Постанова
Іменем України
05 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 466/2223/15-ц
провадження № 61-22529св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі: державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Шевченківський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2018 року у складі судді Баєвої О. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Струс Л. Б., Левика Я. А., Шандри М. М.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (далі - ДП «Інформаційний центр» МЮУ), Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Шевченківського відділу Державної виконавчої служби м. Львова, за участю третьої особи - ОСОБА_3 , про визнання електронних торгів, протоколу електронних торгів та акту державного виконавця про проведення електронних торгів недійсними.
У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ДП «Інформаційний центр» МЮУ, Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Шевченківського відділу Державної виконавчої служби м. Львова, за участю третьої особи - ОСОБА_3 , про визнання електронних торгів, протоколу електронних торгів та акту державного виконавця про проведення електронних торгів недійсними.
Позови мотивовані тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2009 року задоволено позов ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про припинення права на частку, стягнення грошової компенсації.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію вартості 2/5 частини квартири АДРЕСА_1 в розмірі 14 2221,46 грн та припинено право власності ОСОБА_5 на 2/5 частини зазначеної квартири з моменту виплати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розміру грошової компенсації вартості частки в сумі 14 2221,46 грн.
Державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі - Шевченківський ВДВС ЛМУЮ) 04 грудня 2009 року відкрито виконавче провадження № 16235624 щодо виконавчого листа від 16 листопада 2009 року № 2-381 виданого Шевченківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 грошової компенсації вартості 2/5 частки квартири АДРЕСА_1 в розмірі 14 2221,46 грн та накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідно до висновку оцінювача ОСОБА_6 про вартість майна від 28 листопада 2013 року, а саме 2/5 та 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 оцінено в сумі 107 200,00 грн та 53 600,00 грн відповідно без урахування ПДВ.
Актом державного виконавця Шевченківського ВДВС ЛМУЮ від 14 січня 2015 року встановлено, що 22 грудня 2014 року ДП «Інформаційний центр» МЮУ відповідно до вимог Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2014 року № 427/25204, проведено електронні торги з реалізації лотів № 21256 та № 21254, а саме 2/5 та 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві власності.
Переможцем аукціону стала ОСОБА_3 .
Акт державного виконавця Шевченківського ВДВС ЛМУЮ виданий на підставі протоколів № 25462 та № 25444 від 22 грудня 2014 року.
Позивачі зазначають, що зазначені торги проведені із порушенням законодавства, оскільки вони були позбавлені можливості дізнатися, що їх частки квартири будуть виставлятися на торги, а відтак, не мали можливості захистити свої права та інтереси.
Крім того, електронні торги проведені з порушенням Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2014 року за № 427/25204 та Закону України «Про виконавче провадження», оскільки звіт про оцінку майна складений 28 листопада 2013 року втратив чинність, а реалізація арештованого майна відбулася 22 грудня 2014 року, тобто більше ніж через шість місяців після проведення оцінки майна.
Також, як підставу визнання недійсними електронних торгів позивачі зазначають недотримання державним виконавцем строків проведення електронних торгів.
Державний виконавець порушив статтю 5 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відповідно до протоколів № 7272 та № 7271 проведення електронних торгів, торги 2/5 та 1/5 часток квартири проводилися та визнано такими, що не відбулися 20 жовтня 2014 року, а повторну уцінку державним виконавцем проведено 20 листопада 2014 року, що підтверджується актом державного виконавця від 20 листопада 2014 року, тобто через 31 день, а згідно з статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» майно підлягає уцінці в десятиденний строк з дня визнання торгів такими, що не відбулися.
На підставі викладеного позивачі, уточнивши позовні вимоги, просили суд визнати недійсними:
- електронні торги з реалізації нерухомого майна, а саме 2/5 та 1/5 часток квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , результати яких оформлені протоколами № 25462 та № 25444, відповідно, проведення електронних торгів від 22 грудня 2014 року та актами державного виконавця про проведені електронні торги від 14 січня 2015 року;
- протоколи № 25462 та № 25444 проведення електронних торгів від 22 грудня 2014 року щодо реалізації 2/5 та 1/5 часток, відповідно, квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- акти державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області про проведені електронні торги від 14 січня 2015 року щодо реалізації 2/5 та 1/5 часток квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 02 квітня 2015 року зазначені цивільні справи об'єднані в одне провадження.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17 липня 2015 року у позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що безспірних доказів, які б свідчили про порушення правил проведення торгів, що призвело до порушення прав позивачів, суду не надано, та що права позивача не підлягають захисту, шляхом задоволення позову про визнання недійсними електронних торгів з реалізації нерухомого майна, визнання недійсним протоколу проведення торгів та визнання недійсним акту державного виконавця щодо проведення електронних торгів із застосуванням правового механізму, встановленого статтею 216 ЦК України.
Позивач під час розгляду справи не заявляв клопотань про зміну підстав заявленого позову. Суд на власний розсуд не може змінювати підстави позову та відповідно до вимог статті 11 ЦК України розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. А відтак, правова підстава заявленого позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до спірних правовідносин не може бути застосована в якості належного способу захисту права позивачів, а тому підстав для визнання прилюдних електронних торгів недійсними, визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів та визнання недійсним акту державного виконавця про проведені електронні торги, немає.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 30 березня 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 липня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Визнано недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна, а саме: 2/5 часток квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , результати яких оформлені протоколом № 25462 проведення електронних торгів від 22 грудня 2014 року та актом державного виконавця про проведені електронні торги від 14 січня 2015 року.
Визнано недійсним протокол № 25462 проведення електронних торгів від 22 грудня 2014 року з реалізації 2/5 часток квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .
Визнано недійсним акт державного виконавця Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ про проведені електронні торги від 14 січня 2015 року з реалізації 2/5 часток квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .
Додатковим рішенням Апеляційного суду Львівської області від 27 квітня 2016 року визнано недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна, а саме, 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , результати яких оформлені протоколом № 25444 проведення електронних торгів від 22 грудня 2014 року та актом державного виконавця про проведені електронні торги від 14 січня 2015 року.
Визнано недійсним протокол № 25444 проведення електронних торгів від 22 грудня 2014 року з реалізації 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 .
Визнано недійсним акт державного виконавця Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ про проведені електронні торги від 14 січня 2015 року з реалізації 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 .
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що звіт про оцінку майна втратив чинність, оскільки цей звіт проведений 28 листопада 2013 року, реалізація арештованого майна відбулася 22 грудня 2014 року, тобто більше ніж через шість місяців після проведення оцінки майна. Проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який втратив чинність, є порушенням встановлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, які визначені Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 745/4038 (далі - Тимчасове положення), Законом України «Про виконавче провадження» та відповідно є підставою для визнання таких торгів недійсними, а відтак і про визнання недійсними протоколу електронних торгів та акту державного виконавця про проведення електронних торгів.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2017 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 липня 2015 року, рішення Апеляційного суду Львівської області від 30 березня 2016 року та додаткове рішення Апеляційного суду Львівської області від 27 квітня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції неналежним чином вирішив питання про склад осіб, які беруть участь у справі і залучив покупця майна ОСОБА_3 третьою особою у справі, не звернувши уваги на те, що процесуальні права та обов'язки відповідача й третьої особи згідно норм ЦК України є різними за своїм змістом і їх реалізацією.
Головною умовою, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів підлягає встановленню наявність порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Апеляційний суд наведене не врахував та визнаючи недійсними електронні торги, взагалі не з'ясував, не дослідив і не встановив, яким чином проведенням електронних торгів на підставі звіту про оцінку квартири від 28 листопада 2013 року порушено права позивачів, не перевірив доводів ОСОБА_3 про те, що позивачі не заперечували проти суми, яка вказана у звіті про оцінку майна.
Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 15 травня 2017 року ОСОБА_3 залучено до участі у справі, як відповідача (т. 2 а. с. 77, зворот).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2018 року у позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не заперечували проти суми, яка вказана у звіті про оцінку майна, оскільки не подавали заперечення на таку оцінку, а також у судовому засіданні сам ОСОБА_1 підтвердив факт того, що ціна визначена у звіті його влаштовувала.
На момент передачі на реалізацію арештованого та описаного майна, а саме 03 березня 2014 року, звіт про оцінку від 28 листопада 2013 року був чинним. Надалі, ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 не подавали заперечень щодо уцінки майна, не оскаржували дії державного виконавця, а тому немає підстав для визнання електронних торгів та протоколів державного виконавця № 25462 та № 25444 про проведення електронних торгів недійсними.
Прилюдні електронні торги проведені з дотриманням вимог Законів України «Про виконавче провадження», Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.
Постановою Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення їх позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, зміни до Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів щодо організації конкурсу та передачі на реалізацію майна для продажу на електронних торгах, які були станом на час проведення заходів щодо організації конкурсу та передачі на реалізацію майна для продажу на електронних торгах, а саме внесення інформації про проведення електронних торгів, порядку проведення повторних торгів та уцінки майна; не враховано частину п'яту статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» щодо проведення повторної оцінки майна; постанову Верховного Суду України від 24 грудня 2014 року № 6-205цс14; не надано оцінку тому, що виконавче провадження, яке було відкрито на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 березня 2009 року, закрито у зв'язку із виплатою позивачами всієї суми боргу; вважають, що ОСОБА_3 безпідставно залучено до справи у якості відповідача, оскільки вона не зареєструвала за собою право власності на придбані частки квартири.
У лютому 2020 року до Верховного Суду ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу, просила залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.
У квітні 2020 року до Верховного Суду ОСОБА_3 направила заяву про відшкодування їй витрат на правову допомогу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 30 березня 2009 року задоволено позов ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про припинення права на частку, стягнення грошової компенсації. Зокрема, стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію вартості 2/5 частини квартири АДРЕСА_1 в розмірі 142 221,46 грн та припинено право власності ОСОБА_5 на 2/5 частини квартири АДРЕСА_1 з моменту виплати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розміру грошової компенсації вартості частки в сумі 142 221,46 грн.
Державним виконавцем Шевченківського ВДВС ЛМУЮ 04 грудня 2009 року відкрито виконавче провадження № 16235624 відповідно до виконавчого листа від 16 листопада 2009 року № 2-381, виданого Шевченківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 грошової компенсації вартості 2/5 частки квартири АДРЕСА_1 в розмірі 142 221,46 грн та накладено арешт на все майно , що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС ЛМУЮ від 21 грудня 2012 року призначено оцінювачем ФОП ОСОБА_6 .
Відповідно до висновку оцінювача ОСОБА_6 про вартість майна від 28 листопада 2013 року, а саме 2/5 частки квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності, така становить 107 200,00 грн без урахування ПДВ.
Відповідно до висновку оцінювача ОСОБА_6 про вартість майна від 28 листопада 2013 року, а саме 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві власності, така становить 53 600,00 грн без урахування ПДВ.
Шевченківський ВДВС ЛМУЮ 03 березня 2014 року направив на адресу Управління ДВС ГУЮ у Львівській області пакет документів разом із заявкою з метою здійснення заходів щодо організації конкурсу та передачі на реалізацію майна, а саме 1/5 частки зазначеної квартири, що належить ОСОБА_2 на праві власності, початкова ціна для продажу на аукціоні згідно із звітом про оцінку майна станом на 28 листопада 2013 року становить 53 600,00 грн без урахування ПДВ.
Актом державного виконавця Шевченківського ВДВС ЛМУЮ від 14 липня 2014 року встановлено, що на адресу Шевченківського ВДВС ЛМУЮ 10 липня 2013 року надійшов лист від 08 липня 2014 року ГУЮ у Львівській області, відповідно до якого електронні торги з реалізації арештованого майна, а саме лот №68 - 2/5 частки квартири АДРЕСА_1 , загальна площа 54,5 кв. м, яка розташована на 2-му поверсі 9-ти поверхової житлової будівлі не відбулися. Проведено уцінку майна 25 % від оціночної вартості. Згідно з проведеної уцінки вартість майна становить 80 400,00 грн без ПДВ.
Актом державного виконавця Шевченківського ВДВС ЛМУЮ від 14 липня 2014 року встановлено, що на адресу Шевченківського ВДВС ЛМУЮ 10 липня 2013 року надійшов лист від 08 липня 2014 року ГУЮ у Львівській області, відповідно до якого електронні торги з реалізації арештованого майна, а саме лот №69 - 1/5 частка квартири АДРЕСА_1 , загальна площа 54,5 кв. м, яка розташована на 2-му поверсі 9-ти поверхової житлової будівлі не відбулися. Проведено уцінку майна 25 % від оціночної вартості. Згідно з проведеною уцінкою вартість майна становить 40 200,00 грн без урахування ПДВ.
Актом державного виконавця Шевченківського ВДВС ЛМУЮ від 20 листопада 2014 року встановлено, що на адресу Шевченківського ВДВС ЛМУЮ 10 липня 2013 року надійшов протокол від 20 жовтня 2014 року № 7272, відповідно до якого електронні торги з реалізації арештованого майна лот № 6490, а саме - 2/5 частки квартири АДРЕСА_1 , загальна площа 54,5 кв. м, яка розташована на 2-му поверсі 9-ти поверхової житлової будівлі не відбулися. Проведено уцінку майна 50% від оціночної вартості. Згідно з проведеної уцінки вартість майна становить 53 600,00 грн без урахування ПДВ.
Актом державного виконавця Шевченківського ВДВС ЛМУЮ від 20 листопада 2014 року встановлено, що на адресу Шевченківського ВДВС ЛМУЮ 10 липня 2013 року надійшов протокол від 20 жовтня 2014 року № 7271, відповідно до якого електронні торги з реалізації арештованого майна лот № 6489, а саме - 1/5 частка квартири АДРЕСА_1 , загальна площа 54,5 кв. м, яка розташована на 2-му поверсі 9-ти поверхової житлової будівлі не відбулися. Проведено уцінку майна 50 % від оціночної вартості. Згідно з проведеної уцінки вартість майна становить 26 800,00 грн без урахування ПДВ.
Актом державного виконавця Шевченківського ВДВС ЛМУЮ від 14 січня 2014 року встановлено, що 22 грудня 2014 року ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, відповідно до вимог Тимчасового порядку проведено електронні торги з реалізації лоту № 21256, а саме - 2/5 частки квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності. Переможцем аукціону стала ОСОБА_3 . Акт державного виконавця Шевченківського ВДВС ЛМУЮ виданий на підставі протоколу № 25462 від 22 грудня 2014 року.
Актом державного виконавця Шевченківського ВДВС ЛМУЮ від 14 січня 2014 року встановлено, що 22 грудня 2014 року ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, відповідно до вимог Тимчасового порядку проведено електронні торги з реалізації лоту № 21254, а саме - 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві власності. Переможцем аукціону стала ОСОБА_3 . Акт державного виконавця Шевченківського ВДВС ЛМУЮ виданий на підставі протоколу № 25444 від 22 грудня 2014 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною п'ятою статті 411 ЦПК України передбачено, що висновки суду касаційної інстанції, в зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Скасовуючи рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції неналежним чином вирішив питання про склад осіб, які беруть участь у справі і залучив покупця майна ОСОБА_3 третьою особою у справі, не звернувши уваги на те, що процесуальні права та обов'язки відповідача й третьої особи згідно норм ЦК України є різними за своїм змістом і їх реалізацією.
Головною умовою, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів підлягає встановленню наявність порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Апеляційний суд наведене не врахував та визнаючи недійсними електронні торги, взагалі не з'ясував, не дослідив і не встановив, яким чином проведенням електронних торгів на підставі звіту про оцінку квартири від 28 листопада 2013 року порушено права позивачів, не перевірив доводів ОСОБА_3 про те, що позивачі не заперечували проти суми, яка вказана у звіті про оцінку майна.
При новому розгляді цієї справи суди врахували вказівки, викладені у постанові суду касаційної інстанції: протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 15 травня 2017 року ОСОБА_3 залучено до участі у справі, як відповідача (т. 2 а. с. 77, зворот); встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не заперечували проти суми, яка вказана у звіті про оцінку майна, заперечення на таку оцінку вони не подавали, у судовому засіданні сам ОСОБА_1 підтвердив факт того, що ціна визначена у звіті його влаштовувала.
Проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, - а саме частини п'ятої статті 58 Закону № 606-XIV, пунктів 3.2, 3.4 Тимчасового положення.
Разом з тим, для визнання торгів недійсними з підстави закінчення строку дії оцінки майна необхідно, щоб такі порушення порядку одночасно порушували права чи законні інтереси особи, яка оскаржує торги.
З огляду на норми частини першої статті 16 ЦК України проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є підставою для визнання цих торгів недійсними за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює і доведення такого порушення прав покладається на особу, яка оспорює прилюдні торги.
Саме такі висновки є сталими та містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року (провадження № 6-1749цс15), від 29 червня 2016 року (провадження № 6-370цс16), від 06 липня 2016 року (провадження № 6-3174цс15), від 12 жовтня 2016 року (справа № 369/5994/14-ц), а також від 29 листопада 2017 року (справа № 668/5633/14-ц), неодноразово підтримані Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, в тому числі й постановах від 25 квітня 2018 року (провадження № 61-8527св18), від 27 лютого 2019 року (провадження № 61-11800св18), а також від 12 вересня 2018 року (провадження № 61-22798св18), підстав для відступу від вказаних висновків немає.
Незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від яку уточнила або від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних справ мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17(провадження №14-435цс18)).
За таких обставин, колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували постанову Верховного Суду України від 24 грудня 2014 року у справі № 6-205цс14.
На момент передачі на реалізацію арештованого та описаного майна, а саме 03 березня 2014 року, звіт про оцінку від 28 листопада 2013 року був чинним.
Уподальшому, ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 не подавали заперечень щодо уцінки майна, не оскаржували дії державного виконавця, а тому немає підстав для визнання електронних торгів та протоколів державного виконавця № 25462 та № 25444 про проведення електронних торгів недійсними.
Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_3 безпідставно залучено до справи у якості відповідача, оскільки вона не зареєструвала за собою право власності на придбані частки квартири не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах від 16 лютого 2018 року у справі № 911/845/17 та від 14 березня 2018 року у справі № 910/1454/17, у справах щодо оскарження електронних торгів, окрім організаторів електронних у якості належного відповідача залучається також особа, яка визнана їх переможцем.
Із справи відомо, що державним виконавцем Шевченківської державної виконавчої служби міста Львова Головного управління юстиції у Львівській області 21 вересня 2016 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 16235624 щодо виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2009 року № 2-381 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 грошової компенсації вартості 2/5 частини квартири АДРЕСА_1 , у розмірі 142 221,46 грн, у зв'язку пред'явленням боржником квитанцій щодо оплати боргу, виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій (т. 2 а. с. 72).
Враховуючи, що електронні торги проведені 22 грудня 2014 року, а постанову про закінчення виконавчого провадження № 16235624 прийнято 21 вересня 2016 року, а доводи касаційної скарги про те, що суди не надали оцінку тому, що зазначене виконавче провадження закрито у зв'язку із виплатою позивачами всієї суми боргу, не спростовують висновків суду щодо відмови у позові та є неприйнятними.
Також не можуть бути прийняті та спростовуються судовими рішеннями доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували, зміни до Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів щодо організації конкурсу та передачі на реалізацію майна для продажу на електронних торгах, які були станом на час проведення заходів щодо організації конкурсу та передачі на реалізацію майна для продажу на електронних торгах, а саме внесення інформації про проведення електронних торгів, порядку проведення повторних торгів та уцінки майна; не враховано частину п'яту статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» щодо проведення повторної оцінки майна.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною першою, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою-п'ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).
Відповідач ОСОБА_3 , подаючи у лютому 2020 року відзив на касаційну скаргу, зазначала про понесені нею витрати на правову допомогу орієнтовно у сумі 4 000,00 грн.
У квітні 2020 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_3 про підтвердження витрат на правову допомогу з додатками, а саме: договір про надання правової від 04 лютого 2020 року № 1/02-20 укладений між ОСОБА_3 та адвокатським об'єднанням «Справедливість» в особі його голови Стасишина Р. М.; додаток № 1 до договору - замовленням послуг від 04 лютого 2020 року: ознайомленням з матеріалами справи вартістю 1 000,00 грн, підготовка відзиву на касаційну скаргу вартістю 3 000,00 грн; акт про надання правової допомоги за договором від 02 квітня 2020 року, а саме: ознайомленням з матеріалами справи вартістю 1 000,00 грн, підготовка відзиву на касаційну скаргу вартістю 3 000,00 грн; копія квитанції від 02 квітня 2020 року № 12 про оплату правової допомоги ОСОБА_3 на користь адвокатського об'єднання «Справедливість» у розмірі 4 000,00 грн; виписка за рахунками адвокатського об'єднання «Справедливість».
Зазначена заява задоволенню не підлягає враховуючи наступне.
Із справи відомо, що 26 грудня 2019 року, до укладення наданого на підтвердження витрат про надання правової допомоги від 04 лютого 2020 року, адвокат Стасишин Р. М., на підставі ордеру від 26 грудня 2019 року № 1011281, в інтересах ОСОБА_3 , подав до Шевченківського районного суду м. Львова заяву про ознайомлення з матеріалами справи (т. 3 а. с. 105-106).
Проте відомості, які підтверджують фактичне ознайомлення адвоката з матеріалами у справі відсутні.
У лютому 2020 року ОСОБА_3 направила до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який підписано нею особисто.
До Верховного Суду будь-які заяви, клопотання від адвокатського об'єднання «Справедливість» в інтересах ОСОБА_3 не надходили.
Тобто, матеріали справи не містять документального підтвердження витрат на правову допомогу на виконання договору про надання правової від 04 лютого 2020 року № 1/02-20 укладеного між ОСОБА_3 та адвокатським об'єднанням «Справедливість» в особі його голови Стасишина Р. М., на загальну суму 4 000,00 грн.
За таких обставин, у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відшкодування витрат на правову допомогу необхідно відмовити.
Керуючись статтями 400, 401, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року залишити без змін.
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відшкодування витрат на правову допомогу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв
В. А. Стрільчук
І. М. Фаловська