печерський районний суд міста києва
Справа № 759/13869/20-ц
Категорія 17
03 серпня 2021 року Печерський районний суд м. Києва
суддя Волкова С.Я.
секретар судового засідання Топал А.І.,
справа № 759/13869/20
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
установив:
У серпні 2020 р. ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу у сумі 9 000,00 грн, посилаючись на те, що 18.09.2017 р. між ними укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 взяв у нього в борг 9 000,00 грн, які зобов'язався повернути до 15.10.2017 р., а також взяв на себе зобов'язання за кожен день прострочення виплачувати по 9 000,00 грн, тому з відповідача підлягає стягненню 9 234 000,00 грн, крім того, враховуючи, що відповідач не повернув борг, то він повинен понести відповідальність за порушення грошового зобов'язання, сплативши 3% річних від простроченої суми, що складає 742,00 грн, подвійна облікова ставка Національного банку України за весь час прострочення складає 7 285,00 грн, інфляційна складова складає 816,00 грн.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19.08.2020 р. позовну заявуОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргунадіслано до Печерського районного суду м. Києва; матеріали справи надійшли до суду 20.10.2020 р., наступного дня передані судді Волкові С.Я. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2020 р.).
Ухвалою суду від 26.10.2020 р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
09.11.2020 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 26.10.2020 р.
Ухвалою судді від 10.11.2020 р. відкрито провадження у справі.
Повідомленням суду від 10.11.2020 р. учасників справи повідомлено про розгляд справи за правилами позовного (спрощеного) провадження, яким одночасно сторонам роз'яснено їх процесуальні права на подачу відповідних заяв по суті справи у встановлені строки.
Згідно частини першої статті 174 ЦПК України, що регулює питання видів та змісту заява про суті справи, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Означене є правом учасників справи.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалити заочне рішення відповідно до статті 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.
Судом установлено, що 18.09.2017 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 в борг 9 000,00 грн, які зобов'язався повернути до 15.10.20170 р., що підтверджується розпискою (а.с. 15). Разом з тим, ОСОБА_2 в зазначений у розписці строк борг не повернув.
Відповідно до статті 1046 ЦК України договір позики - це угода, за якою одна особа (позикодавець) передає іншій особі (позичальникові) безоплатно або за певну винагороду у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або рівну кількість речей того ж роду і якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже у відповідача виник обов'язок повернути позикодавцю грошові кошти за розпискою від 18.09.2017 р. відповідно до статті 1049 ЦК України.
Із наданої позивачем до позовної заяви розписки вбачається, що відповідач отримав від нього в борг 9 000,00 грн. Означена розписка підтверджує отримання відповідачем коштів у визначеній сумі.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику, така позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 р. (справа № 6-63цс13).
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
За домовленістю сторін у розписці від 18.09.2017 р. визначено, що з 16.10.2017 р. за кожен день прострочення сума збільшується на 100%, тобто з 9 000,00 грн до 18 000,00 грн і так далі за кожен день.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки відповідач не виконує умови договору у добровільному порядку, сума отриманих грошових коштів за розпискою від 17.09.2017 р., підлягає стягненню з відповідача. Сума нарахованих на позику нарахувань, що обумовлені розпискою, складає 9 234 000,00 грн, або за 33 місяці, що становить 1026 днів, вказаний розрахунок позивача відповідачем не заперечувався, у встановленому законом порядку не спростовано.
Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Так, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідач борг не повернув, тому наявні підстави для застосування частини другої статті 625 ЦК України. Правильність нарахованих позивачем 3% річних відповідачем не заперечувалося і не спростовано.
Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу за договором позики, інфляційні втрати, 3% річних є обґрунтованими, доведеними.
ОСОБА_1 також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 7 285,00 грн, щодо вирішення позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд керується таким.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника таких, що ґрунтуються на законі, невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилами частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частина перша статті 546 ЦК України визначає види забезпечення виконання зобов'язання, а саме: неустойку, поруку, гарантію, заставу, притримання, завдаток, право довірчої власності.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Згідно статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. При цьому статтею 4 зазначеного Закону встановлено, що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Суд враховує, що в аспекті конституційного звернення положення другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями статей 1, 3 цього Закону потрібно розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов'язаннях подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці).
Як встановлено із матеріалів справи за виконання зобов'язання в розписці від 18.09.2017 р. розмір пені не визначався. За наведених обставин, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 7 285,00 грн.
Відповідно до вимог частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір за подання позову у розмірі 10 510,00 грн підлягає стягненню з відповідача.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях № 13-рп/2000 від 16.11.2000 р., № 23-рп/2009 від 30.09.2009 р., зокрема, у рішенні № 23-рп/2009 від 30.09.2009 р. зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність -це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Договір про надання правової допомоги -домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно частин першої, третьої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до частин першої-п'ятої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, представництво інтересів позивача ОСОБА_1 здійснювалося адвокатом Галкіною Я.Г. відповідно до договору про надання правової допомоги від 08.08.2020 р., ордера серії ЗП № 64783 від 08.08.2020 р.
Згідно частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При вирішенні питання про розмір означених судових витрат, суд вважає, що всі дії, вчинені представником позивача в межах розгляду цивільної справи № 759/13869/20, є правничою допомогою в розумінні вимог закону в межах саме даної цивільної справи, а тому витрати на професійну правничу допомогу адвоката Галкіної Я.Г. у розмірі 15 000,00 грн, які має сплатити позивач, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 6, 11, 202, 207, 525, 526, 549, 611, 625, 627, 629, 638, 1046, 1047, 1049 ЦК України, 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 основний борг у сумі 9 000,00 грн, нарахування, що обумовлені розпискою, 9 234 000,00 грн, інфляційні втрати у сумі 816,00 грн, 3% річних у сумі 742,00 грн, 10 510,00 грн судового збору, 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні інших вимог позову ОСОБА_1 - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).
Суддя Волкова С.Я.