Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
10 серпня 2021 р. Справа №200/9230/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1
до відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про: визнання незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з несвоєчасною виплатою призначеної пенсії з 20 листопада 2019 року, тобто з моменту написання заяви про призначення пенсії, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з несвоєчасною виплатою призначеної пенсії з 20 листопада 2019 року, тобто з моменту написання заяви про призначення пенсії.
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з несвоєчасною виплатою призначеної пенсії з 20 листопада 2019 року, тобто з моменту написання заяви про призначення пенсії, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з несвоєчасною виплатою призначеної пенсії з 20 листопада 2019 року, тобто з моменту написання заяви про призначення пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
У зв'язку з тим, що позовна заява була подана без дотримання вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року позовна заява була залишена без руху.
Зазначеною ухвалою позивачу був встановлений строк десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на усунення недоліків шляхом надання суду обґрунтованої позовної заяви та всіх наявних доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів), або зазначити причини неможливості надання таких доказів, а саме, доказів в підтвердження з якої дати позивачу призначені та не виплачуються пенсійні виплати; копії позовної заяви із зазначенням належної адреси місце знаходження відповідача; вмотивованого клопотання про відстрочення сплати судового збору з надання доказів скрутного матеріального становища або доказів сплати судового збору належного зразка та у належному розмірі.
На виконання вимог ухвали суду від 28 липня 2021 року позивачем надано до суду адміністративний позов, проте, ознайомившись з наданим позивачем позовом судом встановлено, що вимоги ухвали суду щодо обґрунтування позовної заяви та всіх наявних доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів), або зазначити причини неможливості надання таких доказів, а саме, доказів в підтвердження з якої дати позивачу призначені та не виплачуються пенсійні виплати позивачем у позовній заяві не зазначено, та відповідних доказів суду не надано.
Крім того, суд ухвалою суду від 28 липня 2021 року зобов'язував позивача надати докази скрутного матеріального становища або докази сплати судового збору.
Позивач надав до суду клопотання, відповідно до якого зазначав, що не має змоги отримати довідку про свої доходи з Державної податкової служби України, оскільки перебуває на тимчасово окупованій території і на даний час не може потрапити у місто Костянтинівка, так як всі блок пости закриті. Пошта на тимчасово окупованій території не працює, а отримати дані документи на свою електронну пошту по електронному запиту не можу, так як дані документи містять персональні дані, і запит на їх отримання треба підписати електронним цифровим підписом, а відповідного електронного цифрового підпису не має. Крім того, наголошує, що відповідні документи відповідача про дату та суму виплати пенсійних виплат надати не може, так як на її електронну адресу відповідач відповідних відомостей не надає.
Розглянувши клопотання позивача про витребування доказів у справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
З аналізу вищезазначених положень випливає, що у клопотання про витребування доказів особа повинна, зокрема, заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Суд зазначає, що позивач у клопотання про витребування доказів вказує на те, що не може надати довідку про свої доходи з Державної податкової служби України, оскільки не має електронного цифрового підпису, однак, позивачем у зазначеному клопотання не наведено жодного посилання на нормативно - правовий акт, який визначає, що довідка про доходи видається лише на підставі заяви підписаної електронним цифровим підписом позивача.
При цьому, позивачем не надано суду доказів того, що позивач звертався до територіальних органів Державної податкової служби України із заявою про надання відповідної довідки, та відповідний орган ДПС відмовив їй у наданні такої довідки.
Також, позивач зазначає, що вона неодноразово зверталась до відповідача із заявою про отримання інформації щодо дати та суми виплаченої пенсії, яку направляв на електронну адресу позивача, проте, суд вказує, що відповідачем не надано жодного доказу звернення позивача до відповідача із відповідними заявами.
Крім того, суд наголошує, що позивач не був позбавлений можливості направити оригінали заяв засобами поштового зв'язку до територіальних органів ДПС та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. При цьому, суд вказує, що позовну заяву та клопотання про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду позивач підписала особисто та направила засобами поштового відправлення, отже, позивач не був позбавлений можливості також направити відповідні заяви й до територіальних органів ДПС та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Суд наголошує, що згідно ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.
Суд зазначає, що позивачем не надано до суду вмотивованого клопотання про звільнення або відстрочення сплати судового збору.
Положеннями ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною 2 цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. За приписами частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Підставою для вчинення судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві, яка подається до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна довести ті обставини і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов'язок щодо відстрочення сплати судового збору, при цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Загальні засади щодо відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати наділяють суд правом а не обов'язком. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних доказів та обставин справи, що впливають на задоволення клопотання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 8 Закону України "Про судовий збір" та статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом яких рішення про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд може прийняти лише у випадку, якщо при дослідженні доказів та встановленні інших обставин справи, дійде висновку про можливість задоволення відповідного клопотання.
Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України", зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога сплатити судовий збір цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму від ВССУ 17.10.2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
З аналізу вищезазначених положень вбачається, що особа, яка звертається до суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, повинна обґрунтувати підстави та надати докази перебування у скрутному матеріальному становищі, оскільки рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору приймається судом виключно з аналізу матеріального становища позивача.
Отже, підстави звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення чітко урегульовані законом.
Суд звертає увагу позивача, що з метою розгляду клопотання про відстрочення сплати судового збору з урахуванням майнового стану сторони, до суду мають бути подані відповідні докази щодо майнового стану сторони.
Аналогічна правова позиція викладене у ухвалах Великої палати Верховного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 9901/655/18, від 19 червня 2019 року у провадження № 11-552сап19, від 23 квітня 2020 року у справі № 800/283/17, від 27 квітня 2020 року у справі № 9901/73/20.
Суд зазначає, що позивачем не надано до суду доказів, які б підтверджували, що позивач перебуває в скрутному матеріальному становищі, отже відсутні підставі для звільнення або відстрочення позивача від сплати судового збору.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд зазначає, що позивачем не надані суду належні докази на усунення недоліків позовної заяви визначені в ухвалі суду від 28 липня 2021 року.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
В зв'язку з вище викладеним суд вважає, що позивачем не виконані вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, отже, позовну заяву слід повернути позивачу.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з несвоєчасною виплатою призначеної пенсії з 20 листопада 2019 року, тобто з моменту написання заяви про призначення пенсії, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з несвоєчасною виплатою призначеної пенсії з 20 листопада 2019 року, тобто з моменту написання заяви про призначення пенсії., яку було залишено без руху.
2. Повернення позовної заяви не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Ухвала може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
4. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
5. Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Олішевська