Справа № 420/6014/19
10 серпня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення суду від 10.12.2019,
В провадження Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа № 420/6014/19 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням від 10.12.2019 позовні вимоги задоволено та, зокрема, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за час проходження нею військової служби; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за час проходження нею військової служби.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначено, що на виконання судового рішення 17.07.20 від Військової частини НОМЕР_1 надійшли кошти в сумі 21 336,84 грн, тобто не у повному обсязі.
Для виконання судового рішення позивачем отримано виконавчий лист, який 10.02.20 пред'явлено до державної виконавчої служби, однак 26.07.21 державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 61195402 з виконання судового рішення ООАС від 10.12.2019 № 420/6014/19 через його виконання у повному обсязі.
Однак відповідачем було виплачено частину індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення за період 01.12.2015 - 28.02.2018 із застосуванням базового місяця «лютий 2015 року» в сумі 19 749,89 грн, замість застосування базового місяця «січень 2008», і сума мала б складати 85 927,84 грн, в результаті чого недоплата склала 66 177,95 грн.
Також позивачу не було виплачено фіксовану суму індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2017 по 31.10.2018 в сумі 35 265,89 грн (4408,24 грн на місяць).
У зв'язку із цим позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо незастосування січня 2008 р. як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача з 01.12.2015 по 28.02.2018; визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо застосування лютого 2015 р. як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача з 01.12.2015 по 28.02.2018; визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4408,24 грн за період з 01.03.2018 по 31.10.2018 включено, відповідно до абз. 4 п. 5 постанови КМУ № 1078 від 17.07.2003.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з ч. 5 цієї статті у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.
Відповідно до ч. 2 ст. 129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 КАС України суд - це суддя адміністративного суду, який розглядає і вирішує адміністративну справу одноособово, колегія суддів, інший визначений цим Кодексом склад адміністративного суду.
Статтею 34 КАС України визначено, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 КАС України при одноособовому розгляді справи суддя, який розглядає справу, є головуючим у судовому засіданні.
Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, питання судового контролю за виконанням рішення вирішується судом, якій його ухвалив. Під судом, який ухвалив судове рішення, необхідно розуміти суддю, який ухвалив таке рішення одноособово, або колегію суддів, якщо судове рішення ухвалювалося таким складом суду. Тому є неприпустимим встановлення судового контролю за рішенням іншого суду (судді).
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 по справі № 420/6014/19, правильність та повноту якого позивач просить перевірити в порядку ст. 383 КАС України, ухвалено судом у складі головуючої судді Тарасишиної О.М.
Приписами статей 382-383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як можливий варіант - накладення штрафу; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду; визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності органу виконавчої служби, приватного виконавця.
Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами для їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із невиконанням судового рішення в цій справі.
За правовою природою контроль за виконанням судового рішення є продовженням його ухвалення, а відповідна ухвала є його складовою, тому заява розглядається у тому ж провадженні, в якому було ухвалене судове рішення, питання щодо контролю за виконанням якого ставиться у відповідній заяві.
Результатом розгляду заяви про встановлення контролю за виконанням судового рішення є постановлення судом ухвали про задоволення заяви або відмову в задоволенні заяви.
В ухвалі про результати встановленого судового контролю суд надає оцінку діям суб'єкта владних повноважень з виконання його рішення, оцінює повноту та достатність дій, а також відповідність змісту судового розсуду за результатами вирішеного спору. Таким чином, судовий контроль є продовженням ухвалення судового рішення, а відповідна ухвала - є його складовою.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Згідно з п.2 ч.1 ст.29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
За викладених вище обставин та правового регулювання, компетентним судом по розгляду заяви ОСОБА_1 на стадії виконання судового рішення в порядку ст. 383 КАС України є суддя Тарасишина О.М., якою вирішено по суті спір у справі № 420/6014/19, так як саме головуючий суддя здатний оцінити повноту та достатній виконання судового рішення за його розсудом спору.
На підставі викладеного та керуючись з ст. ст. 4, 7, 29, 196, 383 КАС України,
Заяву ОСОБА_1 на стадії виконання судового рішення в порядку ст. 383 КАС України передати на розгляд судді Тарасишиній О.М для вирішення її по суті.
Копію цієї ухвали надіслати для відома ОСОБА_1 та Військовій частині НОМЕР_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Завальнюк