.В., Нерушак Л.В.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 18 травня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомленням (без виклику) учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Починок Ю.В. від 27.06.2019р., є власником квартири АДРЕСА_1 .
Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 27.06.2019р., що підтверджується відповідним витягом №172028902.
Попередніми власниками цієї квартири були: ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації Соснівського райвиконкому м. Черкаси 17.11.1993р., ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою Черкаською державною нотаріальною конторою 27.06.2019р.
Між сторонами по справі 25.07.2019р. укладено договір 1282/8/2 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, який є чинним і на даний час.
На квартиру АДРЕСА_3 за вказаною вище адресою відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 і відповідно до квитанції за липень 2019р. визначена заборгованість за опалення 34177грн. 94коп. і за гарячу воду - 30036грн. 57коп.
ОСОБА_1 неодноразово звертався до ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» з приводу відокремлення боргу з особового рахунку, виключення з обліку по особовому рахунку заборгованості попередніх власників квартири за період до 27.06.2019р., на які отримав відповіді про те, що наявна заборгованість стягуватися з ОСОБА_1 не буде і вона належить попереднім власникам квартири, технічної можливості не фіксувати заборгованість по особовому рахунку немає.
Слід зазначити, що досудова претензія від 10.02.2020р. №24/1480 про необхідність погашення заборгованості в сумі 65824грн. 17коп., на яку посилається позивач під час розгляду справи, адресована не безпосередньо ОСОБА_1 , а скерована за адресою: АДРЕСА_2 , особовий рахунок НОМЕР_1 .
Таким чином, судом вірно встановлено і підтверджено вищенаведеними доказами, що позивач ОСОБА_1 не має жодного відношення до суми заборгованості, яка виникла станом на 27.06.2019р., оскільки власником квартири АДРЕСА_1 , тобто користувачем послуг за зазначеною адресою, позивач став саме з 27 червня 2019 року і уклав в подальшому з підприємством відповідний договір.
Новий власник майна не зобов'язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов'язку з їх сплати.
Договір купівлі-продажу квартири від 27 червня 2019 року, згідно з яким позивач став власником квартири АДРЕСА_3 , не містить застережень про переведення боргу попередніх власників й не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов'язанні).
При цьому, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Так, з урахуванням положень ст.ст. 15, 16 ЦК України, не є належним способом захисту судом цивільних прав та інтересів особи пред'явлення позову про зобов'язання виключити з обліку по особовому рахунку заборгованість за житлово-комунальні послуги.
Жодним чином, позивачем не доведено той факт, що з-за обліку розміру заборгованості по особовому рахунку по квартирі АДРЕСА_3 , йому було відмовлено у оформленні субсидії органами соціального захисту органів місцевого самоврядування, хоча він на це посилається. При цьому, слід зазначити, що відповідачем не рахується заборгованість саме за ОСОБА_1 , як власником жилого приміщення і він, як сам підтвердив, не звертався до підприємства щодо отримання довідки про відсутність заборгованості, в тому числі і задля відповідного звернення щодо оформлення субсидії. Крім того, відповідач погоджується з тим, що заборгованості позивач за надані та отримані ЖКП не має і, в разі його звернення, йому відповідна довідка буде надана.
Встановлено, що підприємством відкритий особовий рахунок НОМЕР_1 , за яким обліковуються дані про нарахування та оплату комунальних послуг, що надаються підприємством до жилого помешкання - квартири АДРЕСА_1 . Цей особовий рахунок є документом електронного регістру внутрішньогосподарського обліку господарських операцій підприємства і зі зміною власників, відкритий раніше особовий рахунок, не змінюється. Крім того, чинним законодавством не передбачено обов'язку підприємства закривати особові рахунки, а також виключати з обліку заборгованість, про що просить позивач.
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції відповідає.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
За нормами частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.ст. 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація, а послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води. Згідно вище наведеного, ПрАТ «Черкаське хімволокно» як суб'єкта господарювання з постачання теплової енергії, законодавством визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за вказаною адресою.
Відповідно до п. п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ (в редакції Закону України №2454-VІІІ від 07 червня 2018 року, що чинна з 09 червня 2018 року; діє в частині положень частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п'ятої статті 18 з 1 січня 2019 року; введено Закон в дію з 01 травня 2019 року відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ), житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами п.2 ч.1 ст. 5 цього ЗУ). Права та обов'язки споживача визначені у статті 7 згаданого Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (у редакції, що чинна до дії вище вказаного Закону, тобто й на час виниклих правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 1 Закону № 1875-ІV споживачем житлово-комунальних послуг являється фізична особа чи юридична особа, яка отримує чи має намір отримувати житлово-комунальні послуги.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються зокрема й на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.
Внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання включаються до плати виконавцю відповідної комунальної послуги і в рахунку відображаються окремо.
Як зазначено у статті 19 згаданого Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.
Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (№ 1875- ІV) визначено права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком споживача - є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2454-VІІІ від 07 червня 2018 року, в редакції, що чинна з 09 червня 2018 року, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води передбачені статтями 21 та 22 цього Закону.
Нарахування підприємством оплати житлово-комунальних послуг за нормами споживання визначається Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.
Як передбачено п. 3 ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальних послуг зобов'язаний без додаткової оплати надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості та іншу інформацію, передбачену законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Починок Ю.В. від 27.06.2019р., є власником квартири АДРЕСА_1 .
Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 27.06.2019р., що підтверджується відповідним витягом №172028902.
Попередніми власниками цієї квартири були: ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації Соснівського райвиконкому м. Черкаси 17.11.1993р., ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою Черкаською державною нотаріальною конторою 27.06.2019р.
Між сторонами по справі 25.07.2019р. укладено договір 1282/8/2 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, який є чинним і на даний час.
На квартиру АДРЕСА_3 за вказаною вище адресою відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 і відповідно до квитанції за липень 2019р. визначена заборгованість за опалення 34177грн. 94коп. і за гарячу воду - 30036грн. 57коп.
ОСОБА_1 неодноразово звертався до ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» з приводу відокремлення боргу з особового рахунку, виключення з обліку по особовому рахунку заборгованості попередніх власників квартири за період до 27.06.2019р., на які отримав відповіді про те, що наявна заборгованість стягуватися з ОСОБА_1 не буде і вона належить попереднім власникам квартири, технічної можливості не фіксувати заборгованість по особовому рахунку немає.
Досудова претензія від 10.02.2020р. №24/1480 про необхідність погашення заборгованості в сумі 65824грн. 17коп., на яку посилається позивач під час розгляду справи, адресована не безпосередньо ОСОБА_1 , а скерована за адресою: АДРЕСА_2 , особовий рахунок НОМЕР_1 .
Судом 1 інстанції встановлено і підтверджено вищенаведеними доказами, що позивач ОСОБА_1 не має жодного відношення до суми заборгованості, яка виникла станом на 27.06.2019р., оскільки власником квартири АДРЕСА_1 , тобто користувачем послуг за зазначеною адресою, позивач став саме з 27 червня 2019 року і уклав в подальшому з підприємством відповідний договір.
Новий власник майна не зобов'язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов'язку з їх сплати.
Договір купівлі-продажу квартири від 27 червня 2019 року, згідно з яким позивач став власником квартири АДРЕСА_3 , не містить застережень про переведення боргу попередніх власників й не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов'язанні).
При цьому, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Так, з урахуванням положень ст.ст. 15, 16 ЦК України, не є належним способом захисту судом цивільних прав та інтересів особи пред'явлення позову про зобов'язання виключити з обліку по особовому рахунку заборгованість за житлово-комунальні послуги.
Жодним чином, позивачем не доведено той факт, що з-за обліку розміру заборгованості по особовому рахунку по квартирі АДРЕСА_3 , йому було відмовлено у оформленні субсидії органами соціального захисту органів місцевого самоврядування, хоча він на це посилається. При цьому, слід зазначити, що відповідачем не рахується заборгованість саме за ОСОБА_1 , як власником жилого приміщення і він, як сам підтвердив, не звертався до підприємства щодо отримання довідки про відсутність заборгованості, в тому числі і задля відповідного звернення щодо оформлення субсидії. Крім того, відповідач погоджується з тим, що заборгованості позивач за надані та отримані ЖКП не має і, в разі його звернення, йому відповідна довідка буде надана.
Встановлено, що підприємством відкритий особовий рахунок НОМЕР_1 , за яким обліковуються дані про нарахування та оплату комунальних послуг, що надаються підприємством до жилого помешкання - квартири АДРЕСА_1 . Цей особовий рахунок є документом електронного регістру внутрішньогосподарського обліку господарських операцій підприємства і зі зміною власників, відкритий раніше особовий рахунок, не змінюється. Крім того, чинним законодавством не передбачено обов'язку підприємства закривати особові рахунки, а також виключати з обліку заборгованість, про що просить позивач.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків.
Таким чином, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 не має жодного відношення до суми заборгованості, яка виникла станом на 27.06.2019р., оскільки власником квартири АДРЕСА_1 , тобто користувачем послуг за зазначеною адресою, позивач став саме з 27 червня 2019 року і уклав в подальшому з підприємством відповідний договір.
Новий власник майна не зобов'язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов'язку з їх сплати.
Договір купівлі-продажу квартири від 27 червня 2019 року, згідно з яким позивач став власником квартири АДРЕСА_3 , не містить застережень про переведення боргу попередніх власників й не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов'язанні).
При цьому, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Так, з урахуванням положень ст.ст. 15, 16 ЦК України, не є належним способом захисту судом цивільних прав та інтересів особи пред'явлення позову про зобов'язання виключити з обліку по особовому рахунку заборгованість за житлово-комунальні послуги.
Жодним чином, позивачем не доведено той факт, що з-за обліку розміру заборгованості по особовому рахунку по квартирі АДРЕСА_3 , йому було відмовлено у оформленні субсидії органами соціального захисту органів місцевого самоврядування, хоча він на це посилається. При цьому, слід зазначити, що відповідачем не рахується заборгованість саме за ОСОБА_1 , як власником жилого приміщення і він, як сам підтвердив, не звертався до підприємства щодо отримання довідки про відсутність заборгованості, в тому числі і задля відповідного звернення щодо оформлення субсидії. Крім того, відповідач погоджується з тим, що заборгованості позивач за надані та отримані ЖКП не має і, в разі його звернення, йому відповідна довідка буде надана.
Зобов'язання ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» виключити суму заборгованості попередніх власників за комунальні послуги з надання централізованого опалення та гарячого водопостачання, без зазначення конкретних порушень при нарахуванні такої заборгованості та надання доказів на її спростування, не передбачено діючим законодавством в якості способу захисту прав, а саме по собі нарахування відповідачем певної заборгованості за спожиті комунальні послуги, не встановлює для позивача будь-яких обов'язків.
Крім того, зміна власника нерухомого майна не може бути підставою для виключення заборгованості за житлово-комунальні послуги відповідно до норм діючого законодавства України. Виключення або стягнення такої заборгованості є правом суб'єкта господарювання при здійсненні ним господарської діяльності, що охоплюється загальними засадами цивільного законодавства щодо свободи підприємницької діяльності.
Встановлено, що підприємством відкритий особовий рахунок НОМЕР_1 , за яким обліковуються дані про нарахування та оплату комунальних послуг, що надаються підприємством до жилого помешкання - квартири АДРЕСА_1 . Цей особовий рахунок є документом електронного регістру внутрішньогосподарського обліку господарських операцій підприємства і зі зміною власників, відкритий раніше особовий рахунок, не змінюється. Крім того, чинним законодавством не передбачено обов'язку підприємства закривати особові рахунки, а також виключати з обліку заборгованість, про що просить позивач.
Враховуючи доводи позовної заяви та ті, що надані позивачем в судовому засіданні, останнім не надано жодного належного, допустимого та переконливого доказу наявності дій, рішень з боку відповідача, які порушують його права та інтереси, як власника квартири або споживача житлово-комунальних послуг. Відсутні підстави вважати, що відповідачем порушені норми ст. 8 ч.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Так, договір про надання ЖКП №1282/8/2 від 25.07.2019р. не містить посилання на визначений та наявний розмір заборгованості, який би мав сплатити ОСОБА_1 , в т.ч. замість попередніх власників. Його посилання на листи-вимоги, зокрема, - досудову претензію від 10.02.2020р., то вона не містить відомості про те, що адресована безпосередньо ОСОБА_1 , як новому власнику квартири АДРЕСА_3 та зобов'язує саме його сплачувати наявну заборгованість. Крім того, позивачем не доведено той факт, що незважаючи на продаж ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартири ОСОБА_1 , вони фактично припинили проживання у цій квартирі та не користуються наданими послугами, незважаючи на їх обов'язок знятися з реєстрації за вказаною адресою, про що зазначено у договорі від 27.06.2019р. Також слід зазначити, що при вчиненні правочину щодо придбання нерухомого майна, ОСОБА_1 не скористався своїм правом отримати інформацію на підприємстві, що надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання про наявність чи відсутність певної заборгованості станом на час укладення договору купівлі-продажу квартири і, відповідно він несе ризик настання певних наслідків, пов'язаних із невчиненням ним таких дій.
Зобов'язання відповідача виключити заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги попередніх власників є різновидом претензії, яка не передбачена чинним законодавством як спосіб захисту. У той же час, посилання викладення позивачем у позовній заяві, можуть бути запереченнями проти позову у разі пред'явлення підприємством до нього позову про стягнення суми заборгованості. Однак, як встановлено судом, таких вимог до ОСОБА_1 підприємством не заявлено. Крім того, відповідач не нараховує власнику - споживачу ОСОБА_1 заборгованість за послуги, якими користувалися попередні власники квартири, а навпаки вказуючи на те, що він не повинен її сплачувати. Всі платежі, які здійснює ОСОБА_1 враховуються в оплату тих послуг, які надаються та отримуються ним, починаючи з часу набуття ним права власності на жиле приміщення, тобто з 27.06.2019р.
Таким чином, за результатами розгляду справи, суд не вбачає підстав для задоволення позову, враховуючи відсутність підстав вважати, що відповідачем порушуються права, інтереси позивача.
Такі висновки суду 1 інстанції ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом 1 інстанції норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Крім того, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки.
У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Придніпровсього районного суду м. Черкаси від 09 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» про зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Головуючий В.О. Єльцов
Судді О.В. Карпенко
Л.В. Нерушак