11.08.2021 м.Дніпро Справа № 904/2587/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Березкіної О.В. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Дарміна М.О.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2020 року (суддя Назаренко Н.Г.) у справі № 904/2587/18
за позовом Благодійної організації "Дніпропетровський обласний благодійний фонд "Люди, події, час", м. Дніпро
до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ
про визнання права власності на новостворене майно
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2020 року у справі № 904/2587/18 відмовлено в задоволенні позовних вимог Благодійної організації "Дніпропетровський обласний благодійний фонд "Люди, події, час" до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання за Благодійною організацією "Дніпропетровський обласний благодійний фонд "Люди, події, час" права спільної часткової власності на 975/1000 адміністративно-громадського комплексу, який розташований за адресою: м. Дніпро, узвіз Крутогірний, 1, загальною площею 5575,5 кв.м та про визнання за Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" права спільної часткової власності на 25/1000 адміністративно-громадського комплексу, який розташований за адресою: м. Дніпро, узвіз Крутогірний, 1, загальною площею 5575,5 кв.м.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2021 року апеляційну скаргу Благодійної організації "Дніпропетровський обласний благодійний фонд "Люди, події, час" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2020 року у справі №904/2587/18 повернуто скаржнику без розгляду у зв'язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги.
07.06.2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" також звернувся з апеляційною скаргою, яка надійшла до суду 16.06.2021 року, в якій просив змінити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2020 року у справі № 904/2587/18, вилучивши з мотивувальної частині рішення посилання на висновки судової будівельно-технічної експертизи №4396/4397-19, зокрема наступний абзац: “За результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №4396/4397-19, судовим експертом Дніпропетровського НДІСЕ Міністерства юстиції України Харченко В.В. 27.07.2020 року складено звіт, висновками якого встановлено, що на спірному об'єкті здійснювалися будівельні роботи з ремонту адміністративно-громадського комплексу, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, Узвіз Крутогірний, 1. Згідно до актів приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в дані роботи повністю завершені виконанням у 2013 році. Вартість виконаних будівельних робіт на об'єкті адміністративного-громадського комплексу, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, Узвіз Крутогірний, 1 складає 68 052 531,90 грн. Виконані будівельні роботи на об'єкті адміністративного-громадського комплексу, який знаходиться за адресою: м. Дніпро,Узвіз Крутогірний, 1 відносяться до капітального ремонту” та вилучити наступний абзац: “З огляду на вищевикладені обставини та норми чинного законодавства суд зазначає, що умовами договору оренди який укладений сторонами не передбачено виникнення права власності на об'єкт оренди внаслідок реконструкції орендованого приміщення в т.ч. і за умови здійснення невід'ємних поліпшень, а тому сам факт здійснення невід'ємних поліпшень при проведенні реконструкції (капітального ремонту) не є правовою підставою для набуття права власності на частку орендованого майна орендарем. Виконання орендарем, за рахунок власних коштів, поліпшення орендованого майна, за згодою орендодавця, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, може бути підставою для вимоги щодо компенсації (відшкодування) витрат, понесених при виконанні орендарем поліпшень, як різниці між вартістю майна з поліпшенням та вартістю цього майна на час його передачі в оренду, оскільки виконані позивачем поліпшення орендованого майна (капітального ремонту в межах капітальної будівлі) не мали наслідком створення нової речі як окремого (іншого) об'єкта, а такі поліпшення лише призвели до зміни якісних характеристик орендованого нерухомого майна у зв'язку із його реконструкцією та ремонтно-відновлювальними роботами всередині приміщення”. В іншій частині рішення залишити без змін. Судові витрати покласти на позивача.
Разом з апеляційною скаргою апелянт надав заяву на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та підстав для поновлення такого строку, апелянт посилається на те, що повний текст судового рішення від 23.11.2020 року був отриманий представником АТ КБ “Приватбанк” лише 17.05.2021 року, а тому відсутність повного тексту судового рішення позбавило апелянта можливості належним чином обґрунтувати свої заперечення.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у даній справі апеляційну скаргу залишено без руху у зв"язку з ненаданням скаржником доказів сплати судового збору.
02.07.2021 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про усунення недоліків у справі № 904/2587/18, а саме: про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 925 050 грн.
Оскільки не було вирішено клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про поновлення строку на апеляційне оскарження, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2020 року у справі № 904/2587/18 залишено без руху з тих підстав, що несвоєчасне отримання апелянтом повного тексту судового рішення суд не визнав поважними причинами пропуску строку на оскарження рішення.
Апелянту наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, а саме: надати заяву/клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги з відповідними доказами та обґрунтуванням інших причин такого пропуску.
27.07.2021 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про усунення недоліків у справі № 904/2587/18, а саме клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги.
В обґрунтування своєї заяви апелянт знов посилається на те, що 12.11.2020 року рішення суду було проголошено в присутності представника АТ КБ «Приватбанк» і було позитивним для банку, а тому апелянт не вживав заходів щодо отримання повного тексту судового рішення.
Звернувшись 17.05.2021 року до суду за отриманням повного тексту судового рішення з метою формування справи до архіву, представник апелянта не погодився з мотивувальною частиною судового рішення, що стало підставою для звернення з апеляційною скаргою.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та підстав для поновлення такого строку, апелянт посилається на ті ж обставини, які апеляційний суд не прийняв до уваги у якості поважних причин, а саме: що повний текст судового рішення від 23.11.2020 року був отриманий представником АТ КБ “Приватбанк” лише 17.05.2021 року, а тому відсутність повного тексту судового рішення позбавило апелянта можливості належним чином обґрунтувати свої заперечення.
Крім того, апелянт посилається у якості поважної причини, на певні обмеження у доступі до правосуддя у зв'язку із поширенням на території України гострої респираторної хвороби COVID -19 та перебування представника апелянта протягом значного проміжку часу на лікарняному або на самоізоляції.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що підстави, вказані скаржником для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження не є поважними, з огляду на наступне.
За приписами ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина 2). Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 261 цього Кодексу (частина 3).
Частиною першою статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Тлумачення норм частин другої, третьої статті 256 ГПК України у взаємозв'язку з частиною першою статті 119 ГПК України свідчить, що законодавець в силу принципу диспозитивності господарського судочинства не обмежує право на звернення до суду із заявою (клопотанням) про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та пов'язує можливість такого поновлення лише з наявністю поважних причин пропуску, оцінка яких здійснюється судом апеляційної інстанції з урахуванням конкретних обставин пропуску, наведених в обґрунтування його поновлення.
Виходячи зі змісту частин другої, третьої статті 256 ГПК України, клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При чому поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 918/115/16, від 19.06.2018 у справі № 912/2325/17, від 18.01.2019 у справі № 921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі № 926/1037-б/15)
Тобто, законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню.
Для поновлення строку на апеляційне оскарження суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення господарським судом першої інстанції постановлено 12.11.2020р., повний текст складено 23.11.2020р. Отже строк, встановлений для апеляційного оскарження, закінчився 14.12.2020р. (враховуючі вихідні дні).
При цьому, представник апелянта приймав участь у судовому засіданні, був присутнім під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, був обізнаний з порядком та строком оскарження та оприлюдненням рішення суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
За змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в Єдиний державний реєстр судових рішень повний текст рішення надіслано судом 23.11.2020 року та оприлюднено 24.11.2020 року.
Тобто із вказаної дати будь-яка особа, в тому числі і апелянт, мала можливість ознайомитись з текстом даного судового рішення.
Крім того, як встановлено апеляційним господарським судом та неспростовано представником АТ КБ «Приватбанк», що з моменту проголошення рішення, на якому був присутній представник апелянта і до 07.06.2021 року, апелянт не вчиняв дій щодо отримання копії оскаржуваного рішення та оскарження його в апеляційному порядку.
Частиною другою ст. 13 ГПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Представник АТ КБ « Приватбанк» у клопотанні не навів жодної поважної обставини з посиланням на відповідні докази, які б свідчили про об'єктивну неможливість у строк, встановлений статтею 256 ГПК України подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, оскільки можливість сторони в розумні інтервали часу з дня постановлення рішення господарського суду від 12.11.2020, звернутись до суду, в тому числі і для отримання копії судового рішення, залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, якою він вчасно не скористався.
Оскільки можливість отримати копію судового рішення або ознайомитися з ним у Єдиному державному реєстрі судових рішень залежала виключно від волевиявлення особи, то отримання копії судового рішення майже через півроку після його ухвалення, не є поважною причиною для поновлення пропущеного строку для оскарження рішення суду.
У цьому контексті колегія суддів звертається до рішення Європейського Суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" , в якому зроблено висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається зазначати підстави для поновлення строку. Крім того, можливість поновлення також не є необмеженою, а сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі "Рябих проти Росії", №52854/39, пункт 46 рішення ЄСПЛ у справі "Устименко проти України" № 32053/13).
Відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку. У цьому випадку обставин, які б об'єктивно перешкоджали скаржникові реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну, не вбачається, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням відсутності доказів на підтвердження таких підстав, залежали лише від волевиявлення скаржника, таким чином, мали суб'єктивний характер, відтак не визнаються судом поважними.
Посилання апелянта у якості поважності причини пропуску строку на певні обмеження у доступі до правосуддя у зв'язку із поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19 та перебування представника апелянта протягом значного проміжку часу на лікарняному або на самоізоляції, колегія суддів не приймає до уваги у якості поважних причин з огляду на те, що АТ КБ «Приватбанк» є юридичною особою, яка має у своєму штаті юридичний відділ, а не єдиного юриста, а тому хвороба представника Малєєвої О.М. не позбавляли апелянта права доручити ведення справи іншому представнику, чого не було здійснено протягом майже півроку.
При цьому, певні обмеження у зв'язку із поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19 не позбавляли апелянта можливості реалізації своїх процесуальних прав, оскільки у зазначений період часу в України відбулось послаблення карантину, і певні обмеження при відвідуванні судових установ стосувались більшістю осіб, які не були учасниками справ. В той же час, учасникам справи була гарантована участь у судових засідання в режимі відеоконференції, особисто при дотриманні масочного режиму, можливість отримувати та подавати документи до канцелярії суду і таке інше.
З огляду на вищезазначені обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем пропущено строк, встановлений законом на звернення з апеляційною скаргою, а у заяві про поновлення строку скаржником не наведено достатнього обґрунтування та не зазначено об'єктивних обставин непереборної сили, що стали причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, повернення заяви або скарги.
Керуючись пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2020 року у справі № 904/2587/18.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду протягом двадцяти днів.
У зв'язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції в Центральному апеляційному господарському суді, про що складений акт від 23.11.2020 та 04.01.2021, апеляційна скарга з додатками апелянту поштою не надсилається, знаходитиметься у Центральному апеляційному господарському суді та апелянт матиме можливість отримати її в суді апеляційної інстанції нарочно.
Повідомити апелянта про постановлену ухвалу засобами телефонного зв"язку за номером, зазначеним у апеляційній скарзі, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Центрального апеляційного господарського суду та шляхом направлення ухвали суду на електронну адресу апелянта.
Головуючий суддя О.В. Березкіна
Суддя М.О.Дармін
Суддя О.Г.Іванов