ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.08.2021Справа № 910/20876/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" вул. Єжи Гедройця (Тверська),5, м. Київ, 03015 в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" 49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмейда Груп" вул. Іоанна Павла ІІ, 20, м. Київ, 01042
про стягнення 76 765,00 грн.
Представники сторін: не викликались
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмейда Груп" про стягнення 76765,00 грн. штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправильне зазначення відповідачем (відправником) у залізничній накладній № 50307818 маси вантажу, яке було виявлено під час переважування вагону № 53229076 на станції перевезення, в зв'язку з чим у відповідності до ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України до відповідача застосовані штрафні санкції у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення в сумі 76765,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/20876/20 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності клопотань будь - якої із сторін про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/20876/20 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Так, на виконання вимог ухвали суду 22.01.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 16.02.2021, в якому останній заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що після передачі залізниці 23.08.2020 на станції Сватове Донецької залізниці за накладною № 50307818 комерційно/технічно справних вагонів, в т.ч. вагону № 53229076, з вантажем зі справними та належно встановленими запірно-пломбувальними пристроями і до прибуття вагонів 25.08.2020 на станцію Запоріжжя - Ліве Придністровської залізниці до вагону № 53229076 та вантажу було вчинено стороннє (незаконне) втручання до вантажу, що підтверджується актами загальної форми № 25755 від 24.08.2020, № 51867 та № 51871 від 25.08.2020 про виявлення несправностей на вагоні № 53229076, та яке стало можливим завдяки не забезпеченню перевізником збереження прийнятого до перевезення вантажу. Також, відповідач зазначає, що процес переважування вагону № 53229076 на станції Запоріжжя - Ліве Придністровської залізниці та складання комерційного акту № 4600054/1030 від 25.08.2020 відбулися без повідомлення та присутності представника вантажовідправника. Відзив судом долучено до матеріалів справи.
Також, 09.03.2021 на виконання вимог ухвали суду 22.01.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь б/н від 03.03.2021на відзив на позовну заяву, відповідно до якої позивач заперечує проти викладених у відзиві тверджень відповідача, посилаючись на те, що відповідно до статей 22, 23, 24 Статуту залізниць України саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній. Відповідь на відзив на позовну заяву судом долучена до матеріалів справи.
Крім того, відповідачем 19.03.2021 через відділ діловодства суду подані заперечення б/н від 14.03.2021 до відповіді на відзив на позовну заяву, в яких ТОВ "Алмейда Груп" зазначає про не спростування позивачем у відповіді на відзив наведених у ньому міркувань, пояснень, аргументів і доводів щодо невизнання позовних вимог, у зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення судом долучені до матеріалів справи.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, з огляду на вищевикладене, суд здійснював розгляд справи виключно на підставі наявних матеріалів.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямовано на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у серпні 2020 року відправником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Алмейда Груп" зі станції Сватове Донецької залізниці на станцію Миколаїв-вантажний (експ.) Одеської залізниці, одержувач - ТОВ "ДССК" в квоту ТОВ "КОФКО Агрі Росерсіз Україна" у вагоні № 53229076 було відправлено вантаж (пшениця) насипом, що підтверджується залізничною накладною № 50307818 від 23.08.2020.
Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою відповідні правовідносини в сфері перевезення регулюються нормами глави 64 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
У відповідності до частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно частини 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
За змістом статті 307 Господарського кодексу України, статті 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (Статутами) (стаття 920 Цивільного кодексу України).
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Закону України «Про транспорт», Закону України «Про залізничний транспорт», Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 за № 457, та інших актів законодавства України, зокрема, Правил оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, Правил складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за № 334, Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, Правил видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083.
Згідно до статті 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Відповідно до статті 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до частини 1, 2 статті 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084.
Пунктом 2.3. Правил оформлення перевізних документів визначено, що представник відправника у графі 55 накладної «Правильність внесених відомостей підтверджую» вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреністю на оформлення перевезення.
Згідно частини 1 статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.
Частиною 2 статті 24 Статуту залізниць України передбачено право Залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
У відповідності до норм статті 37 Статуту залізниць України та пункту 5 Правил приймання вантажів до перевезення, маса вантажів визначається відправником.
Приписами статті 37 Статуту визначено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником.
Згідно статті 32 Статуту вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера).
З матеріалів справи вбачається, що вантажовідправником на станції відправлення у залізничній накладній № 50307818 від 23.08.2020 зазначено, що маса вантажу (пшениця) у вагоні № 53229076 складає 64 900 кг.
Правильність внесених відомостей до вказаної накладної підтверджена підписом представника відправника.
Контрольне зважування спірного вагону на станції відправлення відповідачем не проводилось у зв'язку з відсутністю на станції вагонних ваг.
Частиною 2 статті 24 Статуту залізниць України передбачено право Залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Відповідно до статті 52 Статуту на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.
Зокрема, на проміжній станції Лиман Донецької залізниці 24.08.2020 було здійснено комісійне обстеження вагону № 53229076, при огляді якого було виявлено комерційну несправність вагону, про що складено Акт загальної форми № 25755 від 24.08.2010.
Згідно вказаного акту: "в документі зазначено ЗПП И183732, И183719, И183705, И183704, И183735, И183702, И183703 в наявності на першому штурвалі розвантажувального люку ЗПП И183705, на другому И183703, на третьому И183704 справні, документу відповідають, на першому штурвалі неправильне пломбування за одне кільце пломбувальної скоби і за штурвал ЗПП задіяно, доступу до вантажу немає, слідує до пункту призначення".
В подальшому при проходженні 25.08.2020 відправлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Алмейда Груп" вагонів з вантажем через станцію Запоріжжя - Ліве працівниками Придніпровської залізниці на підставі статті 24 Статуту залізниць України здійснено перевірку маси вантажу та комісійне обстеження, за результатами яких залізницею було складено акти загальної форми № 51867, № 51 871 від 25.08.2020 та комерційний акт № 460005/1030 від 25.08.2020, копії яких наявні в матеріалах справи.
Як зазначено в акті загальної форми № 51867 від 25.08.2010: "комерційна несправність, підозра перевантаження вантажу понад масу, вказану в документах - невідповідність маси вантажу, вказаної в перевізних документах (ТГНЛ), показання ТДВВ. Наявний попутний електронний акт ст. Лиман 25755 повідомленням Синельникове 1 кім аг Коломоєць в вагоні більше документа +3850 кг. При спільному огляді на безконтактному шляху, з вагонної службою ОВР Онищенко, виявлено справа по ходу на другому візку затиснутий один скользун, на штурвалах розвантажувальних люків ЗПП И 183704, И 183703, И 183705, і на верхніх завантажувальних люках ЗПП И 183719, И183732, И 183702, И 183702 відправника справні, відповідають перевізному документу."
Крім того, відповідно до акту загальної форми № 51871 від 25.08.2020 в ході перевірки виявлено, що фактична маса вагону (брутто) № 53229076 складає 91 100 кг, в т.ч.: нетто - 69 400 кг і тара вагону - 27 700 кг, тобто фактична маса вантажу більша на 4 500 кг, ніж маса вантажу, зазначена відправником в накладній № 50307818 від 23.08.2020.
Відповідно до статуту 13 Статуту для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги. Для визначення маси вантажу зважуванням залізниці в місцях загального користування, а відправники та одержувачі вантажів, морські і річкові порти, які примикають до залізниць, в місцях незагального користування повинні мати необхідну кількість ваг і вагових приладів.
Факт неправильності зазначення маси вантажу в накладній № 50307818 від 23.08.2020, підтверджується комерційним актом № 460005/1030/159/ від 25.08.2020 (форма ГУ-22), підписаним відповідальними особами залізничної станції Запоріжжя - Ліве Придніпровської залізниці.
Відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334 (далі - Правила складання актів), комерційні акти складаються на місцях загального користування у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях не загального користування - у день здачі вантажу одержувачу; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.
У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.
Згідно з пунктом 2 Правил складання актів комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.
Згідно з пунктом 10 Правил складення актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
З огляду на вищевикладене, вказаний комерційний акт № 460005/1030/159/ від 25.08.2020 підписаний уповноваженими працівниками залізниці у відповідності до вимог пункту 10 Правил складання актів, а відтак є належним доказом у розумінні статі 129 Статуту залізниць України, який підтверджує викладені в позовній заяві обставини щодо невідповідності ваги у спірному вагоні даним, зазначеним відповідачем (вантажовідправником) в перевізному документі (залізничні накладній № 50307818 від 23.08.2020).
Відповідно до статті 13 Статуту для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги. Для визначення маси вантажу зважуванням залізниці в місцях загального користування, а відправники та одержувачі вантажів, морські і річкові порти, які примикають до залізниць, в місцях незагального користування повинні мати необхідну кількість ваг і вагових приладів.
Як встановлено судом згідно наявних матеріалів справи вказаним Комерційним актом № 460005/1030/159/ від 25.08.2020 (форма ГУ-22) засвідчено, що на підставі актів загальної форми № 25755 від 24.08.2020 станції Лиман, № 51867 від 25.08.2020 станції Запоріжжя - Ліве, № 51871 від 25.08.2020 станції Запоріжжя - Ліве, комісією у складі: заступника начальника станції Тетері О.М., приймальника поїздів Топчий Н.В., агента комерційного Стасенка Г.В., під час проведеної перевірки маси вантажу у вагоні № 53229076 встановлено, що за документами значиться вантаж пшениця, вагою відправника нетто 64900 кг, тара 23000 кг. При комісійному переваженні на справних вагонних електромеханічних вагах № 87 станції Запоріжжя - Ліве (повірених 29.07.2020) виявилось брутто 91100 кг, тара 21700 кг, нетто 69400 кг, що більше документу на 4500кг, але без перевищення вантажопідйомності вагону. У комерційному відношенні люки зачинені щільно, просипу вантажу немає. ЗПП відправника станції Сватове И183704, И183703, И183705 на штурвалах розвантажувальних люків, та И183719, И 183732, И183702, И183735 та верхніх завантажувальних люках справні, не порушені.
Окрім цього 25.08.2020 станцією Запоріжжя - Ліве Придніпровської залізниці було відправлено оперативне повідомлення № 2517 на станцію Сватово Донецької залізниці про комерційну несправність - підозра перевантаження вантажу понад масу, вказану в документах.
Згідно з пунктом 12 Правил складання актів якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.
По прибуттю напіввагонів на станцію призначення Миколаїв - Вантажний Одеської залізниці 26.08.2020, внесені до комерційного акту № 460005/1030/159/ від 25.08.2020 дані перевірені та до останнього у відповідності до Правил складання актів внесена відмітка про те, що під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено.
У відповідності до пункту 5.5. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми та комерційним актом.
Відповідно до статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин як невідповідність найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» (із змінами) зазначено, що підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць України (пункт 6.1.).
Отже, судом встановлено згідно наявних матеріалів справи, що комерційним актом № 460005/1030/159/ від 25.08.2020 (форма ГУ-22) засвідчено факт розбіжності маси вантажу у вагоні № 53229076, зазначеної у перевізному документі № 50307818, із фактичною на 4500 кг у сторону збільшення.
З матеріалів справи вбачається, що комерційний акт від 25.08.2020 № 460005/1030/159/, якій засвідчив невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у транспортній накладній, складений у відповідності до вимог пред'явлених до його складання Правилами складання актів та є чинним.
При цьому докази заперечень відповідача щодо форми, порядку складання, змісту вказаного комерційного акту та посадових осіб, які його підписали, а також факту опротестування його з боку відповідача відсутні.
За таких обставин, за висновками суду комерційний акт від 25.08.2020 № 460005/1030/159/ є належним доказом встановлення позивачем факту невідповідності відомостей про вагу вантажу, зазначених у залізничній накладній, його реально встановленій вазі.
Частиною 4 статті 52 Статуту залізниць України передбачено, що маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.
При цьому, пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, встановлено, що вантаж вважається доставленим без втрат, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначені маси нетто. Надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2%. Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Приписами статті 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту; при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно з частиною першою статті 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Як свідчать матеріали справи, за накладною № 50307818 провізну плату за вагон № 53229076 визначено в розмірі 15 353,00 грн.
Враховуючи вищевикладене на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України позивачем у зв'язку із неправильним зазначення відповідачем у залізничній накладній № 50307818 масу вантажу у вагоні № 53229076, нараховано відповідачу штраф в розмірі 76 765,00 грн. (із розрахунку: 15 353,00 грн. х 5), що стало підставою для звернення Акціонерного товариства «Українська залізниця" до суду з відповідним позовом.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження сплати штрафу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.
В свою чергу контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог в поданому суду відзиві та запереченнях до відповіді на відзив відповідачем не надано.
За результатами здійсненої судом перевірки наданого позивачем розрахунку штрафу в розмірі 76 765,00 грн. судом встановлено його відповідність нормам чинного законодавства та арифметичну правильність.
Також посилання відповідача в заперечення позовних вимог на те, що невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні № 53229076 є наслідком незаконного втручання до вантажу в процесі його перевезення залізницею, що стало можливим завдяки не забезпеченню перевізником збереження прийнятого до перевезення вантажу, судом до уваги не приймаються як такі, що спростовуються матеріалами справи, зокрема, відповідно до вищевказаних актів загальної форми та комерційних актів вбачається, що на штурвалах розвантажувальних люків пломби ЗПП И183704, И183703, И183705, і на верхніх завантажувальних люках пломби ЗПП И183719, И183732, И183702, И183702 відправника справні, не порушені та відповідають перевізним документом, люки зачинені щільно, просипу вантажу немає, що підтверджує відсутність можливості доступу до вантажу ззовні.
Таким чином, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів незаконного втручання до вантажу у вагоні № 53229076, в тому числі, враховуючи виявлене під час контрольного зважування перевищення фактичної маси вантажу над зазначеною в документах, з метою неправомірного дозавантаження у вагон або через виявлені недоліки зміни загальної ваги вантажу.
Також суд зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства, що регулюють відносини перевезення вантажів залізничним транспортом, зокрема, Правил складення актів, не передбачено обов'язок залізниці щодо повідомлення та виклику представника вантажовідправника на процес переважування вагонів та складання комерційних актів, у зв'язку з чим, за відсутності доказів, які б свідчили про вжиття відповідачем заходів оскарження дій залізниці щодо складання відповідного комерційного акту, посилання відповідача на необ'єктивність даних переваження вагону № 53229076 та, відповідно, відображених в комерційному акті № 4600054/1030 від 25.08.2020, не підтверджені документально, а тому, в даному випадку, вказаний комерційний акт є належним та допустимим доказом відповідно до норм ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань щодо сплати штрафу в сумі 76 765,00 грн. за неправильне зазначенням маси вантажу у накладній, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з останнього вказаної суми штрафу підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частини 1 статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмейда Груп" (01042, місто Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 20, код ЄДРПОУ 34972142) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (49038, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд, 108, код ЄДРПОУ 40081237) 76 765 (сімдесят шість тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн. 00 коп. штрафу та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 10 серпня 2021 року.
Суддя А.М. Селівон