10 серпня 2021 рокум. Ужгород№ 260/4575/20
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), яким просив суд: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні, а саме: не виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з січня 2016 року по 28 грудня 2020 року; 2) зобов'язати відповідача провести індексацію грошового забезпечення позивача в період з січня 2016 року по 28 грудня 2019 року; 3) справу розглядати без участі позивача та його представника за наявними в матеріалах справи доказами (а.с.1-8).
Заявлені позовні вимоги аргументує тим, що він проходив військову службу у Військовій частини НОМЕР_2 , однак грошове забезпечення йому виплачувалося не в повному розмір, а саме: за період з 01 січня 2016 року по 28 грудня 2019 року не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення. Таку бездіяльність відповідача вважає протиправною та такою, що порушує гарантоване законодавством право на своєчасне одержання винагороди за працю.
У подальшому до Закарпатського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вих.№222, відповідно до якого проти задоволення позову заперечив, мотивуючи безпідставністю заявлених позовних вимог. Зазначив, що позивач дійсно проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 . Окремо визнав, що в період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року для виплати індексації у Міністерства оборони України не було фінансового ресурсу. Що стосується періоду з квітня 2018 по листопад 2018 року включно, поріг індексу споживчих цін не перевищував 103%, а тому в цей період відсутні були підстави для нарахування індексації грошового забезпечення позивача. З грудня 2018 року відповідач позивачеві почав нараховував та виплачувати індексацію, на підтвердження даних обставин справи надано картки особового рахунку військовослужбовця за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роки. Щодо вимоги визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті індексації грошового забезпечення позивача в період з січня 2016 року по 28 грудня 2020 року, відповідач у відзиві зазначив, що в період з 07 лютого 2020 року (день звільнення) по 26 травня 2020 року (день поновлення на військовій службі) позивач був звільнений з військової служби, тому в цей період індексація і не могла бути нарахована, оскільки позивач в списках військової частини НОМЕР_2 не перебував та грошове забезпечення не отримував.
Підтвердив, що з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року виплата індексації грошового забезпечення не здійснювалась, у зв'язку з відсутністю фінансового ресурсу.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) у період з 20 грудня 2012 року по 07 лютого 2020 року, та з 26 травня 2020 року по теперішній час проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 (далі - ВЧ НОМЕР_2 ), що підтверджується послужним списком.
Так, старшого прапорщика ОСОБА_1 наказом Військової частини НОМЕР_2 від 28 грудня 2019 року за № 303 було звільнено з військової служби у запас у зв'язку із закінченням строку контракту (а.с.10).
У відповідності витягу з послужного списку, наявного в матеріалах справи, ОСОБА_1 з 26 травня 2020 року прийнятий на службу до Окремої гірсько-штурмової бригади військова частина НОМЕР_2 на посаду начальника складу складів взводу забезпечення роти забезпечення батальйону логістики та перебуває на цій посаді на військовій службі по теперішній час.
Разом з тим, у період з 01 січня 2016 року по грудень 2018 року індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не проводилася. Починаючи з грудня 2018 року військова частина НОМЕР_2 почала нараховувати та виплачувати індексацію грошового забезпечення, що підтверджується належним та допустимим доказом долученим до матеріалів справи, а саме: картками особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за спірний період.
Відповідачем згідно відзиву, визнано, що в період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року не проводилась нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача у зв'язку з відсутністю коштів.
У відповідь на поданий ОСОБА_1 рапорт від 11 серпня 2020 року за вх. № 7910, листом Військової частини НОМЕР_2 за №150/53/1523 від 15.10.2020р. повідомлено, що для виплати індексації грошового забезпечення позивача в період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року фінансового ресурсу в Міністерства оборони України не було (а.с.11, 12).
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати передбаченої нормами законодавства України індексації його грошових доходів в період з 01 січня 2016 року по 28 грудня 2020 року протиправною, з метою належного захисту порушеного права на своєчасне одержання винагороди за працю позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення згідно з положеннями ч. 2 зазначеної статті входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Порядок, об'єкти та підстави проведення індексації грошових доходів населення регламентуються нормами Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон).
Так, відповідно до положень ст. 1 Закону, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
При цьому, ст. 2 Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ч.ч. 3, 4 ст. 4 Закону).
Нормами ст. 6 Закону встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Індексація доходів населення згідно ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" №2017-III від 05.10.2000 відноситься до державних соціальних гарантій та покликана підтримати достатній життєвий рівень громадян та купівельну спроможність їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Норми ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлюють обов'язковість державних соціальних гарантій для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок).
П. 2 Порядку передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед яких, грошове забезпечення військовослужбовців.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (п. 4 Порядку).
Відповідно до п. 4 Порядку у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Основною умовою початку нарахування індексації є встановлення того факту, що величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Алгоритм нарахування індексації доходів населення встановлений нормами п. 5 Порядку. Так, зокрема, таким передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.
Судом встановлено що при прийняті на службу ОСОБА_1 було встановлено посадовий оклад. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року за № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» було змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців. Вищезазначена постанова набрала законної сили з 01 березня 2018 року.
Таким чином, базовими місяцями для нарахування індексації ОСОБА_2 є березень 2018 року.
Відповідно до офіційної інформації, висвітленої Міністерством фінансів України в засобах масової інформації та мережі інтернет, величина індексу споживчих цін у 2016-2018 роках перевищила поріг індексації 103 відсотка.
Разом з тим, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у вказаний період не проводилася.
Не нарахування та не виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року відповідач обґрунтовує виключно відсутністю фінансування та механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди.
Вирішуючи питання правомірності дій відповідача крізь призму основних засад адміністративного судочинства, суд повинен дослідити, чи вчинялися такі на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Зазначене кореспондується також з встановленим Конституцією України обов'язком будь-якого суб'єкта владних повноважень діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Норми ч. 1 ст. 5 Закону встановлюють джерела коштів на проведення індексації грошових доходів населення, відповідно до яких підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Зазначене кореспондується з положеннями п. 6 Порядку, відповідно до якого виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Суд вважає, що відсутність на рахунках відповідача коштів для виплати індексації грошового забезпечення не є належним доказом неможливості здійснення вказаних виплат (доказом наявності поважних причин непроведення розрахунку).
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, гарантує захист власності. Так, зокрема, зазначеною статтею визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Зазначене також кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Отже, з прецедентної практики Європейського суду з прав людини вбачається, що індексація грошового забезпечення також може розглядатися як «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та підпадають під захист, гарантований цією статтею.
Європейський суд з прав людини у справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України" зауважив, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, відсутність належного бюджетного фінансування не може бути підставою для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Аналогічна позиція щодо не правомірності не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17.
Таким чином, суд вважає, що чинним законодавством України гарантоване право позивача на проведення індексації його грошових доходів у разі настання обставин, передбачених ст. 4 Закону, наведені відповідачем доводи не позбавляють обов'язку останнього провести таку, а тому дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року є протиправними, а тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.
Що стосується нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації за період з 01 березня 2018 по 28 грудня 2019 року суд зазначає наступне.
Відповідно до відомостей Міністерства фінансів України, до жовтня 2018 року індекс споживчих цін, розрахований наростаючим підсумком з квітня 2018 року (базового для ОСОБА_1 місяця) не перевищував показника 1,03. Тому за цей період її грошове забезпечення не підлягало індексації. З огляду на що суд вважає, що відповідач правомірно не проводив нарахування такої.
Починаючи з листопада 2018 року індекс інфляції споживчих цін перевищує показник 1,03, а тому за цей місяць вимога щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача підлягає задоволенню.
Стосовно період з грудня 2018 року по 28 грудня 2019 року суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи, з грудня 2018 року відповідачем розпочато нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача. В період з 07 лютого 2020 року по 26 травня 2020 року - позивач не проходив військову службу, не перебував у списках військової частини та не отримував грошового забезпечення, тому в цій частині слід відмовити в задоволенні позовних вимог. Весь інший період (в тому числі, коли позивач перебував на військовій службі) починаючи з грудня 2018 військова частина НОМЕР_2 здійснювала йому нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: розрахунком індексації, витягом з послужного списку та картками особового рахунку військовослужбовця.
Суд вважає такі докази належним в розумінні норм КАС України, а тому дійшов висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві індексації грошового забезпечення в період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно та за листопада 2018 року та як результат, для належного відмовлення порушеного права позивача зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача у період з 01 січня 2018 року по 28 лютого 2018 року включно та за листопад 2018 року. У задоволенні решти частини позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.
З урахуванням зазначеного, враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно та за листопад 2018 року.
3. Зобов'язати Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно та за листопад 2018 року.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).
СуддяД.В. Іванчулинець