Ухвала
10 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 755/20896/19
провадження № 61-4222св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська клінічна лікарня № 3» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
треті особи: головний лікар Київської міської клінічної лікарні № 3 (з 3 лютого 2020 року директор Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 3») Іващенко Петро Борисович, Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 3» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31 липня 2020 року у складі судді Катющенко В. П. та постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року у складі колегії суддів:Семенюк Т. А., Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М.,
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 31 липня 2020 року позов задоволено. Визнано незаконним і скасовано наказ КНП «КМКЛ № 3» від 03 грудня 2019 року № 720-к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника головного лікаря з терапевтичної допомоги адміністративно-управлінської частини. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника головного лікаря з терапевтичної допомоги адміністративно-управлінської частини КНП «КМКЛ № 3» з 03 грудня 2019 року. Стягнуто з КНП «КМКЛ № 3» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 грудня 2019 року по 31 липня 2020 року у загальному розмірі 318 940,47 грн, з вирахуванням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ від 03 грудня 2019 року № 720-к про звільнення позивача з посади заступника головного лікаря з терапевтичної допомоги адміністративно-управлінської частини з 03 грудня 2019 року у зв'язку зі скороченням штату працівників, пункту 1 статті 40 КЗпП України, винесено відповідачем без достатніх правових підстав, позивачу не запропоновано усі вакантні посади, наявні у роботодавця, відсутня згода профспілкового комітету про звільнення позивача.
Стягуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до довідки про розмір заробітної плати від 31 січня 2020 року № 197, виданої відповідачем, за жовтень та листопад 2019 року, два останні календарні місяці фактичної роботи позивача, ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в розмірі: жовтень 2019 року - 20 932,02 грн, листопад 2019 року - 63 205,63 грн, відтак, суд дійшов висновку, що за вказаний період часу позивачем було фактично відпрацьовано 43 робочих дні, а тому її середньоденна заробітна плата складає 1 956,69 грн (84 137,65 грн/43 дні).
Постановою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі змінено, та викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судового збору змінено, та зменшено суму стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 318 940,47 грн до 140 903,72 грн та суму судового збору з 4 015,70 грн до 1 409,03 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 звільнено з порушенням трудового законодавства, проте змінив мотиви судового рішення. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачем прийнято усі заходи для виконання вимог статті 49-2 КЗпП України щодо надання ОСОБА_1 пропозицій вакантних посад. Також колегія суддів не погодилась з висновком суду першої інстанції, що відповідач, приймаючи наказ про звільнення ОСОБА_1 у порушення статті 43 КЗпП України, не врахував відмову профспілкового комітету у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, оскільки ОСОБА_1 була звільнена з посади заступника головного лікаря з терапевтичної допомоги адміністративно-управлінської частини, що відповідно до положень статті 43-1 КЗпП України допускається без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.
Разом з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до Статуту Київської міської клінічної лікарні № 3, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, заступників Керівника установи та головного бухгалтера Установи призначає на посаду і звільняє з посади Керівник Установи за погодженням з директором Департаменту охорони здоров'я (пункт 4.2), проте, як вбачається з відповіді Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04 січня 2021 року, у період з вересня 2019 року до грудня 2019 року відповідач не звертався до Департаменту охорони здоров'я з питань погодження звільнення ОСОБА_1 з посади заступника головного лікаря з терапевтичної допомоги адміністративно-управлінської частини підприємства.
Крім того, судом першої інстанції при вирахуванні середньоденної заробітної плати була взята довідка про виплату ОСОБА_1 у жовтні 2019 року - 20 932,02 грн, у листопаді 2019 року - 63 205,63 грн., проте не враховано, що у листопаді 2019 року ОСОБА_1 нараховано, окрім заробітної плати в розмірі 16239,04 грн, компенсація за невикористані відпустки в розмірі 35 114,45 грн, вихідна допомога в розмірі 16 635,84 грн та утримання премії в розмірі 4 925,77 грн.
При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (з наступними змінами і доповненнями).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 864,44 грн, а сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу з моменту звільнення до дня постановлення рішення судом першої інстанції складає 140 903,72 грн.
У березні 2021 року КНП «КМКЛ № 3» подало до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не надано правової оцінки тому, що положення пункту 4.2 Статуту щодо погодження звільнення, фактично не може бути реалізовано на практиці, відповідно не може бути єдиною підставою для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення.
Суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 820/3360/17, від 21 травня 2020 року у справі № 489/3814/18, постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі № 757/42262/15-ц.
У травні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу у якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги. Зазначала, що обґрунтування касаційної скарги щодо неврахуванням правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 820/3360/17, від 21 травня 2020 року у справі № 489/3814/18, постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі № 757/42262/15-ц є безпідставним.
У травні 2021 року Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити та скасувати оскаржувані судові рішення.
Частиною другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду, оскільки доводи касаційної скарги викликають необхідність перевірки матеріалів справи.
Підстави для виклику сторін відсутні.
За таких обставин розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
З урахуванням категорії та складності справи, з огляду на положення частини одинадцятої статті 34 ЦПК України, справа підлягає розгляду в складі п'яти суддів.
Керуючись статтею 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
справу за позовом Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 3» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31 липня 2020 року у складі судді Катющенко В. П. та постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, за касаційною скаргою Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 3» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, призначити до судового розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун
М. Є. Червинська