29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"11" серпня 2021 р. Справа № 924/641/21
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О., за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОПРИГ" м. Дніпро
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" м. Нетішин Хмельницької області
про стягнення 32673,85 грн
Представники сторін: не викликались
До Господарського суду Хмельницької області 22.06.2021 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КОПРИГ" м. Дніпро до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 32673,85 грн, з яких 4359,58 грн 3% річних та 28314,27 грн інфляційних втрат. В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки №53-124-01-20-12208 від 02.06.2020 позивач поставив відповідачу товар, загальною вартістю 381594,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №7062 від 08.07.2020. Оплата за товар була здійснена відповідачем лише 19.03.2021. Вказує, що 3% річних за період з 26.08.2020 по 29.10.2020 та інфляційні втрати за вересень 2020 року вже було сплачено відповідачем на виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.03.2021 у справі №924/1200/20. Тому позивач на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України здійснив нарахування та заявив до стягнення з відповідача 4359,58 грн 3% річних за період з 30.10.2020 по 18.03.2021 та 28314,27 грн інфляційних втрат за жовтень 2020 року - березень 2021 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.06.2021 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.
Ухвалою суду від 23.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/641/21 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою суд встановив сторонам строк для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 09.07.2021 просить відмовити у позові у повному обсязі. Вказує, що ВП ХАЕС своєчасно подано до облікової системи "Фінансові потоки" заявку на використання коштів для оплати товару за договором відповідно до діючого у ДП "НАЕК "Енергоатом" порядку здійснення платежів. Але ВП ХАЕС не був профінансований через вкрай низький рівень розрахунків за відпущену на ринок електричну енергію в умовах функціонування нового в Україні ринку електроенергії. Всі надходження грошових коштів, перш за все, використовуються для оплати невідкладних першочергових платежів до бюджету, а також для забезпечення безпеки в роботі АЕС. Проте оплата поставленого товару за договорами не була проведена вчасно, в зв'язку із вкрай важким фінансовим становищем компанії, в якому вона опинилась в умовах законодавчих змін, що відбулись в енергетичному просторі країни. Зазначає, що відповідач не мав можливості здійснити оплату отриманого від позивача товару в строки, визначені умовами договору, внаслідок дії об'єктивних та незалежних від відповідача обставин, оскільки невиконання відповідачем зобов'язань не пов'язано із ризиками господарської діяльності та не є наслідком його неефективної роботи. Вважає, що вказані обставини можна розцінювати як надзвичайні та невідворотні. Також вказує, що укладений між сторонами договір не містить умов щодо покладення на покупця зобов'язань зі сплати 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату поставленого товару, тому дані вимоги не ґрунтуються на умовах договору та приписах чинного законодавства України, а саме нарахування 3% річних та інфляційних втрат не відповідає змісту, призначенню та суті самих нарахувань. Крім того, звертає увагу, що такі нарахування можуть здійснюватися лише на суму простроченого грошового зобов'язання з оплати вартості товару без врахування суми ПДВ, що включений до вартості такого товару за договором. Також зазначає, що наведені позивачем у позовній заяві розрахунки за договором проведено без належного врахування висновків Верховного Суду щодо цього питання, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі №918/631/19, а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 26.06.2020 р. у справі № 905/21/19. З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у позові у повному обсязі.
Позивач у відповіді на відзив від 14.07.2021 не погоджується із доводами відповідача, оскільки вони не відповідають сталій судовій практиці, є лише власним (вільним) тлумаченням норм законодавства та покликані перекласти відповідальність на інших осіб. Звертає увагу, що відповідач не надав жодного доказу існування форс - мажорних обставин в контексті норм п. 7.1 та п. 7.2 договору, а також власного розрахунку 3% річних та інфляційних втрат.
Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.03.2021 у справі №924/1200/20 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОПРИГ" м.Дніпро до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" м. Нетішин Хмельницької області та вирішено стягнути з останнього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОПРИГ" 381594,00 грн заборгованості, 2033,08 грн 3% річних, 1907,97 грн інфляційних втрат, 5783,03 грн витрат зі сплати судового збору.
Вказаним рішенням суду встановлено, що 02.06.2020 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція") (покупець) та ТОВ "Коприг" (постачальник) укладено договір поставки №16513/53-124-01-20-12208, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною та по коду УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до договору), та є невід'ємною частиною договору.
Постачальником ТОВ "Коприг" на підставі видаткової накладної №7062 від 08.07.2020 поставлено покупцю - ВП "Хмельницька атомна електрична станція" (вантажоотримувач - Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом") товар на загальну суму 381594,00 грн за договором поставки №16513/53-124-01-20-12208 від 02.06.2020.
Оскільки відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював оплату поставлених позивачем товарів, то крім суми основного боргу по договору, відповідачем були нараховані та стягнуті за рішенням суду 2033,08 грн 3% річних за період з 26.08.2020 по 29.10.2020 та 1907,97 грн інфляційних втрат за вересень 2020 року.
Матеріали справи містять платіжні доручення №2183 та №2184 від 19.03.2021, згідно з якими ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" сплатила на користь ТОВ "Коприг" 381594,00 грн з призначенням платежу: погашення заборгованості за отримані ТМЦ згідно з договором №16513/53-124-01-20-12208 від 02.06.20 та накладною №7062 від 08.07.2020.
Згідно з претензією №1 від 06.05.2021 позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату 3% річних в розмірі 4359,58грн за період з 30.10.2020 по 18.03.2021 та інфляційних втрат в розмірі 28314,27грн за період з жовтня 2020 року по березень 2021 року.
Однак, відповідач вказані кошти не сплатив, в зв'язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі ГК України) майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.03.2021 у справі №924/1200/20 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОПРИГ" м. Дніпро до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" м. Нетішин Хмельницької області. Стягнуто з останнього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОПРИГ" 381594,00 грн заборгованості, 2033,08 грн 3% річних, 1907,97 грн інфляційних втрат, 5783,03 грн витрат зі сплати судового збору.
Вищевказаним рішенням було встановлено, що 02.06.2020 між ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція") та ТОВ "Коприг" укладено договір поставки №16513/53-124-01-20-12208, відповідно до умов якого позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 381594,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №7062 від 08.07.2020. Також встановлено, що відповідач допустив порушення умов договору поставки №16513/53-124-01-20-12208 від 02.06.2020 в частині оплати вартості отриманого товару, в зв'язку із чим крім суми основного боргу по договору, відповідачем були нараховані та стягнуті за рішенням суду 2033,08 грн 3% річних за період з 26.08.2020 по 29.10.2020 та 1907,97 грн інфляційних втрат за вересень 2020 року.
За умовами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, вищенаведені факти вважаються встановленими і не потребують повторного доказування.
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд приймає до уваги, що відповідач сплатив позивачу заборгованість в розмірі 381594,00грн лише 19.03.2021, що підтверджується платіжними дорученнями №2184 та №2183 від 19.03.2021.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач, у зв'язку із несвоєчасною оплатою суми основного боргу, стягнутої за рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.03.2021 у справі №924/1200/20, нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 4359,58грн за період з 30.10.2020 по 18.03.2021 та інфляційні втрати в розмірі 28314,27грн за період з жовтня 2020 року по березень 2021 року. Нарахування здійснено на суму заборгованості в розмірі 381594,00грн.
Суд враховує, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Як вбачається із змісту рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.03.2021, нарахування 3% річних та інфляційних втрат, які були предметом судового розгляду у справі №924/1200/20, проведені: 3% річних по 29.10.2020 включно, а інфляційних втрат за вересень 2020 року. Згідно з платіжними дорученнями №2183 та №2184, відповідач розрахувався із позивачем 19.03.2021.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних встановив, що за період з 30.10.2020 по 18.03.2021 розмір 3% річних, нарахованих на суму заборгованості 381594,00 грн, буде становити 4385,55 грн. Отже, позивач правомірно в межах максимально можливого розміру заявив до стягнення 4359,58 грн 3% річних.
Крім того, суд, перевірив розрахунок інфляційних втрат позивача та встановив правомірність заявленого позивачем періоду нарахування та щомісячних індексів інфляції. Однак сума інфляційних втрат за період з жовтня 2020 року по березень 2021 року становить 28303,52 грн, у зв'язку із чим нарахування 10,75 грн є безпідставним.
При цьому враховується правовий висновок Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, що викладений у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, згідно з яким сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Доводи відповідача з приводу наявності форс-мажорних обставин, що є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.
Згідно з ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Частиною 2 ст. 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
З аналізу наведених норм слідує, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Однак відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами наявності форс-мажорних обставин для відповідача, і що саме такі обставини зробили неможливим виконання ним свого зобов'язання за договором.
З огляду на вказане не може вважатись також форс-мажорною обставиною і посилання відповідача на скрутне фінансове становище, спричинене наявністю заборгованості перед ДП "Енергоринок". При цьому суд також враховує положення ст. 617 ЦК України, згідно з якими не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Крім того, відповідач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували скрутне фінансове становище саме відповідача, доказів вжиття відповідачем заходів щодо його покращення.
З приводу доводів відповідача щодо безпідставності нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму податку на додану вартість (ПДВ) суд зазначає, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України обов'язок боржника сплатити інфляційні втрати та 3 % річних поширюється на усю суму грошового зобов'язання, яке прострочив боржник. При цьому зважаючи на те, що ПДВ - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент), то суми ПДВ є частиною грошового зобов'язання покупця. За таких обставин позивач правомірно нарахував інфляційні втрати та 3 % річних на суму заборгованості відповідача з врахуванням ПДВ.
Посилання відповідача на норми Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки стосуються об'єктів оподаткування, порядку визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг, механізму нарахування і сплати ПДВ. В той же час у даній справі позивач не здійснював нарахування ПДВ на суми інфляційних втрат та 3% річних, які заявлені до стягнення.
Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 та від 18.03.2020 у справі №902/417/18, з огляду на неоднакові фактичні обставини даної справи та справ №904/4156/18, № 902/417/18.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).
Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4359,58 грн 3% річних та 28303,52 грн. У стягненні 10,75 грн інфляційних втрат суд відмовляє.
Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, в зв'язку із тим, що спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 247, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОПРИГ" м. Дніпро до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 32673,85 грн задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20, код 21313677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОПРИГ" (49069, м. Дніпро, пр. О. Поля, буд. 107-Г, кімн. 209, код 33718667) 4359,58 грн (чотири тисячі триста п'ятдесят дев'ять гривень 58 коп.) 3% річних, 28303,52 грн (двадцять вісім тисяч триста три гривні 52 коп.) інфляційних втрат, 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) витрат на оплату судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У стягненні 10,75 грн інфляційних втрат відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя Л.О. Субботіна
Віддрук. у 3 прим.: 1- до справи, 2- позивачу (49069, м. Дніпро, пр. О. Поля, буд. 107-Г, кімн. 209), 3 - відповідачу (30100, Хмельницька обл, м. Нетішин, вул.Енергетиків, буд. 20). Усім рек. листом з повідомленням.