05.08.2021 Справа № 756/1185/20
Справа пр. № 2/765/796/21
ун. № 756/1185/20
05 серпня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Андрейчука Т.В.,
за участю секретаря судового засідання - Шлапака Р.О.,
розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ", ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідачів ТДВ "Ю.ЕС.АЙ", ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 19 липня 2019 року на
перехресті вулиць Михайла Грушевського та Садової в м. Києві трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , яким кермував ОСОБА_1 , та автомобіля Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_2 , під кермуванням ОСОБА_2 . Пригода відбулась у зв'язку з порушенням Правил дорожнього руху відповідачем у справі.
У результаті зіткнення автомобіль Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження. Вартість збитку, спричиненого власнику цього транспортного засобу, склала 107280,17 грн, що підтверджується рахунком від 30 липня 2019 року № ВДиС-0039365, складеним ТОВ "ВіДі Автострада". За дефектовку автомобіля позивач сплатив 1008,00 грн.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації автомобіля Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована ТДВ "Ю.ЕС.АЙ" за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 28 березня 2019 року № АО/83036787, ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становить 100000,00 грн, франшиза - 1000,00 грн.
У зв'язку з цим ОСОБА_1 звернувся до ТДВ "Ю.ЕС.АЙ" з вимогою сплатити йому страхове відшкодування, проте страховик відмовив у його виплаті, обґрунтовуючи це тим, номер кузова автомобіля Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_2 , зазначений у відповіді Національної поліції України щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, та в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 28 березня 2019 року № АО/83036787, не співпадають.
Рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1 вважає незаконним та необґрунтованим, а тому просив суд стягнути з ТДВ "Ю.ЕС.АЙ" на свою користь страхове відшкодування у сумі 99000,00 грн; пеню за прострочення сплати страхового відшкодування у сумі 5677,73 грн; три проценти річних від простроченої суми у розмірі 593,49 грн. Також позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь різницю між фактичним розміром збитків та сумою страхового відшкодування, що становить 9288,17 грн, пеню за прострочення сплати коштів на відшкодування збитків у сумі 1406,28 грн; три проценти річних від простроченої суми у розмірі 135,08 грн.
Відповідач ТДВ "Ю.ЕС.АЙ" подало до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому зазначило, що номер кузова транспортного засобу, яким кермував ОСОБА_2 , зазначений у відповіді Національної поліції України щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди та в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 28 березня 2019 року № АО/83036787, є відмінними, на час дорожньо-транспортної пригоди у ОСОБА_2 не було свідоцтва про реєстрацію автомобіля Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_2 , а за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2019 року у справі № 755/8899/19 право власності на згаданий транспортний засіб було визнано за іншою особою.
Наведені обставини, на думку ТДВ "Ю.ЕС.АЙ", є достатньою підставою для відмови у виплаті ОСОБА_1 страхового відшкодування, а тому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в частині вимог, пред'явлених до ТДВ "Ю.ЕС.АЙ".
Відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому вказав на те, що його цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації автомобіля Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована ТДВ "Ю.ЕС.АЙ", а тому саме цей страховик повинен відповідати за шкоду, заподіяну ОСОБА_2 . Також відповідач стверджував, що вартість збитку, спричиненого власнику Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , вказана у рахунку
від 30 липня 2019 року № ВДиС-0039365, складеному ТОВ "ВіДі Автострада", є завищеною.
Також відповідач ОСОБА_2 стверджував, що вимоги про стягнення з нього пені за прострочення сплати коштів на відшкодування збитків у сумі 1406,28 грн та трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 135,08 грн не ґрунтуються на законодавстві.
З цих підстав ОСОБА_2 просив суд відмовити у задоволенні позову в частині вимог, пред'явлених до нього.
Позивач ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив ТДВ "Ю.ЕС.АЙ", в якому зазначив про необґрунтованість доводів відповідача, наведених у відзиві.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись, представник позивача подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу за його відсутності та відсутності його довірителя.
Представник відповідача ТДВ "Ю.ЕС.АЙ" у судове засідання не з'явився, відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, про причини неявки в судове засідання свого представника суд не повідомив, заяву про розгляд справи за відсутності його представника до суду не подав.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися, про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності до суду не подали.
Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд дійшов такого висновку.
19 липня 2019 року на перехресті вулиць Михайла Грушевського та Садової в
м. Києві трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , яким кермував ОСОБА_1 , та автомобіля Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_2 , під кермуванням ОСОБА_2 .
Працівниками Національної поліції було інкриміновано ОСОБА_2 порушення
п. 16.6 Правил дорожнього руху та складено стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, який скеровано на розгляд до суду (а. с. 131).
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2019 року у справі № 757/40045/19-п провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП було закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 Кодексу (а. с. 143-144).
У своїй постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 927/623/18 Верховний Суд зазначив, що застосування положень ст. 38 КУпАП можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 19 липня 2019 року за участю автомобілів Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_2 .
Унаслідок згаданої дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Toyota Camry,
д.н.з. НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження. Вартість відновлювального ремонту цього транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу склала 94653,64 грн, що підтверджується звітом про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 09 серпня 2019 року № 13403, складеним ТОВ "Експертно-асистуюча компанія "Фаворит" на замовлення ТДВ "Ю.ЕС.АЙ" (а. с. 165-179). Із розміром збитків, визначених у цьому звіті, погодився позивач ОСОБА_1 , про що зазначив у своїй заяві від 05 серпня 2021 року його представник.
Жодних доказів на спростування розміру збитків, спричинених власнику автомобіля Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , визначених у звіті від 09 серпня 2019 року № 13403, складеному ТОВ "Експертно-асистуюча компанія "Фаворит", відповідачем ОСОБА_2 та його представником суду не надано.
Також ОСОБА_2 та його представник не скористалися своїм правом та не заявили у ході розгляду справи в суді клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, а отже не довів, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , визначено ТОВ "Експертно-асистуюча компанія "Фаворит" неправильно.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової шкоди іншій особі.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22 ЦК України).
За положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Тлумачення ст. ст. 11, 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов'язання про компенсацію збитків є їх заподіяння іншій особі.
П. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Отже, за загальним правилом відповідальність за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, несе особа, яке є винною у її заподіянні.
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, за приписами ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п. 22.1, п. 22.2 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну.
З огляду на викладене, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів", порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації автомобіля Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована ТДВ "Ю.ЕС.АЙ" згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 28 березня 2019 року № АО/83036787. Цей договір був укладений шляхом видачі страхувальнику страхового поліса. Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну складав 100000,00 грн, франшиза за договором - 1000,00 грн (а. с. 71).
За положеннями п. 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування та документи, перелік яких визначений п. 35.2. ст. 35 цього Закону.
Підстави для відмови страховиком у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) визначені ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів".
14 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ТДВ "Ю.ЕС.АЙ" з заявою про виплату страхового відшкодування, долучивши до неї документи, передбачені п. 35.2 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" (а. с. 11).
Листом від 08 листопада 2019 року за вих. № 51-5261 ТДВ "Ю.ЕС.АЙ" відмовило ОСОБА_1 , мотивуючи це тим, що у відповіді органу Національної поліції України щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 19 липня 2019 року, водій ОСОБА_2 кермував автомобілем Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_2 , з номером кузова НОМЕР_3 , натомість у договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 28 березня 2019 року
№ АО/83036787 вказано, що номер кузова цього транспортного засобу НОМЕР_4 (а. с. 18-21).
Однак у схемі дорожньо-транспортної пригоди, яка є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення, зазначено, що номер кузова автомобіля Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_2 , яким кермував ОСОБА_2 , - НОМЕР_4 , тобто
той, що вказаний у договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 28 березня 2019 року № АО/83036787
(а. с. 131-133).
Також суд звертає увагу на те, що на момент, коли трапилась дорожньо-транспортна пригода, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2019 року у справі № 755/8899/19, яким право власності на автомобіль Toyota Land Cruiser 200,
д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_5 , був визнаний за ОСОБА_3 , не набрало законної сили, а отже він не був власником згаданого транспортного засобу
(а. с. 112-117).
Наведене свідчить, що ТДВ "Ю.ЕС.АЙ" протиправно відмовило ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування.
Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
За змістом ч. 1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно зі ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до положень абз. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Пп. 1 п. 180.1 ст. 180 ПК України передбачено, що платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному ст. 183 цього розділу.
З аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що страховиком сплачується вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням податку на додану вартість або стягується судом лише у випадку, якщо виконавець послуг з ремонту пошкодженого автомобіля є платником податку на додану вартість (такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловлені у постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 757/22706/15-ц, від 25 квітня 2018 рокуу справі № 759/17470/15-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 526/1293/14-ц).
Вартість відновлювального ремонту Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 розрахована у звіті від 09 серпня 2019 року № 13403, складеному ТОВ "Експертно-асистуюча компанія "Фаворит", з урахуванням фізичного зносу та податку на додану вартість.
ОСОБА_1 оплатив ремонт Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , виконавцеві ТОВ "ВіДі Автострада", який є платником податку на додану вартість (а. с. 12-17).
Таким чином, страховик ТДВ "Ю.ЕС.АЙ" повинен був сплатити ОСОБА_1 страхове відшкодування, виходячи з вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням податку на додану вартість.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про необхідність стягнути
ТДВ "Ю.ЕС.АЙ" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 93653,64 грн (94653,64 грн - 1000,00 грн франшизи = 93653,64 грн).
За приписами п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Відповідно до норми п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" відлік строку, протягом якого страховик повинен прийняти рішення про виплату страхового відшкодування, починається з дня отримання від потерпілої особи заяви про страхове відшкодування. Отже, нарахування пені за прострочення строку виплати страхового відшкодування можливе після спливу 90 днів з моменту отримання страховиком заяви про виплату страхового відшкодування (такий висновок суду відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом в постанові від 26 червня 2018 року у справі
№ 607/137316-ц).
Позаяк ОСОБА_1 звернувся до ТДВ "Ю.ЕС.АЙ" з заявою про виплату страхового відшкодування 14 серпня 2019 року, страховик повинен був прийняти рішення про її виплату у термін до 11 листопада 2019 року. Отже, нарахування пені за прострочення відповідачем слід здійснити, починаючи з 12 листопада 2019 року і до 23 січня 2020 року (до цієї дати позивачем заявлено вимоги про стягнення пені).
Розрахунок пені здійснюється судом за формулою: сума пені = С х (2 х ОС / КДР) х КДП / 100 %, де С - сума заборгованості за період; ОС - облікова ставка Національного банку України на день прострочення, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.
За період з 12 листопада 2019 року до 12 грудня 2019 року кількість днів прострочення становила - 31; облікова ставка Національного банку України - 15,5 %; кількість днів у році - 365, а тому сума пені складає 2465,77 грн (93653,64 грн х (2 х 15,5 / 365) х 31 / 100% = 2465,77 грн).
За період з 13 листопада 2019 року до 23 січня 2020 року кількість днів прострочення становила - 42; облікова ставка Національного банку України - 13,5 %; кількість днів у році - 366, а тому сума пені складає 2901,71 грн (93653,64 грн х (2 х 13,5 / 366) х 42 / 100% = 2901,71 грн).
Отже, загальна сума пені за прострочення ТДВ "Ю.ЕС.АЙ" сплати страхового відшкодування складає 5367,48 грн (2465,77 грн + 2901,71 грн = 5367,48 грн).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ст. ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки суду узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
У постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що ст. 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
З огляду на викладене, суд вважає, що до спірних правовідносин застосуванню підлягає норма ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Три проценти річних за прострочення виконання ТДВ "Ю.ЕС.АЙ" зобов'язання зі сплати страхового відшкодування становлять 561,43 грн (93653,64 грн х 3% / 100 % х 73 дні прострочення за період з 12 листопада 2019 року до 23 січня 2020 року = 561,43 грн).
Отже, стягненню з стягненню з відповідача ТДВ "Ю.ЕС.АЙ" на користь позивача підлягає пеня за прострочення сплати страхового відшкодування у сумі
5367,48 грн та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 561,43 грн.
У договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 28 березня 2019 року № АО/83036787 було визначено, що франшиза становить 1000,00 грн.
Таким чином, з моменту визнання судом ОСОБА_2 винуватим у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобілів Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_2 , у нього виник обов'язок сплатити ОСОБА_1 франшизу у сумі 1000,00 грн. Проте ОСОБА_2 ухилився від її сплати на користь позивача.
Наведене свідчить, що стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає франшиза у сумі 1000,00 грн та три проценти річних за прострочення сплати франшизи.
Три проценти річних за прострочення виконання ОСОБА_2 зобов'язання зі сплати франшизи складають 5,17 грн (1000,00 грн х 3% / 100 % х 63 дні прострочення за період з 22 листопада 2019 року до 23 січня 2020 року = 5,17 грн).
Підстави для стягнення пені з відповідача ОСОБА_2 відсутні, позаяк чинним законодавством не передбачено покладення на особу, яка є винною у заподіяні шкоди унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, обов'язку сплатити пеню потерпілому.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд вважає, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково, стягнути з відповідача ТДВ "Ю.ЕС.АЙ" на користь позивача страхове відшкодування у сумі
93653,64 грн; пеню за прострочення сплати страхового відшкодування у сумі 5367,48 грн; три проценти річних від простроченої суми у розмірі 561,43 грн; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 франшизу у сумі 1000,00 грн; три проценти річних за прострочення виконання зобов'язання зі сплати франшизи у сумі 5,17 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд присуджує з відповідачів на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог у сумі 1005,88 грн (100587,72 грн / 116100,75 грн х 1161,01 грн =
1005,88 грн), з яких 995,73 грн - з ТДВ "Ю.ЕС.АЙ", а 10,15 грн - з ОСОБА_2 .
Керуючись ст. ст. 2-5, 10-13, 19, 81-82, 89, 200, 206, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ", ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.
Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Ю.ЕС.АЙ" (місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 4, корпус 6-А; код в ЄДРПОУ - 32404600) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 ) страхове відшкодування у сумі 93653 (дев'яносто три тисячі шістсот п'ятдесят три) гривні 64 (шістдесят чотири) копійки; пеню за прострочення сплати страхового відшкодування у сумі 5367 (п'ять тисяч триста шістдесят сім) гривень 48 (сорок вісім) копійок; три проценти річних від простроченої суми у розмірі 561 (п'ятсот шістдесят одна) гривня 43 (сорок три) копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 ) франшизу у сумі 1000 (одна тисяча) гривень 00 (нуль) копійок; три проценти річних від простроченої суми у розмірі 5 (п'ять) гривень 17 (сімнадцять) копійок.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Ю.ЕС.АЙ" (місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 4, корпус 6-А; код в ЄДРПОУ - 32404600) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 ) судовий збір у сумі 995 (дев'ятсот дев'яносто п'ять) гривень 73 (сімдесят три) копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 ) судовий збір у сумі 10 (десять) гривень 15 (п'ятнадцять копійок).
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Андрейчук