Справа № 420/8208/21
09 серпня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Танцюри К.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання противоправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання противоправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо затвердження 22 жовтня 2020 року висновку про нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2018 року; зобов'язання Головне управління Національної поліції в Одеській області затвердити висновок від 22 жовтня 2020 року про нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2020 року і здійснити йому доплату в сумі 102000,00грн.
Ухвалою суду від 10.06.2021р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обгрунтування наявності підстав для задоволення позовної заяви позивач зазначив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2018р. по справі №1540/4466/18 частково задоволено позов ОСОБА_1 ; визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо відмови з підстав, зазначених у листі за №9/ш-1082 від 17.07.2018р. у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням другої групи інвалідності ОСОБА_1 внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків; зобов'язано Головне управління Національної поліції в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.01.2018 р. про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням другої групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 р. №4, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Позивач вказав, що на підставі цього рішення Головним управлінням Національної поліції в Одеської області затверджено 22 жовтня 2020 року висновок про нарахування йому одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2018року в сумі 528 600,00грн., які він отримав в грудні 2020 року. Позивач, посилаючись на те, що розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
07.07.2021р. до суду від Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. Так, відповідач вказав, що у зв'язку з тим, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2018р. по справі №1540/4466/18 зобов'язано ГУНП в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.01.2018р., ОГД правомірно розраховувалась з прожиткового мінімуму у 2018 році.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 31 березня 2016 року №162 о/с, підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника Любашівського відділу поліції ГУ НП в Одеській області звільнено зі служби в поліції за п.2 ч.1 ст.77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2018р. по справі №1540/4466/18 частково задоволено позов ОСОБА_1 ; визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо відмови з підстав, зазначених у листі за №9/ш-1082 від 17.07.2018 р. у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням другої групи інвалідності ОСОБА_1 внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків; зобов'язано Головне управління Національної поліції в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.01.2018 р. про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням другої групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 р. №4, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Зазначене рішення набрало законної сили 14.02.2019р.(а.с.4-15)
22.10.2020р. начальником ГУНП в Одеській області затверджено висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2018р. по справі №1540/4466/18, підпункту 3 п.1 ст.97 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію», у розмірі : 528 600,00грн. (нарахована одноразова грошова допомога), 158 580,00 грн. (раніше виплачена сума), 370 020,00грн.(розмір одноразової грошової допомоги до виплати)(а.с.16).
Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №2510 від 26.10.2020р. «Щодо виплати одноразової грошової допомоги» прийнято рішення про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у розмірі 370 020,0грн.
Таким чином, нарахування одноразової грошової допомоги визначено у розмірі 300- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2018року.
Позивач, посилаючись на те, що розміри одноразової грошової допомоги поліцейським визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату та на те, що висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 прийнято у 2020 році, вважає, що нарахування одноразової грошової допомоги мало бути проведено із розрахунку прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року.
Частиною 2 ст.19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII.
Відповідно до ч. ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання.
Частиною 2 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського затверджено Наказом Міністерствавнутрішніх справ України 11.01.2016 № 4 (у редакції наказу Міністерствавнутрішніх справ України 21.09.2017 № 788)
Пунктами 1-3 Розділу IV Порядку №4 встановлено, що у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 5 розділу ІІІ, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2). У разі надсилання запитів до інших органів (підрозділів) поліції, підприємств, установ, організацій, заявника, строк підготовки висновку про призначення ОГД, може бути продовжено, до отримання відповідної інформації, для його належного оформлення, але не більш як на два місяці з дня відправлення запиту. Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.
Висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє: 1) по центральному органу управління поліції, керівникам міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, територіальних органів поліції, закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України - Голова Національної поліції України або особа, на яку покладено виконання таких функцій; 2) у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій. 3) у навчальних закладах - керівник відповідного органу, закладу або особа, на яку покладено виконання таких функцій.
Рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.
Згідно із положеннями ч.1 ст. 99 Закону України «Про Національну поліцію» розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Як встановлено судом під час з'ясування офіційних обставин справи, наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №2510 від 26.10.2020р. «Щодо виплати одноразової грошової допомоги» прийнято рішення про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у розмірі 370020,0грн.
Враховуючи вищевикладене та те, що у жовтні 2020 року відповідачем затверджено висновок про призначення одноразової грошової допомоги і прийнято рішення про призначення виплати ОГД ОСОБА_1 та, що розмір одноразової грошової допомоги поліцейським, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання противоправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо затвердження 22 жовтня 2020 року висновку про нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2018 року, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Поряд з цим, оскільки суд прийшов до висновку про протиправність нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2018 року, суд вважає, що наявні підстави для зобов'язання Головне управління Національної поліції в Одеській області затвердити висновок від 22 жовтня 2020 року про нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2020 року.
Разом з тим, оскільки нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2020 року на підставі вказаного рішення здійснено не було, суд приходить до висновку про передчасність задоволення позовних вимог позивача про здійснення йому доплати в сумі 102 000,00грн.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.
У прохальній частині позовної заяви представник позивача просить суд зобов'язати відповідача здійснити виплату судових витрат ОСОБА_1 - сплачений ним гонорар адвокату за надання правничої допомоги в сумі 15 000,00грн.
На підтвердження понесення вказаних судових витрат позивачем додано до позовної заяви договір №6 від 29.03.2021р. про надання правової допомоги, укладений між адвокатом Пятигорец Володимирем Івановичем та ОСОБА_1 , згідно п. 2.1. якого гонорар адвоката складає 15 000,00грн.; квитанцію до прибуткового касового ордера №6 від 05.04.2021р.
Згідно із п.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положеннями ч.3-5 ст.143 КАС України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно із ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
З урахуванням зазначеного, суд, з урахуванням категорії та складності справи, вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн. є необґрунтованим та завищеним.
Таким чином, враховуючи викладене, категорію справи та те, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 2 000,00 грн. та саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до предмета спору.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати противоправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо затвердження 22 жовтня 2020 року висновку про нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області затвердити висновок від 22 жовтня 2020 року про нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2020 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740, м.Одеса, вул. Ак.Філатова 15-а) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень).
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра