Справа № 712/8406/21
Провадження № 2/712/2440/21
11 серпня 2021 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Романенко В.А.
за участю секретаря Назаренко М.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що 16 січня 2010 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 29.
Від даного шлюбу мають неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Причиною розірвання шлюбу є різні погляди на життя, непорозуміння та суперечки з приводу вирішення побутових проблем. Із лютого 2016 року і по даний час шлюбні стосунки вони не підтримують, спільне господарство не ведуть, тобто шлюб існує лише формально.
Сім'я розпалась остаточно, примирення неможливе.
Просить розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 16 січня 2010 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 29.
Позивач в судове засідання не з'явилася, скерувала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, скерував до суду заяву, в якій просить суд слухати дану справу без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) приходить до наступного.
Статтею 51 Конституції України проголошено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
За приписами статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають спільні права та обов'язки.
Як визначено у ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то, відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
В судовому засіданні встановлено, що 16 січня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , був укладений шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 29.
Від сумісного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно з приписами ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. При цьому суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 56 Сімейного кодексу України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до ст. 10 ЦК України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Стаття 8 Конвенції декларує, що кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. За ч. 2 вказаної статті, органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспiльствi в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.
Як проголошено положеннями ст. 12 Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права, так і безумовним правом чоловіка і жінки є право на розірвання шлюбу, через призму зокрема ст.ст. 5, 8 вказаного міжнародного договору.
Під час розгляду справи судом з'ясовано, що сторони не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбно-сімейні стосунки, проживають окремо та втратили один до одного почуття поваги і любові.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Проаналізувавши встановлені конкретні обставини по справі, оцінивши надані сторонами в порядку статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд, приймаючи до уваги існуючи взаємини між подружжям, ступінь конфліктних стосунків та причини розлучення, небажання кожного з них продовжувати шлюбні відносини, дійшов висновку, що подальше подружнє життя сторін, збереження їх сім'ї є неможливим та суперечить інтересам кожного з них, а тому позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 8, 21, 24, 51, 55, 129 Конституції України, ст.ст. 110, 112 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 4, 5, 10, 81, 200, 206, 263, 265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 16 січня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 29 - розірвати.
Прізвище позивача після розірвання шлюбу залишити без змін « ОСОБА_1 ».
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.15 Розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України).
Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/sud2316/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Головуючий: