Іменем України
Справа № 133/1001/21
20.07.2021
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Пєтухової Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Гаврилюк О.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Дем'янюка В.Б.,
співвідповідача ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області Пазюна Олександра Миколайовича, Головного управління національної поліції у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати дії відповідача протиправними, скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3971924 від 25.03.2021 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу та закрити справу у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП.
В обгрунтування позову зазначив, що 2 квітня 2021 року від листоноші він отримав поштовий лист, із якого дізнався, що 25.03.2021 працівником поліції, а саме інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення №2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області Пазюном О.М. відносно нього винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3971924.
Згідно з вказаною постановою, він 25.03.2021 о 19 год. 26 хв., в м. Козятині по вулиці Довженка ОСОБА_1 керував автомобілем «MERSEDES-BENZ» д.н.з. НОМЕР_1 та не виконав вимоги знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», чим порушив п.8.4.6 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність передбачена ч.1 ст.122 КУпАП. Цією ж постановою на нього накладено штраф в розмірі 340 гривень.
Вважаючи вказану постанову незаконною, посилався на те, що 25 березня 2021 року в м.Козятині по вулиці Довженка він керував автомобілем «MERSEDES-BENZ» д.н.з. НОМЕР_1 , під'їзжаючи до перехрестя вулиці Довженка з вулицею Куликівського, безпосередньо на перехресті він помітив дорожній знак «STOP». Не зважаючи на те, що вказаний знак встановлений з порушенням правил дорожнього руху і державного стандарту України, оскільки при наближені до нього був відсутній знак 2.1 «Дати дорогу» з табличкою, яка вказує відстань при наближенні до нього, він зупинився. Після чого продовжив рух. Крім того, була темна пора доби, а «стоп-лінія» перед вказаним знаком була відсутня. Через декілька хвилин після того як він проїхав вказане перехрестя його наздогнав поліцейський автомобіль та працівник поліції зупинив його та звинуватив у тому, що він не зупинився на вимогу зн6аку «проїзд без зупинки заборонено» та перевірив його водійські документи. При ньому оскаржувана постанова не виносилась та йому не вручалась. Посилання працівника поліції в оскаржуваній постанові на те, що він порушив вимоги дорожнього знаку 2.2 ПДР України «Проїзд без зупинки заборонено» не відповідає дійсності, оскільки він зупинився перед вказаним знаком та через декілька секунд, впевнившись, що перехрестя вільне продовжив рух. На його неодноразові вимоги надати йому докази вчинення мною порушень правил дорожнього руху поліцейський не реагував. На його думку працівнику поліції в темну пору, на неосвітленому перехресті здалось, що він не зупинився. Вважає, що постанова є незаконною, а її зміст не відповідає дійсності.
Ухвалою від 12.04.2021 провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Дем'янюк В.Б., в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити .
Відповідач - інспектор сектору реагування патрульної поліції ВП №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області Пазюн О.М. в судовому засіданні позов не визнав, просив відмововити в його задоволенні. Підтвердив обставини зазначені в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Вважає її законною та такою, що підлягає виконанню.
Співвідповідач - ГУНП у Вінницькій області, в судове засідання не з'явився, хоч належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить розписка про вручення судової повістки. Причини неявки суду не повідомив.
Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, оцінюючи зібрані та надані докази в їх сукупності, давши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що постановою серії ЕАН №3971924 від 25.03.2021, винесеною інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення №2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області Пазюном О.О., ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп. Згідно з постановою, 25.03.2021 о 19 год. 26 хв., в м.Козятині по вулиці Довженка ОСОБА_1 керував автомобілем «MERSEDES-BENZ» д.н.з. НОМЕР_1 та не виконав вимоги знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», чим порушив п.8.4.6 ПДР України.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п.п. 3, 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Пунктом 1.3. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР.
Відповідно до положень п. 8.4 дорожні знаки поділяються на групи: попереджувальні знаки; знаки пріоритету; заборонні знаки; інформаційно-вказівні знаки; знаки сервісу; таблички до дорожніх знаків
Так, знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» забороняє проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня - перед знаком.
Позивач заперечує свою вину щодо порушення правил дорожнього руху, а оскаржувану постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Зазначає, що порушення він не допускав, оскільки він зупинився перед вказаним знаком та через деякий час, впевнившись, що перехрестя вільне, продовжив рух.
З аналізу положення ст. 247 КУпАП випливає, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Співвідповідачем та відповідачем по справі відзиву на позов не подано, будь-який доказів на підтвердження вчинення водієм правопорушення також надано не було.
На запит суду щодо надання диску із записом подій, про які йдеться у постанові, що був спрямований до ВП №2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області за відповідним клопотанням позивача, надійшла відповідь про відсутність такого запису, оскільки строк його зберігання вже сплив і запис знищений.
Таким чином, всупереч вимогам ст. 77 КАС України суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема у матеріалах відсутні матеріали фото - чи відео зйомки вчиненого порушення або інші докази, якими суб'єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові від 25.03.2021 та не підтверджується жодними іншими доказами.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.
За таких обставин, суд вважає, що сторона відповідача не надала суду доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Разом з тим, суд не вбачає за можливе ухвалити рішення про визнання дій інспектора протиправними, оскільки вказана вище норма закону не передбачає повноважень суду ухвалити саме таке рішення.
Суд не вважає за можливе задовільнити цей позов в частині його пред'явлення до відповідача - ОСОБА_2 .
Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
Згідно ст. 50 КАС України встановлено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 52 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулися не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного відповідача належним відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
Зі змісту наведених положень процесуального законодавства вбачається, що належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.
При розгляді справ про адміністративні правопорушення інспектори відповідного органу діють не як самостійні суб'єкти владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади.
Отже інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області не є належним відповідачем у цій справі.
За змістом позову, ОСОБА_1 при подачі позову вказав відповідачем інспектора СР ПП ВП №2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області Пазюна О.М., ухвалою суду від 14.05.2021 за клопотанням представника позивача - адвоката Дем?янюка В.Б. до участі у справі залучено в якості співвідповідача Головне управління національної поліції у Вінницькій області. Слід зазначити, що належним відповідачем у справі є саме залучене у справі в якості співвідповідача Головне управління національної поліції у Вінницькій області, як орган від імені якого здійснюються уповноваженими особами певні функції.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в позові ОСОБА_1 до інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області Пазюна О.М. слід відмовити, оскільки він не є особою, яка повинна нести відповідальність у цій справі.
Відповідачем - ГУНП у Вінницькій області не спростовано доводи позивача, а також не надано будь-яких доказів, у тому числі й відео з нагрудної відеокамери поліцейського, які б свідчили про порушення позивачем правил дорожного руху. Оскаржувана постанова також не містить посилань на докази вини позивача.
Таким чином, залишилась не доведеним порушення Правил дорожнього руху України позивачем, що має наслідком висновок про відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
А за таких обставин, суд вважає протиправною та необґрунтованою постанову по справі про адміністративне правопорушення від 25 березня 2021 року серії ЕАН №3971924, винесену інспектором сектора реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області Пазюном Олександром Миколайовичем. якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, з урахуванням задоволення позову стягненню за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати позивача в сумі 2454 (дві тисячі чотириста чотири грн., які складаються із витрат понесених за сплату судового збору відповідно до квитанції № N12YI3648M від 05 квітня 2021 у розмірі 454,00 (чотириста п?ятдесят чотири) грн., сплачений позивачем при зверненні до суду, а також понесених позивачем судових витрат за надання правничої допомоги: 1000 (одна тисяча) грн. відповідно до квитанції №305701 від 02 квітня 2021 року - за надання консультації та підготовку позовної заяви; 1000 (одна тисяча) грн. відповідно до квитанції №305705 від 20 липня 2021 року - гонорару адвокату за представництво інтересів позивача в суді.
Керуючись ст.ст. 122,245,246,251,256,268,276,287-289,293 КУпАП, ст.ст.2,9,21,72-78,90,139,205,241-246,250,251,269,286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління поліції у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити .
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматизованому режимі, щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, від 25 березня 2021 року серії ЕАН №3971924, винесену інспектором сектора реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області Пазюном Олександром Миколайовичем.
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Позов ОСОБА_1 до Головного управління поліції у Вінницькій області в частині визнання дій інспектора сектора реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області Пазюна Олександра Миколайовича протиправними - залишити без задоволення.
У позові ОСОБА_1 до інспектора сектора реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області Пазюна Олександра Миколайовича про визнання його дій протиправними, та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Стягнути з Головного управління національної поліції у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 2454,00 (дві тисячі чотириста п'ятдесят чотири тисячі) грн судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення суду набирає законної сили після розгляду справи Сьомим апеляційним адміністративним судом.
Суддя Н.О. Пєтухова
Дата документу 20.07.2021