Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1820/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
при секретарі судового засідання Калашников Г.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" (62570, Харківська область, Вовчанський район, с. Гонтарівка, вул. Дмитрівська, 102, код ЄДРПОУ 01203834)
до Фізичної особи-підприємця Чепурної Олени Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 )
про стягнення 705 400,00грн.
учасники справи не з'явились
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 724 000,00грн. Судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу позивач просить суд покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує помилковим перерахуванням грошових коштів в сумі 724 000,00грн. на розрахунковий рахунок відповідача, оскільки, не зважаючи на те, що між позивачем та відповідачем велись перемовини щодо можливості ведення спільної господарської діяльності, на сьогоднішній день жодних домовленостей між сторонами досягнуто не було, жодних угод у письмовому вигляді не укладалось, товар не поставлявся та не передавався, жодних послуг не надавалось. В якості правової підстави, позивач посилається на ст.ст.1212, 1214 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 17.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання в порядку загального позовного провадження на 10.06.2021.
Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує повністю, посилаючись на безпідставність позовних вимог. Як зазначає відповідач між ним та позивачем було укладено договір, відповідно до умов якого відповідач протягом 2019 року надавав позивачу послуги по ремонту вузлів та агрегатів техніки на загальну суму 722 200,00грн., крім того, в рамках договору від 30.09.2019, укладеного між позивачем та відповідачем, останній поставив на адресу позивача ступницю Т-150 бортового редуктора на суму 1 800,00грн. Як зазначає відповідач, систематичність грошових переказів (16 разів) з урахуванням призначень платежів протирічить твердженню про помилковість перерахування грошових коштів та унеможливлює вважати їх помилковими.
Також відповідач вважає завищеними судові витрати на професійну правничу допомогу.
З урахуванням викладеного, просить суд в задоволенні позову відмовити повністю та стягнути з позивача грошові кошти згідно розрахунку судових витрат.
Позивач у відповіді на відзив проти доводів відповідача заперечує, посилаючись на те, що у договорі від 22.05.2016, на який посилається відповідач у відзиві на позов, за явними ознаками підпис виконано не директором Шпортяк А.В., а іншою особою, що свідчить про підроблення договору та викликає сумнів з приводу його достовірності. Як зазначає позивач, в реєстрі договорів Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" за 2016 рік цей договір не обліковується. Надані відповідачем акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за 2019 рік директор Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" Заярний А.Л. не підписував та печатки підприємства не ставив, а тому є підстави вважати, що підпис директора Заярного А.Л. на вказаних актах нанесені не приладами письма, а виготовлені шляхом нанесення відбитків факсиміле.
Також позивач, у відзиві на відзив визнав, що акт здачі-приймання робіт від 30.04.2019 на суму 16800грн. підписував директор, підпис якого скріплений печаткою підприємства позивача, та врахував видаткову накладну № 40000001 від 30.09.19 на суму 1800грн., а тому сума, що підлягає до стягнення з відповідача повинна бути зменшена на відповідні суми та складає 705 400,00грн. у зв'язку із чим заявлено клопотання про зменшення позовних вимог, відповідно до якого позивач, посилаючись на те, що помилково не врахував відповідні суми просить суд стягнути з відповідача 705 400,00грн. безпідставно набутих грошових коштів.
В судовому засіданні 06.07.2021 заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду, про що без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання. В цьому ж судовому засіданні строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів до 15.08.2021.
Відповідач у запереченнях на відповідь позивача на відзив, не погоджуючись з доводами позивача, посилається на те, що проставлення особисто директором позивача Заярним А.Л. на актах виконаних робіт печатки підприємства з позначкою "для документів" та факсимільного відтворення підпису, не спростовує отримання ними послуг з ремонту сільгосптехніки, за які й були проведені оплати. Як зазначає відповідач, факт використання на підприємстві позивача після зайняття посади директора Заярним А.Л. печатки з позначкою "для документів" та факсимільного відтворення його особистого підпису, підтверджується заявою свідка ОСОБА_1 , яка в період виникнення спірних правовідносин займала на підприємстві позивача посаду головного бухгалтера.
Таким чином, на думку відповідача, спірні кошти отримані ним за наявності між сторонами відповідної правової підстави, оскільки між позивачем та відповідачем існували двосторонні договірні правовідносини, спрямовані на набуття цивільних прав та обов'язків.
Також відповідачем у запереченнях на відповідь позивача на відзив зазначено, що заява про розподіл судових витрат з вказівкою остаточного розрахунку суми судових витрат буде надана відповідачем в порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України - до закінчення дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Підготовче засідання у справі неодноразово відкладалось.
В судовому засіданні 20.07.2021 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 03.08.2021.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
При цьому 02.07.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява, в якій він просить суд провадження у даній справі зупинити до набрання законної сили рішенням у справі № 922/2923/21 за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" до Фізичної особи-підприємця Чепурної Олени Володимирівни про визнання договору б/н від 22.05.2016 недійсним.
Розглянувши заяву позивача про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з наступного.
За приписами ч.3 ст.195 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Враховуючи те, що підготовче провадження у даній справі закрито та справу призначено до розгляду по суті, а підставою для зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті позивачем зазначено п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у справі, у зв'язку з чим клопотання позивача задоволенню не підлягає.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.
Державним підприємством "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" (позивач) за платіжними дорученнями № 455 від 17.01.2019 на суму 45 300,00грн., № 457 від 18.01.2019 на суму 50 800,00грн., № 7 від 02.04.2019 на суму 20 100,00грн., № 9 від 02.04.2019 на суму 36 700,00грн., № 52 від 02.04.2019 на суму 42 900,00грн., № 4 від 17.07.2019 на суму 31 000,00грн., № 9 від 18.07.2019 на суму 42 000,00грн., № 98 від 22.07.2019 на суму 26 800,00грн., № 117 від 23.09.2019 на суму 15 200,00грн., № 118 від 23.09.2019 на суму 15 800,00грн., № 128 від 24.09.2019 на суму 39 500,00грн., № 124 від 24.09.2019 на суму 29 400,00грн., № 20 від 25.10.2019 на суму 99 900,00грн., № 173 від 12.12.2019 на суму 110 000,00грн., № 206 від 27.12.2019 на суму 100 000,00грн. перераховано на рахунок відповідача - Фізичної особи-підприємця Чепурної Олени Володимирівни грошові кошти, з призначенням платежу - оплата за ремонт.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що оплату на спірну суму було здійснено помилково, оскільки між позивачем та відповідачем жодних угод у письмовому вигляді не укладалось, товар не поставлявся та не передавався, жодних послуг не надавалось.
Позивач 15.03.2021 звернувся на адресу відповідача з вимогою про повернення помилково сплачених грошових коштів в розмірі 705 400,00грн. у семиденний строк з дня отримання даної вимоги, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.
Вважаючи, що його права порушені, позивач заявив вимогу про повернення помилково перерахованих ним грошових коштів у розмірі 705 400,00грн. шляхом стягнення їх з відповідача у судовому порядку на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.1212 Цивільного України, на яку посилається позивач як на підставу заявлених вимог визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2 ст.1212 Цивільного кодексу України).
Аналіз ст.1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Крім того згідно з п.3 ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого ст.1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
Таким чином, вирішення питання про стягнення безпідставно набутих коштів залежить від висновків про наявність/відсутність між сторонами договірних правовідносин, на підставі яких здійснено відповідне перерахування заявлених до стягнення коштів.
Відповідно до наданих позивачем до позову платіжних документів вбачається, що перерахування коштів відповідачу здійснено за платіжними дорученнями з конкретним призначенням платежів - оплата за ремонт та з вказівкою на конкретні рахунки, наявні в матеріалах справи. Що, на думку суду, виключає ознаку безпідставності здійснення відповідних платежів та підтверджує наявність між сторонами певних договірних відносин.
Крім того, відповідачем надано до матеріалів справи договір від 22.05.2016, укладений між позивачем та відповідачем, відповідно до умов якого позивач доручив, а відповідач прийняв на себе виконання робіт по ремонту вузлів та агрегатів до авто- та сільськогосподарської техніки.
За умовами п.1.3 договору робота вважається виконаною після підписання акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) позивачем або уповноваженим ним представником (за законом чи згідно довіреності).
В матеріалах справи містяться акти здачі-приймання робіт (надання послуг), відповідно до яких відповідач надав позивачу послуги по ремонту вузлів та агрегатів техніки (вантажні автомобілі, сільськогосподарська техніка, тощо), які підписані з боку позивача без будь-яких зауважень та заперечень.
Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач посилається на те, що договір від 22.05.2016 позивачем не підписувався, що свідчить про підроблення договору та викликає сумнів з приводу його достовірності, а в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) міститься підпис директора Заярного А.Л., виготовлений шляхом нанесення відбитків факсиміле.
Суд не приймає заперечення позивача та вважає їх безпідставними, оскільки підписання правочину директором позивача підтверджується наявністю на спірному договорі відтисків печаток позивача як юридичної особи.
Суд зазначає, що печатка юридичної особи відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, а тому, враховуючи наявність відбитку печатки позивача на цих документах, суд дійшов висновку, що позивач має нести відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, актах, розрахункових документах. Доказів її загублення, викрадення або в інший спосіб вибуття з володіння позивача або використання її іншою особою позивачем суду не надано, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що печатка підприємства використовувалася проти волі позивача.
Даний факт позивачем не спростовано, в матеріалах справи такі докази також відсутні.
Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні докази, що підтверджують вчинення позивачем дій, спрямованих на виконання оспорюваного договору та його схвалення, а саме: шляхом підписання актів здачі-приймання робіт (надання послуг), виконаних відповідачем та перерахування на рахунок відповідача грошових коштів з посиланням на рахунки, що були виставлені позивачу. Суд звертає увагу, що призначення платежу у платіжних дорученнях, а саме: порядковий номер та дати рахунку-фактури, види проведених ремонтних робіт та моделі сільськогосподарської техніки повністю співпадають з даними, зазначеними в актах здачі-приймання робіт (наданих послуг).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки судом вбачається наявність між сторонами у спірний період договірних відносин, на підставі яких і було здійснено відповідне перерахування позивачем заявлених до стягнення коштів.
Суд не приймає посилання позивача на те, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) директором Заярним А.Л. не підписувались, а проставлений підпис виготовлений шляхом нанесення відбитків факсиміле, оскільки відповідно до п.9.6 договору від 22.05.2016 сторони погодили право використання факсимільного відтворення підпису уповноваженої особи позивача та відповідача (за наявності) на всіх документах, що стосуються реалізації цього договору.
Також в матеріалах справи міститься нотаріально засвідчена заява свідка Пащенко Н.М., яка в період виникнення спірних правовідносин займала на підприємстві позивача посаду головного бухгалтера. Так, свідок підтвердив факт використання директором Заярним А.Л. факсимільного відтворення особистого підпису при підписанні документів, що стосувались господарських взаємовідносин з контрагентами (договорів, угод, актів виконаних робіт, тощо). Як зазначив свідок, оплата рахунків здійснювалась шляхом формування платіжних доручень, для проведення оплати по яким директор Заярний А.Л. особисто накладав свій електронний цифровий підпис.
Даний факт позивачем не спростовано, в матеріалах справи такі докази також відсутні.
Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з виконання робіт на підставі укладеного договору від 22.05.2016, а виставлені відповідачем рахунки, враховуючи їх прийняття позивачем, оплату по цих рахунках, підписання позивачем актів здачі-приймання робіт (надання послуг) є правовою підставою для отримання відповідачем коштів за вказаним договором, дії сторін засвідчують їх волю до настання відповідних правових наслідків, а тому їх не може бути стягнуто з відповідача відповідно до положень ст.1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набутого майна.
Суд зазначає, що правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст.1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами ст.74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи викладене, а також те, що позивачем не доведено у встановленому законом порядку належними, достатніми і допустимими доказами тих обставин, на які він посилається як на підставу та обґрунтування заявлених вимог про повернення коштів в порядку ст.1212 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Судові витрати з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.
Що стосується судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що дане питання буде вирішено судом після звернення відповідача з відповідною заявою на підставі до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду або через господарський суд Харківської області.
Повне рішення складено "10" серпня 2021 р.
Суддя Т.А. Лавренюк