09 серпня 2021 рокуСправа № 280/4923/21
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Семененко М.О., розглянувши заяву керівника Фермерського господарства «Лучисте 2-А» Ларченка Ігоря Олександровича про виявлення недовіри судді Семененко М.О. у справі за позовом Фермерського господарства «Лучисте 2-А» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Фермерського господарства «Лучисте 2-А» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 12.07.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 27.07.2021 в задоволенні клопотання Фермерського господарства «Лучисте 2-А» про витребування доказів - відмовлено.
06.08.2021 до канцелярії суду надійшла заява керівника Фермерського господарства «Лучисте 2-А» Ларченка І.О. про виявлення недовіри судді Семененко М.О., яку передано головуючому судді у справі Семененко М.О. 09.08.2021. У заяві наголошено на тому, що відмова судді у витребуванні доказів, викладена в ухвалі суду від 27.07.2021, свідчить про те, що суддя підтримує сторону ДПС та намагається сховати докази, які мають суттєве значення для вирішення справи, суддя не хоче використати надані йому повноваження та витребувати з власної ініціативи докази, а саме всі докази, що були оприлюднені податковою «Що Ви вже зняті з єдиного податку».
Слід зазначити, що заява керівника Фермерського господарства «Лучисте 2-А» Ларченка І.О. про виявлення недовіри судді Семененко М.О. за свою суттю є заявою про відвід судді, у зв'язку з чим, така заява підлягає розгляду в поряку, передбаченому статтею 40 Кодексу адміністративного судочинства України (Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу).
Розглянувши заяву керівника Фермерського господарства «Лучисте 2-А» Ларченка І.О. про виявлення недовіри судді Семененко М.О., слід зазначити таке.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частиною 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Слід зазначити, що головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" (безсторонність) судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості необхідно керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
(іі) "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Наведені заявником у заяві аргументи стосуються змісту ухвали суду від 27.07.2021 з питань витребування доказів та свідчать саме про незгоду особи з судовим рішенням, що відповідно до значенних вище імперативних приписів частини 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути визнано обґрунтованою підставою відводу.
Отже, аргументи, якими заявник мотивує свою заяву, не викликають обґрунтованих сумнівів в об'єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду на "суб'єктивний критерій", так і з погляду на "об'єктивний критерій", сформульовані Європейським судом з прав людини.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій в ухвалі від 17.07.2020 у справі №826/11409/17.
Відповідно до частини 1 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Як зазначено у частині 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Так, ухвалою від 12.07.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
За змістом частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
Заява керівника Фермерського господарства «Лучисте 2-А» Ларченка І.О. про виявлення недовіри судді Семененко М.О. надійшла до суду 06.08.2021, а отже за три робочі дні (або раніше) до початку розгляду по суті справи, призначеної ро розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи, а відтак, з урахуванням того, що суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви, подальше вирішення питання про відвід повинно здійснюватися суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.36, 40, 241-243 КАС України, суд -
Вважати необґрунтованим заявлений керівником Фермерського господарства «Лучисте 2-А» Ларченком І.О. відвід судді Запорізького окружного адміністративного суду Семененко М.О.
Передати матеріали справи №280/4923/21 для вирішення питання про відвід на автоматизований розподіл для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає.
Суддя М.О. Семененко