Рішення від 07.07.2021 по справі Б8/148-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2021 р. Справа № Б8/148-12 (911/2314/20)

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріелторі плюс”, в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Давидюка Терентія Петровича

до 1) Громадянки ОСОБА_1 , Київська область, м. Буча

2) Громадянки ОСОБА_2 , Київська область, м. Ірпінь

3) Громадянина ОСОБА_3 , Київська область, м. Ірпінь

4) Громадянки ОСОБА_4 , Київська область, м. Буча

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1) Приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Білоконь С.І.

2) Державного нотаріуса Бучанської міської державної нотаріальної контори Фальковської Л.М.

про скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно,

витребування майна

В межах провадження у справі № Б8/148-12 про банкрутство ТОВ “Ріелторі плюс”

за участю секретаря судового засідання Рябоконь О.О.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № Б8/148-12 за заявою Публічного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь” про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріелторі Плюс”, провадження в якій порушено ухвалою суду 28.12.2012 р.

Наразі триває ліквідаційна процедура ТОВ “Ріелторі Плюс”, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Давидюк Терентій Петрович.

10.08.2020 р. на адресу суду від ТОВ “Ріелторі Плюс”, в особі ліквідатора надійшов позов до Громадянки ОСОБА_1 , Громадянки ОСОБА_2 , Громадянина ОСОБА_3 , Громадянки ОСОБА_4 про:

- скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно щодо визнання права власності за ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно щодо визнання права власності за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .) на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 ;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно щодо визнання права власності за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .) на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_5 ;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно щодо визнання права власності за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .) на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_6 ;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно щодо визнання права власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .) на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_7 ;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно щодо визнання права власності за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .) на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_8 ;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно щодо визнання права власності за ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: невідомий, адреса місця проживання: АДРЕСА_9 .) на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_10 ;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно щодо визнання права власності за ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: невідомий, адреса місця проживання: АДРЕСА_9 .) на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_11 ;

- витребування від ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ;

- витребування від ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 . адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .) нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 ;

- витребування від ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 . адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .) нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 ;

- витребування від ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 . адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .) нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 ;

- витребування від ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .) нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_7 ;

- витребування від ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .) нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_8 ;

- витребування від ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: невідомий, адреса місця проживання: АДРЕСА_9 .) нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_10 ;

- витребування від ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: невідомий, адреса місця проживання: АДРЕСА_9 .) нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_11 .

Поряд із зазначеним, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме: нежитлові приміщення №№ 192, 193, 194, 195, 196, 197, 198, 199 за адресою: АДРЕСА_12 із забороною його відчужувати, знищувати, перетворювати, як добросовісним набувачам, так і третім особам, що заявляють права вимоги на нього, а також вчиняти будь-які дії щодо такого майна з боку уповноважених на це службових та інших посадових осіб, а також суб'єктів державної реєстрації прав (державних та приватних нотаріусів, державних та приватних реєстраторів прав на нерухоме майно, державних та приватних виконавців).

Ухвалою суду від 11.08.2020 р. в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріелторі плюс”, в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Давидюка Терентія Петровича від 07.08.2020 р. б/н (вх. № 856/20, 10.08.2020 р.) про забезпечення позову відмовлено; витребувано в Відділу реєстрації місця проживання Управління ЦНАП Бучанської міської ради (08292, Київська область, м. Буча, вул. Енергетиків, 12) інформацію щодо місця проживання (реєстрації) Громадянки ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; АДРЕСА_13 ) та Громадянки ОСОБА_4 ( АДРЕСА_9 ); витребувано у Центру надання адміністративних послуг ВК Ірпінської міської ради (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2а) інформацію щодо місця проживання (реєстрації) Громадянки ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ) та Громадянина ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

27.08.2020 р. на адресу суду від Відділу ведення реєстру територіальної громади ВК Ірпінської міської ради Київської області надійшла витребувана інформація.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.09.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, в межах провадження у справі № Б8/148-12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріелторі плюс”, підготовче засідання призначено на 28.10.2020 р.

27.10.2020 р. на поштову адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо обґрунтування необхідності залучення до участі у даній справі третіх осіб.

28.10.2020 р. на офіційну електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі останнього.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.10.2020 р. продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на 02.12.2020 р., розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у відповідності до частини четвертої ст. 122 ГПК України про виклик відповідачів - Громадянки ОСОБА_1 , Громадянки ОСОБА_4 , або їх уповноважених представників в судове засідання, яке відбудеться 02.12.2020 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.12.2020 р. клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів задоволено частково, залучено до участі у даній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Білоконь С.І. та Державного нотаріуса Бучанської міської державної нотаріальної контори Фальковську Л.М., в задоволенні клопотання позивача в частині залучення Центру надання адміністративних послуг ВК Бучанської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, відмовлено, відкладено підготовче засідання на 20.01.2021 р., розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у відповідності до частини четвертої ст. 122 ГПК України про виклик відповідачів - Громадянки ОСОБА_1 , Громадянки ОСОБА_4 , або їх уповноважених представників.

28.12.2020 р. на поштову адресу суду від Державного нотаріуса Бучанської міської державної нотаріальної контори Фальковської Л.М. надійшов лист про розгляд справи без участі останньої.

20.01.2021 р. через канцелярію суду представником відповідача-2 подано клопотання про відкладення судового розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.01.2021 р. відкладено підготовче засідання на 24.02.2021 р.

08.02.2021 р. на поштову адресу суду від Державного нотаріуса Бучанської міської державної нотаріальної контори Фальковської Л.М. надійшло повідомлення про розгляд справи без участі останньої.

12.02.2021 р. на поштову адресу суду від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

22.02.2021 р. на офіційну електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.02.2021 р. закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 14.04.2021 р.

У зв'язку з перебуванням судді Лопатіна А.В. на лікарняному, судове засідання у справі № Б8/148-12 (911/2314/20), призначене на 14.04.2021 р. не відбулось.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.04.221 р. призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 02.06.2021 р.

02.06.2021 р. на офіційну електронну адресу суду від представника відповідача-3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду від 02.06.2021 р. відкладено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 07.07.2021 р.

В судове засідання з'явився лише уповноважений представник відповідача-2, інші учасники у справі, належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду даної справи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що неявка позивача, відповідачів-1, 3, 4 та третіх осіб в дане судове засідання, без надання пояснень щодо поважності причин не перешкоджає розгляду даного спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши аргументи присутнього представника відповідача-2, суд

встановив:

Як зазначає позивач, у квітні 2010 року ОСОБА_1 (відповідач-1) звернулась до суду з позовом до ТОВ «РІЕЛТОРІ ПЛЮС» про визнання права власності на нежитлові приміщення.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12.05.2010 р. у справі № 2-1375/10, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 14.10.2013 р., позов задоволено; визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення: № 192 площею 21,4 кв. м, № 193 площею 18,4 кв. м, № 194 площею 15,1 кв. м, № 195 площею 18,2 кв. м, № 196 площею 8,3 кв. м, № 197 площею 8 кв. м, № 198 площею 8,9 кв. м, № 199 площею 17,3 кв. м, загальною площею 115,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_12 , як на відокремлений об'єкт права власності № 24; припинено право власності ТОВ «РІЕЛТОРІ ПЛЮС» на нежитлові приміщення: № 192 площею 21,4 кв. м, № 193 площею 18,4 кв. м, № 194 площею 15,1 кв. м, № 195 площею 18,2 кв. м, № 196 площею 8,3 кв. м, № 197 площею 8 кв. м, № 198 площею 8,9 кв. м, № 199 площею 17,3 кв. м, загальною площею 115,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_12 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.11.2013 р. у справі № 2-1375/10, відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою виконуючого обов'язки керівника ТОВ «РІЕЛТОРІ ПЛЮС», арбітражного керуючого - розпорядника майна Мальцевої А. В. на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12.05.2010 р. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14.10.2013 р.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.12.2014 р. справу за заявою ТОВ «РІЕЛТОРІ ПЛЮС» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.11.2013 р. допущено до провадження Верховного Суду України.

Постановою Верховного Суду України від 18.02.2015 р. у справі №6-244цс14 заяву ТОВ «РІЕЛТОРІ ПЛЮС» задоволено; ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.11.2013 р. скасовано; справу передано на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

В подальшому, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.03.2015 р. у справі № 2-1375/10 (касаційне провадження № 6-6495св15) касаційну скаргу ТОВ «РІЕЛТОРІ ПЛЮС» було задоволено частково, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12.05.2010 р. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14.10.2013 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Разом із тим, ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 07.07.2015 р. у справі № 2-1375/10 (новий розгляд) позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «РІЕЛТОРІ ПЛЮС» про визнання права власності на нежитлові приміщення залишено без розгляду.

Виходячи із наведеного, посилаючись на відсутність чинного судового рішення, згідно якого нежитлові приміщення: № 192 площею 21,4 кв. м, № 193 площею 18,4 кв. м, № 194 площею 15,1 кв. м, № 195 площею 18,2 кв. м, № 196 площею 8,3 кв. м, № 197 площею 8 кв. м, № 198 площею 8,9 кв. м, № 199 площею 17,3 кв. м, загальною площею 115,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_12 , могли б вибути із власності ТОВ «РІЕЛТОРІ ПЛЮС» на користь ОСОБА_1 або будь-якої іншої особи, також, з урахуванням інформації наявної в Державних реєстрах прав власності на нерухоме майно щодо актуальних власників спірного майна станом на дату звернення до суду, позивачем заявлено позов про:

- скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно щодо визнання права власності за ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно щодо визнання права власності за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .) на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 ;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно щодо визнання права власності за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .) на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_5 ;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно щодо визнання права власності за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .) на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_6 ;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно щодо визнання права власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .) на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_7 ;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно щодо визнання права власності за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .) на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_8 ;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно щодо визнання права власності за ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: невідомий, адреса місця проживання: АДРЕСА_9 .) на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_10 ;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно щодо визнання права власності за ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: невідомий, адреса місця проживання: АДРЕСА_9 .) на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_11 ;

- витребування від ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ;

- витребування від ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 . адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .) нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 ;

- витребування від ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 . адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .) нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 ;

- витребування від ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 . адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .) нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 ;

- витребування від ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .) нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_7 ;

- витребування від ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .) нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_8 ;

- витребування від ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: невідомий, адреса місця проживання: АДРЕСА_9 .) нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_10 ;

- витребування від ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: невідомий, адреса місця проживання: АДРЕСА_9 .) нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_11 .

Відповідачем-2, в свою чергу, подано відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що станом на дату укладення договорів купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо спірного майна не існувало жодних обмежень та підстав, які б забороняли укладати такі договори. Також, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів, що відповідач-2 володів або міг володіти інформацією щодо факту порушення прав позивача на спірне майно. Крім того, як вказує відповідач-2, не відповідають дійсності посилання позивача на той факт, що він не знав про перехід права власності до третіх осіб, так як право власності позивача на спірне майно було припинено 12.03.2012 р. - дата внесення до реєстру прав власності на нерухоме майно інформації щодо переходу прав власності на нежитлові приміщення від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 згідно договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень № 310, 315, 320, 325, 330, 335, 340 від 23 лютого 2012 р., укладених між відповідачем-1 та відповідачем-2. Окрім наведеного, відповідач також посилається на те, що будь-яке втрачання держави у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого Протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Окрім наведеного, також відповідач-2 у зазначеному відзиві вказує на те, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16 передбачає «обов'язковість відсутності волі власника на відчуження», при цьому позивач не заперечував факту того, що між ним та відповідачем-1 - ОСОБА_1 , було укладеного договір про фінансування будівництва, а після сплати Відповідачем-1 повної вартості об'єкта фінансування позивач передав останній згідно з актом приймання-передачі збудовані об'єкти інвестування. Тобто, вказане підтверджує, що позивач, отримавши кошти, добровільно передав відповідачу-1 спірні об'єкти.

Поряд із зазначеним, відповідачем-2 заявлено про застосування строку позовної давності до вищезазначених позовних вимог та відмову в їх задоволенні.

Позивачем подано заперечення на вищевказаний відзив ("відзив на відзив представника відповідача-2 - ОСОБА_5 / відзив отримано 18 лютого 2021 р./"). Так, позивач посилається на те, що він звертався до суду із позовом до ОСОБА_1 про витребування із чужого незаконного володіння майна, позов у відповідній частині було задоволено, витребувано у ОСОБА_1 спірне майно (заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11.07.2019 р. у справі № 367/4821/18). Однак, вказане рішення виконати не вдалось за можливе, так як на дату звернення позивача до реєстратора власником спірних приміщень вже не була ОСОБА_1 .

Проаналізувавши вищенаведені вимоги позивача та заперечення відповідача-2, повно та всебічно дослідивши подані докази, а також здійснивши аналіз положень чинного законодавства, суд зазначає таке:

Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічне положення закріплено у статті 321 ЦК України.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 р. у справі N 183/1617/16).

Також слід зазначити, що відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної в зазначеній постанові, будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору.

Право позивача на витребування майна, у разі доведення незаконності і безпідставності вибуття його із володіння позивача передбачене чинним законодавством України.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Статтею 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Таким чином, можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 04.08.2020 р. №№ 218897663, 218898725, 218899582, 218900565, 218907817, 218913599, 218914526, 218915538 право власності на спірне майно зареєстровано за відповідачами-2, 3, 4.

Так, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 04.08.2020 р. № 218897663 право власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано 18.07.2012 р. за ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу від 22.03.2011 р., р. № 421, посвідченим приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Білоконь С.І.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 04.08.2020 р. № 218898725 право власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровано 12.03.2012 р. за ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 23.02.2012 р., р. № 310, посвідченим державним нотаріусом Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області Фальковською Л.М.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 04.08.2020 р. № 218899582 право власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 зареєстровано 12.03.2012 р. за ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 23.02.2012 р., р. № 315, посвідченим державним нотаріусом Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області Фальковською Л.М.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 04.08.2020 р. № 218900565 право власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 зареєстровано 12.03.2012 р. за ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 23.02.2012 р., р. № 320, посвідченим державним нотаріусом Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області Фальковською Л.М.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 04.08.2020 р. № 218907817 право власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 зареєстровано 12.03.2012 р. за ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 23.02.2012 р., р. № 325, посвідченим державним нотаріусом Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області Фальковською Л.М.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 04.08.2020 р. № 218913599 право власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 зареєстровано 12.03.2012 р. за ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 23.02.2012 р., р. № 330, посвідченим державним нотаріусом Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області Фальковською Л.М.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 04.08.2020 р. № 218914526 право власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 зареєстровано 20.09.2016 р. за ОСОБА_4 , на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою суду, серія та номер: 367/6028/16-ц, виданий 23.08.2016 р., видавник: Ірпінський міський суд Київської області.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 04.08.2020 р. № 218915538 право власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 зареєстровано 20.09.2016 р. за ОСОБА_4 , на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою суду, серія та номер: 367/6028/16-ц, виданий 23.08.2016 р., видавник: Ірпінський міський суд Київської області.

Копії вищевказаних інформаційних довідок містяться в матеріалах справи.

Згідно зі змістом договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.03.2011 р. та від 23.02.2012 р., які, згідно вищевказаних інформаційних довідок, були підставою для здійснення реєстрації права власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_12 за ОСОБА_3 (приміщення - 192) та за ОСОБА_2 (приміщення - 193, 194, 195, 196, 197), продавець - ОСОБА_1 є власником вищевказаних нежитлових приміщень (192, 193, 194, 195, 196, 197) на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12.05.2010 р.

Поряд із зазначеним, як встановлено вище, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.03.2015 р. у справі № 2-1375/10 (касаційне провадження № 6-6495св15) касаційну скаргу ТОВ «РІЕЛТОРІ ПЛЮС» задоволено частково, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12.05.2010 р. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14.10.2013 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В подальшому, ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 07.07.2015 р. у справі № 2-1375/10 (новий розгляд) позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «РІЕЛТОРІ ПЛЮС» про визнання права власності на нежитлові приміщення залишено без розгляду.

Таким чином, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12.05.2010 р. у справі № 2-1375/10, яким визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення: № 192 площею 21,4 кв. м, № 193 площею 18,4 кв. м, № 194 площею 15,1 кв. м, № 195 площею 18,2 кв. м, № 196 площею 8,3 кв. м, № 197 площею 8 кв. м, № 198 площею 8,9 кв. м, № 199 площею 17,3 кв. м, загальною площею 115,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_12 , як на відокремлений об'єкт права власності № 24; припинено право власності ТОВ «РІЕЛТОРІ ПЛЮС» на нежитлові приміщення: № 192 площею 21,4 кв. м, № 193 площею 18,4 кв. м, № 194 площею 15,1 кв. м, № 195 площею 18,2 кв. м, № 196 площею 8,3 кв. м, № 197 площею 8 кв. м, № 198 площею 8,9 кв. м, № 199 площею 17,3 кв. м, загальною площею 115,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_12 , саме на підставі якого ОСОБА_1 вважала себе власником спірного майно на момент відчуження його відповідачам-2, 3 (згідно змісту договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.03.2011 р. та від 23.02.2012 р.), скасовано.

Водночас, в даному випадку, слід зазначити, що у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно. Тому для правильного вирішення спору суду слід з'ясувати та перевірити, зокрема: факт наявності майна у незаконному володінні відповідача; факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном; факт добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном.

При цьому незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.

Разом з тим, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, судом встановлено, що відповідач-2 - ОСОБА_2 та відповідач-3 - ОСОБА_3 є саме добросовісними набувачами майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_12 , приміщення: АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , так як, враховуючи, що ними набуто майно в 2011-2012 р.р., а рішення на підставі якого, на дату відчуження продавець - ОСОБА_1 (відповідач-1) вважала себе власником, - скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.03.2015 р., вказані особи не знали та не могли знати, що спірне майно відчужується особою, яка не має права їм розпоряджатись.

З огляду на вищевказане, з урахуванням того, що рішення суду, на підставі якого із володіння ТОВ «РІЕЛТОРІ ПЛЮС» вибуло майно, що заходиться за адресою: АДРЕСА_12 , зокрема приміщення АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , 195, 196, 197 на користь відповідача-1 ОСОБА_1 , в судовому порядку скасовано, а відтак, таке рішення, з огляду на, в тому числі, правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 10.06.2015 р. у справі № 6-449цс15 та від 24.06.2015 р. у справі № 3-231гс15, не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, є підстави для застосування, в даному випадку, положень п. 3 частини першої статті 388 ЦК України.

При цьому, при вирішенні питання співмірності втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном, з огляду на зміст положень статей 14 та 237 ГПК України, з урахуванням відсутності в матеріалах справи зустрічного позову, поряд із цим необмеженість відповідачів-2, 3 в зверненні, в подальшому, до суду з метою захисту їх прав, відшкодування їх збитків тощо, судом встановлено, що у даному випадку господарський суд не вбачає порушення частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, оскільки втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном за заявленими позивачем вимогами є законним заходом, який переслідує як особистий інтерес позивача, спрямований на захист його порушеного права власності на майно, так і суспільний інтерес, спрямований на утвердження у країні суспільного правопорядку щодо недопустимості незаконного позбавлення осіб їх прав власності на майно, і є пропорційним переслідуваним таким втручанням цілям.

За таких обставин, позивач обґрунтовано звернувся до суду із позовом в частині витребування із чужого незаконного володіння відповідача-2 - ОСОБА_2 нерухомого майна, що заходиться за адресою: АДРЕСА_12 , приміщення АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , а також, в частині витребування з чужого незаконного володіння відповідача-3 - ОСОБА_3 нерухомого майна, що заходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Водночас, що стосується вимог позивача відносно скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно щодо визнання права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на нерухоме майно, про яке інформацію наведено вище, суд зазначає таке:

Суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі №48/340, від 22.08.2018 року у справі №925/1265/16, від 05.06.2018 року у справі №338/180/17, від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17.12.2014 р. у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 07.11.2018 р. у справі № 488/5027/14-ц.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що позивач заявивши позовні вимоги в частині витребування майна з чужого незаконного володіння відповідачів-2, 3 скористався саме ефективним способом захисту в даному випадку своїх прав та інтересів, а відтак, з урахуванням того, що судове рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачами, вимоги позивача про скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно щодо визнання права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно є неефективними, крім цього, згідно змісту позовної заяви, жодним чином - необґрунтованими, а відтак, задоволенню не підлягають.

Поряд із зазначеним, судом встановлено, що представником ОСОБА_2 (відповідач-2) заявлено про застосування строку позовної давності.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до положень статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Частиною першою статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із частинами третьою, четвертою та п'ятою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В даному випадку, також враховано, що згідно правового висновку, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 року у справі № 914/3224/16, закон не пов'язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням. Закон також не пов'язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 р. у справі № 487/10132/14-ц зазначила, що порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», вжитих у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості й обов'язку особи знати про стан її майнових прав. Тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення його цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести те, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.

Водночас, в даному випадку, судом також враховано, що договори купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладені між відповідачем-1, як продавцем та відповідачем-2, як покупцем містять інформацію, що право власності за продавцем зареєстровано Комунальним підприємством Київської обласної ради "Ірпінське бюро технічної інвентаризації" 05.08.2010 р. Поряд із цим, матеріали справи не містять документів, які б підтверджували здійснення державної реєстрації права власності за відповідачем-1 05.08.2010 р., тобто вибуття із власності позивача спірного майна саме в зазначений період. Разом із цим, інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 04.08.2020 р. №№ 218898725, 218899582, 218900565, 218907817, 218913599, підтверджується, що за відповідачем-2 - ОСОБА_2 зареєстровано спірне майно 12.03.2012 р., тобто з 13.03.2012 р. позивач міг довідатись про вибуття з його власності спірного майна, а відтак порушення його права.

Таким чином, з урахуванням вищевказаних обставин, строк позовної давності в даному випадку розпочинається із 13.03.2012 р.

Судом також враховано, що запроваджений нормами ЦК України інститут позовної давності полягає у наданні особі, цивільне право якої порушено, певного строку саме для звернення до суду за захистом цього права, в тому числі за допомогою державного примусу. Дія інституту позовної давності є проявом принципу правової визначеності, який забезпечує стабільність цивільних відносин у суспільстві.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду із позовом про, зокрема витребування у ОСОБА_2 майна з чужого незаконного володіння лише 10.08.2020 р., тобто через понад вісім років після реєстрації права власності за вказаним відповідачем на спірне майно.

Поряд із зазначеним, у провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № Б8/148-12 за заявою Публічного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь” про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріелторі Плюс”, провадження в якій порушено ухвалою суду 28.12.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.12.2012 р. у справі № Б8/148-12, якою було порушено провадження у справі про банкрутство стосовно позивача, також було зобов'язано боржника - ТОВ “Ріелторі Плюс” подати до суду для огляду оригінали документів та належним чином засвідчені копії документів відповідно до ч. 2 статті 36 Господарського-процесуального кодексу України для долучення до матеріалів справи, зокрема документи оцінки вартості наявних майнових активів боржника; правовстановлюючі документи боржника на належне йому нерухоме майно, витяги Бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності на нерухоме майно, технічну документацію та правовстановлюючі документи на земельні ділянки, на яких розташоване нерухоме майно боржника та інші ділянки, які належать боржнику, свідоцтва про державну реєстрацію транспортних засобів належних боржнику, тощо; перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави.

Таким чином, з огляду на вищенаведені обставини, позивач мав обов'язок на виконання ухвали суду від 28.12.2012 р. подати до суду відомості щодо його майна, а відтак позивач мав встановити наявність змін власника спірного майна ще в 2012 році та відповідно вчинити заходи спрямовані на захист своїх прав та інтересів в межах строку позовної давності, однак останнім такі дії вчинено не було, при цьому, матеріали справи не містять документів, які б свідчили про наявність поважних причин пропущення строку позовної давності.

Поряд із зазначеним, судом також враховано, що за відсутності порушення суб'єктивного права чи інтересу або ж за відсутності самого суб'єктивного права позовна давність застосовуватись не може. Тому, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на все вищенаведене, з урахуванням того, що позивачем заявлено позов, в тому числі до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння з пропущенням строку позовної даності, за відсутності наведених поважних причин її пропущення, водночас, відповідачем-2 заявлено про сплив строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову в зазначеній частині та до вказаного відповідача.

Поряд із цим, заява ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності до позовних вимог позивача в частині скасування рішення не підлягає задоволенню, так як, як вже встановлено судом, позов в зазначеній частині заявлено позивачем необґрунтовано, а відтак, у позові в цій частині слід відмовити з підстав його необґрунтованості.

Що стосується заявлення позову, в тому числі до відповідача-1 - ОСОБА_1 , судом встановлено, що виходячи зі змісту позовних вимог, які стосуються виключно майна відповідачів-2, 3, 4, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та рішень відносно реєстрації за ними права власності на відповідне майно, ОСОБА_1 не є належним відповідачем у справі, а відтак, позов до неї, в даному випадку, заявлено необґрунтовано.

Крім того, відносно позову в частині заявленої до відповідача-4 - ОСОБА_4 вимоги про витребування з чужого незаконного володіння майна, що заходиться за адресою: АДРЕСА_12 , приміщення 198, АДРЕСА_20 , суд зазначає таке:

Як вже зазначалось, відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 04.08.2020 р. №№ 218914526, 218915538 право власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 , АДРЕСА_20 зареєстровано 20.09.2016 р. за ОСОБА_4 , на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою суду, серія та номер: 367/6028/16-ц, виданий 23.08.2016 р., видавник: Ірпінський міський суд Київської області.

Судом встановлено, що ухвалою Ірпніського міского суду Київської області від 23.08.2016 р. у справі № 367/6028/16-ц, визнано у справі мирову угоду на таких умовах, зокрема: за ОСОБА_4 в порядку розподілу майна подружжя визнається право власності на майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_21 . Поряд із цим, зміст вказаної ухвали суду не містить підтвердження, що зазначене майно було придбано у особи, яка не мала права його відчужувати, а саме, у ОСОБА_1 , що покладено в основу обґрунтування позовних вимог.

Окрім наведеного, матеріали справи не містять жодного належного, допустимого, достовірного чи вірогідного, в розумінні положень статей 76-79, доказу, який би свідчив про наявність підстав, про які заявляє позивач, а саме: придбання подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_6 зазначеного майна у особи, яка не мала права його відчужувати, а саме, як заявляє позивач, у ОСОБА_1 , що могло б бути підставою для застосування положень статті 388 ЦК України, а відтак, позов в зазначеній частині є безпідставним та необґрунтованим.

Що стосується позовної вимоги, заявленої до відповідача-4 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на майно за вказаною особою, судом встановлено, що зазначена вимога жодним чином не обґрунтована позивачем, а відтак, врахувавши вищезазначені встановлені судом обставини щодо ефективного захисту права, в даному випадку, а також, з урахуванням того, що позовні вимоги, заявлені до ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння є необґрунтованими, зазначена позовна вимога задоволенню відповідно теж не підлягає.

Приписами статей 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За результатами повного та всебічного дослідження поданих доказів, які мають значення для правильного вирішення даного спору і стосуються предмету доказування та аналізу аргументів сторін, з урахуванням поданих на їх підтвердження документів, суд, також врахувавши, що відповідач-3 - ОСОБА_3 був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду даної справи, про що свідчить, зокрема рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення вказаній особі 18.08.2020 р. (а.с. 108), згідно змісту якого поштове відправлення вручене вказаній особі особисто, однак відповідач-3 не скористався своїм процесуальним правом, заперечення на позов не подав, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме, лише в частині витребувати від ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_22 ) нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (тобто в межах заявлених позивачем вимог у зазначеній частині у відповідності до положень ст.ст. 14, 237 ГПК України).

Крім того, відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 231, 237-238, 240 ГПК України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Витребувати від ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_22 ) нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

3. Стягнути з Громадянина України ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_22 ) до Державного бюджету України 1680 (одну тисячу шістсот вісімдесят) гривень 75 копійок судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ.

Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту рішення 11.08.2021 р.

Суддя А.В. Лопатін