Справа № 640/17005/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.
09 серпня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни про визнання протиправною та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни у виконавчому провадженні №57369992 від 26 червня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди в сумі 57240,63 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.
Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9773,00 грн.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати додаткове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни у виконавчому провадженні №57369992 від 26 червня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди в сумі 57240,63 грн.; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За приписами частин 3, 4 статті 134 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 7 статті 139 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом Бардіною Оленою Олександрівною укладено договір про надання правової допомоги від 13 липня 2020 року. Згідно додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 13 липня 2020 року ОСОБА_1 доручила Бардіній Олені Олександрівні представляти її інтереси в Окружному адміністративному суді міста Києва у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови №57369992 від 26 червня 2019 року.
В матеріалах справи наявний також акт приймання-передачі надаваних послуг до договору про надання правової допомоги від 13 липня 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 надано такі послуги: аналіз документів, аналіз судової практики, підготовка тексту позовної заяви, підготовка заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, оформлення позовної заяви та додатків до неї, всього 6,5 годин, разом ціна 9773,00 грн.
Також в матеріалах справи наявний рахунок, виписаний ОСОБА_1 адвокатом Бардіною Оленою Олександрівною на суму 9773,0 грн.
Суд звертає увагу, що у редакції Кодексу адміністративного судочинства України, чинній з 15 грудня 2017 року, імплементовано нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На переконання суду зазначені норми (статті 134, 139) були введені в Кодекс адміністративного судочинства України з 15 грудня 2017 року, у тому числі, з метою унормування відносин між суб'єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб'єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб'єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20.
Щодо розміру витрат на правничу допомогу слід враховувати таке.
Відповідно до частини 4 статті 134 статті 139 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому частиною 5 статті 134 статті 139 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 статті 139 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №816/2096/17).
У частині 7 статті 134 статті 139 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, суд зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Враховуючи, що позивачем було надано документальне підтвердження витрат на правову допомогу, а відповідачами не доведено недотримання вимог щодо співмірності витрат на правничу допомогу, фактично наданим адвокатом послугам та складності справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 9773,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни залишити без задоволення, а додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя Г.В.Земляна
суддя В.В.Файдюк