Справа № 420/9380/21
09 серпня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, суд -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 за результатом якої позивач просить суд:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо розрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2013-2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок розміру грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2013-2017 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату донарахованих сум;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.08.2009 року по 28.02.2018 року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми iндексації грошового забезпечення за період з 01.08.2009 року по 28.02.2018 року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 встановити базовий місяць для нарахування індексації ОСОБА_1 січень 2008 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проходження служби він отримував щомісячну винагороду, яка входила до складу його грошового забезпечення.
Натомість, відповідач військова частина НОМЕР_2 розрахував та виплатив грошову допомогу на оздоровлення за 2013, 2014, 2015, 2016 та 2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій".
Оскільки додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась щомісяця, відсутні підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення, а тому позивач вважає, що відповідачем протиправно був розрахований розмір грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.
Крім того, позивач зазначив, що під час проходження військової служби, в період з 01.08.2009 року по 28.02.2018 року, відповідачем військовою частиною НОМЕР_2 не проводилась та не виплачувалась індексація його грошового забезпечення.
Листом військової частини НОМЕР_2 від 27.05.2021 року №88/358, позивачу відмовлено у наданні інформації щодо сплачених сум індексації за період з 2009 року по 31.12.2016 року та рекомендовано звернутись до Галузевого архіву Міністерства оборони України в м. Одеса. Натомість, відповідачем підтверджено факт того, що за період часу з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, відповідачем військовою частиною НОМЕР_2 не проводилась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення через відсутність фінансування.
Відповідно до архівної довідки Галузевого архіву Міністерства оборони України в м. Одеса МЛ-554/654 від 21.05.2021 року, починаючи з серпня 2009 року по 31.12.2016 року, позивачу не виплачувалась індексація грошового забезпечення.
Позивач вважає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати суми індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2009 року по 28.02.2018 року.
З наведених підстав позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 09.06.2021 року прийнято справу до провадження та вирішено розглядати справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
06.07.2021 року до суд надійшов відзив, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що відповідач при нарахуванні та виплаті Позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2017 роки не враховував щомісячну додаткову грошову винагороду відповідно до наказу Мiнiстра оборони України від 11.06.2008 року №260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям збройних Сил України та деяким іншим особам», який діяв на той час.
У пункті 30.3 розділу XXX вищезазначеної Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 року №260, зазначено, що «розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги».
З огляду на викладене, законних підстав для проведення перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди немає.
Щодо виплати індексації, відповідач зазначив, що архівна довідка Галузевого архіву Міністерства оборони України, яка додається Позивачем, не підтверджує виплату iндексації грошового забезпечення тому, що до Галузевого архіву Міністерства оборони України військовою частиною НОМЕР_2 були здані основні грошові відомості, а індексація грошового забезпечення виплачувалась за додатковими відомостями які зберігаються у військовій частині НОМЕР_2 .
Позивачу в період з 01.08.2009 року по 31.12.2015 року була виплачена індексація грошового забезпечення, що підтверджується додатковими відомостями. При цьому позивач був проінформований про отримання ним виплат індексації грошового забезпечення у вищезазначений період, що підтверджується його пiдписами в наявних додаткових відомостях.
З 01 січня 2016 року грошове забезпечення військовослужбовцям вiдповiдно до протокольного рiшення Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 3 було значно збільшено за рахунок збільшення розмірів їх преміювання. Для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в січні 2016 року - лютому 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було. Фінансування на виплату індексації не здійснювалося.
З огляду на викладене, індексація грошового забезпечення за період з 01.08.2009 року по 31.12.2015 року Позивачу нараховувалась та була виплачена, з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року не виплачувалась, і законних підстав для вчинення таких дій у Відповідача немає.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №54 від 03.03.2018 року, ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
Вважаючи що при звільненні з військової служби з позивачем не було проведено остаточний розрахунок в частині виплати індексації грошового забезпечення та допомоги на оздоровлення позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою від 12.04.2021 року про здійснення таких виплат.
Відповідач листом від 27.05.2021 року №88/358 повідомив позивача, що вiдповiдно до рішення Директора департаменту фінансів МОУ з 01 січня 2016 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась. За період з 2013 року по 2017 рік до складу грошової допомоги на оздоровлення щомісячна грошова винагорода не враховувалась (вiдповiдно до наказу МОУ №260 від 07.06.2008 року, який діяв на цей період).
Вважаючи протиправними дії та бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Відповідно до частини третьої статті 9-1 Закону № 2011-XII при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
Наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 року № 260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Зазначена Інструкція діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно пункту 30.1 розділу XXX зазначеної Інструкції, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Пункт 30.3 визначає, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 N 889 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Так, відповідно до пункту 2 частини першої вказаної постанови, установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Постановою від 16 вересня 2015 р. № 704 "Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. N 889", що набрала чинності з 01.01.2016, Уряд вніс зміни до Постанови N 889 та поширив виплату щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення, на всіх військовослужбовців Державної прикордонної служби (крім військовослужбовців строкової військової служби).
На виконання Постанови N 889, наказом Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550, затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України.
У цьому акті визначені умови та порядок виплати особам офіцерського складу винагороди, окреслено перелік військовослужбовців, яким вона виплачується, регламентовано повноваження командира (начальника) військової частини (організації, установи) щодо підстав та розміру її виплати. За пунктом 5 Інструкції винагорода виплачується як окремий платіж разом (одночасно) з грошовим забезпеченням. Пунктом 8 Інструкції встановлено, що грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. У пункті 9 Інструкції передбачено, що розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони (Головного управління розвідки Міністерства оборони) в Державному бюджеті України на відповідний рік. Відповідно до положень пункту 10 Інструкції, командир військової частини за наявності обставин, передбачених у цьому пункті, має право зменшувати розмір винагороди.
Верховний Суд в постанові від 16.05.2019 р. по справі N 826/11679/17 зазначив, що "Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Частиною другою статті 9 Закону N 2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Так, за змістом п. 9.1 розділу IX Інструкції грошове забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби за станом здоров'я, включає: оклад за військове звання, посадовий оклад, надбавки за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).
Аналогічні норми щодо невключення винагород до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби, містить також Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550.
Разом з тим, застосовуючи вищеозначені Інструкції як спеціальні нормативно-правові акти, що визначають структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Таким чином, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон №2011-XII, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам Закону №2011-XII."
З огляду на викладене та зважаючи на ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви N 23759/03 та 37943/06) та у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 р. по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява N 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивач є правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 р. по справі N 826/11679/17.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, за період з 2013 року по 2017 рік до складу грошової допомоги на оздоровлення щомісячна грошова винагорода не враховувалась.
Враховуючи вищенаведене дії військової частини НОМЕР_2 щодо розрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2013-2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди є протиправними, у звязку з чим суд вважає за необхідне зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок розміру грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2013-2017 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату донарахованих сум.
Щодо індексації грошового забезпечення суд зазначає наступне.
Частина 4 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991р. № 2011-ХІІ визначає, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
За приписами ч. 3 ст. 9 зазначеного Закону грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 р. № 1282-XII визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Статтею 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 р. № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 р. № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 6 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 р. № 1282-ХІІ, порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 р. затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до п. 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом п. 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. Посилання відповідачів у відзивах на позов на відсутність фінансування для виплати індексації суд вважає необґрунтованими, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на такі цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Таким чином, вказані відповідачем обставини не звільняють його від обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01 грудня 2015 року).
Постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 28.02.2018 р. внесено зміни у вищевказаний пункт та викладено його в такій редакції: “виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік”.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Суд зазначає, що Пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. У зазначеному Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.
Основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 р. № 2017-III індексація доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Вимогами абз. 8 п. 4 Порядку № 1078 встановлено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі “Кечко проти України” (рішення від 08 листопада 2005 року), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” №3477-IV від 23.02.2006 р., рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019р. у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 р. у справі № 825/694/17.
Суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи позивачу виплачувалась індексація грошового забезпечення з 01.08.2009 по 31.12.2015 року, що підтверджується наданими відповідачем відомостями на виплату індексації.
При цьому з січня 2016 року по лютий 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не виплачувалась, що не заперечується відповідачем, не зважаючи на той факт, що позивач мав право на її отримання.
Таким чином суд вважає що позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.08.2009 року по 28.02.2018 року належать до часткового задоволення шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми iндексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
Щодо вимоги про зобов'язання військову частину НОМЕР_2 встановити базовий місяць для нарахування індексації ОСОБА_1 січень 2008 року суд зазначає наступне.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначаються постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 р., якою затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
У зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” № 1013 від 09.12.2015 р. (далі - Постанова № 1013) істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.
Внесеними змінами передбачено ряд новел в порядку проведення індексації грошових доходів населення. Зокрема, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови №1013 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (п.5 Порядку № 1078).
Крім того, якщо раніше базовий місяць (місяць підвищення) визначався у разі коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки у разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).
У редакції Постанови № 1013 п. 5 Порядку № 1078 викладено у такій редакції:
"У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу".
Отже, починаючи з 01.12.2015 р. обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку обіймає працівник, у тому числі військовослужбовець.
Наведене підтверджується роз'ясненнями Мінсоцполітики, наданими Департаменту фінансів Міністерства оборони України листом № 78/о/66-17 від 08.08.2017 р., в якому зазначено, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.
Поряд із цим, суд зазначає, що п.1 Постанови № 1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 р. посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.
При цьому, підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою № 1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1 - 3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.
З аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Постановою Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007р. "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", яка набрала чинності 01.01.2008р. та втратила чинність 01.03.2018р. (далі - Постанова №1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.
Таким чином, зміна посадових окладів військовослужбовців відбулась 01.01.2008 р. згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007р.
До того ж, в листі Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 31.01.2018 року № 248/3/8/85 зазначено, що Міністерство оборони України зверталося до Міністерства соціальної політики України щодо надання роз'яснень з порядку виплати індексації, у відповідь на що було повідомлено, що базовим місяцем для нарахування індексації є січень 2008 року.
Надалі розмір посадового окладу військовослужбовців було змінено 01.03.2018р. згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017р.
Відтак, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю за спірний період має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з лютого 2008 року.
Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 10.09.2020р. у справі № 200/9297/19-а.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, за період з січня 2016 року по лютий 2018 р. нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення не проводилось . Таким чином суд вважає безпідставною дану позовну вимогу, оскільки доказів виплати індексації грошового забезпечення з встановленим позивачу за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - грудень 2015 року матеріали справи не містять. З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог у зазначеній частині.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить до часткового задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139. 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо розрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2013-2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок розміру грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2013-2017 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату донарахованих сум.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми iндексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук