Житомирський апеляційний суд
Справа №279/1788/21 Головуючий у 1-й інст. Недашківська Л. А.
Категорія 76 Доповідач Павицька Т. М.
10 серпня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №279/1788/21 за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Коростенський завод залізобетонних шпал» про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Коростенський завод залізобетонних шпал» на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 червня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Недашківської Л.А. в м. Коростені,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, у якому просить визнати неправомірним та скасувати наказ ПАТ «Коростенський завод залізобетонних шпал» від 04.03.2021 №73 про застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани та позбавлення 100% премії за самоусунення від виконання своїх функціональних обов'язків; зобов'язати ПАТ «Коростенський завод залізобетонних шпал» нарахувати та провести виплату грошової премії до «Міжнародного дня 8-го Березня» згідно колективного договору ПрАТ «Коростенський завод ЗБШ» в розмірі 1000,00 грн., яких вона була позбавлена у зв'язку із накладенням догани; стягнути з ПАТ «Коростенський завод залізобетонних шпал» моральну шкоду у сумі 8000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначила, що вона з 14 травня 2018 року була прийнята в ПрАТ "Коростенський завод ЗБШ" на посаду завідуючої господарством, яку займає на сьогоднішній день. Стверджує, що за весь період роботи сумлінно та відповідально виконувала свої обов'язки і жодного разу до будь-якої юридичної відповідальності не притягувалась.
Вказує, що на підставі наказу №553-к від 29.12.2020 на неї було покладено виконання обов'язків секретаря. Зазначає, що її завдання та обов'язки як секретаря інструкцією не визначалися, її не було доведено про те, що входить до кола її функціональних обов'язків, а саме щодо порядку вручення наказів товариства виконавцям, а також здійснення контролю за їх виконанням. Окрім того, їй не було відомо про обов'язок негайного повідомлення керівництва при відмові отримувати наказ виконавцем.
Зазначає, що 13 січня 2021 року та 25 січня 2021 року вона сповістила провідного юристконсульта ОСОБА_2 по телефону про необхідність ознайомитися з наказами №18 "Про внесення змін до наказу від 13.01.2021 №05" від 25 січня 2021 року; №05 "Про проведення службового розслідування" від 13 січня 2021 року та від 25 січня 2021 року №19, але остання відповіла, що дуже зайнята, після чого не зайшла та не отримала їх. Вказує, що 27.01.2021 нею було припинено виконання обов'язків секретаря, а 28 січня 2021 року вона пішла у відпустку.
Зазначає, що 01 березня 2021 року вона вийшла на роботу після відпустки і їй було вручено розпорядження від 01.03.2021 №15/01 про надання пояснень, щодо причин не ознайомлення провідного юрисконсульта ОСОБА_2 з наказами від 25.01.2021 №18 "Про внесення змін до наказу від 13.01.2021 №05", від 13.01.2021 №05 "Про проведення службового розслідування", та від 25.01.2021№19, а також про причини неповідомлення чому з даними наказами не ознайомила провідного юрисконсульта. Після чого вона надала пояснення згідно розпорядження від 01.03.2021 року №15/01 в якому зазначила про те, що вона повідомляла юрисконсульта про необхідність ознайомитись з вищезазначеними наказами, і про те, що вона з 27.01.2021 вже не виконувала обов'язки секретаря.
Вказує, що 04 березня 2021 року було видано наказ №73 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" за, нібито, самоусунення від виконання своїх функціональних обов'язків. Зазначає, що керівництвом товариства та інспектором відділу кадрів їй не надавалися для ознайомлення будь-які документи з переліком її посадових та функціональних обов'язків у якості секретаря. Вказує, що з винесеним наказом №73 від 04.03.2021 не погоджується та вважає його протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірним та скасовано наказ ПАТ «Коростенський завод залізобетонних шпал» №73 від 04 березня 2021 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ». Зобов'язано ПАТ «Коростенський завод залізобетонних шпал» нарахувати та виплатити грошову премію до «Міжнародного дня 8-го Березня» згідно Положення «Про одноразове преміювання працівників ПрАТ «Коростенський завод ЗБШ»», який є Додатком №1 до колективного договору ПрАТ «Коростенський завод ЗБШ» в розмірі 1000 гривень. Стягнуто з ПАТ «Коростенський завод залізобетонних шпал» на користь ОСОБА_1 1000 грн на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ПАТ «Коростенський завод залізобетонних шпал» подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що в діях позивача наявні всі складові елементи дисциплінарного проступку, а саме:
- бездіяльність позивача у вигляді не ознайомлення провідного юрисконсульта ОСОБА_2 із наказами від 25.01.2021 №18 "Про внесення змін до наказу від 13.01.2021 №05", від 13.01.2021 №05 "Про проведення службового розслідування", та від 25.01.2021 №19;
- порушення покладених на позивача трудових обов'язків, що проявилося у вигляді невиконання п.3.13 розділу ІІІ колективного договору ПрАТ «Коростенський завод ЗБШ», невиконання п. б розділу ІІІ Правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених на конференції трудового колективу ПрАТ «Коростенський завод ЗБШ» протоколом №15 від 22.12.2011, невиконання п. 2.10 Посадової інструкції секретаря, затвердженої в.о. голови правління ПрАТ «Коростенський завод ЗБШ» від 04.01.2018, невиконання розпорядження, наданих секретарю, що містяться в тексті наказів від 25.01.2021 №18 "Про внесення змін до наказу від 13.01.2021 №05", від 13.01.2021 №05 "Про проведення службового розслідування", та від 25.01.2021 №19;
- вина, яка проявляється в умисному вчиненні позивачем зазначених вище дій та повне усвідомлення наслідків таких дій;
- безпосередній причинний зв'язок між діями позивача та порушенням покладених на позивача трудових обов'язків, адже бездіяльність у вигляді невиконання розпорядження адміністрації підприємства в межах трудової функції є порушенням трудових обов'язків.
Вказує, що позивач від 25.05.2020 працювала в ПрАТ «Коростенський завод залізобетонних шпал» на посаді секретаря та отримувала заробітну плату за виконану роботу на посаді секретаря. Відтак, вважає, що позивачу було достеменно відомо її посадові обов'язки за посадою секретаря. Зазначає, що п.2 наказу від 25.01.2021 №18 «Про внесення змін до наказу від 13 січня 2021 року №05» доручено секретарю довести наказ від 13.01.2021 №05 та наказ від 25.01.2021 №18 «Про внесення змін до наказу від 13 січня 2021 №05» до відома причетних. Тобто, вважає, що наказ містив чітку вказівку секретаря довести наказ до відома причетних, що не було зроблено позивачем.
Вважає, що оскаржуваний наказ, який визначений позивачем як єдина підстава для завдання останній душевних страждань, є повністю законним та обґрунтованим, а тому відсутні такі обов'язкові умови для компенсації моральної шкоди та одноразової премії до «Міжнародного дня 8-го Березня».
У поданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу відповідача відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначила, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з нормами чинного законодавства.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі відповідає.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду жодних доказів про ознайомлення ОСОБА_1 з посадовою інструкцією секретаря, або з іншими документами, в яких зазначено, що до посадових обов'язків позивача входить вручення наказів товариства виконавцям, ознайомлення з наказами та вручення їх під особистий підпис на виконання, та про необхідність, у разі відмови від отримання наказу, негайно доповідати тимчасово здійснюючому повноваження генерального директора ОСОБА_3 . Позивача ОСОБА_1 з посадовою інструкцією секретаря не ознайомлено, хоча догану оголошено в порушення ст.139 КЗпП "Обов'язки працівників". Позбавлення позивача одноразової премії до "Міжнародного дня 8-го Березня" в розмірі 1000 грн є наслідком застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, а тому суд першої інстанції вважав справедливим вимогу позивача щодо зобов'язання нарахувати та провести виплату грошової премії, якої позивач була позбавлена у зв'язку з оголошенням догани. Щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка є інвалідом 3-ї групи, хвилювання пов'язанні з накладенням дисциплінарного стягнення можуть відобразитись на її подальшому самопочутті та здоров'ї, які перебувають у причинно-наслідковому зв'язку.
З наведеними висновками суду першої інстанції колегія апеляційного суду погоджується з огляду на наступне.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України(далі-КЗпП України) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 14 травня 2018 року ОСОБА_1 була прийнята в ПрАТ "Коростенський завод ЗБШ" на посаду завідуючої господарства .Наведене підтверджується копією заяви ОСОБА_1 від 14.05.2018 та наказом №305-ОС від 14.05.2018.
Відповідно до наказу № 305-ОС від 14.05.2018 ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами праці, з результатами атестації робочого місця, з правилами внутрішнього трудового розпорядку, з колективним договором тощо, що підтверджується її підписом про ознайомлення у вказаному наказі.
Згідно даних трудової книжки вбачається, що відповідно до наказу №654-ОС від 01.10.2018 ОСОБА_1 була переведена в транспортно-сировинний цех на посаду комірника в ПрАТ "Коростенський завод ЗБШ".
Відповідно до наказу №159-ОС від 25.05.2020 ОСОБА_1 була переведена на посаду секретаря в ПрАТ "Коростенський завод ЗБШ". Підстава переведення: заява ОСОБА_1 від 25.05.2020.
Згідно наказу №553-к від 29.12.2020 вбачається, що на ОСОБА_1 , завідуючу господарством, з 29.12.2020 покладено обов'язки в.о. секретаря без звільнення від основної роботи, з доплатою 30% посадового окладу відсутнього працівника за суміщення професій. Підстава наказу: згода ОСОБА_1 .
Зі змісту наказу №554-ОС від 29.12.2020 вбачається, що ОСОБА_1 була переведена на посаду завідуючого господарством на заміщення тимчасово відсутнього працівника на період з 29.12.2020 по 26.01.2021.
Відповідно до наказу №45-ОС від 27.01.2021 ОСОБА_1 переведена на посаду завідуючої господарства, яку займає на сьогоднішній день.
Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.
Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.
Відповідно до частини другої статті 140 КЗпП України, щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.
Згідно із частиною першою статті 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Відповідно до статті 149 цього ж Кодексу до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Згідно з статтею 150 КЗпП України, дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV Кодексу).
Постановою Пленуму ВСУ від 06.12.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.
Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов'язків, закріплених нормами трудового права, а саме у КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.
За змістом статей 147-1, 149 КЗпП України, статті 81 ЦПК України, у справах щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності обов'язок доказування правомірності застосування дисциплінарного стягнення покладається на роботодавця.
Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини , за яких вчинено проступок.
Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.
Доводи позовної заяви ОСОБА_1 мотивовані неправомірністю накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани та зводяться до відсутності в її діях порушення трудової дисципліни під час виконання нею своїх трудових обов'язків.
З матеріалів справи вбачається, що 13 січня 2021 року було видано наказ за № 05 "Про проведення службового розслідування". Наказом від 25.01.2021 №18 "Про внесення змін до наказу від 13.01.2021 року №05", а саме: призначено голову комісії з проведення службового розслідування провідного юрисконсульта ОСОБА_2 , якій доручено подати до 29.01.2021 року на затвердження Акт про результати службового розслідування та матеріали службового розслідування. Пунктом 2 наказу від 25.01.2021 року було доручено секретарю довести наказ до відома причетних осіб.
Відповідно до розпорядження №15/01 від 01.03.2021 виданого ПАТ «Коростенський завод залізобетонних шпал» ОСОБА_1 зобов'язано надати пояснення щодо причин не ознайомлення з наказами 25.01.2021 року№18 "Про внесення змін до наказу від 13.01.2021 №05", від 13.01.2021 року №05 "Про проведення службового розслідування", та від 25.01.2021 №19 провідного юрисконсульта ОСОБА_2
01 березня 2021 року ОСОБА_1 надано пояснень на виконання вимог розпорядження від 01.03.2021 року №"15/01 з якого вбачається, що провідний юристконсульт ОСОБА_2 в телефонному режимі була поінформована щодо отримання вищезазначених наказів. І була отримана відповідь, що підійде і обов'язково отримає. Недочекавшись юристконсульта на наступний день повторно протягом дня позивач нагадала ОСОБА_2 про необхідність прийти і отримати накази під підпис. В подальшому позивач з 27.01.2021 перебувала у відпустці, про неотримання наказів ОСОБА_2 не знала.
Наказом №73 від 04.03.2021 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Виходячи з правової природи інституту дисциплінарної відповідальності, при притягненні працівника до даного виду відповідальності, адміністрація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов'язків.
В наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов'язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.
Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов'язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акту чи акту локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності.
З оскаржуваного наказу слідує, що ОСОБА_1 оголошено догану та позбавлено 100% премій за березень 2021 року, як такій, що допустила бездіяльність, що виразилась в неознайомлені ОСОБА_2 з наказами, як того вимагає п.2 наказу від 25.01.2021 р. №18 та п.5 наказу від 25.01.2021р. №19, та не вручання їх під особистий підпис на виконання. Про факт відмови ОСОБА_2 отримати вищезазначені накази керівнику не доповіла та 28.01.2021 пішла у відпустку. Як наслідок, це призвело до невиконання вищезазначених наказів у встановлений строк, чим порушила ст.139 КЗпП України.
З представленої підприємством посадової інструкції секретаря, затвердженої в.о. Голови правління Куницьким В.І. 04.01.2018 ПрАТ «Коростенський завод залізобетонних шпал», де відсутній підпис позивача про ознайомлення, (далі посадова інструкція) вбачається, що секретар безпосередньо підпорядковується голові правління.
Відповідно до розділу ІІ посадової інструкції, вбачається, що секретар виконує функції, що включають організаційно-технічне забезпечення адміністративно-розпорядчої діяльності керівника товариства, приймає кореспонденцію, яка надходить на розгляд керівникові, передає її, згідно з прийнятим рішенням до структурних підрозділів або конкретним виконавцям для використання в процесі роботи або підготовки відповідей.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні відомості про ознайомлення ОСОБА_1 з посадовою інструкцією секретаря, або з іншими документами, в яких зазначено, що до посадових обов'язків позивача входить вручення наказів товариства виконавцям, ознайомлення з наказами та вручення їх під особистий підпис на виконання, та про необхідність, вразі відмови від отримання наказу, негайно доповідати тимчасово здійснюючому повноваження генерального директора ОСОБА_3 .
Частиною першою статті 29 КЗпП України визначено, що до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором (крім трудового договору про дистанційну роботу) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: 1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та поінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, на якому він працюватиме, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з питань техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.
Колегія суддів вважає неспроможними доводи, що викладені в апеляційній скарзі в частині того, що позивач був ознайомлений з Правилами внутрішнього трудового розпорядку, Колективного договору, а тому вина у порушенні трудової дисципліни є доведеною, оскільки згідно з ч. 1 ст. 29 КЗпП України власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність вини позивача у невиконанні наказу від 25.01.2021 року щодо повідомлення провідного юрисконсульта ОСОБА_2 з наказами від 25.01.2021 №18 "Про внесення змін до наказу від 13.01.2021 №05", від 13.01.2021 №05 "Про проведення службового розслідування", та від 25.01.2021№19 та погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність наказу відповідача від 04.03.2021 № 73 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».
З огляду на те, що наказ відповідача від 04.03.2021 року № 73 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » є неправомірним та підлягає скасуванню, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача не виплаченої премії до «Міжнародного дня 8-го Березня» в розмірі 1000 грн 00 коп., оскільки матеріалами справи підтверджено, що не виплата даного виду премії була пов'язана із оголошенням позивачу догани у березні 2021 року.
Відповідно до приписів ст. 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
З огляду на те, що видання відповідачем незаконного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності призвело до порушення його законних прав та завдання їй моральних страждань, враховуючи їх характер та обсяг, тривалість вимушених змін у її життєвих стосунках, їх негативні наслідки, а також з урахуванням принципів розумності та справедливості, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Коростенський завод залізобетонних шпал» залишити без задоволення.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 11 серпня 2021 року.
Головуючий
Судді