"02" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/430/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ольшанченка В.І.
при секретарі судового засідання П'ятак А.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області (Харківська обл, м. Первомайськ) в інтересах держави, в особі Харківської обласної державної адміністрації (м. Харків)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрівське рибне господарство" (Харківська обл, с. Олександрівка)
про розірвання договору та повернення земельної ділянки,
за участю представників:
прокурора - Трофіменко О.О.;
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
Заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області (прокурор) в інтересах держави, в особі Харківської обласної державної адміністрації (м. Харків), надав Господарському суду Харківської області позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрівське рибне господарство" (відповідач), в якій просить:
1) розірвати договір оренди землі №2 від 18.12.2006, укладений між Сахновщинською районною державною адміністрацією (код ЄДРПОУ 04058769) та товариством з обмеженою відповідальністю "Олександрівське рибне господарство" (код ЄДРПОУ 32226987), про надання довгострокове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення за рахунок земель водного фонду зі ставком на території Катеринівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, загальною площею 26,9267 гектарів, зареєстрований у Сахновщинському районному відділенні Харківської регіональної філії Державного земельного кадастру, про що вчинено запис від 28.12.2006 за №040670200002;
2) зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Олександрівське рибне господарство" (код ЄДРПОУ 32226987) повернути державі, в особі Харківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956) земельну ділянку несільськогосподарського призначення за рахунок земель водного фонду зі ставком на території Катеринівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, загальною площею 26,9267 гектарів.
Судові витрати прокурор просить покласти на відповідача.
Свої позовні вимоги обґрунтовує не сплатою відповідачем орендної плати за договором №2 оренди земельної ділянки від 18.12.2006 протягом 2015 - 2020 років.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.02.2021 було повернуто позовну заяву заступнику керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області позовну заяву та додані до неї документи, в тому числі платіжне доручення №73 від 20.01.2021 на суму 4540,00 грн.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.02.2021 у справі №922/430/21 скасовано та справу передано на розгляд Господарського суду Харківської області.
27.04.2021 ухвалою Господарського суду Харківської області відкрито провадження у справі №922/430/21 за правилами загального позовного провадження, про що повідомлено учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.06.2021 учасників справи повідомлено про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 07.07.2021 об 11:00 год.
07.06.2021 після судового засідання керівник окружної прокуратури надав клопотання, в якому просить змінити найменування з "Первомайської місцевої прокуратури" на "Красноградську окружну прокуратуру", адресу та засоби зв'язку Красноградської окружної прокуратури, а також "заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури" на "керівник Красноградської окружної прокуратури".
Протокольною ухвалою суду від 07.07.2021 відхилено клопотання прокурора, як необґрунтоване та не підтверджене документально.
06.07.2021 представник позивача надав клопотання про розгляд справи без його участі.
07.07.2021 протокольною ухвалою суду відхилено клопотання представника позивача, оскільки не вказано поважних причин пропуску судового засідання та не підтверджено документально.
21.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.08.2021 о 14:30 год, про що ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.07.2021 повідомлено прокурора та відповідача, а позивача викликано в судове засідання для участі в судовому розгляді справи на 02.08.2021 о 14:30 год ухвалою суду від 21.07.2021.
27.07.2021 прокурор надав додаткові пояснення по справі.
Відповідач не надав суду відзив на позов та витребувані судом документи.
Представник відповідача у жодне судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи за адресою, вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 250744168444 станом на 07.05.2021.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на судовий захист своїх прав та інтересів.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 3 ст. 202 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення прокурора, суд встановив наступне.
Розпорядженням голови Сахновщинської районної державної адміністрації №233 від 20.06.2006 затверджено проект відведення земельної ділянки для рибогосподарських потреб ТОВ "Олександрівське рибне господарство" із земель водного фонду на території Катеринівської та Дубовогрядської сільської ради Сахновщинского району Харківської області та одночасно надано в оренду строком на 49 років загальною площею 126,4565 га, в тому числі: водне дзеркало - 33,7518 га, гребля - 1,11822 га, прибережна захисна смуга - 91,5225 га.
18.12.2006 Сахновщинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "Олександрівське рибне господарство" (орендар) укладено договір №2 оренди земельної ділянки (надалі - договір), за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення за рахунок земель водного фонду зі ставком, яка знаходиться на території Катеринівської сільської ради.
Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 26,9367 гектарів землі.
Згідно з п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 78831,70 грн.
Пунктом 8 договору визначено, що його укладено на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Пунктами 9 - 14 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 236,50 грн у рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься у строк щомісячно до 25 числа місяця по 19,71 грн. Кінцевий розрахунок - до 15 листопада кожного року.
Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.
Розмір орендної плати переглядається один раз у 2 роки у разі:
- зміни умов господарювання, передбачених договором;
- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;
- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;
в інших випадках, передбачених законом.
У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 2% несплаченої суми за кожний день прострочення.
Пунктами 15, 16 договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб. Цільове призначення земельної ділянки землі несільськогосподарського призначення для вирощування товарної риби та спортивного лову.
Відповідно до п. 37 договору його дія припиняється у разі:
- закінчення строку, на який його було укладено;
- придбання орендодавцем земельної ділянки у власність;
- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;
- ліквідації юридичної особи-орендаря.
Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п. 38 договору його дія припиняється шляхом розірвання за:
- взаємною згодою сторін;
- рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно п. 39 договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.
Договір було зареєстровано у Сахновщинському районному відділені ХРФ ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.12.2006 за №040670200002.
Жодних додаткових угод до договору прокурором не надано.
У позовній заяві прокурор зазначає, що відповідач протягом 2015 - 2020 років не вносив орендну плату за використання земельних ділянок на територіях Катеринівської та Дубовогрядської сільських рад. На підтвердження вказаного прокурор додав до позову: лист Катеринівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області від 20.08.2018 №248 про заборгованість відповідача станом на 20.08.2018 у сумі 1679,16 грн; лист Південної об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Харківській області від 16.06.2016 №1729/9/20-16-13; лист Головного управління ДФС у Харківській області від 30.08.2018 №21112/9/20-40-12-09-24 про несплату відповідачем орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у 2016 - 2018 роках; лист Головного управління ДФС у Харківській області від 13.09.2018 №22384/9/20-40-12-09-24 про податкову заборгованість відповідача станом на 13.09.2018 у сумі 2317,92 грн; лист ГУ ДФС у Харківській області від 30.08.2018 №21137/9/20-40-17-05-18 про податковий борг відповідача станом на 20.08.2018 у сумі 1679,16 грн; лист Головного управління ДФС у Харківській області від 09.12.2020 №24581/9/20-40-04-19-26 про несплату відповідачем орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2015 - 2020 роки.
07.10.2020 прокурор надіслав Харківській обласній державній адміністрації, яка не є стороною спірного договору, повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" з проханням письмово повідомити Первомайську місцеву прокуратуру у строк до 21.10.2020 про намір самостійно звернутись до суду за захистом інтересів держави.
Проте відповіді Харківська обласна державна адміністрація не дала і 11.02.2021 прокурор подав у Господарський суд Харківської області позов до відповідача в інтересах держави, в особі Харківської обласної державної адміністрації, яка не є стороною спірного договору.
Зазначення Харківської обласної державної адміністрації позивачем у позові прокурор обґрунтовує тим, що сторона спірного договору - Сахновщинська районна державна адміністрація не є уповноваженим органом щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, а згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України такі повноваження належать Харківській обласній державні адміністрації.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті:
морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;
прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;
гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
береговими смугами водних шляхів.
Згідно з ч. 2 ст. 51 Водного кодексу України водні об'єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об'єктом поширюється на такий водний об'єкт.
Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
Статтею 25 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендар земельної ділянки зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Пункт Д ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України в якості підстави припинення права користування земельною ділянкою визначає систематичну несплату земельного податку або орендної плати.
Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 611 ЦК України визначено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Отже, істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" - позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Згідно з ст. 16 ЦК України розірвання порушеного договору є способом захисту цивільних прав, оскільки розірвання кредитором порушеного договору спрямоване на припинення правовідношення у такому договорі. Такий спосіб захисту (1) застосовується у відповідь на порушення боржником договору (2) застосовується з ініціативи кредитора (3) спрямований на захист прав кредитора та (4) позбавляє боржника певних суб'єктивних прав. У такому разі боржник позбавляється права вимагати виконання договору кредитором, оскільки розірвання договору тягне для боржника, який допустив порушення, цілком конкретний негативний наслідок - він позбавляється суб'єктивних прав, наданих йому договором.
Відповідно до ст. 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права від порушень і протиправних посягань. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.
Водночас частина друга статті 13 ЦК України встановлює загальне правило, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Таким чином, частина друга статті 651 ЦК України дозволяє розірвання договору лише тоді, коли порушення має істотний характер, оскільки має дотримуватися принцип пропорційності порушення і відповідальності.
Контрагент може порушити як основне зобов'язання, заради якого укладався договір, так і будь-який інший договірний обов'язок. Якщо має місце порушення будь-якого договірного обов'язку, у кредитора теоретично виникає право на розірвання договору, але і таке порушення має бути істотним для наділення кредитора правом на судове розірвання порушеного договору.
Оскільки частина друга статті 651 ЦК України вказує на те, що договір може бути розірвано і в деяких випадках, передбачених законом або договором, то і в цьому випадку має застосовуватись критерій істотності порушення договірних умов, оскільки зворотнє може призвести до того, що кредитор, який має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке положення є неприпустимим, оскільки може підірвати стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності тяжкості порушення і відповідальності.
Незастосування критерію істотності позбавляє порушника можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує кредитора відмовлятися від договору (розривати) під прикриттям найменшого порушення.
При оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання необхідно враховувати такі чинники: 1) значущість шкоди від порушення; 2) фактор неможливості або ускладненості покладання відповідальності за збитки на боржника; 3) значущість порушення як такого; 4) втрату кредитором інтересу у виконанні договору; 5) втрату довіри до боржника; 6) фактор передбачуваних негативних наслідків порушення; 7) принциповість суворого дотримання умов договору; 8) інтерес боржника у збереженні договору; 9) ступінь виконання договору до моменту його розірвання; 10) відсутність інтересу боржника у збереженні договору; 11) не оспорювання боржником здійсненої кредитором односторонньої відмови протягом розумного строку; 12) звільнення боржника від відповідальності за допущене порушення; 13) недобросовісність боржника; 14) врахування вини кредитора і його добросовісності; 15) неодноразовість порушення (визначення істотності порушення за сукупністю); 16) публічний характер порушеного договору; 17) неусунення боржником порушення в додатковий термін; 18) ненадання боржникові можливості усунути порушення; 19) готовність боржника усунути порушення, виражена у вигляді відповідного запиту; 20) об'єктивну неможливість усунення порушення; 21) можливість легкого виправлення порушення силами кредитора або залучених ним осіб.
Одним із факторів, що може братися до уваги, є питання про те, наскільки боржник, який порушив договір, реально заінтересований у збереженні договору: чи не спричинить розірвання договору для нього значної шкоди. Розірвання порушеного договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості правопорушення. Оскільки кредитний договір укладався сторонами 01 грудня 2004 року з терміном повернення 30 років з дати його укладення, то неістотність порушення відповідачем умов договору, тривалий проміжок часу, що передував зверненню позивача до суду з указаним позовом, зацікавленість боржника у збереженні договору та інші критерії свідчать про те, що немає правових підстав для розірвання договору у судовому порядку.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Такий же підхід застосовував у свої практиці і Верховний Суд України у постановах від 18 вересня 2013 року у справі №6-75цс13, від 14 жовтня 2014 року у справі №3-143гс14, і КЦС ВС від 09.12.2020 у справі №199/3846/19 (провадження №61-11407св20), які зробили такі правові висновки: у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, а й наявність шкоди, завданої цим порушенням другій стороні, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Наявність істотного порушення відповідачем спірного договору полягає у тривалій (протягом 5 років) не сплаті орендної плати відповідачем.
Однак, прокурор не надав суду доказів наявності шкоди, завданої Державі порушенням відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором з оплати орендної плати.
Заборгованість відповідача з орендної плати за договором, значена у листах ГУ ДФС у Харківській області, у сумі 2317,92 грн не може вважатися істотною.
Згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Отже, на підставі Закону від 06.09.2012 №5245-VІ, який вніс зміни у ст. 122 ЗК України, відбулася зміна повноважень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, зокрема, стосовно розпорядження землями водного фонду та такі повноваження перейшли до обласних державних адміністрацій.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" №1423-ІХ від 28.04.2021 були внесені зміни до деяких нормативних актів, зокрема до п. 24 Перехідних положень ЗК України.
Цей Закон набирав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 27.05.2021.
Згідно з п. 24 Перехідних положень ЗК України, з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:
а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);
б) оборони;
в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;
г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності;
д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;
е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.
З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов'язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.
Відтак, цим Законом з 27.05.2021 відбулася зміна повноважень стосовно розпорядження землями водного фонду та такі повноваження перейшли від обласних державних адміністрацій до органів місцевого самоврядування, оскільки всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, перейшли у комунальну власність територіальних громад.
Виходячи з вищенаведеного суд дійшов висновку, що прокурором заявлено позов в інтересах неналежного позивача - Харківської обласної державної адміністрації, оскільки вона: по-перше, не є стороною спірного договору; по-друге, на день ухвалення судом рішення по цій справі відповідно до внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" №1423-ІХ від 28.04.2021 змін до п. 24 Перехідних положень ЗК України відбулася зміна повноважень обласних державних адміністрацій стосовно розпорядження землями водного фонду та такі повноваження перейшли до органів місцевого самоврядування.
Крім того, чинним законодавством не передбачено право прокурора звертатися з позовом про розірвання договору, а тим більш в інтересах іншої особи, а не сторони договору.
Правова позиція Верховного Суду стосовно того, що правом вимоги про дострокове розірвання договору згідно ч. 2 ст. 651 ЦК наділено лише сторони такого договору, викладена у постанові від 03.03.2021 по справі №902/908/19.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги прокурора про розірвання договору №2 оренди землі від 18.12.2006 необґрунтованими, недоведеними, безпідставними та не підлягаючими задоволенню у повному обсязі.
Позовні вимоги про зобов'язання ТОВ "Олександрівське рибне господарство" повернути державі, в особі Харківської обласної державної адміністрації, земельну ділянку несільськогосподарського призначення за рахунок земель водного фонду зі ставком на території Катеринівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, загальною площею 26,9267 гектарів, також є необґрунтованими, недоведеними, безпідставними та не підлягаючими задоволенню у повному обсязі, оскільки: по-перше, є похідними з першої позовної вимоги про розірвання договору; по-друге, ці позовні вимоги заявлені на користь неналежного позивача, так як Харківська обласна державна адміністрація на час ухвалення рішення не має повноважень стосовно розпорядження землями водного фонду.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на прокурора.
Керуючись ст. 13, 16, 19, 610, 611, 651 ЦК України, ст. 122, 141, п. 24 Перехідних положень ЗК України, ст. 4, 51 ВК України, ст. 25, 32 Закону України "Про оренду землі", Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", ст. 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України,
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено "06" серпня 2021 р.
Суддя В.І. Ольшанченко
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.