09.08.2021 Справа №133/788/21
в складі головуючого судді Пєтухової Н.О.,
за участі секретаря судового засідання Гаврилюк О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Козятині, в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, за участю заінтересованих осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Глуховецької селищної об'єднаної територіальної громади, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт належності правовстановлюючого документу, а саме: встановити факт належності їй, ОСОБА_1 , свідоцтва про право власності на житло, виданого 3 травня 1994 року Глухівецьким гірничо-збагачувальним каоліновим комбінатом на підставі розпорядження від 3 травня 1994 року за №107.
В обґрунтування заявлених вимог заявник вказала, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 3 травня 1994 року Глуховецьким гірничо-збагачувальним каоліновим комбінатом на підставі розпорядження від 3 травня 1994 року, ОСОБА_1 є співвласником квартири площею 64,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Крім неї співвласниками вищезазначеної квартири є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Право власності на квартиру зареєстровано у Вінницькому обласному об'єднаному бюро технічної інвентаризації 12 травня 1994 року за №172 на праві особистої власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
ОСОБА_1 вирішила розпорядитись належною їй часткою квартири.
З 01 січня 2013 року проводиться реєстрація нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і у зв'язку із цим їй необхідно зареєструвати право власності на частку у майні. Однак ОСОБА_1 не має можливості належним чином зареєструвати право власності у зв'язку із тим, що у Свідоцтві про право власності на житло від 3 травня 1994 року невірно зазначено її по-батькові.
У свідоцтві про право власності на житло, яке видане 3 травня 1994 року Глухівецьким гірничо-збагачувальним каоліновим комбінатом на підставі розпорядження від 3 травня 1994 року за №107, по-батькові заявниці зазначено як « ОСОБА_5 ». Відповідно до паспорта громадянина України її по-батькові - « ОСОБА_5 ».
Оскільки, чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту належності правовстановлюючого документу, то ОСОБА_1 вимушена звернутись до суду.
Ухвалою суду від 22.03.2021 відкрито провадження по справі, призначено судове засідання.
У судове засідання 09.08.2021 заявник та її представник не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені, про що свідчать розписки, які містяться в матеріалах справи.
26.04.2021 селищний голова Глуховецької селищної ради Хмільницького району Вінницької області Амонс О.А. подав заяву, у якій просив розглядати справу без його участі. Вказав, що вимоги рада визнає, саму заяву просить розцінювати як визнання позову.
Учасники справи, а саме: адвокат Проніва Н.Р. в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 09.08.2021 подали до суду заяви, у яких просили суд розглядати справу без їх участі. Заінтересовані особи вказали, що в задоволенні позову не заперечують.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За змістом ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
В абзаці 2 п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 зазначено, що суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв'язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв'язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 03 травня 1994 року Глухівецьким гірничо-збагачувальним каоліновим комбінатом, посвідчено, що квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної, спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_1 та членам її сім'ї - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с.4).
У технічному паспорті на квартиру АДРЕСА_2 , власниками зазначено - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с.5-6).
З паспорта серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 01.02.1984 (а.с.7).
У картці платника податків РНОКПП НОМЕР_2 від 01.12.1996 ОСОБА_6 записана по-батькові як « ОСОБА_5 » (а.с.9).
Згідно паспорта серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 03.07.1996 (а.с.12).
Відповідно до скороченого витягу з акту про смерть, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану П'ясечко серії АЕ 2574115 ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).
Судом встановлено, що рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна, спільна часткова, на квартиру розташована: АДРЕСА_1 (а.с.17) у зв'язку з невідповідністю даних у свідоцтві даним паспорта, а саме - різне написання по-батькові.
При дослідженні матеріалів справи, вбачається, що при внесені відомостей у Свідоцтво про право власності на житло та технічний паспорт на квартиру у АДРЕСА_1 , було зазначено ім'я заявниці « ОСОБА_1 », а у паспорті її ім 'я, зокрема по-батькові, має інше написання « ОСОБА_6 ».
Звертаючись до суду із вимогою встановити факт належності ОСОБА_1 Свідоцтва про право власності на житло, були надані документи, згідно яких були встановлені обставини, про які зазначалось вище.
З копії паспорта вбачається, що ОСОБА_1 прописана по АДРЕСА_1 з 1984 року; на квартиру за цією ж адресою було видано свідоцтво про право власності у 1994 році ОСОБА_1 .. Тобто особа, якій таке свідоцтво видали та особа, у паспорті якої вказана прописка за зазначеною адресою, є однією і тією самою особою. При цьому існує невідповідність у написанні по-батькові такої особи, тобто невідповідність між даними свідоцтва і паспорта.
Відповідно до ст. ст. 76-77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд, перевіривши докази, надані заявником у їх сукупності, приходить до висновку про їх належність та допустимість в розумінні ст. 77 ЦПК України, оскільки вони містять інформацію яка стосується анкетних даних ОСОБА_1 .
Належність Свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_1 , виданої на ім'я " ОСОБА_6 " підтверджується вказаними вище документами, оскільки між ними прослідковується взаємозв'язок щодо належності одній особі.
У відповідності до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Частиною 5 ст. 81 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, а також те, що встановлення факту належності правовстановлюючого документу, породжує юридичні наслідки, не пов'язані з наступним вирішенням спору про право, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення, суд вважає за необхідне задовольнити заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 81, 89, 247, 259, 263, 264, 293, 294, 315, 318, 319 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, за участю заінтересованих осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Глуховецької селищної об'єднаної територіальної громади, задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на житло - квартиру по АДРЕСА_1 ( загальна площа 64,5 кв.м.), виданого 3 травня 1994 року Глухівецьким гірничо-збагачувальним каоліновим комбінатом, на підставі розпорядження від 3 травня 1994 року за №107, на ім'я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Н.О. Пєтухова
Дата документу 09.08.2021