29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"02" серпня 2021 р. Справа № 924/255/21
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюк І.В., при секретарі судового засідання Б.С.Виноградов розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОРНИНМАШ» м. Київ,
до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» Хмельницька область м. Нетішин,
про стягнення 6 923,55 грн.
Представники сторін: не з'явились
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі.
До господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРНИНМАШ» м. Київ до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» Хмельницька область м. Нетішин, про стягнення 96 803.55 грн.
Ухвалою Господарського суду області від 22.03.21 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.04.2021.
У засіданні 21.04.2021р. постановлено ухвалу (занесену до протоколу судового засідання) про продовження строку підготовчого провадження у справі на тридцять днів та про відкладення підготовчого засідання у справі на 17.05.2021 року.
Ухвалою Господарського суду області від 17.05.2021 закрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КОРНИНМАШ” м. Київ, до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Хмельницька атомна електрична станція” Хмельницька область м. Нетішин в частині стягнення 89880 грн. основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
У засіданні 17.05.2021р. постановлено ухвалу (занесену до протоколу судового засідання) про закриття підготовчого провадження у справі, призначення справи до судового розгляду по суті на 18.06.2021року.
Ухвалою Господарського суду області від 18.06.21 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “КОРНИНМАШ” про повернення частини сплаченого судового збору по справі №924/255/21 задоволено. Повернуто товариству з обмеженою відповідальністю “КОРНИНМАШ”, (02081 м. Київ, вул. Здолбунівська, ЗГ, кв. 95 ) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі - 2107,65 грн. сплачений платіжним дорученням від №115 від 11.03.2021. Відкладено судовий розгляд справи по суті на 02.08.2021 р.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 16210/53-124-01-20-11915 від 12.03.2020р. щодо оплати отриманого товару, поставленого позивачем відповідачу. Позов обґрунтований ст.ст. 612, 625, 629, 691, 692, ЦК України, ст.ст. 193, 229 ГК України, умовами договорів.
У відзиві на позов відповідач наголошує на тому, що ВП ХАЕС своєчасно подано до облікової системи «Фінансові потоки» заявку на використання коштів для оплати товару за вищевказаним договором відповідно до діючого у ДП «НАЕК «Енергоатом» порядку здійснення платежів. Але ВП ХАЕС не був профінансований через низький рівень розрахунків за відпущену на ринок електричну енергію в умовах функціонування нового в Україні ринку електроенергії. Всі надходження грошових коштів, перш за все, використовуються для оплати невідкладних першочергових платежів до бюджету, а також для забезпечення безпеки в роботі АЕС.
Вважає безпідставним нарахування 3% річних та інфляційних втрат, що передбачені статтею 625 ЦК України, проведення Позивачем таких нарахувань на суму податку на додану вартість (далі - ПДВ), що включена до вартості товару за Договором.
Наголошує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 №530-ІХ, внесено зміни до пункту 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово промислові палати в Україні». Відповідно до пункту 2 статті 14-1 Закону: форс - мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно з законодавчими та іншими нормативними актами в тому числі карантину встановленого Кабінетом Міністрів України. Звертає увагу суду на те, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
У відповіді на відзив позивач наголошує на тому, що відповідач визнає факт укладення договору поставки № 16210/53-124-01-20-11915, умовами якого передбачено прийняти і оплатити товар за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 до договору.
Стверджує, що згідно п. 4.1 договору ціна товару становила 74900,00 грн., ПДВ 20% 14980,00 грн., умова щодо оформлення, реєстрації та надання електронної податкової накладної виконана позивачем, відповідно вказана сума коштів і є тією сумою, що підлягала сплаті. Згідно п. 5.1 договору оплату за поставлений товар покупець (відповідач) здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (позивача) протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажооримувача. Таким чином, з огляду на умови п.п. 4.1, 5.1, 5.3 договору відповідач повинен був здійснити оплату за поставлений товар у повному обсязі протягом 30 календарних днів, починаючи з 8 серпня 2020 року (дня поставки) до 7 вересня 2020 року (кінцевий строк оплати).
Наголошує на тому, що укладеним сторонами договором встановлено обов'язок відповідача перерахувати кошти на поточний рахунок позивача в якості оплати товару, а не своєчасно подати заявку на використання коштів з метою його оплати.
Стверджує, що вказані відповідачем обставини не є форс-мажорними обставинами та не звільняють його від виконання зобов'язання з оплати та відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов'язання оскільки передбачене звільнення виключно від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, а не від виконання самого зобов'язання, а обставини, які вважаються форс-мажором і звільняють від відповідальності, повинні виникнути після укладання сторонами договору, обставини, які підпадають під визначення форс-мажорних, повинні впливати на можливість виконання умов договору.
Наголошує на тому, що наявність та вплив обставин форс-мажору на можливість виконання зобов'язання за договором повинні підтверджуватися Сертифікатом ТПП України або відповідним компетентним органом відповідно до діючого законодавства (п. 7.5договору). Також позивач вважає некоректним наведений відповідачем перелік дій, які він не вважає правовою допомогою, оскільки вказані ним дії відсутні у первинному документі.
У запереченні відповідач наголосив на тому, що оскільки відсутній спір по сумі основного боргу то в позові необхідно відмовити в цілому.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримував.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується надісланням ухвали суду від 18.06.2021р. на адресу відповідача.
Будь-які не розглянуті судом клопотання, подані учасниками процесу в межах розгляду справи, в матеріалах справи №924/255/21 відсутні.
Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми ч. ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішитиу відсутності представника відповідача.
Обставини, які є предметом доказування у справі, та докази, якими сторони підтверджують або спростовують їх наявність.
12.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРНИНМАШ" (постачальник за договором, позивач) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція) (покупець, відповідач) укладений договір поставки № 16210/53-124-01-20-11915, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю певний товар, а Покупець в свою чергу зобов'язується прийняти і оплатити брус дерев'яний перевідний просочений за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 до договору (додаток №1). Найменування, виробник, кількість, ціна та код Товару згідно з УКТ ЗЕД зазначаються в специфікації №1, яка є невід'ємною частиною договору. Обсяги закупівлі Товару та загальну ціну за договором може бути зменшено залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до договору, шляхом укладення додаткової угоди до договору.
Пунктами 3.1., 3.2. договору передбачено, що строк поставки товару становить протягом 30 календарних днів з дати укладення сторонами договору. Поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок Постачальника на умовах DPP згідно з ІНКОТЕРМС 2020 на складі Вантажоотримувача за адресою: 30100, м.Нетішин. Хмельницька обл., ВП ХАЕС/ склад ТрЦ, вул. Енергетиків,36, м.Нетішин, Хмельницької області. 30100.
Ціна товару по договору становить 74 900,00. крім того ПДВ 20% 14 980,00. Всього ціна договору: 89 880,00грн. Ціна за одиницю Товару, кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією № 1. До ціни товару включена вартість упакування, маркування, тари, доставки (п.п. 4.1.- 4.3. договору).
Оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору, щодо його кількості та якості (пункт 5.1. договору).
Відповідно до пункту 6.1. договору сторони погодили, що приймання товару за якістю та кількістю здійснюється на складі вантажоотримувача відповідно до Інструкції №П-6 (1965р.) та №П-7 (1966р.), затверджених постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР, з наступними змінами і доповненнями та СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС" (energoatom. com.uа).
Згідно з пунктами 6.2., 6.3., та 6.4. договору перехід права власності на товар за договором відбувається з дати поставки товару на склад вантажоотримувача за умови відповідності поставленого товару вимогам договору. Датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної та/або накладної. З товаром постачальник надає покупцю видаткову накладну (в 3 примірниках), сертифікат якості.
Пунктом 7.1., 7.5. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення форс - мажорних обставин, зазначених в п. 2 ст. 14-1 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні", які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є сертифікат торгово-промислової палати України.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України. За порушення строку поставки Товару Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк Товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф в розмірі 7 % від вказаної вартості. Сплата штрафу не звільняє Постачальника від виконання зобов'язань за договором. Постачальник несе відповідальність за шкоду, завдану внаслідок неякісного Товару. Сплата штрафу не звільняє Постачальника від компенсації завданих для Покупця збитків (р. 8 договору).
Договір вважається укладеним з дати його реєстрації в ДП «НАЕК» Енергоатом» за умови підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і ДІЄ ДО 31.12.2020р., в частині гарантійних зобов'язань до повного виконання (пункт 11.1. договору). Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.
Додатком №1 до договору оформлено специфікацію №1, в якій визначено найменування товару, технічні характеристики, кількість та ціну. Загальна вартість товару становить 89 880 грн. з ПДВ.
У зв'язку з веденням на території України карантину постановами Кабінету Міністрів України строк поставки відкладався, що підтверджується копіями додаткових угод (Додатки 5-7). Згідно Додаткової угоди № 3 від 15.06.2020 року сторони дійшли згоди продовжити строки поставки товару протягом 10 робочих днів з дати прийняття нормативного документа про закінчення карантинних заходів, прийнятих Кабінетом Міністрів України.
Згідно видаткової накладної №РН-0000046 від 07.08.2020р. на виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачу товар на суму 89 880 грн.
Накладна підписана представниками сторін без поправок та зауважень, а також скріплена відтиском печаток.
12.10.2020р. позивачем надіслано на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості за договором на суму 89 880 грн . У відповідь на претензію відповідач повідомив позивача про те, що визнає розмір заборгованості, однак ВП ХАЕС не був профінансований через низький рівень розрахунків за відпущену на ринок електричну енергію в умовах функціонування нового в Україні ринку електроенергії.
Оскільки, відповідач своїх зобов'язань за договором № 16210/53-124-01-20-11915 від 12.03.2020р. щодо оплати поставленого товару не виконав, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з останнього 96803.55 грн . заборгованості.
Ухвалою Господарського суду області від 17.05.21 закрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КОРНИНМАШ” м. Київ, до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Хмельницька атомна електрична станція” Хмельницька область м. Нетішин в частині стягнення 89880 грн. основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:
Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.
Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається із матеріалів справи, 12.03.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю "КОРНИНМАШ" (постачальник за договором, позивач) та державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція) (покупець, відповідач) укладений договір поставки № 16210/53-124-01-20-11915, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю певний товар, а Покупець в свою чергу зобов'язується прийняти і оплатити брус дерев'яний перевідний просочений за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 до договору (додаток №1).
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На виконання умов договору та Специфікації, позивач поставив, а уповноважена особа відповідача прийняла товар на загальну суму 89 880 грн., (згідно видаткової накладної №РН-0000046 від 07.08.2020р.).
В свою чергу, відповідно до поданого до матеріалів справи відзиву на позовну заяву, відповідач не оспорює отримання товару за договором поставки № 16210/53-124-01-20-11915 від 12.03.2020р. , на загальну суму 89 880 грн.
У ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
З пункту 5.1. договору вбачається, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору, щодо його кількості та якості (пункт 5.1. договору).
Відповідно до пункту 6.1. договору сторони погодили, що приймання товару за якістю та кількістю здійснюється на складі вантажоотримувача відповідно до Інструкції №П-6 (1965р.) та №П-7 (1966р.), затверджених постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР, з наступними змінами і доповненнями та СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС" (energoatom.com.uа).
Таким чином, враховуючи положення п. 5.1 договору та ст. 253 ЦК України, згідно з якою перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, відповідач зобов'язаний був оплатити товар, отриманий за видатковою накладною №РН-0000046 від 07.08.2020р. у строк до 07.09.2020р.
В порушення умов договору поставки № 16210/53-124-01-20-11915 від 12.03.2020р. відповідач не оплатив товар на суму 89 880 грн. Судом враховується, що ухвалою господарського суду області від 17.05.21 закрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “КОРНИНМАШ” до державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Хмельницька атомна електрична станція” Хмельницька область в частині стягнення 89880 грн. основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Докази добровільного погашення відповідачем заборгованості у розмірі 89880 грн. за спірним договором поставки у строк встановлений п. 5.1. договору в матеріалах справи відсутні. При цьому, посилання відповідача на важкий фінансовий стан не є підставою для звільнення від виконання грошових зобов'язань за договором поставки.
З огляду на прострочення відповідачем грошових зобов'язань за договором № 16210/53-124-01-20-11915 від 12.03.2020р., позивач просить суд стягнути нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 1396,22 грн. 3% річних за період з 08.09.2020р. по 15.03.2021 та 5527,37 грн. інфляційних втрат на суму заборгованості з вересня 2020р. до лютого 2021р. включно, про стягнення яких звернувся з вказаним позов до суду.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року (справа № 918/631/19, провадження № 12-42гс20) наголошує, що з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
За змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року (справа № 918/631/19, провадження № 12-42гс20) вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги п'ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Приписи розділу І книги п'ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, у тому числі як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги п'ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги п'ятої цього Кодексу).
При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При перерахунку заявлених до стягнення 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання судом встановлено, що останні обраховано в межах максимального розміру за заявлені періоди, а тому вимога про стягнення 1396,22 грн. 3% річних підлягає задоволенню в повному обсязі.
В частині нарахувань втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19). Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19).
Також об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.
Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020р. у справі №905/21/19 зазначив, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.
Аналогічного висновку щодо механізму нарахування інфляційних втрат дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020р. у справі №918/631/19.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Прострочення виконання зобов'язання щодо сплати 89880 грн. виникло з 08.09.2020 року. Здійснивши перерахунок втрат від інфляції за вересень 2020р. - лютий 2021р. включно на суму 89880 грн., суд дійшов висновку про його правомірність, а тому 5527,37 грн. втрат від інфляції підлягає стягненню з відповідача.
Щодо посилань відповідача на запровадження на території України карантину та наявності форс-мажорних обставин, як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором, судом враховується таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12 березня 2020р. на усій території України карантин.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" до переліку форс-мажорних обставин, який міститься в ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", віднесено введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
З аналізу наведеної норми слідує, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
При цьому, сам факт встановлення карантину як форс-мажорної обставини не може бути самостійною підставою для невиконання зобов'язань у встановлений договором строк, оскільки повинен бути доведений причинно-наслідковий зв'язок між карантином та неможливістю виконання договору.
У пункті 7.1 договору сторони погодили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або невиконання зобов'язань за договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п. 2 ст. 14-1 Закону України „Про Торгово-промислові палати в Україні”, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін.
Частиною першою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
У пункті 7.5. договору також передбачено, що доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є сертифікат Торгово-промислової палати в Україні.
Однак в матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України, а також відсутні докази на підтвердження наміру його отримати відповідачем (листи, звернення, тощо).
Тому посилання відповідача на наявність карантину, як на форс-мажорну обставину, не є підставою для невиконання зобов'язань за договором поставки та звільнення відповідальності за невиконання зобов'язань за укладеним договором. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.05.2020р. у справі №918/289/19.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про безпідставність нарахування 3% річних та втрат від інфляції на суму заборгованості з урахуванням податку на додану вартість з огляду на наступне.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 Цивільного кодексу України).
З урахуванням викладених норм права вбачається, що у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем з оплати вартості товару в загальній сумі 89880грн. і зазначена вартість товару визначена та погоджена сторонами з урахуванням податку на додану вартість. Зазначений розмір грошового зобов'язання перед позивачем самим же відповідачем не заперечується.
Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає стягнення інфляційних втрат та 3% річних виходячи з простроченої суми боргу.
Прострочена сума боргу, у свою чергу є погодженою сторонами договору на добровільних засадах і вже включає в себе ПДВ, оскільки цього вимагають положення Податкового кодексу України. Таким чином, з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 Цивільного кодексу України.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).
Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 1396,22 грн. 3% річних та 5527,37 грн. втрат від інфляції.
Стосовно заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8518 грн. судом враховується таке.
Згідно з вимогами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За приписами ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч. 1-4 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу, в підтвердження чого додав копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Євдоченко Наталією Дмитрівною, від 25.08.2005, копію ордера від 15.03.2021р., копію договору про надання правової допомоги №4/21 від 10.02.2021р., копію акту №19 від 15.03.2021р. про виконання адвокатом договору про надання правової допомоги від 10.02.2021р. на суму 3648 грн., копію акту №30 від 16.04.2021р. про виконання адвокатом договору про надання правової допомоги від 10.02.2021р. на суму 1870 грн., копію акту №23 від 29.03.2021р. про виконання адвокатом договору про надання правової допомоги від 10.02.2021р. на суму 3000 грн., копії платіжних доручень від 11.03.2021р., 29.03.2021р., 16.04.2021р., тобто докази понесення відповідачем судових витрат на оплату послуг адвоката в сумі 8518 грн.
Так згідно з актами №19 від 15.03.2021р. про виконання адвокатом договору про надання правової допомоги від 10.02.2021р. на суму 3648 грн., №30 від 16.04.2021р. про виконання адвокатом договору про надання правової допомоги від 10.02.2021р. на суму 1870 грн., №23 від 29.03.2021р. про виконання адвокатом договору про надання правової допомоги від 10.02.2021р. на суму 3000 грн.
Вказані витрати складаються з підготовки проекту позовної заяви, підготовки відповіді на відзив, ознайомлення з матеріалами наданими клієнтом про стягнення заборгованості з ВП ХАЕС „НАЕК „Енергоатом”. Відповідно до актів, сторони погодили, що розмір гонорару адвоката за надані правові послуги, що вказані в цих актах, становить 8518грн. Акти підписані представником позивача та директором адвокатського бюро Євдоченко Н.Д.
Суд встановив, що надання адвокатом Євдоченко Н.Д адвокатських послуг в господарському суді Хмельницької області по справі №924/255/21 підтверджується договором про надання правової допомоги від №4/21 від 10.02.2021р. укладеним між позивачем та директором адвокатського бюро Євдоченко Н.Д., актами №19 від 15.03.2021р. про виконання адвокатом договору про надання правової допомоги від 10.02.2021р. на суму 3648 грн., №30 від 16.04.2021р. про виконання адвокатом договору про надання правової допомоги від 10.02.2021р. на суму 1870 грн., №23 від 29.03.2021р. про виконання адвокатом договору про надання правової допомоги від 10.02.2021р. на суму 3000 грн.
Суд приймає до уваги, що участь в судових засіданнях 21.04.2021р., 17.05.2021р., 18.06.2021р. у справі в режимі відеоконференцзв'язку приймав представник позивача адвокат - Євдоченко Н.Д.
Таким чином, позивач згідно з вимогами ст. 74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №924/255/21 у господарському суді Хмельницької області, у зв'язку із чим заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 8518 грн. є підтвердженими, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене заперечення відповідача щодо заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу судом до уваги не приймаються, як необґрунтовані та не доведені будь якими доказами.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового бору у справі покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд.20, код 21313677) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОРНИНМАШ» - 02081 м. Київ, вул. Здолбунівська, ЗГ, кв. 95, код 35792368) 1396,22 грн. (одну тисячу триста дев'яносто шість гривень 22 коп.) 3% річних та 5527,37 грн. (п'ять тисяч п'ятсот двадцять сім гривень 37коп.) втрат від інфляції, 162,35 грн. (сто шістдесят дві гривні 35 коп.) витрат зі сплати судового збору та 8518грн. (вісім тисяч п'ятсот вісімнадцять гривень 00коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України. Повний текст рішення складено 11.08.2021р.
Суддя І.В. Заярнюк
Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи
2- Товариство з обмеженою відповідальністю «КОРНИНМАШ» - 02081 м. Київ, вул. Здолбунівська, ЗГ, кв. 95
3- ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «ХАЕС» - 30100, Хмельницька область м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20 Всім рекомендованим листом з повідомленням про вручення.